Рішення № 71996293, 02.02.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/8004/17

пр.№ 2/464/11/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

02.02.2018 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Горбань О.Ю.

секретаря судових засідань Гаврилишин О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.04.2011 у розмірі 37617,69 грн. та понесених судових витрат. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 13.04.2011 між сторонами укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 13000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Однак відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, отримані кошти не повертав та не сплачував нараховані відсотки за користування кредитними коштами, в зв'язку із чим просить стягнути заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.

Ухвалою від 20 грудня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 10.01.2018.

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав до суду заяву, в якій позов підтримав в повному обсязі, просить справу розглядати у його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав. Суд зі згоди представника позивача, обумовленою у клопотанні від 21.11.2017, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч.1 ст.280 ЦПК України з урахуванням достатніх матеріалів про взаємовідносини сторін.

Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши зібрані докази, постановляючи заочне рішення, суд позовні вимоги задовольняє частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.04.2011 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № б/н, згідно якого відповідачу надано кредит у розмірі 13000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Згідно анкети-заяви позичальника від 13.04.2011, підписанням вказаної заяви відповідач підтверджує ознайомлення та згоду з «Умовами та правилами банківських послуг» та «Правилами користування платіжною карткою», а також підтверджує ознайомлення та згоду з тарифами позивача відповідно до тарифного пакету. Отже, відповідач зобов'язався здійснювати оплату послуг згідно тарифів позивача у строки, передбачені умовами кредитного договору.

Частиною 1 ст.1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, а п.2 цієї же статті встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа, який регулює окремий вид зобов'язань - Позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Статтею 525 цього ж Кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, відповідачем умови договору належним чином не виконано, порушено вимоги правил надання банківських послуг, якими передбачено зобов'язання позичальника погашення заборгованості за кредитом, а також проценти за його користування, крім того при порушенні позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених даним договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за Договором (а.с.4-6) станом на 30.09.2017 відповідач внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань має заборгованість в розмірі 37617,69 грн., з яких тіло кредиту - 11258,86 грн., проценти за користування кредитом - 22441,32 грн., пеня - 1650 грн., а також штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 1767,51 грн.

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку передбачено, що при порушенні Клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим Договором, більш ніж на 30 днів Клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлений тарифами договору, тобто у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача тіло кредиту в сумі 11258,86 грн., проценти за користування кредитом в сумі 22441,32 грн., а також штрафи в сумі 500 грн. (фіксована частина), в сумі 1685,01 грн. (процентна складова).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд вважає, що у вимогах про стягнення пені слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків, як заходу цивільно-правової відповідальності, має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.

Тому суд вважає, що в задоволенні вимоги про стягнення пені слід відмовити.

Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 1526,24 грн. в користь позивача.

На підставі ст.ст.256, 257, 258, 261, 267, 525, 526, 530, 536, 551, 610-612, 625, 1046-1050, 1054 ЦК України, та керуючись ст.ст. 10, 12, 76, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, с у д, -

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1.н., РНОКПП - НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1 Д, рах.№ 29092829003111, МФО 305299) заборгованість по кредитному договору в розмірі 35885 (тридцять п'ять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 19 коп., яка складається: тіло кредиту - 11258 грн. 86 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом - 22441 грн. 32 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 1685 грн. 01 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» судові витрати в розмірі 1526 (одна тисяча п'ятсот двадцять шість) грн. 24 коп.

В решті позовних вимог про стягнення пені - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку визначеному ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Сихівський районний суд м.Львова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ю.Горбань