Рішення № 71998392, 25.01.2018, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2-а/679/41/2018

Справа № 679/1080/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2018 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі колегії: головуючої судді Гавриленко О.М., суддів – Базарника Б.І., Стасюка Р.М., при секретарі Василюк Л.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нетішин адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа без самостійних вимог – Львівський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання призначити і виплатити одноразову грошову допомогу,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно позовної заяви, з 04.05.1974 року по лютий 1997 року ОСОБА_2 проходив військову службу. 21.01.1997 року останньому поставлено діагноз - гіпертонічна хвороба перша стадія, захворювання пов'язане з виконання обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку. 02.04.2013 року позивач отримав третю групу інвалідності, довічно, в зв'язку із захворюванням, так, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

В жовтні 2015 року він звернувся до Міністерства оборони України через Львівський обласний військовий комісаріат із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Вказану заяву позивач писав шляхом заповнення наданого йому бланка і долучив до неї всі необхідні документи. Відповідач листом від 22.01.2016 року №248/3/6/223 відмовив йому у виплаті одноразової грошової допомоги, про що його повідомив військомат у листі від 19.02.2016 року №1674.

Вважаючи відмову відповідача у виплаті йому одноразової грошової допомоги протиправною, він звернувся до суду з відповідним позовом.

Постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 17.08.2016 року, залишеною без змін Вінницьким апеляційним адміністративним судом, визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у не розгляді питання щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та відповідача зобов'язано розглянути і вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.

05.05.2017 року позивач звернувся до Львівського обласного військового комісаріату з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, після того, як в телефонному режимі його було запрошено для написання такої заяви про призначення та виплати одноразової грошової допомоги, на що 19.05.2017 року Міністерством оборони України йому було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду третьої групи внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, з 02 квітня 2013 року. Вказане рішення відповідача оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсованих сум № 49.

Дана відмова була мотивована відсутністю у ОСОБА_2 права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки він звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 03.11.2006 року № 328-V, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про правовий та соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відмову відповідача позивач вважає необґрунтованою та протиправною, оскільки Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» йому гарантовано право на отримання одноразової грошової допомоги, призначення і виплата якої здійснюється відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2014 року № 975.

Крім того позивач вказує на те, що застосування ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби. Крім того, позивач зважає на те, з відповідною заявою про виплату одноразової грошової допомоги звернувся 15.10.2015 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», де згідно пункту 2 Прикінцевих положень, дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства, а тому при вирішені спірних відносин необхідно керуватися нормами вказаного Закону, якими внесено зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно приписів частини другої статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2013 року № 975 відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16- 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 2 вказаної постанови визначено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Позивач зазначив, що йому допомога раніше не призначалася, вперше він звернувся до відповідача за призначенням одноразової грошової допомоги 15.10.2015 року, що встановлено судом у справі № 679/530/16-а.

Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 узгоджується зі статтею 58 Конституції України та не суперечить пунктам 1, 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», а тому позивач вважає, що призначення та виплата йому допомоги має бути здійснена в порядку та розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, яка діяла в момент його звернення за призначенням такої виплати.

На підставі наведеного, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги як інваліду III групи внаслідок захворювання пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, з 02 квітня 2013 року, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсованих сум від 19 травня 2017 року № 49 та зобов’язати відповідача відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2014 року № 975, призначити, нарахувати і виплатити через Львівський обласний військовий комісаріат йому, як інваліду третьої групи, одноразову грошову допомогу.

Позивач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився.

Представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги в судовому засіданні підтримав, посилаючись на обставини викладені в позові. Крім того зазначив, що комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, безпідставно прийшла до висновку про те, що враховуючи, що ОСОБА_2 звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 03.11.2006 року № 328-V, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про правовий та соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», то він не має права на одержання одноразової грошової допомоги. Представник також вважає, що позивач надав всі необхідні документи для призначення йому одноразової грошової допомоги, однак рішенням про відмову у виплаті йому одноразової грошової допомоги було порушено його права та інтереси, які підлягають захисту в судовому порядку. При цьому представник позивача не заперечував проти того, що суд при вирішенні даного спору, може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, проте надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з позовними вимогами та вважає, що в позові слід відмовити, оскільки п. 2 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2014 року № 975 встановлено, що особам, які до набрання чинності цим порядком мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається та виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги. Відповідно п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико - соціальної експертної комісії.

Таким чином датою, з якої у військовослужбовця виникає право на отримання одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, є момент первинного встановлення такої інвалідності в період дії таких актів. Особи, допомога яким не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто на день встановлення такої інвалідності.

Тобто, право на отримання одноразової грошової допомоги в зв'язку з інвалідністю військовослужбовця у позивача (за відсутності обставин і дати звільнення позивача з військової служби, зазначених нижче) могло виникнути з моменту встановлення інвалідності, а саме з 02.04.2013 року.

На той час діяла редакція ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 499 (постанова КМУ від 28.05.2008 № 499), згідно з якими визначалися зовсім інші розміри одноразової грошової допомоги, що визначалися у кратних розмірах грошового забезпечення. Натомість Порядок № 975 визначає значно збільшені розміри - кратності прожиткового мінімуму. Зважаючи на час встановлення інвалідності навіть з цієї підстави Порядок № 975 не може бути застосований до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності.

Окрім цього, зазначає, що на момент звільнення позивача з військової служби (1997 рік) взагалі чинним законодавством не передбачалась виплата одноразової грошової допомоги, а виплачувались страхові відшкодування НАСК «Оранта» згідно постанови КМУ від 19.08.1992 року № 488. Виплата одноразової грошової допомоги встановлена Законом лише з 01.01.2006 року.

За вказаних обставин, представник відповідача вважає, що у Міністерства оборони України не було правових підстав для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги позивачу.

Представник третьої особи - Львівського обласного військового комісаріату в судове засідання не з'явився, але надіслав на адресу суду письмові пояснення, в яких просить розгляд справи проводити у його відсутності та відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю. В своїх письмових поясненнях представник зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2013 року № 975, а саме п. 2 визначено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги. Також вказав, що п. 3 Порядку про призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Таким чином, оскільки позивачу інвалідність була встановлена 08.04.2013 року, то положення Постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2013 року № 975 на нього не поширюються. Крім того, представник вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду, оскільки заявлена позовна вимога позивача стосується стягнення грошових коштів, а строк звернення до адміністративного суду з такою вимогою встановлений ч. 5 ст. 99 КАС України - місячний строк.

Ухвалою Нетішинського міського суду від 03.10.2017 року задоволено клопотання представника відповідача про колегіальний розгляд справи та направлення до найбільш територіально наближеного суду - Славутського міськрайонного суду Хмельницької області.

08.11.2017 року ухвалою Вінницького апеляційного суду ухвала Нетішинського міського суду від 03.10.2017 року скасована, справу направлено на розгляд до Нетішинського міського суду Хмельницької області.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 з 04.05.1974 року проходив військову службу в Збройних Силах і був звільнений в запас наказом командуючого військами Прикарпатського військового округу № 09-ПМ від 11.02.1997 року за станом здоров'я, а згідно наказу першого заступника начальника штабу Прикарпатського військового округу № 19 від 14.02.1997 року, виключений зі списків особового складу інспекції.

Протоколом Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 195 від 04.04.2013 року встановлено, що захворювання ОСОБА_2 «гіпертонічна хвороба перша стадія», так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Хмельницькою обласною медико-соціальною експертною комісією позивачу ОСОБА_2 було встановлено третю групу інвалідності з 02.04.2013 року довічно, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується даними довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0153707 від 08.04.2013 року.

З метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням третьої групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, ОСОБА_2 15.10.2015 року звернувся до Львівського обласного військового комісаріату (далі - Львівський ОВК) з відповідною заявою та надав копії необхідних документів.

Львівський ОВК надіслав документи ОСОБА_2 до Міністерства оборони України.

Однак. вказані документи були повернуті, як такі, що не відповідають вимогам постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975.

Непогоджуючись з рішенням Департаменту фінансів Міністерства оборони України позивач звернувся до суду з вимогами: визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби та зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, призначити, нарахувати і виплатити через Львівський обласний військовий комісаріат одноразову грошову допомогу в розмірі, передбаченому ст. 9 і ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", що діяла станом на 02.04.2013 року.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 17.08.2016 року, яке ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду 12.04.2017 року залишено без змін, визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у не розгляді питання щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та зобов'язано Міністерство оборони України розглянути та вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499.

На виконання рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 17.08.2016 року, 19.05.2017 року на засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум було винесено питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, але при розгляді даного питання комісія дійшла висновку про відмову ОСОБА_2 в призначенні одноразової грошової допомоги, в зв’язку з тим, що останній звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 03.11.2006 року № 328-V, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про правовий та соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому він не має права на одержання одноразової грошової допомоги.

Згідно ч. 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян, які перебувають на службі у Збройних силах України та інших військових формувань, а також членів їх сімей.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Спірні правовідносини між сторонами у справі щодо порядку та підстав призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовців, як складової їх соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), що були чинні на день виникнення таких відносин.

Приписами ст. 1 Закону № 2011-XII визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 ст.16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або одержання каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Виходячи з буквального тлумачення ст. 16 Закону № 2011-XII, суд приходить до висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Колегія суддів зазначає, що застосування ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Як встановлено судом, інвалідність позивача настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

У позивача право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку встановленням третьої групи інвалідності виникло 02.04.2013 року, оскільки ця дата зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії як час, з якого ОСОБА_2 встановлена третя група інвалідності.

За приписами ч. 6 ст. 16-3 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

На день подання позивачем вищевказаної заяви 15.10.2015 року механізм розгляду таких звернень та механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності визначався правовими нормами постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Разом з тим, пунктом 2 вказаної постанови встановлено, що особи, які до набрання чинності Порядку, затвердженого цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Тобто, одноразова грошова допомога повинна призначатися і виплачуватися в порядку, що діяв на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Позивач отримав право на призначення одноразової грошової допомоги з 02.04.2013 року, а тому її призначення та виплата повинна здійснюватися відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 (далі-Порядок №499), а не відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2014 року № 975 про що просить позивач у свої позовних вимогах.

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Тому, керуючись вказаною процесуальною нормою, для повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та приходить до висновку, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом зобов’язання Міністерства оборони України призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, про що не заперечував в судовому засіданні і представник позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів правомірності свого рішення, яке полягає у відмові щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Заперечення проти позовних вимог є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеними нормами чинного законодавства.

Щодо твердження представника третьої особи - Львівського обласного військового комісаріату про те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, оскільки заявлена позовна вимога позивача стосується стягнення грошових коштів, а строк звернення до адміністративного суду з такою вимогою встановлений –один місяць, то з таким колегія суддів не погоджується, оскільки ОСОБА_3 звернувся з позовом до суду у відповідності до ч. 2 ст. 122 КАС України в межах шестимісячного строку, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 3, 16, 16-2, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499, ст.ст. 9, 77, 139, 244-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги як інваліду третьої групи внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, з 02 квітня 2013 року, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсованих сум від 19 травня 2017 року № 49.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499.

В іншій частині позову відмовити.

Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Нетішинський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуюча О.М.Гавриленко

Судді Б.І.Базарник

ОСОБА_4