Рішення № 71999385, 30.01.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2018 року №813/4260/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Ванчак М.Л.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 34 047,30 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2017 року, зокрема, було визнано протиправними та скасовано накази №1686 від 21.07.2016 року, №230 о/с від 12.08.2016 року в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції та поновлено останнього на посаді старшого інспектора дозвільної системи сектору превенції патрульної поліції Яворівського відділу поліції ГУ НП у Львівській області. Проте, вказаним судовим рішенням не було вирішено питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що пов’язаний з незаконним звільненням, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з означеним позовом.

Ухвалою суду від 24.11.2017 року у даній адміністративній справі було відкрито провадження.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач явку уповноваженого представника у судові засідання 05.12.2017 року, 21.12.2017 року, 23.01.2017 року та 30.01.2018 року не забезпечив, відзиву на адміністративний позов не надав. 30.01.2018 року від представника відповідача засобами електронного зв’язку на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом із матеріалів справи встановлено, що наказом т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області №32 о/с від 29.01.2016 року ОСОБА_2 був призначений на посаду старшого інспектора дозвільної системи сектору превенції патрульної поліції Яворівського відділу поліції ГУ НП у Львівській області.

Згідно наказу т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області №1686 від 21.07.2016 року, на позивача накладено дисциплінарне стягнення – звільнення зі служби в поліції за вчинення грубого порушення службової дисципліни, вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Присяги поліцейського, ст.18 Закону України «Про Національну поліцію».

На підставі наказу №1686 від 21.07.2016 року т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області 12.08.2016 року видано наказ №230 о/с по особовому складу про звільнення позивача з 15.08.2016 року, старшого інспектора дозвільної системи сектору превенції патрульної поліції Яворівського відділу поліції ГУ НП у Львівській області, зі служби в поліції, відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2017 року, у справі №813/2898/16 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено повністю, а саме: визнано протиправним і скасовано наказ т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області №1686 від 21.07.2016 року в частині накладення дисциплінарного стягнення звільнення зі служби в поліції старшого інспектора дозвільної системи сектору превенції патрульної поліції Яворівського відділу поліції ГУ НП у Львівській області, капітана поліції ОСОБА_2; визнано протиправним і скасовано наказ т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області №230 о/с від 12.08.2016 року «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції старшого інспектора дозвільної системи сектору превенції патрульної поліції Яворівського відділу поліції ГУ НП у Львівській області, капітана поліції ОСОБА_2; поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора дозвільної системи сектору превенції патрульної поліції Яворівського відділу поліції ГУ НП у Львівській області; постанову суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора дозвільної системи сектору превенції патрульної поліції Яворівського відділу поліції ГУ НП у Львівській області звернуто до негайного виконання.

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що позивач не звертався із вимогою про стягнення з Головного управління Національної поліції у Львівській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вказані вимоги не розглядалися в межах адміністративної справи №813/2898/16.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.

Згідно з частинами першою, другою статті 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В пункті 6 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Частиною першою пункту 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до частини третьої пункту 8 Порядку №100, середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Як вбачається з довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції у Львівській області від 19.06.2017 №338/68, загальна сума нарахованого грошового забезпечення за період з червня 2016 року по липень 2016 року становить 9 890,00 грн., у тому числі за червень 2016 року – 4 945,00 грн., за липень 2016 року – 4 945,00 грн.

При цьому, кількість календарних днів за червень 2016 року складає 30 днів, за липень 2016 року - 31 день, загалом 61 робочий день.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 162,13 грн. (9 890,00 грн./61).

Суд зазначає, що період вимушеного прогулу позивача складає 210 днів та обраховується, починаючи з першого дня після звільнення - з 16 серпня 2016 року по 13 березня 2017 року (дата ухвалення судом рішення про поновлення позивача на посаді).

При цьому, визначаючись щодо тривалості вимушеного прогулу позивача, суд виходив з кількості календарних днів, що минули з 16 серпня 2016 року по 13 березня 2017 року включно.

Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 210 календарних днів, середнє грошове забезпечення позивача за час вимушеного прогулу, що належить до сплати позивачу, становить: 162,139 грн. х 210 к.д. = 34 047,30 грн.

Таким чином, за час вимушеного прогулу, а саме - з 16.08.2016 року по 13.03.2017 року, з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь позивача належить стягнути грошове забезпечення у загальній сумі 34 047,30 грн.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то судом питання щодо їх розподілу не вирішується, оскільки позивач, відповідно до положень частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору і такий ним не сплачувався.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-246, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (код ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_2 (Львівська обл., Яворівський район, с.Калитяки, РНОКПП НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 16.08.2016 року по 13.03.2017 року включно в сумі 34 047 (тридцять чотири тисячі сорок сім) грн. 30 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або за умови розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05 лютого 2018 року.