Рішення № 71992630, 05.02.2018, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/4602/17

Провадження № 2-а/242/351/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2018 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Владимирської І.М., розглянувши у письмовому провадженні в м. Селидове адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 25.10.2017 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Селидівського ОУ ПФУ в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, в якому зазначила, що вона отримує пенсію за віком. З липня 2016 року, у зв’язку з проведенням антитерористичної операції на Сході України, за відповідною заявою її взято на облік в Селидівському ОУ ПФУ в Донецькій області. З квітня 2017 року відповідач припинив виплату належної їй пенсії через скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 від 25.02.2016 року. З 18.05.2017 року вона повторно взята на облік, як внутрішньо переміщена особа, натомість відповідач виплату пенсії не поновив. Позивач вважає, що відповідач протиправно не здійснює нарахування її пенсії, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати бездіяльність відповідача протиправною, визнати протиправним та скасувати рішення про припинення виплати пенсії, зобов’язати відповідача виплатити пенсію з дати її припинення та поновити виплату пенсії, а також утриматись від подальшого призупинення її виплат.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву з підтримання позову та просить суд розглядати справу за її відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в судове засідання не з’явився про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду письмові заперечення в яких позовні вимоги не визнав та пояснив, що для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно було надати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або відмову у реєстрації внутрішньо переміщеної особи, яка винесена управлінням соціального захисту населення. В квітні 2017 року до Селидівського ОУ ПФУ в Донецькій області з УСЗН Селидівської міської ради надійшла інформація про скасування довідки № НОМЕР_1 від 25.02.2016 року, у зв’язку з чим, виплата пенсії позивачу була припинена. Просить суд відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до пенсійного посвідчення серія ААЖ № 673275 (№1843806806) від 17.10.2012 року, ОСОБА_1 призначено пенсію за віком довічно.

Як вбачається з копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 серія ВЕ № 137073, виданого 19.07.2001 року Куйбишевським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області, позивач з 19.02.1976 року зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно заяви від 25.09.2017 року, ОСОБА_1 просила Селидівське ОУ ПФУ в Донецькій області повернути невиплачену їй пенсію з квітня по жовтень 2017 року, оскільки їй поновлено статус внутрішньо переміщеної особи.

Як вбачається з листа № 7481/02 від 27.09.2017 року, Селидівське ОУ ПФУ в Донецькій області повідомило ОСОБА_1 про те, що для поновлення виплати пенсії необхідно надати до УПФУ Донецької області за місцем фактичного мешкання діючу довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що підставою призупинення виплати пенсії стало ненадання позивачем довідки про взяття його на облік до Управління соціального захисту населення як внутрішньо переміщеної особи.

Згідно статті 49 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 цього Закону, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі недоотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Отже, Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як не підтвердження реєстрації проживання, тоді як Відповідач в своєму листі не послався на Закон та його норму, що передбачає припинення виплати пенсії.

Суд звертає увагу, що відповідачем не вказано, яка з обставин, визначених наведеною нормою Закону, стала підставою для невиплати позивачу пенсії та будь-якої іншої норми закону, яка б визначала таку підставу невиплати пенсії, як не підтвердження реєстрації проживання.

Слід зауважити, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, по втраті годувальника та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно ч. 1 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Частиною 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1.1 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.11.2005 року № 22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім’ї у зв’язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об’єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу ст. 244-2 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Неприпустимість визнання деяких документів, які були видані на території, неконтрольованій законною владою, недійсними та такими, що не набули законної сили, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні у справі «Лоізіду проти Туреччини».

Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території».

Слід зауважити, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується ст. 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

В своїй постанові від 24.11.2015 року в справі № 21-3538а15 Верховний суд України зазначив, що сама по собі бездіяльність – це триваюча пасивна поведінка суб’єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов’язаний був і міг вчинити.

Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Водночас за правилами частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суд, отримавши позов, зобов’язаний з’ясувати чи має місце порушення суб’єктивних прав, свобод чи інтересів особи.

За приписами частини першої статті 55, частини третьої статті 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

З метою реалізації конституційних прав кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, захисту виборчих прав, права на доступ до публічної служби тощо в Україні в системі судів загальної юрисдикції утворено адміністративні суди.

В зв’язку з чим, суд вважає, що відповідач не здійснюючі нарахування та виплату належної позивачу ОСОБА_1 пенсії за місцем реєстрації, фактично обмежує її конституційне право на соціальне забезпечення.

Слід також зазначити, що згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_2 від 18.05.2017 року, ОСОБА_1 повторно взято на облік з адресою фактичного місця проживання, ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто підстави для припинення виплат позивачу з квітня 2017 року були відсутні.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов’язання Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області утриматися від подальшого призупинення виплати пенсії, суд приходить до висновку, що дані вимоги є необґрунтованими, оскільки у суду не має повноважень щодо вирішення спірних правовідносин, які можуть виникнути в майбутньому, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Крім того, суд звертає увагу, що рішення з приводу припинення виплати пенсії Селидівським ОУ ПФУ Донецької області не приймалося і дане припинення відбулося на підставі даних отриманих з Управління соціального захисту населення, тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про скасування рішення щодо припинення виплати пенсії позивачу якого фактично не існує.

Таким чином, суд приходить до висновку, що саме бездіяльність щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1. слід визнати протиправною та необхідно зобов'язати Селидівське ОУ ПФУ в Донецькій області відновити виплату позивачу пенсії відповідно до її заяви від 25.09.2017 року починаючі з квітня 2017 року.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів – у межах суми стягнення за один місяць.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 3, 19, 22, 55 Конституції України, ст. ст. 9, 72-77, 94, 241-246, 250, 251, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3) до Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, буд. № 6, ЄДРПОУ 41247274) про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити певні дії – задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до її заяви від 25.09.2017 року починаючи з квітня 2017 року.

Зобов’язати Селидівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити нарахування та виплату належної ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до її заяви від 25.09.2017 року починаючи з квітня 2017 року.

Допустити негайне виконання постанови суду у межах суми платежу за один місяць.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.М. Владимирська