Постанова № 71991728, 01.02.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №569/16312/17-ц

провадження №22-ц/787/266/2018

01 лютого 2018 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Григоренка М.П., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання: Москалик Т.В.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс",

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7,

представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_8,

треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 7 листопада 2017 року в складі судді Куцоконя Ю.П. про забезпечення позову,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 7 листопада 2017 року накладено арешт на:

- нежитлове приміщення площею 135,4 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 444153556101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_4;

- нежитлове приміщення площею 127,0 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 436034356101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_3;

- приміщення більярдного залу площею 269,3 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 436016056101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_3;

- нежитлове приміщення площею 70,9 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 435991956101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_3;

- приміщення закусочної-піцерії площею 171,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 435947556101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_3;

- нежитлове приміщення площею 101,6 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 435756556101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_3;

- нежитлове приміщення площею 132 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 43559215610, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_5

В поданій на вказану ухвалу суду апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 покликається на її незаконність в зв'язку з порушенням норм процесуального права.

Вказує, що позивачем в позовній заяві та заяві про забезпечення позову не вказано розмір грошового зобов'язання за основним зобов'язанням, яке не було виконано боржником за кредитними договорами, а тому суд, наклавши арешт на усі сім нежитлових приміщень, порушив вимоги ч. 3 ст. 152 ЦПК України, оскільки не надав оцінки співмірності виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, в порушенні вимог ст. 151 ЦПК України поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що позивачем у заяві про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та в задоволенні заяви ТзОВ "Фінансова компанія "Полюс" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 також подано апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду, в якій вона вказує, що оскільки ані позовна заява, ані заява про забезпечення позову не містять відомостей про ціну позову, судом першої інстанції в порушення п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року за № 9, при винесенні ухвали про накладання арешту на нерухоме майно, не було з'ясовано обсягу позовних вимог позивача, та не встановлено співмірності забезпечення позову за заявленими позовними вимогами.

Також, ухвала суду першої інстанції не містить висновків суду стосовно відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.

З наведених підстав просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та в задоволенні заяви ТзОВ "Фінансова компанія "Плюс" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

У відзові на апеляційні скарги ТзОВ «Фінансова компанія «Поліс» вказує, що ухвала про забезпечення позову є законною та обґрунтованою. Зазначає, що нежитлове приміщення, що було предметом іпотеки за договором іпотеки, після незаконного визнання цього договору недійсним, було кілька разів поділено та декілька разів окремі частини було відчужено різним особам. Позовні вимоги зводяться до того, щоб визнати дані окремі нежитлові приміщення (що складали єдине нежитлове приміщення) предметом іпотеки, а накладення арешту на них є абсолютно співмірними з позовними вимогами. Просить в задоволенні апеляційних скарг відмовити.

Апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ "Фінансова компанія "Поліс" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про визнання нерухомого майна предметом іпотеки, в обгрунтування якого покликалося на те, що на підставі договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами №21МБ від 18.11.2015 року та договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки та застави від 12.05.2016 року ТзОВ "Фінансова компанія "Плюс" набула право вимоги за кредитними договорами, укладеними між ПАТ "ВТБ БАНК" та ОСОБА_9 №17.08-03/07-СК від 3.10.2007 року, №17.11 -03 /07-СК від 16.10.2007 року, №19.23-03/08-СК від 21.01.2008 року, №19.27-03/08-СК віл 13.02.2008 року та іпотечним договором №17.08-03/07-ДІ01 від 3.10.2007 року, укладеним між банком та ТзОВ "Фірма Амур Сервіс", згідно якого та Додаткового договору №3 до нього предметом іпотеки - є нежитлові приміщення більярдного залу та закусочної-піцерії, шо знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1004,4 кв.м., які належать на праві власності ТзОВ "Фірма Амур Сервіс". Предмет іпотеки без згоди іпотекодержателя було поділено на окремі приміщення та кілька разів відчужено.

В поданій до суду заяві про забезпечення позову, позивач вказував на те, що накладення арешту на 7 об"єктів нерухомості, забезпечить виконання судового рішення, у випадку задоволення позову, так як існує ймовірність подальшого переходу права власності на вказане спірне майно до інших осіб .

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі його ухвалення на користь позивача.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам процесуального права.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 151 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали), суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Враховуючи те, що між сторонами виник спір з приводу належності спірного нерухомого майна до предмету іпотеки, право власності на яке зареєстроване за відповідачами і вони, в будь-який момент до вирішення спору, можуть відчужити його на користь інших осіб, суд обґрунтовано вважав, що невжиття заходів забезпечення позову, у разі його задоволення, може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Колегія суддів враховує, що саме по собі накладення арешту на спірне майно без наміру власників його відчужити жодним чином не впливає на правовий статус майна і не впливає на права і законні інтереси таких власників.

Доводи апеляційних скарг про відсутність у позовній заяві та заяві про вжиття заходів забезпечення позову розміру невиконаного боржником грошового зобов'язання за кредитними договорами, що унеможливило надати суду оцінку співмірності виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами не заслуговують на увагу, оскільки у даній справі не є предметом спору вимоги про стягнення заборгованості по кредиту та/або звернення стягнення на предмет іпотеки.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції, оскаржувана ухвала відповідає вимогам процесуального закону, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 7 листопада 2017 року про забезпечення позову залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 5 лютого 2018року.

Судді: Бондаренко Н.В.

Григоренко М.П.

Шимків С.С.