Ухвала суду № 71995206, 31.01.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 328/1992/17

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження № 11-кп/778/346/18 Головуючий в 1-й інстанції – Коваленко П.Л. Єдиний унікальний № 328/1992/17 Доповідач в 2-й інстанції – ОСОБА_1Категорія – ст.309 ч.2 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Фоміна В.А.,

суддів Гріпаса Ю.О., Рассуждая В.Я.,

при секретарі Попрузі Ю.П.,

за участю:

прокурора Мотренко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017080350000618, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Токмацького районного суду Запорізької області від 08 вересня 2017 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешкає в м. Токмак Запорізької області по вул. Горіхова, 40, громадянина України, українця, який має середню спеціальну освіту, одруженого, не працюючого, раніше судимого:

1) 12.03.2012 року Токмацьким районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 263, ст. 75 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;

2) 18.05.2013 року Токмацьким районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до 6 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 21.08.2014 року – скорочено наполовину невідбуту частину покарання, на підставі ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році». Звільнився 05.12.2016 року по відбуттю строку покарання;

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

в с т а н о в и л а:

вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 08 вересня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши 1 рік іспитового строку.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України впродовж іспитового строку на ОСОБА_2 ухвалено покласти обов'язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Нагляд за поведінкою ОСОБА_2 відповідно до ч. 3 ст. 76 КК України ухвалено покласти на відповідний уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили ухвалено не обирати.

Стягнуто зі ОСОБА_2М в дохід держави витрати на проведення судово-хімічної експертизи №16-115 від 24.05.2017 року в сумі 742,20 грн.

Вирішена доля речових доказів.

Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_2, 23.05.2017 року приблизно об 11 годині 00 хвилин, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, та реалізуючи свій злочинний умисел на території лісництва, що неподалік від вул. Городньої у м. Токмак, всупереч вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995 року та Закону України про кримінальну відповідальність, зірвав дикорослі рослини конопель, чим незаконно придбав наркотичний засіб. Зірвані рослини ОСОБА_2 помістив у полімерний пакет помаранчевого кольору, та став незаконно зберігати при собі з метою подальшого вживання шляхом паління.

23.05.2017 року приблизно о 13 годині 40 хвилин, ОСОБА_2 розпивав пиво біля домоволодіння № 162 по вул. В. Вишиваного у м. Токмак Запорізької області, де до нього підійшли працівники Токмацького відділення поліції Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 178 КУпАП. Під час складання протоколу, в період часу з 13 години 40 хвилин до 13 години 45 хвилин, на підставі ст. 264 КУпАП працівниками поліції був проведений особистий огляд ОСОБА_2, під час якого у пакеті виявлені рослини зеленого кольору.

Згідно з висновком експерта № 16-115 від 24.05.2017 року, надані на дослідження вологі частини рослин (стебла з листям та верхівками) зеленого кольору (які відділені від вологих рослин загальною масою 888 г.) є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено – канабісом масою 96,33 г. (в перерахунку на суху речовину).

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину та правильність кваліфікації, вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв’язку з істотними порушеннями судом вимог кримінального процесуального закону. Так, відповідно до вироку суду першої інстанції, в судовому засіданні досліджено висновок судово-психіатричної експертизи №344 від 21.06.2017 року, відповідно до якого ОСОБА_2 виявляв та виявляє у теперішній час психічний розлад у вигляді легкого розладу особистості й поведінки, внаслідок органічного ураження головного мозку токсичного ґенезу (хронічний алкоголізм). Таким чином, зазначені обставини перешкоджали обвинуваченому самостійно захищатися від пред’явленого йому обвинувачення. У той же час, судом при розгляді справи, при встановленні вказаних обставин, всупереч вимог ст. 52 КПК України, обвинуваченому не призначено захисника.

На підставі викладеного, просить скасувати вирок суду першої інстанції та призначити новий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; в судових дебатах: прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу; перевіривши матеріали провадження, та обговоривши доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Стаття 8 КПК України встановлює принцип верховенства права, згідно якого кримінальне провадження здійснюється з додержанням цього принципу, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право вирок суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов’язковою.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК України участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад.

При вирішенні питання про наявність психічних чи фізичних вад, внаслідок яких особа не здатна повною мірою реалізувати свої права, суд мав керуватись п. 13 постанови Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2003 року № 8 "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві", згідно з яким під особами, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізувати право на захист, необхідно розуміти, зокрема, осіб з істотними дефектами мови, зору, слуху тощо, а також осіб, які, хоча і визнані осудними, але мають психічні вади, що перешкоджають самостійно захищатися від обвинувачення.

Однак, суд першої інстанції порушив приписи, встановлені кримінальним процесуальним законом.

Так, під час судового розгляду суд дослідив висновок судово-психіатричної експертизи №344 від 21.06.2017 року, у якому зазначено, що ОСОБА_2 виявляв та виявляє у теперішній час психічний розлад у вигляді легкого розладу особистості й поведінки, внаслідок органічного ураження головного мозку токсичного ґенезу (хронічний алкоголізм), тобто встановив наявність у ОСОБА_2 психічних вад. Разом з тим, суд питання про залучення захисника не вирішив, що, у свою чергу, завадило обвинуваченому у повній мірі реалізувати свої права під час судового розгляду.

Крім того, колегія суддів вважає, що інтереси правосуддя, в принципі, вимагали обов’язкової участі захисника під час судового провадження з метою забезпечення та дотримання прав, свобод і законних інтересів обвинуваченого ОСОБА_2, з огляду на висунуте обвинувачення та розмір покарання, який загрожував останньому у разі визнання його винним у скоєнні інкримінованих йому злочинів, відомості про особу обвинуваченого і очевидність того, що самостійно, без допомоги захисника, він в повній мірі не зможе забезпечити свій захист під час розгляду провадження, але місцевий суд не забезпечив участі захисника у кримінальному провадженні відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 49 КПК України.

За таких обставин, колегія суддів, не обговорюючи питання доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_2, правильності кваліфікації його дій та призначеної йому міри покарання, вважає, що вирок місцевого суду підлягає скасуванню, оскільки місцевий суд допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, у тому числі, і його беззастережного права на захист.

Таким чином, не залучивши до провадження захисника, на протилежність стороні обвинувачення, суд першої інстанції поставив у нерівні умови сторони кримінального провадження, а отже порушив гарантії прав обвинуваченого на справедливий судовий розгляд, оскільки у даному випадку відсутність ефективного захисту особи з психічними вадами, позбавила обвинуваченого ОСОБА_2 можливості фахового представлення обґрунтувань та обстоювання своїх позицій стосовно обставин подій, а також доказів, які мають особливе значення для вирішення питання про його винуватість або невинуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину, що у свою чергу, призвело до того, що весь розгляд справи щодо нього в цілому набув несправедливого характеру.

Беручи до уваги виключно специфічні обставини цього провадження, колегія суддів вважає, що право на захист зазнало такого обмеження, відповідно до якого обвинувачений ОСОБА_2 був позбавлений можливості скористатися справедливим судом, що суперечить положенням пунктів 1 та 3(d) статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року.

Колегія суддів нагадує, що гарантії, наведені в пункті 3(d) статті 6 Конвенції, є особливим аспектом права на справедливе судове слухання справи, яке наведено в пункті 1 цього положення, яке слід брати до уваги для того, щоб зробити будь-яку оцінку неупередженості провадження. Суд має розглянути кримінальне провадження в цілому, із урахуванням прав захисту та всіх учасників кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 412, 415 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні – задовольнити.

Вирок Токмацького районного суду Запорізької області від 08 вересня 2017 року відносно ОСОБА_2 – скасувати.

Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Матеріали кримінального провадження направити до Токмацького районного суду Запорізької області.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

В.А. ОСОБА_3 ОСОБА_4 Рассуждай