Постанова № 71996965, 25.01.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/5130/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.

Провадження № 22-ц/783/6487/17 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої: Крайник Н. П.

суддів: Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.

при секретарі: Фейір К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 28 вересня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

20.06.2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованостіза кредитним договором № б/н від 19.02.2013р. в розмірі 30 186,69 грн. та судових витрат у розмірі 1378 грн.

Позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що згідно кредитного договору від 19.02.2013 року відповідачу надано кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав, отримані кредитні кошти не повернув, відсотки та комісію за користування кредитом не сплатив. У зв'язку з порушенням ОСОБА_2 боргових зобов'язань просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором в судовому порядку.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.02.2013 року в розмірі 30 186 гривень 69 коп. та понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378 гривень.

Рішення оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3.

Вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що твердження позивача стосовно підпису відповідача в Анкеті-заяві про приєднання до умов та правил банківських послуг, тим самим підтвердження, що він ознайомився з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами банківських послуг, а також Тарифами банку, котрі в сукупності становлять Договір про надання банківських послуг - є необгрунтованими, оскільки банком не надано суду доказів оформлення та укладення між сторонами та відповідно отримання позичальником Пам'ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, правил надання послуг і Тарифів, що в сукупності із Заявою свідчило б про укладення у належній формі договору про надання банківських послуг відповідно до вимог ст.ст. 638, 639 ЦК України. Вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення районний суд не врахував, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку та якщо він підписаний його стороною (сторонами). Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не враховано правову позицію Верховного суду України у справі № 6-240цс14 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій зазначено, що «суди апеляційної та касаційної інстанції, погоджуючись з доводами позивача про застосування п'ятирічного строку позовної давності, не звернули увагу на те, що позивачем не представлено належних доказів, які б свідчили про те, що при підписанні сторонами кредитного договору діяли Умови споживчого кредити в редакції, яка передбачає збільшення строку позовної давності, ці умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, відповідачем вони не підписувались», тобто ВСУ у своєму правовому висновку зазначив, що якщо Умови кредитування не підписані відповідачем, то у такому разі їх неможливо визнати належним та допустимим доказом по справі. Відтак вважає, що Анкета-заява, яка не містить номеру кредитної карти, розміру відсотків та інших істотних умов кредитного договору, не є кредитним договором, а Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банку не є складовою такого кредитного договору.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив зобов»язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ст. 611 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами або стороною.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Судом встановлено, що 19.02.2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір б/н про надання кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту у розмірі 8000,00 грн. на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що Анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року, та «Тарифами Банку», які викладені на офіційному банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, оскільки така особисто підписана ОСОБА_2 в день оформлення даного кредитного договору.

Встановлено, що Банк взяті на себе зобов'язання за кредитном договором б/н від 19.02.2013 року виконав у повному обсязі, видавши позичальнику кредитну платіжну картку з визначеним лімітом кредитних коштів.

Згідно з положеннями п.2.1.1.5.5 Умов і правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених даним договором. Пунктом 2.1.1.5.6 вказаних умов встановлено, що в разі невиконання зобов'язань за вказаних договором, на вимогу банку клієнт зобов'язаний виконати зобов'язання з повернення кредиту (в тому числі процентного кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п.1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов»язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов»язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Згідно п.п. 2.1.1.4.2, 2.1.1.12.11 «Правил користування платіжною карткою», банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 умов кредитного договору належним чином не виконував, порушував терміни повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків, встановлених умовами і правилами надання банківських послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором б/н від 19.02.2013 року, яка згідно розрахунку, наданого Банком, станом на 06.06.2016 року становила 30 186,69 грн., з яких: 7 747,41 грн. - заборгованість за кредитом; 18 649,82 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 875,81 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1413,65 грн. - штраф (процентна складова).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором, оскільки матеріалами справи встановлено факт виконання банком умов договору та неналежне виконання його умов позичальником.

Апелянтом не подано до суду доказів, які можна було б визнати належними та допустимими (своїх розрахунків), на спростування розрахунків банку, якими останній обгрунтовує свої позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги про укладення кредитного договору б/н від 19.02.2013 року у неналежній формі не заслуговують на увагу, оскільки 19.02.2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір в письмовій формі, який складається з підписаних відповідачем Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів.

Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 28 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 05.02.2018 року.

Головуючий: Крайник Н. П.

Судді: Мельничук О. Я.

Савуляк Р. В.