Рішення № 71999260, 23.01.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2018 року 810/4023/17

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого – судді Лисенко В.І., суддів – Терлецької О.О., Щавінського В.Р.,

при секретарі судового засідання – Приходько Н.І.,

розглянувши в м. Києві у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом до Міністерства юстиції України про зобов’язання відповідача внести зміни до Реєстру прав власності на нерухоме майно та вилучити запис про реєстрацію за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1, та стягнення моральної шкоди у сумі 100 000,00 грн. (з урахуванням збільшених позовних вимог).

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем безпідставно не вносяться зміни до Реєстру прав власності на нерухоме майно та не вилучається запис про реєстрацію за ним права власності на квартиру, яка на підставі договору дарування була передана у власність іншій особі. Такі дії відповідача, на думку позивача, звужують його конституційні права, негативно впливають на стан здоров’я.

Ухвалою суду від 27.11.2017 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні на 05.12.2017, яке було відкладено на 07.12.2017 у зв’язку з неявкою представника відповідача.

Ухвалою суду від 07.12.2017 закінчено підготовче провадження в даній адміністративній справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.12.2017, яке також було вкладено у зв’язку з неявкою представника відповідача на 23.01.2018.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував. Зазначив, що згідно із даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у позивача відсутня реєстрація прав власності на вказану квартиру. У той же час, у Реєстрі прав власності, який є по своїй суті архівною складовою Державного реєстру, містяться лише архівні дані щодо прав власності на майно, яке перебувало у власності у позивача. А тому, відповідач, відмовляючи в задоволенні скарги позивача, діяв згідно з вимогами норм чинного законодавства. Просив у судовому засіданні у задоволенні позову відмовити.

Під час розгляду справи судом, за клопотанням позивача, у якості свідка було допитано приватного нотаріуса ОСОБА_2. Свідок пояснив, що здійснював реєстраційні дії щодо квартири згідно із Договором дарування від 15.06.2017. За наслідками укладення Договору дарування між позивачем та його матір’ю, державним реєстратором було вчинено всі реєстраційні дії щодо внесення в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно інформації щодо зміни власника на квартиру. На підтвердження зазначеного, свідок надав суду витяг з Державного реєстру прав про реєстрацію права власності, з якого убачається, що ОСОБА_3 15.06.2017 набула право власності на квартиру, зареєстровану за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.72-76). Також, пояснив, що чинним законодавством не передбачено вилучення з Реєстру прав власності будь-якої інформації щодо реєстрації та переходу прав власності, оскільки ця інформація є лише архівною складовою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Заслухавши доводи та пояснення сторін, свідка, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає у зв'язку з наступним.

Як убачається з матеріалів справи, на підставі Договору дарування від 30.12.2014 № 5852 до Реєстру прав власності на нерухоме майно 24.01.2015 приватним нотаріусом як держаним реєстратором внесено відомості про право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 23) за гр. ОСОБА_1

У подальшому, між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 було укладено Договір дарування від 15.06.2017, згідно із яким позивач подарував вказану квартиру матері (а.с. 4). У той же день, державним реєстратором ОСОБА_2 були внесені зміни до Державного реєстру прав власності щодо реєстрації права власності на квартиру за гр. ОСОБА_3 (а.с. 65).

Як пояснив у судовому засіданні позивач, отримавши інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.08.2017 (а.с. 5) з відомостями про реєстрацію за позивачем права власності на вказане майно, він 13.08.2017 звернувся до Міністерства юстиції України із заявою (а.с. 6), в якій просив роз’яснити порядок внесення змін до Реєстру прав власності на нерухоме майно та допомогти в отриманні відповідної довідки.

Листом від 04.09.2017 № 33886/П-20249/19 (а.с. 7) Міністерством юстиції України роз’яснено позивачу про те, що інформація, яка міститься у Державному реєстрі прав, має перевагу над інформацією, відображеною у Реєстрі прав власності, оскільки остання є лише архівною складовою. Водночас, інформація з Державного реєстру прав, що формується за об’єктом нерухомого майна, містить усі відомості про державну реєстрацію прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав щодо запитуваного об’єкту нерухомого майна. Відповідно, у разі здійснення пошуку інформації за об’єктом нерухомого майна, в інформаційній довідці буде відображено актуальні на момент запиту відомості про власника нерухомого майна, які внесено до Державного реєстру прав.

Також, у серпні 2017 року позивач звернувся зі скаргою до Головного територіального управління юстиції у Київській області від 29.08.2017 (а.с. 8), в якій просив внести зміни до Реєстру прав власності на нерухоме майно, а саме – видалити запис про нього - як власника вказаного вище об’єкту нерухомого майна.

За наслідками розгляду вказаної скарги від 29.08.2017, Міністерство юстиції України листом від 05.10.2017 № 25942-0-33-17/19к (а.с. 9) повідомило позивача про те, що його скаргу розглянуто та прийнято відповідне рішення – Наказ від 12.09.2017 №3357/7 (а.с. 10), яким відмовлено у задоволенні скарги з тих підстав, що її оформлено без дотримання вимог закону, а саме – скарга не містить оскаржуваного рішення державного реєстратора, відомостей про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, а додані до скарги копії документів не засвідчені в установленому законом порядку.

Вважаючи, що відповідачем протиправно не вилучено з Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за гр.. ОСОБА_1, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

До 01.01.2013 державна реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна (крім земельних ділянок) проводилась відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 (далі – Положення).

Згідно із п.п. 1.2, 1.3 Положення 1.2. Державна реєстрація прав – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі – БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" ( 1878-17 ) та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1.8. Положення Реєстр прав власності на нерухоме майно (далі – Реєстр прав) є єдиною державною інформаційною системою, що містить відомості про зареєстровані права, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна та незавершеного будівництва (далі – об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації), правовстановлювальні документи та документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва.

На підставі Наказу Міністерства юстиції України № 1844/5 від 14.12.2012 Наказ Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/2 втратив чинність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 затверджено Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Порядок, набрав чинності з 01.01.2012).

Згідно із п. 47 Порядку інформація з Державного реєстру прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, наявні в цьому Реєстрі, а також у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек (далі – реєстри), або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Інформація з Державного реєстру прав за бажанням особи, яка отримує таку інформацію, може містити крім відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження також відомості про виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав щодо запитуваного суб’єкта або об’єкта нерухомого майна, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та реєстрів у відповідному хронологічному порядку.

Пунктом 48 Порядку визначено, що Інформація з Державного реєстру прав залежно від зазначених параметрів пошуку формується за суб’єктом права чи за об’єктом нерухомого майна.

Інформація з Державного реєстру прав, що формується за суб’єктом права, містить усі відомості про державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав щодо запитуваного суб’єкта, крім випадків, передбачених пунктом 49 цього Порядку.

Інформація з Державного реєстру прав, що формується за об’єктом нерухомого майна, містить усі відомості про державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав щодо запитуваного об’єкта нерухомого майна, крім випадків, передбачених пунктом 49 цього Порядку, а саме щодо надання відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав) – єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів таких прав.

Суд зазначає, що згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 13 Закону Державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід’ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек.

На кожний об’єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об’єкту нерухомого майна.

Пунктом 38 Порядку визначено, що зміни до записів Державного реєстру прав вносяться у разі зміни ідентифікаційних даних суб’єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб’єкта управління об’єктами державної власності, відомостей про об’єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення зазначеного Реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка).

Таким чином, законодавством передбачено виключний перелік підстав для внесення змін до Державного реєстру прав, при цьому, внесення змін до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Законом не передбачено, оскільки останній є лише архівною складовою частини Державного реєстру.

При цьому, суд звертає увагу, що Міністерство юстиції не наділено повноваженнями вносити будь-які зміни до Державного реєстру прав власності, оскільки згідно із ст.. 7 Закону України від 01.08.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав належить: забезпечення формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав; здійснення нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; забезпечення створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; організація роботу, пов’язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов’язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; забезпечення доступу до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб’єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб’єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; розгляд скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб’єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов’язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; складання протоколів про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; організація роботи з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів; надання узагальнених роз’яснень щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав; здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Так, ст. 9 вказаного Закону визначено, що забезпечення проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; формування та зберігання реєстраційних справ належить до повноважень суб’єктів державної реєстрації прав.

Згідно із ст. 6 Закону суб’єкти державної реєстрації прав – це виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб’єкти; державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Тобто, виходячи з положень норм чинного законодавства, убачається, що право вносити зміни до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно є лише у суб’єктів державної реєстрації прав, до яких Міністерство юстиції не належить.

У той же час, позовні вимоги позивача ґрунтуються на зобов’язанні саме відповідача вилучити запис про право власності у Реєстрі прав власності.

Під час розгляду справи позивач стверджував, що згідно із даними Державного реєстру прав власності він є власником квартири АДРЕСА_1, на підтвердження чого надав до матеріалів справи інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.08.2017.

Проте, аналізуючи зазначену довідку, судом встановлено, що відомості щодо нерухомого майна за гр. ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав відсутні.

У той же час, вказана довідка також містить відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, у якому зазначено, що у гр. ОСОБА_1 виникло право власності на зазначену квартиру на підставі Договору дарування від 30.12.2004.

Проте, суд звертає увагу, що вказана інформація не є актуальною, а містить лише відомості про зареєстровані права, суб’єктів прав, об’єкти нерухомого майна та документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію.

Вказане кореспондується із ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у якій чітко зазначено, що Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек є невід’ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав.

А тому, інформація, яка міститься у Державному реєстрі прав, має перевагу над інформацією, яка відображена у Реєстрі прав власності.

Посилання позивача, що органи державної влади можуть скористатися неправдивою інформацією, яка зазначена у Реєстрі прав, не відповідає дійсності, оскільки згідно із ст. 32 Закону для посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, Національного банку України, Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції, приватних виконавців, адвокатів, нотаріусів інформація з Державного реєстру прав у зв’язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб’єктом права чи за об’єктом нерухомого майна в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав, за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису.

Згідно із Порядком доступу до Державного реєстру прав, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, за бажанням користувача інформація з Державного реєстру прав може також містити відомості про виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав, обтяження таких прав, а також про внесені зміни до відповідного запису Державного реєстру прав та реєстрів у хронологічному порядку.

Наведене свідчить, що органи державної влади користуються не виключно Реєстром прав власності, який містить лише архівні відомості про зареєстровані права, суб’єктів прав, об’єкти нерухомого майна та документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію, а Державним реєстром прав власності, який містить актуальну інформацію про права власності на майно.

За таких обставин, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача внести зміни до Реєстру прав власності на нерухоме майно та вилучити запис про реєстрацію за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. суд зазначає, що вони є похідними від вимог щодо зобов’язання відповідача внести зміни до Реєстру прав власності.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення першочергових позовних вимог, в частині стягнення з відповідача моральної шкоди позов також задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 19 Конституції, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Головуючий - суддя Лисенко В.І.

Судді: Щавінський В.Р.

ОСОБА_4

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 01 лютого 2018 р.