Рішення № 71993550, 26.01.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/6114/17

Провадження № 2/333/295/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2018 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Наумової І.Й.,

при секретарі Кунець В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АВТОЗАВОДСЬКА», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за вищевказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Згідно свідоцтва про право власності на житло №7495 від 16 травня 1996 року, що видане Комунарською районною адміністрацією, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5. Позивач вказує, що починаючи з 2000 року, вона фактично перебувала у шлюбних стосунках з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 В квітні 2003 року вони офіційно зареєстрували шлюб. Починаючи з 2000 року вони з чоловіком постійно проживають у вищевказаній квартирі, оскільки на протязі приблизно з 1998-2002 років брати та батьки чоловіка виїхали з квартири на постійне місце проживання за межи України. Батько чоловіка - ОСОБА_2 та мати ОСОБА_3 постійно з 1999 року проживають та мають громадянство в США та повертатись не збираються. Брати чоловіка також виїхали в 2000 році за межі України та повертатись не збираються, оскільки мають громадянство інших країн. Співвласники квартири в ній не з'являються та не планують з'являтись. Позивачем зазначено, що під час того, як рідня чоловіка - співвласники квартири приїжджали до Запоріжжя на їх весілля, з ними була усна домовленість, що вони дарують їй та чоловіку свої частки та в зв'язку з чим також пообіцяли направити позивачу та її чоловіку довіреності на відчуження часток, але враховуючи складності з оформленням жодна довіреність так і не надійшла. Батьки чоловіка за станом здоров'я так і не зробили довіреність, а брати - внаслідок відсутності легального стану в країні за місцем знаходження. На підставі договору дарування, посвідченого ОСОБА_7 03.12.2007 року 1 \5 частина квартири АДРЕСА_1 перейшла у власність ОСОБА_1 від чоловіка ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2 Позивач зазначає, що враховуючи вищезазначене, вона та її чоловік ОСОБА_2 на протязі майже 18 років самостійно сплачують квартплату, комунальні послуги, роблять ремонтні роботи. У зв'язку з тим, що позивач добросовісно заволоділа чужим майном, а саме: 4/5 частиною квартири АДРЕСА_1 та відкрито, безперервно на протязі понад 10 років володіє та користується вищезазначеним майном, остання просить суд визнати за нею право власності за набувальною давністю.

Позивач в особі представника ОСОБА_8 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача - ОСББ «АВТОЗАВОДСЬКА» у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій позовні вимоги визнає та не заперечує відносно задоволення позовних вимог, також зазначив, що співвласники квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не мешкають більше ніж 10 років. За цей період комунальні платежі здійснює ОСОБА_1

Треті особи: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не зявились, про час, дату та місце слухання справи повідомлялись.

Вислухав пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та інші докази представлені суду, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлені наступні обставини та правовідносини.

Позивач перебуває у шлюбу з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвом про одруження (а.с. 18).

Згідно свідоцтва про право власності на житло №7495 від 16 травня 1996 року, що видане Комунарською районною адміністрацією, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5 (а.с. 14). На підставі договору дарування, посвідченого ОСОБА_7 03.12.2007 року 1/5 частина квартири АДРЕСА_1 перейшла у власність ОСОБА_1 від чоловіка ОСОБА_2

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що є двоюрідним братом позивача, йому відомо, що позивач зі своїм чоловіком вже на протязі тривалого часу мешкають в квартирі АДРЕСА_1, він досить часто буває в них вдома, іншого житла не мають.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що є знайомою позивача на протязі 13 років, їй відомо, що позивач зі своїм чоловіком понад 10 років мешкає в квартирі АДРЕСА_1, сплачує комунальні послуги, періодично здійснює ремонт квартири, співласники даної квартири, які є близькими родичами чоловіка позивача, постійно мешкають в Америці і не приїздять в Україну.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що є чоловіком позивача, з 2000 року він з позивачем мешкає у вищезазначеній квартирі, вони несуть всі затрати по утриманню квартири, сплачують комунальні послуги тощо, співласники даної квартири - його батьки та рідні брати виїхали на постійне проживання до інших країн, повертатись до України не планують, оскільки вже є громадянами цих країн.

Позивачем надані рахунки на сплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 та квитанції про оплату нею даних послуг (а.с. 17, 23-33).

На підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позивач з 2000 р. добросовісно заволоділа вищевказаним чужим майном та до теперішнього часу продовжує відкрито, безперервно володіти даним нерухомим майном.

В силу ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як регламентує ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

В силу п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Як розяснює п.п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом пяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

При вирішенні спорів, повязаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК України набрав чинності з 01 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 01 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 01 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 01 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 01 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Виходячи з викладеного, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача, у зв'язку з чим вважає можливим задовольнити заявлений позов.

Керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АВТОЗАВОДСЬКА», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 4/5 частин квартири АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 02.02.2018 р.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя І.Й.Наумова