Рішення № 71994458, 01.02.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4262/17

провадження № 2/753/1098/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Комаревцевої Л.В.

з секретарем- Гаврилюк О.В.

за участю: позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5а цивільну справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

03.03.2017 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог сказав, що з грудня 2006 року був прийнятий на роботу до ТОВ "Епіцентр К" на посаду водія міжнародних перевезень департаменту транспорту "Епіцентр К" і за суміщенням професій експедитором. 23.08.2016 наказом № 165/Тд-п ТОВ "Епіцентр К" позивача було звільнено з займаної посади за угодою сторін, п.1 ст. 36 КЗпПУ. Втім, відповідач не здійснив повного розрахунку при звільненні позивача. За викладених обставин, посилаючись на ст.ст. 47,170,233,234 КЗпПУ позивач просить стягнути з відповідача: заборгованість за несплату лікарняних з 23.08.2016 по 26.08.2016 в сумі 795.68 грн., несплачені на час звільнення відрядні в сумі 12000 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 47820 грн., моральну шкоду в розмірі 20000 грн., витрати на правову допомогу, що становлять 5000 грн.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позову вказав, що ТОВ «Епіцентр К» не порушував ст. 43 Конституції України, ст.ст.47, 116, 237 КЗпП України, ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105- XIV, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 незаконні та такі, що не підлягають задоволенню.

Справа призначалась до розгляду судом неодноразово, враховуючи клопотання представника позивача, оскарження представником відповідача ухвали суду про відкриття провадження. Ухвалою суду від 06.12.2017 відмовлено представнику позивача в задоволенні клопотання про забезпечення доказів. Ухвалою суду від 01.02.2018 відмовлено в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення доказів.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, які просили задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог просили відмовити, з підстав, викладених в письмових заперечень та поясненнях, які надані в судових засіданнях.

Дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» з 03 грудня 2006 року по 23 серпня 2016 року на посаді водія автотранспортних засобів міжнародних перевезень за суміщенням посад експедитора департаменту транспорту ТОВ «Епіцентр К». Вказані обставини підтверджуються наданою позивачем завіреною копією трудової книжки та належним чином завіреними копіями наказів Відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, 23 серпня 2015 року наказом №165/Тд-п ТОВ "Епіцентр К" звільнений з посади водія автотранспортних засобів міжнародних перевезень за суміщенням посад експедитора департаменту транспорту ТОВ «Епіцентр К» за угодою сторін згідно з п.1 ст.36 КЗпП України.

Представники відповідача зазначили, що заява позивачем про звільнення написана добровільно. Доказом вказаного є та обставина, що ОСОБА_2 мав бажання звільнитися з ТОВ "Епіцентр К'' ще до 23 серпня 2016 року. Так, 11 серпня 2016 року на адресу ТОВ "ЕпіцентрК" поштовим зв'язком від ОСОБА_2 надійшла заява на звільнення за згодою сторін від 04 серпня 2016 року, в якій ОСОБА_2 просив звільнити його відповідно до ч.1 ст.36 КзпПУ за згодою сторін з 04 серпня 2016 року. В зв'язку з тим, що вказана заява була одержана ТОВ "Епіцентр К" 11 серпня 2016 року, ТОВ "Епіцентр К" не мало можливості дати згоду на звільнення ОСОБА_2 з 04 серпня 2016 року.

Судом встановлено, що позивачем 23.08.2016 подано заяву про звільнення за п.1 ст. 36 КзпП України та надано до відділу кадрів первинний листок непрацездатності №355546, який виданий 22 серпня 2016 року. В зазначеному листку вказано, що ОСОБА_2 хворіє з 04 серпня 2016 року, графа "Продовжує хворіти" підкреслена та є запис про те, що видано новий листок непрацездатності ( продовження) №535764.

Втім, як вказують представники відповідача ТОВ "Епіцентр К" не було одержано від позивача лікарняного від 23.08.2017, про його наявність відповідачу не повідомлено на момент звыльнення.

Вказані доводи суд бере до уваги, оскільки оригінал лікарняного листа від 23.08.2017 № 535764 позивачем долучено до матеріалів справи. Вказані обставини дають підстави вважати про те, що відповідач не був обізнаний про наявність у позивача лікарняного листа від 23.08.2017 в зв`язку з його неподанням на підприємство безпосередньо позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 p. № 1105-XIV, далі - Закон) допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги вказані обставини, суд приходить до висновку, що тимчасова непрацездатність у позивача виникла з 04 серпня 2016 року ( листок непрацездатності ( первинний) №355546 виданий 22 серпня 2016 року), а не з 23 серпня 2016 року як зазначає в позові позивач.

З огляду на викладене, відповідно до ч.2 ст.22 Закону у Відповідача виникло зобов'язання з оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності позивача за період з 04 серпня 2016 року по 08 серпня 2016 року.

Відповідно до генеральної угоди про надання послуг по зарахуванню заробітної плати на банківські ( карткові ) рахунки НОМЕР_1 від 04.06.2006 р. укладеної з ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, ТОВ "Епіцентр К" перерахувало на банківську картку ОСОБА_2 належні до виплати при його звільненні суми в тому числі і оплату перших п'яти днів тимчасової непрацездатності ОСОБА_2 за період з 04 серпня 2016 року по 08 серпня 2016 року.

На підставі викладеного вище, позовна вимога ОСОБА_2 до ТОВ "Епіцентр К" в частині стягнення допомоги по тимчасовій непрацездатності в період часу з 23 серпня 2016 року по 26 серпня 2016 року в сумі 795.68 гри, є такою, що не відповідає ч.2 ст.22 Закону, а тому є безпідставною та необґрунтованою.

В тому числі не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення відрядних в сумі 12000 грн. з огляду на наступне. Відповідачем було виплачено позивачу всі належні при його звільненні грошові кошти в сумі 12 856,90 грн., які включають в себе відрядні в розмірі 8819.20 грн., про що свідчать надані стороною відповідача відомості (а.с. 111,112).

З огляду на ті обставини, що відповідачем виплачено позивачеві всі належні при звільненні грошові кошти, вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час невиплати з вини відповідача всіх сум за період з 23.08.2016 в розмірі 47820.30 грн. є безпідставною та такою, що не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до ст. 237 КЗпПУ відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 12 ЦПК України регламентує, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Незважаючи на вимоги чинного законодавства позивач не надав суду доказів наявності такої шкоди та вини в цьому відповідача, а тому суд приходить до висновку, що заявлені вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 20000 грн. є такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи, те що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди відмовлено, вимога позивача про стягнення правової допомоги в розмірі 5000 грн., є такою, що не підлягає задоволенню, що узгоджується зі ст. 141 ЦПК України.

Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені належними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно залишити без задоволення.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 2,4,12,13,76-83,89,263,289 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення складено 05.02.2018

Суддя Комаревцева Л.В.