Рішення № 71992691, 02.02.2018, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/5268/17

Провадження № 2-а/242/99/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2018 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Владимирської І.М., розглянувши у спрощеному письмовому провадженні в м. Селидове адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 23.11.2017 року звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, в якому зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою від 24.05.2017 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності з вимогами п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Заява була розглянута відповідачем і було прийнято рішення № 40 від 03.07.2017 року про відмову в призначенні пенсії через відсутність у нього необхідного пільгового стажу роботи. Це зокрема обумовлено тим, що до пільгового стажу за списком № 2 не зараховано період його роботи з 01.01.2006 року по 29.02.2012 року в Публічному акціонерному товаристві «Шахта імені ОСОБА_3», оскільки підприємство хоча і перереєстроване на підконтрольній українській владі території, однак первинні документи знаходяться на тимчасово непідконтрольній українській владі території в м. Донецьк, що унеможливлює проведення зустрічної перевірки первинних документів щодо достовірності їх видачі, а також відсутні дані про пільговий стаж та проведення атестації робочих місць. Просить суд зобов’язати визнати неправомірними дії УПФУ в м. Авдіївка Донецької області в частині не зарахування до пільгового стажу період роботи з 01.01.2006 року по 29.02.2012 року в Публічному акціонерному товаристві «Шахта імені ОСОБА_3», зобов’язати відповідача зарахувати до пільгового стажу вищевказаний період його роботи, а також стягнути на його користь понесені судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнав та зазначив, що 24.05.2017 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області із заявою № 542/538 про призначення пенсії відповідно до вимог п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпеченні». Страховий стаж ОСОБА_1 на момент звернення склав 37 років 09 місяців 02 дні, із них пільгової стаж роботи складає 10 років 01 місяць 02 день. Рішенням ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області від 03.07.2017 року № 40 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв’язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Це обумовлено зокрема тим, що до пільгового стажу позивача не було зараховано періоду його роботи за списком № 2 з 01.01.2006 року по 29.02.2012 року в Публічному акціонерному товаристві «Шахта імені ОСОБА_3», оскільки підприємство хоча і перереєстроване на підконтрольній українській владі території, однак первинні документи знаходяться на тимчасово непідконтрольній українській владі території в м. Донецьк, що унеможливлює проведення зустрічної перевірки первинних документів щодо достовірності їх видачі, а також відсутні дані про пільговий стаж та проведення атестації робочих місць. Просить відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов’язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Судом встановлено, що 24.05.2017 року ОСОБА_1. звернувся до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області із заявою № 542/538 про призначення пенсії відповідно до вимог п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпеченні».

Рішенням ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області від 03.07.2017 року № 40 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв’язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, це обумовлено тим, що до пільгового стажу позивача не було зараховано періоду його роботи за списком № 2 з 01.01.2006 року по 29.02.2012 року в Публічному акціонерному товаристві «Шахта імені ОСОБА_3», оскільки підприємство хоча і перереєстроване на підконтрольній українській владі території, однак первинні документи знаходяться на тимчасово непідконтрольній українській владі території в м. Донецьк, що унеможливлює проведення зустрічної перевірки первинних документів щодо достовірності їх видачі, а також відсутні дані про пільговий стаж та проведення атестації робочих місць. (а.с. 8-9).

Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України № 3108-IV від 17.11.2005 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування») положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року N 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам – на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.

Відповідно до трудової книжки серія БТ-І № 5225736 ОСОБА_1 з 17.04.2000 року по 28.02.2017 року працював в Публічному акціонерному товаристві «Шахта імені ОСОБА_3» у якості машиніста бульдозеру (гірничі роботи) VI розряду (а.с. 6-7).

Суд зазначає, що наведені записи в трудовій книжки про роботу позивача за вказаний період свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

В свою чергу, посада машиніста бульдозеру (гірничі роботи) зазначена в списках № 2, що діяли на час роботи позивача з 17.04.2000 року по 28.02.2017 року, а саме: Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 та Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 .

З огляду на той факт, що первинні документи, особова справа позивача, знаходяться в населеному пункті, на території якого органи державної влади не здійснюють свої повноваження, слід зазначити наступне.

Як вбачається з положень ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу ст. 244-2 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Неприпустимість визнання деяких документів, які були видані на території, неконтрольованій законною владою, недійсними та такими, що не набули законної сили, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні у справі «Лоізіду проти Туреччини».

Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території».

Слід зауважити, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується ст. 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі – Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Верховний Суду України в своїй ухвалі від 16.09.2014 року справа № 21-307а14, зазначив, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Постановою КМУ від 12.06.1993 р. № 637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в п. 1.2 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5 за період роботи ОСОБА_1 з 17.04.2000 року по 28.02.2017 року в Публічному акціонерному товаристві «Шахта імені ОСОБА_3» з нього утримувалися страхові внески до Пенсійного фонду України (а.с. 10-19).

Довідками, виданими ПАТ «Шахта імені ОСОБА_3» (а.с. 20-29), підтверджено наявність підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, зокрема ОСОБА_1 за період його роботи з 17.04.2000 року по 28.02.2017 року на вищевказаному підприємстві.

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання неправомірним дій УПФУ в м. Авдіївка Донецької області щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періоду його роботи за списком № 2 з 17.04.2000 року по 28.02.2017 року в Публічному акціонерному товаристві «Шахта імені ОСОБА_3» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, згідно з п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень, про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в зарахуванні до пільгового стажу вищевказаних періодів роботи позивача та з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати рішення ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області № 40 від 03.07.2017 року та зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 542/538 від 03.07.2017 року із зарахуванням до пільгового стажу періоду його роботи з 17.04.2000 року по 28.02.2017 року в Публічному акціонерному товаристві «Шахта імені ОСОБА_3»

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 3, 19, 22, 55 Конституції України, ст. ст. 9, 72-77, 94, 139, 241-246, 250, 251, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Авдіївка, вул. Молодіжна, буд. № 3, ЄДРПОУ 21963317) про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати неправомірними дії щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 01.01.2006 року по 29.02.2012 року в Публічному акціонерному товаристві «Шахта імені ОСОБА_3».

Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області від 03.07.2017 року № 40 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.05.2017 року № 542/538 із зарахуванням до пільгового стажу за списком № 2 періоду його роботи з 01.01.2006 року по 29.02.2012 року в Публічному акціонерному товаристві «Шахта імені ОСОБА_3».

Стягнути з ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Авдіївка, вул. Молодіжна, буд. № 3, ЄДРПОУ 21963317) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.М. Владимирська