Рішення № 71992553, 05.02.2018, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа № 237/1851/14-ц

Провадження № 2/237/101/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.18 року м. Курахове

Мар'їнський районний суд Донецької області у складі:

Головуючого – судді Ліпчанського С.М.,

При секретарі Бахтіяровій Н.В.

За участі

позивача: ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

відповідада: ОСОБА_4,

представника відповідача: ОСОБА_5,

третьої особи: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_4, треті особи: Мар’їнська міська рада, ОСОБА_10 про визнання недійсним зняття з реєстрації, визнання права на житлову площу, визнання недійсним реєстрації, визнання свідоцтва недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Мар’їнського районного суду Донецької області з позовною заявою про усунення перешкод користування квартирою.

ОСОБА_2 звернулась до Мар’їнського районного суду Донецької області з позовною заявою про визнання незаконним приватизації житлового приміщення та визнання незаконним позбавлення права на займану площу.

Ухвалою суду від 10.03.2011 року позови ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користування квартирою та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання незаконним приватизації житлового приміщення та визнання незаконним позбавлення права на житлову площу, об’єднано в одне провадження.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 73) позивачі (ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_9) просять:

- визнати недійсним зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_9 за адресою АДРЕСА_1, яку було здійснено 18.05.2005 року;

- визнати недійсним реєстрацію ОСОБА_9 за адресою м. Мар’їнка вул. Красноармійська, 127;

- визнати за ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_2 право на займану житлову площу в квартирі АДРЕСА_2;

- визнати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3, видане згідно розпорядження виконавчого комітету Мар’їнської міської ради за № 65 від 10.06.2005 року на ім’я ОСОБА_4 недійсним.

Ухвалою суду від 21.09.2012 року затверджено мирову угоду, в редакції, поданій до суду, укладену ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_9 до ОСОБА_4, третя особа: Мар’їнська міська рада, ОСОБА_6 про визнання незаконним приватизації житлового приміщення та визнання незаконним позбавлення права на житлову площу.

22.04.2018 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд рішення у зв’язку з нововияленими обставинами.

Заява мотивована тим, що мирова угода, затверджена ухвалою суду неможлива до виконання. Оскільки майно, житловий будинок № 279 по вул. Шевченка в с. Максимільянівка Мар’їнського району Донецької області, яке ОСОБА_4 зобов’язався передати за договором дарування ОСОБА_1, на теперішній момент належить його матері, також у вказаному будинку зареєстровані неповнолітні особи.

Заочним рішенням від 16.08.2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами – задоволено. У зв'язку з нововиялвними обставинами ухвалу Мар'їнського районного суду Донецької області від 21 вересня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_11 про визнання незаконним приватизації житлового приміщення та визнання незаконним позбавлення права на житлову площу, якою затверджено мирову угоду та закрито провадження - скасовано. Прийнято нове рішення. Визнано недійсним зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_9 за адресою АДРЕСА_4, яка здійснена 18.05.2005 року. Визнано недійсною реєстрацію ОСОБА_9 за адресою м. Мар’їнка вул. Красноармійська, 127. Визнано за ОСОБА_9, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право на займану житлову площу в квартирі АДРЕСА_3. Визнано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2, виданого згідно розпорядження виконавчого комітету Мар’їнської міської ради за № 65 від 10.06.2005 року на ім’я ОСОБА_4 – недійсним.

Ухвалою суду від 01.06.2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочоног рішення - задоволено. Скасовано рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 16.08.2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9 до ОСОБА_4, третя особа: Мар'їнська міська рада, ОСОБА_6 про визнання незаконним приватизації житлового приміщення та визнання незаконним позбавлення права на житлову площу. Справу призначено до розгляду в загальному порядку.

У судове засідання призначене на 25.01.2018 року з’явились позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_12, представник позивача ОСОБА_2 _ ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_4, представник відповідача – ОСОБА_13, третя особа ОСОБА_6

У судовому засіданні позивачі та представник позивача підтримала заявлений позов, просили його задовольнити з підстав викладених у позовні заяві та остаточній заяві про зміну позовних вимог.

У судовому засідання відповідач та його представник заперечували проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, судом встановлено.

07.03.1995 року на підставі рішення Мар’їнської міської ради № 9/3 від 28.02.1995 року ОСОБА_4 разом з сім’єю у складі 5 осіб видано ордер № 8 на право зайняття житловим приміщенням площею 40,27 кв.м., яке складається з 3 житлових кімнат в ізольованій квартирі за адресою АДРЕСА_1.

Згідно вказаного ордеру право займати житлове приміщення мали: ОСОБА_4 – основний квартиронаймач, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_9.

Рішенням Мар’їнського районного суду Донецької області від 08.08.2007 року по справі № 2-692/07 (ас.с.48-49) встановлено, навесні 2005 року ОСОБА_2 разом з ОСОБА_14 (на той момент чоловіком) вирішили приватизувати квартиру для подальшого продажу, при цьому вирішили приватизувати на ОСОБА_4 Займалась цим питанням ОСОБА_2 , вона знялась з реєстраційного обліку, зняла і своїх дітей, приватизували квартиру на відповідача і власником квартири був записаний тільки відповідач. Згодом відповідач знайшов іншу жінку, став її виганяти з квартири разом з дітьми.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 10.06.2005 року, виданого відділом приватизації Мар’їнської міської ради, квартира за адресою АДРЕСА_5 на праві приватної власності належить ОСОБА_4.

З поданих до суду заяв вбачається, що позивачі вважають свідоцтво про право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 - недійсним у зв’язку у зв’язку з недійсністю зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_9.

Позивачі вказують, що ОСОБА_15 проживав у спірній квартирі до 18.05.2005 року, після чого без його відома та згоди за ініціативою відповідача ОСОБА_4 був позбавлений права займати житлову площу в квартирі АДРЕСА_6, шляхом зняття з реєстраційного обліку за вказаною адресою та був зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

З матеріалів справи вбачається, що на момент зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_9 виповнилось 19 років, тобто він був повнолітнім.

З обставин справи та пояснень сторін, суд дійшов висновку, що зняття з реєстрації місця проживання відбулось на підставі заяви.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У справах про дискримінацію позивач зобов’язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, з яких вбачається, що зняття з реєстрації місця проживання суперечило б законності та волі особи на день написання такої заяви.

Також, не надано клопотань про витребування доказів, у разі неможливості їх надати до суду самостійно.

Таким чином, суд, розглядаючи позовну заяву на підставі наданих до суду документів, не вчачає підтвердження правової позиції позивача.

Щодо визнання за ОСОБА_9, ОСОБА_16 та ОСОБА_2 право на займану житлову площу в квартирі АДРЕСА_7, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Відповідно до ст.. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Відповідно до ст. 6 ЖК Української УРСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Відповідно до акту про пожежу від 11.12.2015 року, комісія у кладі заступника начальника з організації запобігання НС ДПРЗГУ ДСНС України в Донецькій області майор служби цивільного захисту ОСОБА_17, ОСОБА_4, ОСОБА_18, склали акт про пожежу, що виникла 19.08.2014 року о 19 годині 30 хвилин за адресою м. Мар’їнка, вул. Петровського, 35/11. Пожежею знищено: кухня (холодильник, кухонний посуд), ванна кімната (водонагрівач, пральна машина, дверний блок), зала (меблева стінка, диван, 2 кресла, стіл, ковер, віконний блок, дверний блок), спальня (2 ліжка, шафа, ковер, віконний блок, дверний блок), особисті речі (верхній одяг, постільне приладдя). Гараж: інструменти, холодильник б/у, речі колишнього використання, зимова гума на легковий автомобіль.

Відповідно до довідки-підтвердження від 01.02.2016 року, надана гр. ОСОБА_4, в тому що він та члени його сім’ї під час проведення АТО втратили можливість проживати за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2. В період з 08.06.2015 року по дату надання довідки така можливість втрачена з причин дислокації військових частин ВСУ по вул. Зелений гай та заселення військових у привані будинки.

Відповідно до акту обстеження житлового приміщення від 31.05.2016 року житлове приміщення розташоване за адресою АДРЕСА_8, встановлено у зв’язку з значним пошкодженнями проживання мешканців будинку на теперішній час не є можливим. Необхідно проведення експертизи його придатності його до подальшої експлуатації. У разі визнання будинку придатним до експлуатації, квартира за адресою м. Мар’їнка, Петровського, 35/11 потребує капітального ремонту.

У урахуванням викладеного суд ставить під сумнів, що квартира за адресою АДРЕСА_8 є житловою.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_15 та визнання недійсним реєстрацію, а також визнання за ОСОБА_15, ОСОБА_1, ОСОБА_2 право на займану житлову площу в квартирі за адресою АДРЕСА_8, задоволенню не підлягають.

Щодо причин про визнання свідоцтва про права власності на квартиру, виданого на підставі розпорядження виконавчого комітету Мар’їнської міської ради, то вони відсутні.

Також, суд звертає увагу позивача на пропуск строку позовної давності з відповідними вимогами.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до паспорта громадянина України ВК069396, виданого на ім'я ОСОБА_9, за адресою м. Марїнка вул. Петровського, 35, знятий з реєстраційного обліку 18.05.2005 року

Свідоцтво про право власності на житло, розташоване за адресою АДРЕСА_9 видано 10.06.2005 року.

Відповідно до си. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовні заяви подані до суду лише 18.03.2010 року та 02.04.2010 року, тобто з порушенням трирічного строку позовної давності.

Заяв про поновлення строку позовної давності у зв'язку з пропуском з поважних причин до суду позивачем не надано.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У судовому засіданні відповідач заявив усне клопотання про застусування строків позовної давності.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність застосування строків позовної давності до правовідносин, які виникли між сторонами по справі та приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 19, 76-82, 247, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 256, 257, 261, 267, 379, 382 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсним зняття з реєстрації, визнання права на житлову площу, визнання недійсним реєстрації, визнання свідоцтва недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Мар’їнський районний суд протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текс рішення складено 05.02.2018 року

Суддя С. М. Ліпчанський

Дата документу 05.02.18 року