Ухвала суду № 71993192, 01.02.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 297/2858/17

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.02.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі :

головуючого – судді Стана І. В.,

суддів – Мишинчук Н.С., Феєра І.С.,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

та учасників судового розгляду: прокурора Кенийза Р. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/777/78/18, за апеляційною скаргою, яку подав прокурор Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ :

ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 12 січня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_2 (далі – прокурор) про накладення арешту на транспортний засіб марки «Мерседес Е 220», синього кольору, 2006 року випуску, VIN WDB2110061A881912, державний номерний знак Угорської республіки МХЕ 499, який перебуває у користуванні гр. ОСОБА_3 ОСОБА_4 Дьердя, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3.

З матеріалів судового провадження вбачається, що 05 січня 2018 року прокурор звернувся до слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області з клопотанням про накладення арешту на транспортний засіб марки «Мерседес Е 220», VIN WDB2110061A881912, державний номерний знак Угорської республіки МХЕ 499, який перебуває у користуванні гр. ОСОБА_3 ОСОБА_4 Дьердя. У клопотанні слідчий вказує на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 12 січня 2017 року о 09 год. 39 хв. у чергову частину ОСОБА_5 ГУНП в Закарпатській області поступило повідомлення оператора служби 102 УІПКП, про те, що до них надійшло повідомлення від старшого зміни ВПС «Лужанка» Мукачівського прикордонного загону прапорщика ОСОБА_6, в якому вказується на те, що на пункті пропуску ВПС "Лужанка" на виїзд із України затримано викрадений автомобіль марки Мерседес ОСОБА_7 реєстрації. Виїздом СОГ на місце події встановлено, що автомобіль марки «Мерседес Е220», VIN WDB2110061A881912, д. н. з. MXE 499 Угорської республіки, яким керував гр. ОСОБА_3 ОСОБА_4, значиться в обліках викрадених автомобілів Генерального секретаріату Інтерполу, дата викрадення – 29.06.2015, країна – ініціатор розшуку – Португалія. За даним фактом 13.01.2017 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017070060000015 за ознаками передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України кримінального правопорушення, а автомобіль та свідоцтво про його реєстрацію HW 48444 вилучено та транспортовано на спеціальний майданчик тимчасового утримання транспортних засобів ОСОБА_5 відділу поліції, де він на даний час і знаходиться. Разом із тим, прокурор посилається на те, що факт знаходження автомобіля марки «Мерседес Е220», VIN WDB2110061A881912, д. н. з. MXE 499 ОСОБА_7 Республіки, в обліках викрадених автомобілів Генерального секретаріату Інтерполу та перебування його в розшуку за ініціативою країни Португалія підтверджується листом начальника сектору Укрбюро Інтерполу та Європолу від 20.02.2017 № 198/106/13-2017, а тому, автомобіль має суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, події кримінального правопорушення, виду та розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Крім того, вказує на те, що відповідно до висновку експерта Закарпатського НДЕКЦ МВС України в Закарпатській області № 9 /38 від 27.06.2017 номерне позначення двигуна та номерне позначення кузова автомобіля не змінювалося та виконане заводським способом. Вищенаведені обставини, на думку прокурора, ставлять під сумнів автентичність доручення на право керування вказаним автомобілем та інших правовстановлюючих документів, у зв’язку з чим, виникла необхідність у накладенні арешту на автомобіль з метою унеможливлення розпоряджатися ним, а також забезпечення в подальшому виконання вироку в частині цивільного позову чи можливої конфіскації майна. Просить поновити строк на звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, накласти арешт на транспортний засіб марки «Мерседес Е 220», VIN WDB2110061A881912, державний номерний знак Угорської республіки МХЕ 499, який перебуває у користуванні гр. ОСОБА_3 ОСОБА_4 Дьердя. При цьому, просить розглянути клопотання без участі власника автомобіля ОСОБА_4 Дьердя, оскільки існує реальна загроза зміни або знищення автомобіля.

В ухвалі слідчого судді вказується на те, що підстави для накладення арешту на зазначене в клопотанні слідчого майно відсутні. При цьому, вказується на те, що в клопотанні слідчого відсутнє обґрунтування необхідності арешту на автомобіль й не конкретизовано підстав та мети накладення арешту на автомобіль; що клопотання про арешт майна не містить об’єктивних даних, які вказували б на відповідність автомобіля визначеним у ст. 98 КПК України критеріям; що органом досудового розслідування не доведено існування визначених в абзаці 2 ст. 170 КПК України ризиків; що в клопотанні міститься прохання про накладення арешту на транспортний засіб з реєстраційним номером МХЕ499, а згідно всіх доданих до клопотання матеріалів вбачається, що 12 січня 2017 року затримано та вилучено транспортний засіб з реєстраційним номером NNZ636, що свідчить про те, що транспортний засіб з реєстраційним номером МХЕ499 органами досудового розслідування не затримувався, не вилучався, і що в свою чергу ставить під сумнів визнання його речовим доказом у кримінальному провадженні. В обґрунтування висновку слідчий суддя також вказує на наступне: з матеріалів судового провадження не вбачається і під час розгляду клопотання прокурором не надано будь-яких доказів того, що ОСОБА_4 Дьердь у кримінальному провадженні є підозрюваним, обвинуваченим або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння; що в матеріалах судового провадження відсутні будь-які дані про те, що кримінальним правопорушенням завдана будь-яка шкода, а також дані про те, що в кримінальному провадженні заявлявся цивільний позов; в клопотанні не зазначено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, не міститься посилання на докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди, а також посилання на співмірність вартості майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, що в свою чергу свідчить про недотримання прокурором вимог ст. 171 КПК України; в матеріалах судового провадження відсутні відомості про те, що будь-хто зі службових осіб юридичної чи фізичної особи, подавав заяви про визнання його цивільним позивачем, і таких даних прокурором не надано, як не надано й даних про те, що в кримінальному провадженні кого-небудь визнано цивільним відповідачем, що в свою чергу свідчить про відсутність будь-яких доказів у підтвердження можливого заявлення в даному кримінальному провадженні цивільного позову; прокурором не враховано те, що санкцією ч. 4 ст. 358 КК України не передбачено покарання у виді конфіскації майна чи спеціальної конфіскації; що прокурором не надано й доказів про те, що в кримінальному провадженні органом досудового розслідування будь-хто із фізичних осіб визнавався підозрюваним, обвинуваченим чи засуджувався, і щодо цих осіб може бути застосовано покарання у виді спеціальної конфіскації, як не надано й даних про те, що в кримінальному провадженні щодо третіх чи юридичних осіб, у випадках передбачених кримінальним законом, може бути застосована спеціальна конфіскація; стороною обвинувачення не надано будь-які дані про те, що у кримінальному провадженні з ОСОБА_4 Дьрдя може бути стягнута неправомірна вигода. Відсутні у матеріалах судового провадження і дані про неосудних осіб, діями яких завдана матеріальна шкода, яку у подальшому необхідно буде відшкодовувати за рахунок арештованого майна. Крім того, слідчий суддя вважає, що доводи прокурора про те, що вказаний автомобіль є речовим доказом, є необґрунтованими й належним чином не вмотивованими, оскільки приєднані до клопотання докази не підтверджують, що автомобіль є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, набутий кримінально протиправним шляхом, спеціально виготовлений або пристосований для вчинення злочинів, а із клопотання не вбачається у чому саме полягає доказове значення вилученого автомобіля при розслідуванні кримінального провадження за фактом підробки офіційного документу, оскільки арешт на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу HW47444 на даний транспортний засіб, власником якого є громадянин ОСОБА_7 Республіки Kegya Gyorgy, накладений ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 16 січня 2017 року, не скасований. Крім того, в ухвалі вказується й на те, що при прийнятті рішення слідчий суддя враховує те, що на належному ОСОБА_8 автомобілі відсутні будь-які сліди від кримінального правопорушення, і таких даних під час розгляду клопотання прокурором не надано; що згідно висновку експерта № 9/38 від 27.06.2017 на досліджуваному автомобілі марки «Mercedes-Benz» моделі «E220», 2005 року випуску, реєстраційний номерний знак ОСОБА_3: NNZ636, номер кузова: WDB2110061A881912 та номерне позначення двигуна 64696130464039 не змінювалось, тобто виконані заводським способом та є первинними; що до моменту внесення прокурором клопотання слідчий на протязі року мав можливість провести огляд автомобіля, у тому числі із залученням експерта-криміналіста, призначити та організувати проведення трасологічної та інших експертиз у кримінальному провадженні, і що на час розгляду клопотання органом досудового розслідування не надано даних про наявність об’єктивних перешкод у проведенні вищевказаних слідчих дій та не обґрунтовано те, з яких причин такі слідчі дії не були проведені; що, визнаючи належний ОСОБА_8 автомобіль речовим доказом, прокурор не врахував те, що до ЄРДР були внесені відомості за ознаками ч. 4 ст. 358 КК України, тобто використання завідомо підробленого документа, однак, у постанові не міститься даних про визнання речовими доказами яких-небудь документів, які на думку прокурора могли б бути підробленими, у тому числі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; що в матеріалах судового провадження відсутні дані про те, що органом досудового розслідування до ЄРДР вносились відомості за ознаками кримінальних правопорушень, що передбачають відповідальність за протиправне посягання на заволодіння чужим майном; що прокурором не доведено, що незастосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна може призвести до його зникнення, втрати або пошкодження, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, і що завдання кримінального провадження не можуть бути досягнуті шляхом застосування менш обтяжливих заходів забезпечення цього провадження. Тому, на думку слідчого судді, накладення арешту на автомобіль із викладених у клопотанні мотивів не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону, у зв’язку з чим, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання прокурора, яка у свою чергу буде слугувати ефективним прикладом юридичного захисту від можливого свавілля правоохоронних органів щодо майна громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_8 Деьрдя, про що констатується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Зосимов проти України», і враження про яке може скластися, враховуючи хід проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12017070060000015.

В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною. Посилається на те, що оскільки вилучений 12.01.2017 в ході огляду місця події автомобіль марки «Мерседес Е 220», VIN WDB2110061A881912, перебуває у міжнародному розшуку, як викрадений у Португалії, то автентичність доручення на право керування транспортним засобом та інших правовстановлюючих документів є сумнівною, що у свою чергу дає підстави вважати, що як свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, так і документи, на підставі якого таке було видане, можуть мати ознаки підроблення. Крім того, вказує на те, що автомобіль марки «Мерседес Е 220», синього кольору, 2005 року випуску, VIN WDB2110061A881912, державний номерний знак Угорської республіки МХЕ 499, є речовим доказом у кримінальному провадженні, що у свою чергу викликає необхідність накладення на нього арешту з метою збереження речового доказу, а саме, позбавлення власника можливості відчужити (продати чи знищити) автомобіль. При цьому, посилається й на те, що необхідність у накладенні арешту на автомобіль полягає і в тому, що для проведення досудового розслідування відповідно до вимог ст. ст. 2, 9 КПК України необхідне проведення судових експертиз для встановлення наявності чи відсутності ознак підроблення документів, що підтверджують право власності на автомобіль, та відповідності даних автомобіля та вказаної у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу інформації, а також інших слідчих дій. Крім того, вказує на те, що 12.01.2018 слідчим суддею було оголошено лише вступну та резолютивну частини оскаржуваної ухвали, а її повний текст він отримав 17.01.2018, що підтверджується наявною у справі відміткою. Просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та строк на звернення до суду з клопотанням про арешт майна, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою накласти арешт на тимчасово вилучений автомобіль марки «Мерседес Е 220», синього кольору, 2005 року випуску, VIN WDB2110061A881912, державний номерний знак Угорської республіки МХЕ 499.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення учасників судового розгляду : прокурора Кенийза Р. І., який підтримав апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку про те, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді підлягає поновленню, а апеляційна скарга частковому задоволенню з таких підстав.

Так, з матеріалів судового провадження вбачається, що ухвала слідчого судді постановлена 12.01.2018 за участі прокурора Кенийза Р. І., а апеляційна скарга подана (здана на пошту) 18.01.2018, тобто із пропущенням передбаченого ч. 3 ст. 395 КПК України п’ятиденного строку на її апеляційне оскарження. Враховуючи те, що копію повного тексту ухвали прокурор Кенийз Р. І. отримав 17.01.2018, що підтверджується його розпискою на форзаці справи, а також з урахуванням положень ст. 21 КПК України щодо доступу особи до правосуддя і того, що пропущений строк є незначним, колегія суддів визнає причини пропуску прокурором строку на апеляційне оскарження поважними, і вважає за можливе поновити строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів із метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладеним арешт у кримінальному провадженні, зокрема, шляхом витребування необхідної інформації в Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частина 3 ст. 170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання про арешт майна, слідчий суддя в ухвалі повинен зазначити заборону відчуження, розпорядження або користування та вказівку на таке майно. При цьому заборона використання майна чи заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у тих випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Відповідно до ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Колегія суддів вважає, що прокурором при зверненні з клопотанням, а слідчим суддею при його розгляді, вимоги вищевказаних норм Кримінального процесуального кодексу України не були дотримані.

Зі змісту поданих прокурором клопотання та апеляційної скарги вбачається, що арешт автомобіля полягає у збереженні речового доказу в кримінальному провадженні № 12017070060000015 за ознаками передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України кримінального правопорушення, яким, відповідно до постанови прокурора Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_2 від 28.12.2017 про визнання речовими доказами, є автомобіль «Мерседес Е 220», синього кольору, VIN WDB2110061A881912, державний номерний знак ОСОБА_7 Республіки МХЕ 499, власником якого є гр. ОСОБА_3 ОСОБА_8 Дьердь, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець с. Ніртеклек, вул. Гонвейд, 7, ОСОБА_3, а також із метою позбавлення останнього можливості розпоряджатися, зокрема, відчужити автомобіль.

Як убачається з доданих до клопотання матеріалів, у підтвердження доводів клопотання про перебування автомобіля у міжнародному розшуку за ініціативою країни Португалія, прокурором додано копії документів, які не перекладені на українську мову (а. с. 10, 18-19).

Крім того, у порушення вимог передбачених п. 3 ч. 2 ст. 172 КПК України, прокурором до клопотання не додано документів, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати – автомобіль марки «Мерседес Е 220», синього кольору, VIN WDB2110061A881912, державний номерний знак ОСОБА_7 Республіки МХЕ 499, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

У підтвердження доводів клопотання про те, що автомобіль підлягає арешту з метою унеможливити власнику розпоряджатися ним та з метою забезпечення в подальшому виконання вироку в частині цивільного позову чи можливої конфіскації, - прокурор до клопотання також не приєднав будь-які дані (відомості, докази), які б підтверджували вказані ним обставини, у тому числі, не послався на наявність будь-яких доказів, які свідчать про те, що арешт на автомобіль необхідно накласти з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, а також про те, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може негативно вплинути на хід досудового розслідування, унеможливить встановлення всіх важливих обставин кримінального правопорушення, призвести до його знищення заінтересованими особами з метою перешкоджання встановлення об’єктивної істини.

Крім того, до клопотання не додано жодних доказів, які б свідчили про повідомлення яким-небудь особам, у тому числі й громадянину ОСОБА_8 Дьердю, про підозру в учиненні передбаченого ч. 4 ст. 358 КПК України кримінального правопорушення, заявлення ким-небуть цивільного позову в кримінальному провадженні.

Указане, на переконання колегії суддів, свідчить про те, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 КПК України, на що не звернув уваги слідчий суддя при його розгляді, у зв’язку із чим, прийшов до передчасного висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання прокурора на підставі викладених у мотивувальній частині ухвали обставин, що у свою чергу свідчить про те, що слідчим суддею постановлено судове рішення, яке не можна визнати законним та обгрунтованим.

При цьому, при оцінці доводів клопотання про те, що таке необхідно розглянути у відсутності ОСОБА_8 Дьердя, оскільки існує реальна загроза зміни або знищення автомобіля, колегія суддів вважає, що прокурор не врахував положення ч. 5 ст. 173 КПК України, відповідно до яких слідчий суддя, приймаючи рішення про накладення арешту на майно в ухвалі повинен зазначити спосіб інформування заінтересованих осіб із метою виконання судового рішення і, зокрема, власників, володільців, користувачів майна про накладення арешту на майно, про заборону його відчуження, розпорядження та користуватися ним, а також те, що зі змісту поданого клопотання вбачається, що автомобіль на даний час знаходиться на спеціальному майданчику тимчасового утримання транспортних засобів ОСОБА_5 відділу поліції, а слідчий суддя, розглянувши клопотання у відсутності ОСОБА_8 Дьердя, не повідомивши останнього про час та місце його розгляду й не маючи достовірних даних про те, що ОСОБА_8 Дьердь належним чином повідомлений про час та місце розгляду клопотання, позбавив останнього можливості прийняти участь у розгляді клопотання, висловити свою позицію із приводу викладених у ньому доводів.

Разом з тим, прийшовши до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання слідчий суддя, як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, послався на ухвали слідчих суддів Берегівського районного суду від 16.01.2017 про накладення арешту на автомобіль та від 27.12.2017 про скасування арешту, копії яких у матеріалах судового провадження відсутні.

Крім того, у підтвердження тверджень про те, що за даними суду, отриманими під час підготовки справи до розгляду, автомобіль повернутий власнику ОСОБА_8 Дьердю, слідчий суддя не послався на будь-які конкретні докази цього факту, і не дав оцінки доводам клопотання про те, що автомобіль на даний час знаходиться на спецмайданчику ОСОБА_5 Під час розгляду апеляційної скарги прокурор стверджував, що автомобіль знаходиться на спецмайданчику ОСОБА_5 Дослідивши зазначені обставини, колегія суддів вважає, що підстав сумніватися у достовірності наведених прокурором відомостей не має.

Такими, що не підтверджені належним чином визнаються й твердження слідчого судді про те, що прокурором не проведено огляд автомобіля, не організовано проведення трасологічної та інших експертиз.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.

З урахуванням наведених вище недоліків, положень ч. 3 ст. 172 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне клопотання повернути прокурору для їх усунення, у зв’язку із чим, доводи апеляційної скарги про накладення арешту на автомобіль, задоволенню не підлягають.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час розгляду судової справи прокурор не заявляв клопотань про приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б підтверджували обґрунтованість доводів поданого ним клопотання чи могли б істотно вплинути на вищевказані висновки апеляційного суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Під час усунення недоліків необхідно також усунути суперечності, що містяться у клопотанні щодо часу випуску автомобіля (2006 чи 2016 рік) та його номерних знаків.

Керуючись ст. ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

клопотання прокурора Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення задовольнити, поновивши йому строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу, яку подав прокурор Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_2, задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 12 січня 2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про накладення арешту на транспортний засіб марки «Мерседес Е 220», синього кольору, 2006 року випуску, VIN WDB2110061A881912, державний номерний знак Угорської республіки МХЕ 499, який перебуває у користуванні гр. ОСОБА_3 ОСОБА_8 Дьердя, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про накладення арешту на транспортний засіб марки «Мерседес Е 220», синього кольору, 2006 року випуску, VIN WDB2110061A881912, державний номерний знак Угорської республіки МХЕ 499, який перебуває у користуванні гр. ОСОБА_3 ОСОБА_8 Дьердя, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, - повернути прокурору Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_2 для усунення виявлених недоліків.

Встановити строк – 72 (сімдесят дві) години із часу отримання копії ухвали, для усунення недоліків.

Копію ухвали надіслати прокурору Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_2.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: