Постанова № 71994883, 31.01.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/194/18Головуючий у 1-й інстанції Таратін В.О. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т.Л. Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року апеляційний суд Черкаської області в складі:

головуючого Фетісової Т.Л.

суддів Бородійчука В.Г., Карпенко О.В.

за участю секретаря

Анкудінова О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.11.2017 (ухвалене о 10 год. 30 хв. у залі судових засідань Золотоніського міськрайонного суду, повний текст складено 09.11.2017) у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, :

в с т а н о в и в :

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з даним позовом, яким, з урахуванням послідуючих уточнень, просило стягнути з відповідача на свою користь кредитну заборгованість у розмірі 22836,37 грн. та судові витрати, мотивуючи про те, що ОСОБА_5, як позичальник, не виконав належним чином свої зобов'язання по кредитному договору внаслідок чого у нього перед банком утворилася заборгованість, про стягнення якої разом з нарахованими згідно умов договору платежами банк порушує питання в даній справі. Банк зазначає, що позичальник ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, а його правонаступником (спадкоємцем) є ОСОБА_4, отже саме останній має відповідати за зобов'язаннями позичальника, оскільки ним прийнято спадщину ОСОБА_5

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.11.2017 позовні вимоги у справі залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вказує на те, що до складу спадщини входять у тому числі зобов'язання спадкодавця. Про смерть позичальника банк дізнався лише під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції, отже з відповідними вимогами позивач звернувся у встановлені законом строки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав та мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що кредитор не скористувався своїм правом, передбаченим ч.2 ст.1281 ЦК України, щодо пред'явлення своїх вимог до спадкоємців, при тому, що своєчасно міг дізнатися про факт смерті боржника, а тому банк відповідно до ч.3 ст. 1281 ЦК України позбавляється права вимоги.

Однак погодитися з правильністю таких висновків суду першої інстанції колегія суддів не може, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що згідно кредитного договору № б/н від 06.02.2012 ОСОБА_5, як позичальник, отримав у кредит від позивача у цій справі кошти у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з погашенням до 25 числа місця, слідуючого за звітним, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Строк дії картки становить до 31.12.2015 року.

Свої договірні зобов'язання позивач виконав належним чином, надавши позичальнику кредитні кошти у вигляді кредитної картки зі встановленим на неї кредитним лімітом згідно умов зазначеного договору, однак останній свої зобов'язання не виконав та не повернув у встановлені порядок та строки кредит та нараховані на нього відсотки. У зв'язку з невиконання позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору у нього перед банком виникла заборгованість, яка становить 22836,37 грн. та складається із заборгованості за кредитом 3994,29 грн., заборгованості за відсотками 16152,94 грн., заборгованості з пені та комісії 2689,14 грн.

Згідно положень ч.ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до п.2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором; п. 2.1.1.5.6 умов та правил надання банківських послуг - у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу банку позичальник зобов'язується виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 1.1.2.7 умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до п. 2.1.1.12.11 правил користування платіжною карткою банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд констатує, що у позичальника перед банком наявна непогашена кредитна заборгованість, розмір якої банком визначено з урахуванням положень законодавства та кредитного договору, а також вирахувано за період часу, коли позичальник був живий.

Далі, 22.02.2017 ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по кредитному договору.

31.03.2017 судом отримано копію актового запису про смерть №58 від 02.11.2015, з якої встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. 24.04.2017 від приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Кравченка С.В. судом отримано копію спадкової справи після смерті ОСОБА_5, з якої вбачається, що спадкоємцем по заповіту останнього є ОСОБА_4 (відповідач у цій справі), який прийняв спадщину.

23.05.2017 судом за клопотанням представника банку здійснено заміну відповідача ОСОБА_5 на його правонаступника ОСОБА_4

Таким чином у цій справі мають місце позовні вимоги кредитора спадкодавця стосовно його невиконаних зобов'язань, заявлені до його спадкоємця, що регламентується ст. ст. 1281, 1282 ЦК України.

Так ч.ч.2, 3, 4 ст.1281 ЦК України передбачено, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Зазначена норма не встановлює певного порядку пред'явлення таких вимог і має на меті у передбачений законом строк інформувати спадкоємців про зобов'язання спадкодавця перед кредитором, а частина перша цієї норми зобов'язує спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борг.

При цьому така вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини або з відповідним позовом суду.

Відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Апеляційний суд враховує, що про смерть позичальника банк дізнався лише під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, отже згідно ч.3 ст.1281 ЦК України він має право протягом одного року від настання строку вимоги звернутися з відповідними вимогами до спадкоємців позичальника.

У даному випадку строк дії договору встановлений договором в межах строку дії картки, більш того, відповідно до п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

Оскільки жодна із сторін договору не зверталась із заявами про припинення дії кредитного договору, договір дію не припинив.

Враховуючи передбачений ст. 1282 ЦК України обов'язок спадкоємця повністю задовольнити вимоги кредитора в межах вартості одержаного у спадщину майна, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню.

Таким чином банк, звернувшись 22.02.2014 з даним позовом до боржника в межах строків позовної давності з моменту внесення боржником востаннє суми на погашення кредиту 12.06.2014 року, який не знав і не міг знати про смерть боржника, та дізнавшись про цей факт 22.05.2017 року, і саме тоді звернувся з вимогою до спадкоємця у даній справі, відповідно, дотримався встановлених ч.3 ст.1281 ЦК України строків для звернення із вимогами до спадкоємців боржника, а висновки суду першої інстанції про протилежне є помилковими та такими, що суперечать наведеним положенням матеріального права.

Стосовно вимог закону щодо обов'язку спадкоємця повністю задовольнити вимоги кредитора в межах вартості одержаного у спадщину майна, апеляційний суд виходить з наступного. Оскільки жодною із стороні по справі не надавалися суду докази щодо дійсної вартості спадкового майна та не заявилися клопотання щодо призначення судом відповідних досліджень на предмет оцінки його дійсної вартості, при цьому відповідач ОСОБА_4 не оспорює позовні вимоги з підстав недостатності отриманого ним майна для покриття боргу спадкодавця, тому суд апеляційної інстанції виходить з тих доказів, що наявні в матеріалах справи. Зокрема, спадщина, отримана ОСОБА_4 складається із земельної ділянки та житлового будинку, вартість земельної ділянки у відповідності з свідоцтвом про право на спадщину становить 22 381,48 грн. У видачі свідоцтва про право на спадщину у вигляді будинковолодіння відповідачу було відмовлено в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на жилий будинок, тому даних про його вартість в справі немає.

Враховуючи розмір позовних вимог - 22 836,37 грн. та вартість земельної ділянки за технічною документацією становить 22 381,48 грн. та наявність прийнятого в спадщину будинковолодіння, яке поза всяким розумнім сумнівом коштує більш, ніж 454,89 грн., від суми боргу, що не покривається вартістю земельної ділянки, суд приходить до висновку про те, що вимоги кредитора заявлені в межах вартості спадкового майна.

Також не можна погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк» банк мав контролювати хід виконання позичальником своїх договірних зобов'язань та своєчасно дізнатися про його смерть, адже відповідних повноважень у банку немає. Крім того, банк самостійно визначає коли звертатися із вимогами про погашення заборгованості до позичальника, зокрема, у судовому порядку, що становить принцип диспозитивності цивільного судочинства. Слід врахувати, що саме в ході судового розгляду вимог банку про стягнення кредитної заборгованості, пред'явлених до позичальника, банк дізнався про його смерть та про склад осіб, які прийняли спадщину, яка відкрилася після смерті позичальника.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.11.2017 у даній справі слід скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права - ч.3 ст.1281 ЦК України, та прийняти постанову про задоволення позовних вимог.

На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги до перерозподілу належать судові витрати сторін у справі по сплаті судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій. Апеляційний суд враховує, що в суді першої інстанції позивачем сплачено 1600,00 грн. судового збору, а в суді апеляційної інстанції - 1760,00 грн. судового збору, отже вказані суми слід стягнути із відповідача на користь апелянта.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - задовольнити.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.11.2017 у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - скасувати.

Позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 22836,37 грн. заборгованості за кредитним договором № б/н від 06.02.2012.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 3360,00 грн. судового збору за розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строки та порядку, визначені цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 05.02.2018 року.

Головуючий

Судді