Рішення № 71998111, 30.01.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/19754/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області у складі

головуючої судді Мороз В.О.,

за участю секретаря Козельської Г.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Хмельницькому справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору, Комісія з розгляду питань щодо призначення (відновлення) виплати пенсії внутрішньо-переміщеним особам Управління праці і соціального захисту населення Хмельницької міської ради про зобов’язання здійснити виплату пенсії, -

встановив :

10 жовтня 2017 року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору, Комісія з розгляду питань щодо призначення (відновлення) виплати пенсії внутрішньо-переміщеним особам Управління праці і соціального захисту населення Хмельницької міської ради про зобов’язання здійснити виплату пенсії, в якому просить зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому здійснити йому виплату заборгованості з пенсії з липня 2014 р. по квітень 2017 р.

Свої вимоги мотивує тим, що з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини на території Луганської області, він був змушений покинути своє місце проживання в Краснодонському районі Луганської області та прибув до Хмельницької області, де у встановленому порядку взятий на облік як внутрішньо переміщена особа. Вказує, що йому не виплачені суми пенсії за період з липня 2014 року по квітень 2017 року, а тому він звернувся до відповідача із відповідним листом від 13.09.2017, в якому просив здійснити заходи щодо виплати сум належної йому пенсії за період з липня 2014 року. Проте, відповідач 27.09.2017 листом №389/К-12 відмовив в такій виплаті та повідомив, що «ними направлено подання до Управління праці і соціального захисту населення Хмельницької міської ради 26.09.2017. за №19838/03 на розгляд комісії з питань відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, щодо виплати пенсії з 01.07.2014.». Таку відмову вважає незаконною та просить позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали і просять їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову, вказавши, що їх дії є законними, оскільки призначення та продовження виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України віл 1 жовтня 2014 р № 509. Розгляд питань щодо призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам покладено на комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених виконавчими органами міських рад за поданням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення. Комісія прийняла рішення про призначення (відновлення) сплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) з 01.05.2017 р., що зазначено у витягу з протоколу засідання комісії № 12 від 10.08.2017 р.

Представник третьої особи заперечила щодо задоволення позову, вказавши що такі підстави відсутні.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює дані правовідносини, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, у зв’язку із наступним.

Згідно п.10 Перехідних положень справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною 1,2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017 р) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Так, судом встановлено, що відповідно до даних посвідчення за № 391992, ОСОБА_5 є пенсіонером та отримував пенсію за віком з терміном виплати "довічно".

З метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини на території Луганської області, він був змушений покинути своє місце проживання в Краснодонському районі Луганської області та прибув до Хмельницької області, де у встановленому порядку взятий на облік як внутрішньо переміщена особа від 30.05.2017 р.

З 2017 року позивач проживає в м. Хмельницькому і з 01.05.2017 року отримує пенсію за віком, що не заперечується відповідачем. Раніше не міг виїхати до м. Хмельницького та звернутися із питанням щодо вплати пенсії, так як доглядав за дружиною, яка померла 24.06.2016 р.

Згідно витягу з протоколу № 12 від 10.08.2016 року засідання комісії з розгляду питань щодо призначення (відновлення) виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам, зокрема ОСОБА_5, було вирішено призначити виплату пенсії відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ № 365 від 08.06.2016 року з 01.05.2017 року.

При цьому, позивач не отримав суми своєї пенсії за період з липня 2014 року по квітень 2017 року, що підтверджується матеріалами пенсійної справи та не заперечується представником відповідача. Доказів виплати пенсії позивачу за вказаний період часу органом владних повноважень не надано, і судом відповідно таких не здобуто.

Позивач звернувся до відповідача із відповідним листом від 13.09.2017, в якому просив здійснити заходи щодо виплати сум належної йому пенсії за період з липня 2014 року. Проте, відповідач 27.09.2017 листом №389/К-12 відмовив в такій виплаті та повідомив, що «ними направлено подання до Управління праці і соціального захисту населення Хмельницької міської ради 26.09.2017. за №19838/03 на розгляд комісії з питань відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, щодо виплати пенсії з 01.07.2014.». Таку відмову вважає незаконною та просить позов задовольнити.

А тому, про порушення свого права щодо неотримання пенсії, позивач дізнався 27.09.2017 р.

Однак, така відмова у виплаті пенсії є незаконною, у зв’язку із наступним.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження", Краснодонський район Луганської області віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження.

З метою врегулювання питання фінансування бюджетних установ Донецької та Луганської областей Кабінет Міністрів України постановою від 07.11.2014 року № 595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей" затвердив Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей.

Вказаною постановою Уряд доручив Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям забезпечити до 01.12.2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Крім того, п. 2 Постанови встановлено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, видатки з державного бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі по тексту - Закон № 1058-IV ), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно ст. 5 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно ст. 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 "Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції" для продовження виплати пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262, пенсіонеру необхідно особисто стати на облік в управлінні соціального захисту населення за місцем проживання (перебування) на території, яка контролюється українською владою та отримати довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції та надати її до управління Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання (перебування).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365, яка введена в дію після відновлення позивачу пенсії, затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Зокрема, механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування визначено саме Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок).

Згідно з ч. 5 Порядку для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки.

Відповідно до п. 7 Порядку для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 15 Порядку визначено, що орган, що здiйснює соцiальнi виплати та структурний пiдроздiл з питань соцiального захисту населення, на пiдставi рiшення комiсiї призначає (вiдновлює) таку соцiальну виплату з мiсяця, в якому надiйшла заява внутрiшньо перемiщеної особи, та здiйснює повернення сум недоотриманих соцiальних виплат за минулий перiод вiдповiдно до законодавства.

При цьому даною постановою від 08.06.2016 року № 365 встановлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Відповідно до ст..4 Закону №1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Оцінюючи спірні правовідносини суд звертається до положень Конституції України, за якими, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).

Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, перевірка за місцем фактичного проживання, надання заяви про поновлення виплати пенсії, тощо.

За приписами ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується . Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Суд застосовує при розгляді справи практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, аналізуючи вищенаведене, у відповідача не існувало підстав, передбачених чинним законодавством для відмови у виплаті пенсії, а доказів щодо правомірності своїх дій стосовно невиплати пенсії позивачу відповідачем не надано.

Натомість, в розрізі встановлення факту невиплати позивачу, призначеної (відновленої) пенсії, відповідач, заперечуючи факт наявності в своїх діях ознак неправомірності, жодних належних та допустимих доказів суду не надав.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу..

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2 -14, 72-77, 122, 241-255, 295 КАС України, суд, -

ухвалив :

Адміністративний позов задовольнити.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому здійснити виплату заборгованості з пенсії ОСОБА_1 за період липень 2014 р. по квітень 2017 р.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький міськрайонний суд.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 07.02.2018 року

Суддя