Постанова № 71994545, 31.01.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/58/18Головуючий по 1 інстанції Шимчик Р.В. Категорія: 19, 23 Доповідач в апеляційній інстанції Карпенко О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючої Карпенко О.В.

суддів Бородійчука В.Г., Нерушак Л.В.

секретаря Анкудінова О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 25 жовтня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Шимчик Р.В. у залі судових засідань Жашківського районного суду Черкаської області о 12 год. 25 хв., у справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: відділ Держгеокадастру у Жашківському районі Черкаської області про визнання додаткових угод від 12 грудня 2012 року до договорів оренди землі від 29 липня 2008 року недійсними,

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-:

в с т а н о в и в :

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до Жашківського районного суду Черкаської області із позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: відділ Держгеокадастру у Жашківському районі Черкаської області про визнання додаткових угод від 12 грудня 2012 року до договорів оренди землі від 29 липня 2008 року недійсними, посилаючись в обґрунтування заявлених позовних вимог на те, що 29 серпня 2008 року між нею та ПП ОСОБА_5 було укладено договори оренди земельних ділянок НОМЕР_1 та НОМЕР_2, строком на 7 років до 01 січня 2017 року.

11 березня 2009 року вказані договори були зареєстровані у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії центру ДЗК за №040978200051 та №040978200044.

Оскільки 01 січня 2017 року договори оренди земельних ділянок припиняють свою дію у зв»язку із закінченням строку, на який вони були укладені, вказує ОСОБА_3, вона через свого представника звернулася до відділу Держземагенства у Жашківському району, щоб дізнатися, які необхідні документи для виділення земельних ділянок в натурі, оскільки має бажання у майбутньому обробляти землю самостійно.

При зверненні до відділу Держземагенства у Жашківському району, зазначає позивачка, їй було повідомлено, що 12 грудня 2012 року між ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_5 були укладені додаткові угоди до договорів оренди землі від 29 серпня 2008 року, на підставі яких був продовжений строк дії вищевказаних договорів на 20 років, та які були зареєстровані у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії центру ДЗК за №712090004008516 та №712090004008517.

Після ознайомлення з вказаними додатковими угодами представником позивача було виявлено виправлення, помилки та внесення до додаткових договорів недостовірних даних, внесених відповідачем ФОП ОСОБА_5 самовільно, без відповідного попереднього узгодження положень додаткових договорів із самою позивачкою.

Вважаючи, що відповідачем було порушено чинне законодавство та права позивача, ОСОБА_3 звернулась до Жашківського районного суду Черкаської області із відповідним позовом та просила постановити судове рішення, яким визнати додаткові угоди до договорів оренди землі від 29 серпня 2008 року № 42 та № 50, укладені 12 грудня 2012 року між нею та ПП ОСОБА_5 недійсними. Стягнути з відповідача на користь позивачки понесені судові витрати.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 25 жовтня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 посилається на те, що в своєму рішенні суд першої інстанції невірно трактує обставини, при яких позивачка підписала додаткові угоди, не дослідив обставини та наслідки дій відповідача, який неодноразово вносив зміни в додаткових угодах без відома позивача. Також вказує, що суд не дав оцінки діям Держгеокадастру в Жашківськлму районі, працівники якого зареєстрували додаткові угоди, складені з порушенням вимог чинного законодавства.

Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає обставинам справи, прийнятим із порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з»ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення виниклого між сторонами спору по суті, представник ОСОБА_3 просить скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 25 жовтня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3

П. 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційне провадження у вказаній справі відкрито до набрання чинності редакції ЦПК України (15 грудня 2017 року), а тому розгляд скарги, у відповідності до п. 9 Перехідних положень ЦПК України, продовжується за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга, подана представником ОСОБА_3 підлягає відхиленню, виходячи із наступного.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При розгляді даної справи суд правильно встановив факти, відповідні їм правовідносини, постановив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права, ґрунтується на зібраних по справі доказах, оцінивши які в сукупності, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на те, що позивачкою ОСОБА_3 не було надано на адресу суду об'єктивних доказів укладення оспорюваних додаткових угод із ФОП ОСОБА_5 внаслідок обману, що є в контексті вимог статті 230 ЦК України підставою для визнання правочину недійсним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, відповідно до копій Державних актів про право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_4 від 20 лютого 2004 року та серії НОМЕР_3 від 20 лютого 2004 року, ОСОБА_3 являється власником земельних ділянок розмірами відповідно 2,60090 га та 2,2174 га, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в адміністративних межах Охматівської сільської ради Жашківського району Черкаської області. (а.с. 7, 12)

29 серпня 2008 року між ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_5 були укладені договір оренди землі № 42, зареєстрований 11 березня 2009 року у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії центру ДЗК за №040978200051, строком на 7 років до 01 січня 2017 року (а.с. 13-14), та договір оренди землі № 50, зареєстрований 11 березня 2009 року у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії центру ДЗК за №040978200044, строком на 7 років до 01 січня 2017 року (а.с. 8-9).

12 грудня 2012 року між ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_5 були укладені додаткові угоди до договорів оренди землі від 29 серпня 2008 року, які зареєстровані у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії центру ДЗК 30 грудня 2012 року за №712090004008516 та за №712090004008517. (а.с. 5-6, 10-11)

Звертаючись із позовом до суду, ОСОБА_3 посилалась на те, що після усної домовленості між ПП ОСОБА_5 та нею про конкретні умови додаткових угод та їх підписання, нею після ознайомлення із текстами вказаних договорів було виявлено самовільне виправлення відповідачем істотних умов додаткових угод, а саме строку дії договору, та інших порушень чинного законодавства та прав позивачки, а тому вважає, що даний факт є підставою для визнання додаткових угод недійсними, як таких, що укладені внаслідок обману.

Статтями 14, 20 Закону України «Про оренду землі» ( далі - Закон) передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі та підлягає державній реєстрації.

Перелік істотних умов договору оренди земельної ділянки наведено в ч. 1 ст. 15 Закону.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В силу статті 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пленум Верховного Суду України у п. 25 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року роз'яснив, що в разі, якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про визнання його недійсним.

Відповідно до ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення /ч.1 ст.229 ЦК України/, такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх. Згідно ч.1 ст.229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якості речей, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Як зазначено у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Також, у п.19 вказаної постанови зазначено, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Отже, одна із сторін правочину або інша заінтересована особа повинна довести навмисне цілеспрямоване введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину.

Проте, сукупність наявних по справі доказів об'єктивно свідчить про те, що саме недбале ставлення позивачки щодо визначення та конкретизації умов додаткових договорів від 12.12.2012 року до договорів оренди землі від 29.07.2008 року призвело до включення в них таких умов, які не узгоджувалися із власним баченням самої ОСОБА_3

В порушення вимог статті 81 ЦПК України, яка покладає обов'язок на кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, із сторони ОСОБА_3 на адресу суду не було надано належних, допустимих, переконливих доказів, які б підтверджували факт укладення між ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_5 додаткових угод від 12 грудня 2012 року до договорів оренди землі від 29 серпня 2008 року внаслідок обману, що тягне за собою визнання даних правочинів недійсними, у зв'язку із чим суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги, наведені представником ОСОБА_3 - ОСОБА_4 суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 25 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: відділ Держгеокадастру у Жашківському районі Черкаської області про визнання додаткових угод від 12 грудня 2012 року до договорів оренди землі від 29 липня 2008 року недійсними -відхилити, зазначене рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв'язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_4.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча Карпенко О.В.

Судді Бородійчук В.Г., Нерушак Л.В.