Постанова № 71991530, 01.02.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №570/2260/17

провадження №22-ц/787/177/2018

01 лютого 2018 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів: Бондаренко Н.В.(суддя-доповідач), Григоренка М.П., Шимківа С.С.

секретар судового засідання: Москалик Т.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3

відповідач -Квасилівська селищна рада Рівненського району Рівненської області

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області в складі судді Кушнір Н.В. від 5 жовтня 2017 року, ухваленого в 13год. в м.Рівне

в с т а н о в и в :

6 червня 2017року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого покликається на те, що із відповіді відповідача від 10.02.2017року на запит, йому стало відомо про те, що 25.11.2011року рішенням №164 виконкому Квасилівської селищної ради він знятий з обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов. Всі спроби по поновленню на квартирному обліку виявились марними, своїм рішенням від 28.03.2017року виконком селищної ради відмовив у поновленні його на такому обліку, а тому він звернувся за захистом порушеного права до суду. Вважає рішення селищної ради від 25.11.2011року незаконним, винесеним з порушенням норм ст.ст.1,3.47 Конституції України та ст.40 ЖК України, пунктів 25,26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень у УРСР. Просить, згідно уточнених позовних вимог, визнати незаконними та скасувати рішення виконкому Квасилівської селищної ради №164 від 25.11.2011року в частині зняття його з квартирного обліку та рішення виконкому цієї ж ради №33 від 28.03.2017року про відмову у поновленні на цьому обліку та зобов'язати відповідача поновити його із сім'єю на обліку громадян які потребують поліпшення житлових умов у загальній черзі з дня винесення виконкомом Квасилівської селищної ради рішення №57 від 15.04.2003року. Неправомірними діями та рішеннями відповідач спричинив моральну шкоду, яку просив стягнути у розмірі 5 тис.грн.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 5 жовтня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач покликається на його незаконність через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що підставою для відмови у задоволенні позовних вимог стало рішення Рівненського районного суду від 29.02.2012року, яким надано ОСОБА_4 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1. Однак, у судовому засіданні жодною із сторін не було озвучено жодного документа, який би свідчив про отримання ним права на приватизацію житла. Вважає мотиви суду надуманими, оскільки він із сім'єю проживає у кімнаті гуртожитку, який знаходиться на балансі Квасилівського професійного ліцею і відповідно до ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» приватизації не підлягає.

Доводить, що відповідач не зміг пояснити законності оспорюваних ним рішень виконкому і вважає, що дану частину позовних вимог селищна рада визнала. Вважає, що він із сім'єю був незаконно знятий з обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, а прийняті відповідачем рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати, його позовні вимоги задовольнити в повному об'ємі.

У відзові на апеляційну скаргу Квасилівська селищна рада вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зазначає, що позивач проживає у квартирі АДРЕСА_1, а тому він вважається забезпеченим житлом. Вказані обставини були встановлені рішенням Рівненського районного суду від 29.02.2012 року і відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України повторно не доказуються. Стверджує, що спричинення моральної шкоди позивачем не доведена, на всі звернення до ради останньому надавалась обґрунтована відповідь. Просить рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як визначено ст. 36 ЖК України, облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік у випадках і в порядку, встановлюваних Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів Української РСР, громадян може бути взято на облік і не за місцем їх проживання.

Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Квасилівської селищної ради Рівненської області від 15 квітня 2003 року за № 57 ОСОБА_4 був зарахований на квартирний облік в списку осіб, які стоять на загальній черзі на отримання житла складом сім'ї 1 особа.

Згідно ч. 3 ст.34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україна» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Рішенням виконавчого комітету Квасилівської селищної ради Рівненської області від 25 листопада 2011 року за № 164 позивача та його сина знято з черги у зв'язку з втратою права перебування у ній.

Рішенням виконавчого комітету Квасилівської селищної ради № 33 від 28 березня 2017 року у поновленні на квартирному обліку позивача та його сина відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що рішення виконкому Квасилівської селищної ради №164 від 25.11.2011року та №33 від 28.03.2017року прийняті з дотримання норм ст.ст.34,40 ЖК України та пунктів 26,27,28 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в УРСР, оскільки позивач та його неповнолітній син отримали право на приватизацію квартири АДРЕСА_1, що є поліпшенням умов проживання і підставою для зняття з квартирного обліку. Враховуючи, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від первісних вимог, то в їх задоволенні також відмовлено.

Такий висновок суду першої інстанції суперечить обставинам справи та не ґрунтується на нормах матеріального права.

Відповідно до ст. 40 ЖК Української РСР громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання жилого приміщення.

Пунктом 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в УРСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради УРСР від 11 грудня 1984 року № 470 (далі - Правила) встановлено, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, зокрема, забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами.

Обставини, за яких особа може бути знята з квартирного обліку передбачені у ст. 40 ЖК УРСР і у пунктах 26, 27 вищевказаних Правил, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, зокрема громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках: поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;

Встановлено, що ОСОБА_4 починаючи з листопада 2002 року і по теперішній час проживає у кімнаті АДРЕСА_1 і докази зміни місця проживання матеріали справи не містять, при цьому, не встановлено факту поліпшення умов проживання позивача, внаслідок якого відпали б підстави для надання іншого жилого приміщення.

Покликання суду першої інстанції на отримання права позивача та його неповнолітнього сина на приватизацію квартири як поліпшення їх житлових умов ґрунтуються на припущенні, оскільки такі докази у справі відсутні.

Рішення Рівненського районного суду від 29.02.2012 року, яким надано право для позивача на приватизацію квартири, що міститься на а.с.42-43 належним чином не оформлено (ніким не підписано, відсутній відтиск печатки суду), за незрозумілих обставин долучено до матеріалів справи, оскільки клопотання з цього приводу сторонами не заявлялось і судом в порядку, встановленому ст.ст. 168, 179 ЦПК України не вирішувалось та рішення не досліджувалось. Окрім цього, як вбачається із доданих до апеляційної скарги додатків, вказане судове рішення рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 12 вересня 2012року скасовано і в позові ОСОБА_4 про визнання права на приватизацію квартири, визнання права власності на квартиру та зобов'язання передати її у безкоштовну приватну власність відмовлено.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про визнання незаконними та скасування рішення виконавчого комітету Квасилівської селищної ради Рівненської області від 25 листопада 2011 року за № 164 в частині зняття позивача та сина квартирного обліку та рішення виконавчого комітету Квасилівської селищної ради № 33 від 28 березня 2017 року, яким у поновленні на квартирному обліку позивача та його сина відмовлено, оскільки зняття ОСОБА_3 та його сина з квартирного обліку відбулось із порушенням норм чинного законодавства та про зобов'язання відповідача поновити їх на вказаному обліку.

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то вони задоволенню не підлягають, оскільки відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням житлових прав, діючим житловим законодавством не передбачено.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивачем заявлено 3 вимоги немайнового характеру, а тому при подачі позову ним сплачено 1920грн. судового збору, а при подачі апеляційної скарги-2112грн. Судом задоволено 2 вимоги, в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2688грн.(1280+1408)

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Встановлено, що 10.02.2017 року між ОСОБА_3 та адвокатом Саюком Ю.В. укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого останній взяв на себе зобов'язання надавати правовому допомогу позивачу у вказаній справі. Сума гонорару адвоката за вказаним договором становить 2000 грн. (а.с. 32).

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача -Саюк Ю.В. брав участь в судових засіданнях під час розгляду справи в суді першої інстанції.

На виконання умов договору про надання правової допомоги адвокатом було складено ряд запитів та позовну заяву.

Згідно квитанції банку від 26.05.2017 року, ОСОБА_4 на виконання умов укладеного договору про надання правових послуг у вказаній справі сплатив Саюку Ю.В. 2 000 грн. (а.с. 24).

З урахуванням наведеного та встановленого обсягу наданих послуг адвоката, колегія суддів визнає вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу обґрунтованою та доведеною, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню також 2000 грн. витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, ст. ст. 34, 36, 40 ЖК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 5 жовтня 2017 року скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Квасилівської селищної ради №164 від 25 жовтня 2011року «Про взяття на квартирний облік включення до списків першочергового, позачергового одержання жилих приміщень та на одержання соціального житла і упорядкування черги за місцем проживання» в частині зняття з квартирного обліку ОСОБА_3.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Квасилівської селищної ради № 33 від 28.03.2017року про відмову у поновленні на квартирному обліку ОСОБА_3 та його неповнолітнього сина ОСОБА_6,2008року народження.

Зобов'язати Квасилівську селищну раду поновити ОСОБА_3 та його неповнолітнього сина ОСОБА_6,2008року народження на обліку громадян які потребують поліпшення житлових умов у загальній черзі з дня винесення виконкомом Квасилівської селищної ради рішення №57 від 15.04.2003року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Квасилівської селищної ради ( код ЄДРПОУ 04526673, місцезнаходження смт.Квасилів вул.Хмельницького,2 Рівненського району) на користь ОСОБА_3 (місце реєстрації АДРЕСА_1) судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2688(дві тисячі шістсот вісімдесят вісім)грн. та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 2000(дві тисячі)грн., всього стягнути 4688грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 5 лютого 2018року.

Судді: Бондаренко Н.В.

Григоренко М.П.

Шимків С.С.