Постанова № 71992662, 01.02.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/95/2018(м)

264/3506/17

Категорія 50 Головуючий у 1-й інстанції Кузнецов Д.В.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

01 лютого 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.

суддів - Мироненко І.П., Баркова В.М.,

секретар - Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області, ухвалене 07 грудня 2017 року у місті Маріуполі Донецької області, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з кожного з відповідачів на її користь аліменти на своє утримання у розмірі по 1/4 частині з усіх видів їх доходу щомісячно.

В обґрунтування позову вказала, що є непрацездатною особою - пенсіонером, розмір її пенсії за віком становить 1403,06 гривень, що є недостатнім для реалізації мінімальних потреб, таких як придбання продуктів харчування, оплати комунальних послуг, придбання необхідних їй ліків. Крім того, у зв'язку із хворобою вона потребує постійного лікування, вартість якого складає приблизно 3364,15 гривень на місяць. Інших доходів, крім пенсії, не отримує. Відповідачі є її дітьми, працюють, отримують постійний дохід. При цьому ані ОСОБА_3, ані ОСОБА_4 не надають матері матеріальної допомоги в добровільному порядку, не допомагають продуктами харчування, що змусило позивача звернутися до суду.

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 грудня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини з усіх видів його доходу щомісячно, починаючи утримання з 20.07.2017 року, довічно.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини з усіх видів її доходу щомісячно, починаючи утримання з 20.07.2017 року, довічно.

Стягнуто з ОСОБА_3, та ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 160,00 грн. з кожного на користь держави.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити в частині розміру стягнення з нього аліментів на користь позивача. В іншій частині судове рішення не оскаржує.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не застосував закон, який підлягає застосуванню, а саме - ЗУ «Про прожитковий мінімум», ЗУ «Про державний бюджет на 2017 рік».

Так, Законом України «Про державний бюджет на 2017 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність з 1 травня - 1312 грн., з 1 грудня - 1373 грн. На час розгляду справи у липні 2017 року розмір нарахованої позивачу пенсії складає 1403 грн. 06 коп., а з жовтня 2017 року складає 1648 грн. 69 коп.

Таким чином, призначена та нарахована позивачу пенсія перевищує встановлений Законом України «Про державний бюджет на 2017 рік» прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність.

Суд першої інстанції повинен був прийняти до уваги все вищевказане, а також ту обставину, що у позивача двоє дітей, які зобов'язані їй допомагати і апелянт згоден сплачувати позивачу 500 грн. щомісяця.

Однак суд стягнув з апелянта 1/8 частину заробітної плати, що у грошовому еквіваленті складає близько 1500 грн. щомісяця. ОСОБА_3 вважає такий розмір аліментів завеликим та просить змінити рішення суду в частині розміру стягнених з нього аліментів на утримання позивача.

В частині стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_4 рішення суду не оскаржується, тому колегією суддів не переглядається.

У відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності позивача ОСОБА_2, яка надала заяву про розгляд справи без її участі, та у відсутності відповідача ОСОБА_4, яка була повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи рекомендованою поштою та телефонограмою, зареєстрованою в журналі телефонограм апеляційного суду за № 108, про причини неявки суд не повідомила.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_5, які просили задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є матір'ю відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Позивач ОСОБА_2 є пенсіонером за віком та з жовтня 2017 року отримує пенсію у розмірі 1648,69 грн щомісячно, при цьому попередній розмір її пенсії складав 1403 грн.

Інших доходів ОСОБА_2 не отримує.

Згідно відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків від 26.06.2017 року та довідки Управління захисту населення Кальміуського району про неотримання допомоги від 29.06.2017 року, ОСОБА_2 доходів та грошової допомоги не отримує.

Як підтверджується випискою з амбулаторної картки хворої ОСОБА_2, 1958 року народження, виданої КЗ «Міська лікарня №5 м.Маріуполя», остання зверталась до лікаря зі скаргами на болі в колінних суглобах, обмеження руху в них, кульгавість. У зв'язку з чим їй було рекомендовано пройти курс лікування, вартість якого станом на 04.12.2017 року згідно з наданим аптекою рахунком складає 3556,53 гривень.

З довідки Житлово-комунального підприємства «Керуюча компанія «Кальміуська» № 1051 від 11.07.2017 року та відповіді з Центру надання адміністративних послуг від 07.11.2017 року у квартирі АДРЕСА_1 проживають та зареєстровані ОСОБА_2, 1958 року народження, ОСОБА_4, 1982 року народження, та ОСОБА_3, 1975 року народження.

Відповідно до представлених позивачем квитанцій про сплату комунальних послуг в її квартирі рахуються дві особи, які користуються пільгою учасника бойових дій - 75%.

Зі справи вбачається, що ОСОБА_3 з 23 березня 2016 року проходить військову службу по контракту та за період з січня по червень 2017 року отримав грошове забезпечення у розмірі 47305,07 гривень, що підтверджується інформаційної довідкою Донецького обласного військового комісаріату від 21.07.2017 року.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 26 листопада 2015 року ОСОБА_3 надано статус учасника бойових дій.

Також відповідач ОСОБА_3 також отримує стабільний дохід від ТОВ «Метінвест-МРМЗ», зокрема, за кожний квартал 2017 року отримував по 15980,00 гривень.

Будь-яких відомостей про наявність у відповідача ОСОБА_3 неповнолітніх дітей або інших утриманців матеріали справи не містять та відповідачем колегії суддів не представлено.

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 з 17 серпня 2016 року наймає квартиру в АДРЕСА_2 та окрім комунальних послуг щомісячно сплачує оренду плату в розмірі 1900 гривень.

Також ОСОБА_3 несе витрати за навчання у Вищому навчальному закладі «Приазовський державний технічний університет» в розмірі 4320,00 гривень щорічно, що підтверджується відповідним договором від 26 липня 2017 року.

Колегії суддів відповідач пояснив, що проживає окремо, а не за адресою, де зареєстрований, у зв'язку із негативними стосунками із сестрою, питання про вселення не ставив. Вищу освіту отримує за власним бажанням.

Згідно ч.1 ст.202 Сімейного Кодексу України, повнолітня дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

У відповідності до ч.1 ст.205 Сімейного Кодексу України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

Крім того, при вирішенні питання про стягнення аліментів на батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей виникає за наявності декількох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли було встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків, що передбачено ч. 1 ст. 204 СК України.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неврахування судом положень Закону України «Про прожитковий мінімум», Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік» спростовуються обставинами справи. Так, ОСОБА_2 вказує, що судом не прийнято до уваги, що з 1 грудня 2017 року прожитковий мінімум для недієздатних громадян складає 1373 грн, в той час, як позивач отримує пенсію 1648 грн, що перевищує прожитковий мінімум для таких осіб. Однак, з рішення суду вбачається, що судом враховано не тільки розмір доходів відповідача ОСОБА_3 та розмір пенсії позивача, а також стан здоров'я ОСОБА_2, необхідність в регулярному лікуванні, що потребує додаткових витрат. Думка відповідача про достатність суми 500 грн для забезпечення потреб його матері нічим не обґрунтована. Встановлені судом першої інстанції обставини відповідачем не спростовані, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду. Доводи апеляційної скарги про те, що позивача повинні утримувати двоє дітей, також не є слушними, оскільки судом вирішено питання про стягнення аліментів з обох відповідачів.

Таким чином, вбачається, що судове рішення в частині розміру аліментів, стягнутих з ОСОБА_3 на користь позивача, ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскарженого рішення, і висновків суду не спростовують.

Разом з тим, згідно з ч.4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права , які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, відповідно до положень п.13 ч.1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій. Відповідач ОСОБА_3 згідно з посвідченням є такою особою. Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Оскільки ОСОБА_3 звільнений законом від сплати судового збору, то рішення суду в частині стягнення з нього на користь держави судового збору в розмірі 160 грн підлягає скасуванню.

В решті рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає .

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 грудня 2017 року скасувати в частині стягнення судового збору з ОСОБА_3.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 лютого 2018 року.

Судді :

Є.Є. Мальцева

І.П. Мироненко

В.М. Барков