Постанова № 71999670, 31.01.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 Рішення

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2018 р. № 820/5355/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Ломаги А.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника третьої особи1 - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Органу реєстрації Золочівської селищної ради, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправними дій та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Органу реєстрації Золочівської селищної ради Харківської області як органу реєстрації місця проживання щодо реєстрації ОСОБА_6 та її малолітньої дитини ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1;

- скасувати рішення Органу реєстрації Золочівської селищної ради Харківської області як органу реєстрації місця проживання про реєстрацію місця проживання ОСОБА_6 від 05.09.2017 р;

- скасувати рішення Органу реєстрації Золочівської селищної ради Харківської області як органу реєстрації місця проживання про реєстрацію місця проживання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.09.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_6 та її малолітня дитина не є членами родини ОСОБА_4, а тому, набули право користування житлом в ході реалізації ОСОБА_4 умислу, спрямованого на перешкоджання виконанню рішення суду та унеможливлення звернення стягнення на будинок.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник третьої особи - ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечував просив суд відмовити у його задоволенні.

Треті особи - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не прибули про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 року було витребувано у Органу реєстрації Золочівської селищної ради Харківської області матеріали реєстраційної справи щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1.

На виконання ухвали 05.01.2018 року на адресу суду надійшли від Органу реєстрації Золочівської селищної ради Харківської області витребувані документи.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, дослідивши документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10 липня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, на доказ укладення відповідного договору 02 липня 2015 року ОСОБА_4 було надано відповідну розписку.

Так, згідно вказаної угоди відповідач позичив у ОСОБА_3, 174 000 (сто сімдесят чотири тисячі) доларів США. Вказану суму зобов'язався повернути 10 липня 2015 року. Проте ОСОБА_4 прийняті на себе зобов'язання не виконав, в результаті чого в нього виник борг перед ОСОБА_3, на вказану суму.

Добровільно погасити існуючу заборгованість ОСОБА_4 відмовився. Позивач звернувся до Золочівського районного суду Харківської області.

06.07.2016 року Золочівським районним судом, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 174 000 (сто сімдесят чотири тисячі) доларів США, допустивши відстрочку виконання судового рішення до 31 грудня 2016 року та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3775 гривень 80 копійок в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

На даний час, у відділі ДВС на виконанні перебуває виконавче провадження з примусового виконання рішення Золочівського районного суду Харківської області від 06.07.2016 року у справі №622/877/15-ц.

05.04.2017 року винесено постанову про арешт майна боржника ВП№53714823, якою накладено арешт на житловий будинок №9- А по вул. Центральній в смт. Золочів, що належить на праві власності боржнику, а також де він фактично мешкає, а також значаться зареєстрованими його дружина ОСОБА_5 та їх повнолітня дочка ОСОБА_8

15.08.2017 року державним виконавцем з залученням працівників Золочівського ВП Дергачівського ВП ГУ НП в Харківській області, понятих та представника стягувача складено постанову про опис та арешт майна боржника ВП№53714823, якою описано та накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1.

12.09.2017 року державним виконавцем в присутності дружини боржника - ОСОБА_5 та його уповноваженого за довіреністю представника ОСОБА_9, з залученням понятих складено дві постанови про опис та арешт майна боржника ВП№ 53714823, якими накладено арешт на 14 предметів меблі, які належать боржнику та знаходяться у будинку АДРЕСА_1.

Згідно з висновками звіту про оцінку майна загальна вартість описаного рухомого майна боржника становить 59 178,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що у зв'язку з недостатністю у боржника рухомого майна для погашення суми боргу у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний у встановленому ст.61 Закону порядку звернути стягнення на належне йому нерухоме майно - будинок по АДРЕСА_1.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 зареєстрував у своєму будинку за адресою буд. АДРЕСА_1 громадянку ОСОБА_6 та 07.09.2017 року та її малолітню дочку - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Представник позивача стверджує, що ОСОБА_6 та її малолітня дитина не є членами родини ОСОБА_4, а тому, набули право користування житлом в ході реалізації ОСОБА_4 умислу, спрямованого на перешкоджання виконанню рішення суду та унеможливлення звернення стягнення на будинок, у зв'язку з чим звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.

По суті спірних правовідносин суду зазначає наступне.

За приписами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, перевіряючи правомірність такого рішення, суд відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України повинен перевірити, чи прийняте воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також, суд вважає з потрібне зазначити, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду (пункт 8 частина 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи положення частини1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення суб'єктом владних повноважень.

Відтак, суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що позивач повинен довести факт порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 та на який мав намір позивач звернути стягнення свого боргу на виконання рішення Золочівського районного суду Харківської області по справі №622/877/15-ц, належить на праві власності саме - ОСОБА_4, а тому у останній має права самостійно розпоряджатися належним йому майном, у тому числі давати згоду на реєстрацію місце проживання у своєму будинку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що права та інтереси позивача ні яким чином не були порушені при реєстрації місця проживання ОСОБА_6 та її малолітньої дитини ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1 відповідачем, оскільки зазначене нерухоме майно належить ОСОБА_4.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до Органу реєстрації Золочівської селищної ради, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправними дій та скасування рішень є необґрунтованими, не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Органу реєстрації Золочівської селищної ради, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправними дій та скасування рішень - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 05.02.2018 року.

Суддя О.М. Тітов