Рішення № 71991947, 05.02.2018, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/592/17

номер провадження 2/695/96/18

05 лютого 2018 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого – судді Середи Л.В.

за участю секретаря – Оніщенко Н.В.,

представника позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості у сумі 87394.27 грн. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 08.05.2008 року відповідач став клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк» та уклав договір, відповідно до умов якого отримав кредит у розмірі 10000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22.80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Кредитні кошти ОСОБА_2 отримав, а свої зобов`язання щодо повернення кредиту належним чином не виконує, а тому станом на 31.01.2017 року утворилась заборгованість, яку позивач визначає в розмірі 87394.27 грн., та до якої позивачем внесена наступна заборгованість : 6425.31 грн. – заборгованість за кредитом; 72676.94 грн. – заборгованість по процентах за користування кредитом; 3892.29 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 250.00 грн. – фіксована частина штрафу; 4149.73 грн. – процентна складова штрафу.

Оскільки позичальник добровільно не повертає отримані кошти, тому ПАТ КБ "ПриватБанк" змушений був подати позовну заяву до суду про стягнення заборгованості за кредитом із відповідача в примусовому порядку.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розгляд вказаної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на підставі ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.01.2018 року.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав повністю та надав суду пояснення аналогічні поясненням викладеним в позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не прибув, проте звернувся до суду із заявою, в якій розгляд справи просив проводити за його відсутності проти задоволення позову заперечував із підстав викладених в запереченні на позовну заяву, яка отримана судом 13.12.2017 року. Відповідно до вказаного заперечення відповідач позовні вимоги не визнав та проти їх задоволення заперечував, посилаючись на недотримання позивачем умов вказаного кредитного договору, незаконність односторонньої зміни ПАТ КБ «ПриватБанк» умов договору та пропуском позивачем строку позовної давності до суду, а тому просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Оскільки вказане заперечення на позовну заяву та клопотання відповідача про застосування наслідків пропущення строків позовної давності подані до 15.12.2017 року, тобто часу набрання законної сили нових норм ЦПК України, суд бере їх до уваги, оскільки вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності нової редакції ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов ПАТ КБ "ПриватБанк" не підлягає до задоволення із наступних підстав.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема ч. 2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1ст.259 ЦК України передбачається, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Суд також зважає, що відповідно до ч., ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно із ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був не згоден із умовами кредитного договору та категорично відмовився виконувати будь-які зобов’язання перед позивачем та здійснювати будь-які платежі про що направив відповідну заяву позивачу, яка датована 25.10.2013 роком.

На підтвердження отримання позивачем вказаної заяви відповідач надає відповідне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення із якого судом вбачається, що ПАТ КБ «Приватбанк» отримав вказаного листа 01.11.2013 року.

Таким чином позивач належним чином був повідомлений про відмову відповідача виконувати умови вказаного договору. Вказана обставина стверджується також і розрахунком заборгованості, який наданий позивачем та із якого вбачається, що відповідач здійснив останню суттєву проплату 15.08.2013 року.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою особою. Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідач письмово повідомив позивача про своє небажання виконувати умови вказаного договору, проте позивач, ігноруючи вказане повідомлення, до суду за захистом своїх прав не звернувся, а навпаки продовжував нараховувати проценти, штрафи та комісії та звернувся до суду лише 27.02.2017 року.

Окрім того, з матеріалів справи та доказів, які надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог вбачається, що вказані зобов’язання передбачають помісячне як нарахування платежів, так і щомісячну їх сплату, а тому строк давності мав бути обчислений окремо для кожного платежу.

Враховуючи наведені положення законодавства, суд звертає увагу також на постанови Верховного Суду України від 06.11.2013 № 6-116цс13, 19.03.2014 № 6-20цс14, 18.06.2014 № 6-61цс14, від 03.06.2015 № 6-31цс15, в яких викладена наступна правова позиція: «у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу».

Оскільки умовами кредитного договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов’язань. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 29.10.2014 у справі № 6-169цс14.

За вказаних обставин, враховуючи розрахунок заборгованості за вказаним договором , а також наявність відповідної заяви відповідача щодо відмови від виконання умов вказаного кредитного договору, суд приходить до висновку, що вказані позовні вимоги до задоволення не підлягають у зв’язку із пропуском позивачем строків позовної давності.

На підставі зазначеного та керуючись ст. ст. 252, 256, 258, 261, 264, 267, 509, 510, 526, 530, 536, 549, 610, 611, 626, 629, 1048, 1054 Цивільного Кодексу України ст. 10, ст., ст. 264, 265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст. 354-356 ЦПК України.

Суддя Середа Л.В.