Ухвала суду № 71995098, 01.02.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2456/18-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В.,

при секретарі судових засідань - Бажан О. А.,

за участі представника ТОВ «А-мега авто» - адвоката Сокольської О. О.,

процесуального керівника - прокурора Павчука С. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві судове провадження за скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «А-мега авто» - адвоката Сокольської Олесі Олександрівни на бездіяльність у кримінальному провадженні № 42017000000001595, що полягає у неповерненні вилученого під час обшуку 02.08.2017 майна,-

В С Т А Н О В И В :

16.01.2018 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга представника Товариства з обмеженою відповідальністю «А-мега авто» - адвоката Сокольської Олесі Олександрівни, яка передана слідчому судді Литвиновій І.В. 17.01.2018, на бездіяльність прокурора/слідчого у кримінальному провадженні № 42017000000001595, що полягає у нездійсненні процесуальних дій щодо повернення тимчасово вилученого майна, у якій просив зобов'язати сторону обвинувачення повернути вилучене під час обшуку приміщення 01.12.2016, де проживає ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1, майно.

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 02.08.2017 здійснено обшук за вказаною адресою, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.07.2018 під час виконання якої вилучено речі та документи, дозвіл на вилучення яких ухвалою слідчого надано не було та в подальшому арешт, на які накладено, теж не було.

З огляду на викладене, вилучені речі та документи є такими, що не входили до переліку, щодо якого було прямо надано дозвіл на відшукання та вилучення вищевказаною ухвалою слідчого судді № 757/38101/17-к, а відтак підлягають поверненню його законному володільцю.

Представник особи, що подала скаргу - адвокат Сокольська О.О. у судовому засіданні вимоги скарги підтримала та просила задовольнити, так як майно на поверненні якого вона наполягає, має статус тимчасово вилученого.

Прокурор Павчук С.С. в судовому засіданні вимоги скарги не визнав, та зазначив, що обшук було проведено правомірно, під час якого було вилучено майно, на яке прямо вказано в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, а відтак вказане майно статусу тимчасово вилученого не має.

Вивчивши скаргу, заслухавши обґрунтування адвоката, заперечення прокурора та дослідивши письмові докази, слідчий суддя приходить до наступного.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.

Судовим розглядом встановлено, що Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001595 від 22.05.2017 зареєстрованого за фактом створення невстановленими особами ряду підприємств без наміру здійснювати фактичну господарську діяльність та за фактом приховування, маскування та легалізації незаконного походження грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209 КК України.

04.07.2017 р. ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку в приміщеннях, які фактично використовуються ТОВ "А-Мега Авто" (36471822), за адресою: АДРЕСА_1, з метою відшукування та вилучення предметів та документів фінансово-господарської діяльності визначеного ряду товариств.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або його представникові.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» (<...>) [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

У судовому засіданні встановлено, що вилучене, відповідно до протоколу обшуку від 02.08.2017, за адресою: АДРЕСА_1, майно, на поверненні якого наполягає володілець, підпадає під критерії, визначені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.07.2017 (документи фінансово-господарської діяльності), на підставі якої працівниками органу досудового розслідування проведено слідчу дію - обшук.

Відтак, вилучене майно, не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.

За вказаних обставин, під час судового розгляду даної скарги за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності ТОВ «А-мега авто» обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ТОВ «А-мега авто» та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «А-мега авто» - адвоката Сокольської Олесі Олександрівни на бездіяльність у кримінальному провадженні № 42017000000001595, що полягає у неповерненні вилученого під час обшуку 02.08.2017 майна - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя І. В. Литвинова