Ухвала суду № 71996977, 30.01.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/9019/17 Головуючий у 1 інстанції- Радченко В.Є.

Провадження № 11-сс/783/62/18 Доповідач - Калиняк О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Калиняк О.М.

суддів Урдюк Т.М., Танечника І.І.,

з участю секретаря Мазур-Іванько Ж.В.

захисника ОСОБА_1

прокурора Смілевського М.Л.,

розглянувши апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 23 січня 2018 року про відмову в направленні до медичного закладу ОСОБА_2 для проведення стаціонарної психіатричної експертизи,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 23 січня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП у Львівській області Фарини А.І. про направлення підозрюваного ОСОБА_2 до КЗ «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» для проведення стаціонарної судової психіатричної експертизи.

На ухвалу слідчого судді прокурор Смілевський М.Л. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задоволити клопотання старшого слідчого Фарини А.І. про направлення у спеціальний медичний заклад для проведення стаціонарної судової психіатричної експертизи підозрюваного ОСОБА_2 В обґрунтування апеляційних вимог покликається на такі доводи: судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання слідчого, оскільки необхідність призначення зазначеної експертизи підозрюваному доведена наявними об'єктивними доказами. Наявність обґрунтованої підозри повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами в ході проведення досудового розслідування а саме: протоколом огляду місця події від 03.01.2018, показаннями підозрюваного ОСОБА_2 та відеозаписом даної слідчої дії від 04.01.2018, протоколом слідчого експерименту з участю підозрюваного ОСОБА_2 від 04.01.2018 та відеозаписом даної слідчої дії від 04.01.2018, протоколом огляду трупа ОСОБА_3 від 03.01.2018, лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 №01/18 від 03.01.2018, показаннями свідка ОСОБА_4, протоколом огляду місця події від 03.01.2018, протоколом огляду місця події від 05.01.2018 та іншим матеріалами, зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження у їх сукупності. Крім того, хоча підозрюваний, згідно з отриманими в ході досудового розслідування відомостями, не перебуває на обліках в психіатричному та наркологічному закладах, є підстави вважати, що його поведінка під час вчинення кримінального правопорушення була неадекватною. Так, згідно з показаннями підозрюваного ОСОБА_2, у нього раптово виник стан агресії щодо потерпілого ОСОБА_3, хоча до 29 грудня 2017 року ніяких конфліктів між ними не було. Разом з тим 29 грудня 2017 року ОСОБА_2, за показаннями ОСОБА_5, раптово для неї, без наявних на це підстав, почав наносити тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_3, який поводив себе спокійно, не виявляв агресії до ОСОБА_2, не чинив спротиву, після чого підозрюваний наніс йому удар каменем в область голови. З наведеного вбачається необхідність у проведенні стаціонарної судової психіатричної експертизи з метою встановлення, чи підозрюваний ОСОБА_2 в момент вчинення кримінального правопорушення не перебував у неосудному чи обмежено осудному стані.

Заслухавши доповідача, виступ прокурора на підтримку апеляційної скарги, захисника, який поклався на розсуд суду, дослідивши матеріали клопотання та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

31 грудня 2017 року, 02 січня 2018 року та 04 січня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017140050005697 внесені відомості про вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 185, ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 289 КК України.

03 січня та 04 січня 2018 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 185, ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 289 КК України.

Судове рішення про відмову в направленні ОСОБА_2 до медичного закладу для проведення стаціонарної психіатричної експертизи постановлене з врахуванням положень ст. 509 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 509 КПК України слідчий, прокурор зобов’язані залучити експерта (експертів) для проведення психіатричної експертизи у разі, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному або обмежено осудному стані або вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. Такими обставинами, зокрема, є: 1/ наявність згідно з медичним документом у особи розладу психічної діяльності або психічного захворювання; 2/ поведінка особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння або після нього була або є неадекватною (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам’яті тощо). У разі необхідності здійснення тривалого спостереження та дослідження особи може бути проведена стаціонарна психіатрична експертиза, для чого така особа направляється до відповідного медичного закладу на строк не більше двох місяців.

Згідно з п.5, п.21, п.23 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи затвердженого Наказом МОЗ України від 08.10.2001 № 397, експертиза може проводитись амбулаторно, стаціонарно, у судовому засіданні. Амбулаторна експертиза може проводитись у кабінеті слідчого, суді, слідчому ізоляторі, експертній установі (підрозділі). Експерти, які проводять амбулаторну експертизу, у разі

неможливості відповісти на всі запитання, поставлені перед ними, обґрунтовують висновок про необхідність проведення стаціонарної експертизи.

Клопотання старшого слідчого Фарини А.І. про направлення ОСОБА_2 у медичний заклад для проведення стаціонарної судової психіатричної експертизи є необґрунтованим і невмотивованим.

Так, у клопотанні слідчий зазначив лише, що необхідність у проведенні стаціонарної судової психіатричної експертизи виникла з метою встановлення, чи підозрюваний ОСОБА_2 під час вчинення інкримінованих йому злочинів перебував у неосудному чи обмежено осудному стані або в стані алкогольного сп’яніння.

При цьому слідчим не вказано, які встановлені під час кримінального провадження обставини (наявність медичних документів, поведінка особи) дають підстави вважати, що ОСОБА_2 під час вчинення суспільно небезпечного діяння був в неосудному або обмежено осудному стані або вчинив кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворів на психічну хворобу, яка позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Необґрунтовано слідчим і необхідності здійснення тривалого спостереження та дослідження ОСОБА_2, а відповідно і проведення щодо останнього стаціонарної психіатричної експертизи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що поставлені у постанові слідчого про призначення ОСОБА_2 стаціонарної судової психіатричної експертизи від 17 січня 2018 року питання, а саме: «Чи можна приймати до уваги показання, дані ОСОБА_2? Чи страждає ОСОБА_2 на хронічний алкоголізм або наркоманію і чи потребує примусового лікування від алкоголізму чи наркоманії?» виходять за межі компетенції експерта-психіатра.

Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про недоведеність слідчим і прокурором необхідності направлення ОСОБА_2 у медичний заклад для проведення стаціонарної психіатричної експертизи, й підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 23 січня 2018 року про відмову в направленні до КЗ «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_2 для проведення стаціонарної психіатричної експертизи залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора – без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

С у д д і :

ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8