Ухвала суду № 71996890, 02.02.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/225/18 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков Д.І.

Провадження № 11-сс/783/69/18 Доповідач: Галапац І. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Галапаца І.І.,

суддів Гуцала І.П., Березюка О.Г.,

при секретарі Стойку Р.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Червоноградського міського суду Львівської області від 23 січня 2018 року,

з участю прокурора Радчук М.М.,

захисника підозрюваного – адвоката ОСОБА_2,

підозрюваного ОСОБА_1,

встановила:

цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 погоджене заступником керівника Червоноградської місцевої прокуратури ОСОБА_4 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів з 01:30 год. 20 січня 2018 року.

Строк дії ухвали закінчується о 01:30 год. 20 березня 2018 року.

Визначено заставу в розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 70 480,00 грн.

Осіпенко Л.А. органом досудового розслідування підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України (матеріали досудового розслідування внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12018140150000175 21 січня 2018 року), а саме, що останній, 21 січня 2018 року близько 01 год. 20 хв., діючи з прямим умислом спрямованим на викрадення чужого майна, розбив скляну шибу вікна квартири, що за адресою м. Червоноград, вул. Миру 2/36, яка належить Костюку П.М., таємно проник у неї, де виявив телевізор «Telefunken» вартістю 1200 грн., який відключив від мережі, зняв із меблевої стінки та поклав на підлогу, скрутив кабель живлення та антену і поклав на підлогу біля телевізора. З метою подальшого особистого збагачення, шляхом викрадення вищевказаного чужого мана, не зміг вчинити усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був виявлений працівниками поліції охорони Національної поліції.

В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2 покликається на те, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, безпідставною і такою, що підлягає скасуванню.

Зазначає, що слідчий суддя неповно розглянув клопотання, допустив невідповідність висновків фактичним обставинам справи, що в свою чергу тягне скасування ухвали.

Наголошує, що незважаючи на вимоги ст. 23 КПК України, судом не було допитано жодної з осіб, показаннями яких обґрунтовується підозра пред’явлена ОСОБА_1 та безпосередньо не досліджено дані докази.

Акцентує, що слідчий суддя, який відповідно до вимог ст. 194 КПК України мав перевірити наявність обґрунтованої підозри, не виконав зазначених вимог, оскільки не встановив точний час вчинення кримінального правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1

Звертає увагу на те, що в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_1 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення 20 січня 2018 року близько 01:20 год., хоча у протоколі допиту потерпілого ОСОБА_5, протоколах допиту свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (на які посилався слідчий суддя як на докази, що підтверджують обґрунтованість підозри) чітко зазначено, що інкриміноване ОСОБА_1 кримінальне правопорушення мало місце 21 січня 2018 року близько 01:20 год.

Вважає, що ризики наведені прокурором є необґрунтовані.

Наголошує, що стороною обвинувачення, як ризик передбачений ст. 177 КПК України, наводилось твердження про незаконний влив на потерпілого, однак таке не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не надано жодного доказу, який би свідчив про надходження від потерпілого повідомлень про здійснення на нього впливу.

Також акцентує, що одним із ризиків стороною обвинувачення зазначено те, що ОСОБА_1 може вчинити інші кримінальні правопорушення, так як він раніше притягувався до відповідальності за особливо тяжкий злочин, однак прокурором не надано жодних доказів, які б прямо чи опосередковано вказували на вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, а наявність притягнення до відповідальності за особливо тяжкий злочин (покарання за який ОСОБА_1 відбув), не може бути розцінено судом, як обставина, що спонукає підозрюваного до вчинення інших кримінальних правопорушень.

Крім цього зазначає, що як один із ризиків стороною обвинувачення наводився той факт, що у підозрюваного відсутнє місце реєстрації. Хоча відсутність місця реєстрації жодним чином не може впливати на наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

Покликається на те, що під час розгляду клопотання, слідчим суддею за клопотанням сторони захисту, у якості свідка було допитано цивільну дружину підозрюваного ОСОБА_8, з показань якої встановлено наявність міцних соціальних зв’язків, те, що підозрюваним розпочато процедуру реєстрації місця проживання, яка на момент розгляду клопотання не була завершена лише з тих підстав, що відбувалась передача документів з однієї установи до іншої, однак в оскаржуваній ухвалі таке не відображено та не надано жодної оцінки.

Наголошує, що слідчим суддею не наведено жодних мотивів, відповідно до яких, до ОСОБА_1 було б неможливо застосувати більш м’який запобіжний захід.

Звертає увагу на те, що слідчим суддею порушено вимоги ч.2 ст. 211 КПК України, якою передбачено, що затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше 60 годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу, так як під час судового розгляду стороною захисту було наголошено, що моментом затримання, відповідно до ст. 209 КПК України, є 01:30 год. 21 січня 2018 року. Таким чином, шістдесят годин сплило о 13:30 год. 23 січня 2018 року, а якщо взяти до уваги визначений слідчим суддею момент затримання 01:30 год. 20 січня 2018 року, то зазначений строк сплив о 13:30 год. 22 січня 2018 року. Однак підозрюваного ОСОБА_9 було доставлено під конвоєм до суду близько 15:00 год. 23 січня 2018 року. Наведене залишилось поза увагою слідчого судді та розглянуто клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_9, який на той момент незаконно був позбавлений волі.

Вважає, що оскільки стороною обвинувачення не доведено обґрунтованість підозри та існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, то в задоволенні клопотання про обрання ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід відмовити.

Просить скасувати ухвалу слідчого судді Червоноградського міського суду Львівської області від 23 січня 2018 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді особистого зобов’язання.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ захисника підозрюваного – адвоката ОСОБА_2, пояснення підозрюваного ОСОБА_1, які підтримали апеляційну скаргу та просять застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, думку прокурора про залишення ухвали слідчого судді без зміни, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали судової справи та кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Ч.3 ст. 176, ч.1 ст. 183 КПК України передбачено, що найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою, який є винятковим та застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язані оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого, його майновий стан, наявність у нього судимостей та інше.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Колегія суддів вважає, що рішення про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу – тримання під вартою, постановлене слідчим суддею з дотриманням вимог ст.ст. 177, 178 КПК України.

Під час розгляду клопотання слідчий суддя обґрунтовано встановив, що надані слідчим та прокурором докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України та неможливість застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку колегії суддів, врахувавши, особу підозрюваного, слідчий суддя прийшов до вірного висновку про необхідність застосування саме запобіжного заходу – тримання під вартою, а тому доводи захисника ОСОБА_2 про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання є необґрунтованими.

Окрім цього, у відповідності до вимог ч.3 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя підставно визначив розмір застави.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1, слідчий суддя невірно визначив строк дії ухвали.

Ст. 197 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів і обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, - з моменту затримання.

Як вбачається з протоколу про затримання особи підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_1 був затриманий працівниками поліції 21 січня 2018 року.

Відтак, строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою ОСОБА_1 слід обчислювати з 21 січня 2018 року по 20 березня 2018 року включно.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи слідчим суддею, які були б підставою для скасування постановленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,–

постановила:

апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Червоноградського міського суду Львівської області від 23 січня 2018 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – без зміни.

Строк дії ухвали обчислювати з 21 січня 2018 року по 20 березня 2018 року включно.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13