Рішення № 71998855, 05.02.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року Справа № 808/4162/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишева О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приморського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (72102, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Калинова, 98)

до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, пр.-т. Металургів, 6)

про скасування постанови державного виконавця від 12.12.2017 в частині стягнення виконавчого збору,

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Приморського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд скасувати постанову державного виконавця від 12.12.2017 в частині стягнення виконавчого збору на суму 12800,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова від 12 грудня 2017 року ВП №55363352 в частині стягнення з Приморського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виконавчого збору у розмірі 12800 грн., є незаконною, протиправною та такою, що порушує права позивача. Оскільки управління Пенсійного фонду України є державним органом виконавчий збір згідно з статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» не стягується.

Ухвалою суду від 24 січня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №808/4162/17, призначено підготовче судове засідання на 15 лютого 2018 року.

Ухвалою суду від 31 січня 2018 року виправлено допущену описку в ухвалі Запорізького окружного адміністративного суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі №808/4162/17 від 24.01.2018. Абзац другий резолютивної частини ухвали Запорізького окружного адміністративного суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі №808/4162/17 від 24.01.2018 викладено в наступній редакції: «Призначити підготовче судове засідання на 02 лютого 2017 року, яке відбудеться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 65-в, у залі судових засідань №13 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 02 лютого 2018 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 05 лютого 2018 року.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подав до суду клопотання розгляд справи без його участі. Адміністративний позов просить задовольнити в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Від представника відповідача до судового засідання надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, в задоволенні адміністративного позову просить відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиву на адміністративний позов. Зокрема зазначив, що незважаючи на те, що боржником є державний орган, виконавчий лист містить вимогу щодо зобов’язання вчинити певні дії, а не стягнення. Тому виконання вказаного виконавчого листа здійснюється у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження». На день відкриття виконавчого провадження рішення боржника було виконано частково в частині розрахунку заборгованості за рішенням суду. Стосовно судового збору то відповідач зазначив, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується з боржника, юридичної особи в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, з урахуванням клопотання представника відповідача про розгляд справи за його відсутності, неявки позивача, справа розглядається в порядку письмового провадження та на підставі наявних у ній доказів.

На підставі частини 4 статті 229 КАС України, разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи і з’ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справи докази у їх сукупності дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконанні в відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває виконавче провадження ВП № 55363352 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-а-2929/2011 виданого 29.10.2014 Приазовським районним судом Запорізької області про зобов'язання Приморське об'єднане УПФУ в Запорізькій області здійснити перерахунок та забезпечити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 25.02.2011 по 22.07.2011 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка розраховується відповідно до вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням раніше сплачених сум соціальної допомоги за цей період як особі, що має статус "дитина війни".

Відповідно до ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення виконавчого збору в розмірі встановленого статтею 27 ЗУ «Про виконавче провадження».

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 Михайлівни ВП № 55363352 від 12.12.2017 в порядку ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу.

Так пунктом 3 постанови зазначено «Стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 12800 гривень».

Не погоджуючись із такими діями відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

При винесенні постанови від 12 грудня 2017 року ВП №55363352 про відкриття виконавчого провадження відповідач керувався Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404).

Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно частини 5 статті 26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі виконавчого листа № 2а – 2929/11 виданого 29 жовтня 2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та в пункті 3 на виконання статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 12800 грн.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2017 Приазовський районний суд Запорізької області зобов’язав Приморське об’єднане УПФУ Запорізької області здійснити перерахунок та забезпечити виплату ОСОБА_1, що є позовом немайнового характеру.

А згідно до норм ч.3 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

А тому посилання позивача на п.1 ч.5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», згідно до вимог якого виконавчий збір не стягується, зокрема, за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів, судом не беруться до уваги, оскільки Закон України «Про виконавче провадження» розділяє поняття рішень про стягнення боргу та виконання рішень про зобов'язання вчинити певні дії (рішення немайнового характеру), а на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває рішення суду про зобов'язання боржника здійснити перерахунок та виплату пенсії у визначеному порядку, а не стягнення конкретно визначеного розміру суми боргу за невиплаченою пенсією.

Таким чином, державним виконавцем при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження, правомірно в пункті 3 зазначено про стягнення виконавчого збору з боржника.

Також позивач зазначає в позовній заяві, що судовий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Суд не приймає такі твердження до уваги та зазначає.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року №440 з метою реалізації Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.

Відповідно до вказаного Порядку виконанню підлягають рішення - виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» суб'єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року.

Постанова Приазовського районного суду Запорізької області набрала законної сили 28 березня 2013 року, отже, в даному випадку, виконавчий документ виконується не в порядку Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а в порядку статті 63 розділу VIII Закону України «Про виконавче провадження», а отже виконавчий збір стягується з боржника у порядку та в розмірі встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Щодо тверджень позивача, що рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, що на день відкриття виконавчого провадження рішення суду було виконано в повному обсязі.

При цьому приписами чинного Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір є заходом, що сприяє виконанню судового рішення, справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Стягнення виконавчого збору у визначеному Законом розмірі є обов’язком державного виконавця при примусовому виконанні рішення, відтак, враховуючи, що рішення суду виконується на підставі Закону України «Про виконавче провадження», приписами якого прямо передбачене справляння з боржника до бюджету виконавчого збору підстави для скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору відсутні.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, проти позову не заперечив, доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст.295-297 КАС України.

Рішення виготовлено в повному обсязі 05 лютого 2018 року.

Суддя О.В. Конишева