Рішення № 71999322, 05.02.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/86/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року Одеський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В.,

секретаря судового засідання - Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 22575-13 від 21.07.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено суму податкового зобов’язання за 2016 рік по транспортному податку з фізичних осіб в сумі 25000 грн., яке позивач вважає необґрунтованим. Так, Закон України «Про Державний бюджет на 2016 рік» прийнятий 25.12.2015 та набрав чинності з 01.01.2016. Отже внесення змін до елементу транспортного податку у вигляді нової методики розрахунку транспортного податку на 2016 рік відбулося пізніше ніж за шість місяців до нового бюджетного періоду, що суперечить принципу стабільності податкового законодавства України. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі норм Податкового кодексу України, які, на думку представника позивача, були прийняті з порушеннями принципу стабільності. Крім того, належний йому автомобіль, володіння якого слугувало підставою для видання спірного податкового повідомлення-рішення, перереєстрований на нового власника 29.09.2016 р.

Ухвалою судді від 05.01.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 01.02.2018 о 10:30 год.

До суду з'явився представник позивача, який позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам чинного податкового законодавства.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судом встановлено, що 01.04.2014 за ОСОБА_1 зареєстрований автомобіль НОМЕР_1, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САТ № 787779.

Згідно з пп.12.3.4 п.12.3 ст.12, пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.102.1 ст.102, пп.267.6.2, 267.6.3, 267.6.5, 267.6.7 п.267.6 ст.267 ПК України ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 22575-13 від 21.07.2016, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов’язання по транспортному податку за період 2016 р. в розмірі 25000 грн.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення частково необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв’язку з наступним.

З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі по тексту — Закон № 71-VIII), яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України було введено новий податок — транспортний податок.

Згідно з ст.267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального (пп.267.2.1 п.267.2).

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пп.267.3.1 п.267.2).

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (п.267.4).

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп.267.5.1 п.267.5).

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку (пп.267.6.1 п.267.6).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності (пп.267.6.2 п.267.6).

З 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ зобов'язані щомісяця у десятиденний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем реєстрації об'єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця(пп.267.6.3 п.267.6).

У разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об'єкт.

Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності (пп. 267.6.5 п.267.6).

За об'єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу (пп. 267.6.6 п.267.6).

Згідно з пп.266.9.1 п. 266.9 ст.266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Відповідно до пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пп. 10.1.1. п. 10.1 ст. 10, ст. 265 Податкового кодексу України до місцевих податків належать: податок на майно.

Поряд з цим, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, транспортний податок, згідно з нормами Податкового кодексу України, є місцевим податком.

Особливість місцевих податків полягає у тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Відповідно до п. 8.3 ст. 8, п. 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і транспортного податку) віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 143 Конституції України.

Отже, Верховна Рада України не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні ст.7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

При цьому, відповідно до п. 12.5 ст. 12, пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно з п. 5 розділу"Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, органам місцевого самоврядування забезпечити у місячний термін з дня набрання чинності цим Кодексом прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Рішенням Одеської міської ради від 21.01.2015 № 6257-VI «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» вказаний податок встановлено та визначено ставку податку з розрахунку на календарний рік 25000,00 гривень за кожний легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування. Рішення опубліковано в газеті «Одесский вестник» № 3 від 31.01.2015.

Положеннями ПК України (з урахуванням змін, внесених Законом України від 24.12.2015 N 909-VIII щодо об'єкта оподаткування) встановлено, що власники транспортних засобів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, є платниками транспортного податку.

Згідно з пп.7.1.2 п.7.1 ст.7 Податкового кодексу України під час встановлення податку обов'язково визначається такий елемент як об’єкт оподаткування.

В порядку ст. 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 26, статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», підпункту 19 частини 1 статті 64 Бюджетного кодексу України, пункту 10.2. статті 10, статей 265, 267 Податкового кодексу України, враховуючи зміни, внесені Законом України від 24.12.2015 р. № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» Одеською міською радою прийнято рішення № 257-VII від 03.02.2016 «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 21.01.2015 року № 6257-VI «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку».

Зазначеним рішенням внесено зміни до рішення Одеської міської ради від 21.01.2015 № 6257-VI «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку», а саме викладено додаток до нього у новій редакції, де об’єктом оподаткування визначено легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

При цьому, згідно приписів пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" № 909-VIII від 24.12.2015, установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Тобто в даному випадку не встановлюється новий податок та не змінюється його ставка, а лише змінюються вимоги до об'єкта оподаткування таким податком, що зумовлено внесенням змін до Податкового кодексу України, та якими має бути запроваджено механізм справляння та порядок сплати транспортного податку встановленого Податковим кодексом України, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому пп. 12.3.4 п. 12.3.4 ст. 12 ПК України.

Вирішуючи спір, суд враховує, що статтею 4 ПК встановлено основні засади податкового законодавства України. Згідно з підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 цієї статті податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності. Цей принцип законодавцем закріплено в двох аспектах: перший - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки; другий - податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Транспортний податок, як зазначено вище, запроваджено з початку нового бюджетного року, що дає підстави для правової оцінки запровадження транспортного податку як такого, що не порушує принцип стабільності. Крім того, при співвідношенні норми-принципу, якою є норма підпункту 4.1.9 пункту 4.1 ст. 4 ПК , та норм ст. 267 ПК , які є конкретними нормами (регулюють відносини з приводу транспортного податку), слід виходити з того, що норма-принцип є загальною нормою, тоді як конкретна норма - спеціальна норма, яка і підлягає застосуванню для юридичної оцінки обставин у справі.

Статтею 5 ПК України визначено порядок співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, а саме: для регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, застосовуються поняття, правила та положення, які встановлено Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України, закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що оскільки "Транспортний податок" введено в дію Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015 та введено в дію в місті Одесі рішенням 21.01.2015 № 6257-VI «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку», у той час, як Законом України № 909-VIII від 24.12.2015 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" та рішенням Одеської міської ради № 257-VII від 03.02.2016 «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 21.01.2015 року № 6257-VI «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» лише конкретизовано один з критеріїв визначення об'єктів оподаткування, суд дійшов висновку про наявність у відповідача правових підстав для застосування у 2016 році положень вказаних нормативно-правових актів.

На офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України розміщена інформація про середньоринкову вартість легкових автомобілів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що застосування контролюючим органом положень вказаного Закону та рішень органів місцевого самоврядування з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік є обґрунтованим.

При цьому суд не оминає увагою той факт, що застосоване податковий органом національне законодавство відповідало вимозі щодо передбачуваності, адже відповідний податок був запроваджений заздалегідь та, з огляду на зміну його окремого елементу , не спричинив надмірного тягаря для платників транспортного податку, яке б було несумісним із завданнями податкової реформи.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 ст. 16 цього ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 ПК встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно, зокрема визначити суму грошових зобов'язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені.

Як встановлено вище, спірним податковим повідомленням-рішенням № 22575-13 від 21.07.2016 ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з транспортного податку в сумі 25000 грн. за січень-грудень 2016 року.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що податковий орган, визначивши ОСОБА_1 платником транспортного податку, діяв на підставі закону та у межах своїх повноважень, у зв’язку із чим суд відхиляє відповідні доводи представника позивач щодо безпідставності застосування приписів законодавства, яке на його думку не відповідає взятим на себе державою гарантій стабільності податкових відносин, адже відповідні норми є чинним та неконституційними не визнавалися.

В той же час, визначення податковим органом суми податкового зобов'язання позивачу за період з січня по грудень 2016 року не відповідає вимогам пп.267.6.5, пп.267.6.6 п.267.6 ст.267 ПК України, оскільки автомобіль, стосовно якого позивачу визначено податкове зобов'язання в зазначеному періоді, вибув з його володіння з 29.09.2016, згідно довідки ТСЦ 5152 РСЦ МВС в Одеській області від 05.12.2017 № 31/15/5152-1499, отже підстави для нарахування позивачу податкового зобов'язання в періоді жовтень-грудень 2016 року відсутні.

Підставами для скасування рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому обов'язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову, належних учасників процесу), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Враховуючи викладене, питання щодо розміру податкового зобов'язання позивача повинно вирішуватися із застосуванням норм підпунктів 267.6.5 та 267.6.6 пункту 267.6 ст. 267 ПК, а саме: виходячи зі ставки 25000 грн. та пропорційно до кількості місяців, впродовж яких позивач мав у власності автомобіль марки "Mersedes-Benz", модель S 500L, як об'єкт оподаткування, починаючи з січня 2016 року, і закінчуючи вереснем 2016 року включно. Відтак, податкове повідомлення-рішення № 22575-13 від 21.07.2016 є правомірним в частині визначення податкового зобов'язання в розмірі 18750 грн. (25000,00 грн.: 12 х 9), а в частині визначення податкового зобов'язання в розмірі 6250 грн. (25000 грн. - 18750 грн.) – вимогам ПК України не відповідає, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладену в постанові від 05.12.2006 у справі № 21-527во06; Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 25.03.2013 по справі № К-58319/09.

Відтак, позов підлягає задоволенню частково, а саме в частині скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання в розмірі 6250 грн.

Беручи до уваги сплачений ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640 грн., позивачу у відповідності до ч.3 ст.139 КАС України належить присудити за рахунок суб'єкта владних повноважень понесені ним судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (65070, АДРЕСА_1) до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (65098, м. Одеса, вул. Стовпова, 17) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 22575-13 від 21.07.2016 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов’язання по транспортному податку за 2016 рік в сумі 6250 грн. (шість тисяч двісті п’ятдесят).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (65098, м. Одеса, вул. Стовпова, 17; 39565551) на користь ОСОБА_1 (65070, АДРЕСА_1; НОМЕР_2) судові витрати у розмірі 160 грн. (сто шістдесят грн.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 5 лютого 2018 року.

Суддя І.В. Завальнюк

.