Рішення № 71990892, 29.01.2018, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/994/17

29 січня 2018 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Левчук В.В.

секретар судового засідання Зберун К.Ф.

за участю:

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – адвоката ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №564/994/17 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" про визнання незаконними наказів про відсторонення від роботи, про накладення дисциплінарних стягнень, звільнення з роботи та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Костопільського районного суду із позовом до ТОВ «Свиспан Лімітед» про визнання незаконними наказів про відсторонення від роботи, про накладення дисциплінарних стягнень, звільнення з роботи та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що був прийнятий на роботу до ТОВ «Свиспан Лімітед» на посаду контролера-ревізора служби промислової безпеки на підставі наказу №2315 від 01.10.2014. Згідно із оскаржуваними наказами ТОВ «Свиспан Лімітед», у період з 12 по 18 квітня 2017 року його було відсторонено від роботи у зв’язку із проведенням службового розслідування. В подальшому, 18.04.2017 року на нього було накладено п’ять дисциплінарних стягнень у вигляді догани, та дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, припинено з ним трудовий договір. Позивач вважає зазначені накази незаконними, а тому просить їх скасувати, поновити його на посаді контролера-ревізора служби промислової безпеки ТОВ «Свиспан Лімітед», стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та 10000 грн моральної шкоди.

У судових засіданнях позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Позивач надав додаткові пояснення по суті спору.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив. Вважає оскаржувані накази законними та обґрунтованими, тому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, пояснення представника відповідача, показання свідків, дослідивши матеріали справи, а також наявні у справі відеодокази, надавши правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно наказу ТОВ «Свиспан Лімітед» №2315 від 01.10.2014 ОСОБА_1 був прийнятий на посаду контролера-ревізора служби промислової безпеки, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці АХ №933305.

ОСОБА_1 було ознайомлено із Правилами внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Свиспан Лімітед» та Посадовою інструкцією №98 контролера-ревізора служби промислової безпеки /копії наявні у матеріалах справи/, що підтверджується його особистим підписом та не заперечується сторонами.

Наказом ТОВ «Свиспан Лімітед» №474 від 12.04.2017 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1, разом із іншими працівниками служби промислової безпеки, на підставі доповідної записки керівника СПБ ОСОБА_4, керуючись ст. 46 КЗпП України, було відсторонено від роботи на період проведення службового розслідування з 12 квітня 2017 року по 13 квітня 2017 року.

Наказом ТОВ «Свиспан Лімітед» №480 від 13.04.2017 року «Про продовження терміну відсторонення від роботи», у зв’язку із необхідністю проведення ретельнішого службового розслідування порушень посадових обов’язків працівниками служби промислової безпеки, було продовжено термін відсторонення від роботи до 14 квітня 2017 року ОСОБА_1, разом із іншими працівниками служби промислової безпеки.

Наказом ТОВ «Свиспан Лімітед» №507 від 14.04.2017 року «Про продовження терміну відсторонення від роботи ОСОБА_1Г.», у зв’язку із необхідністю проведення ретельнішого службового розслідування порушень посадових обов’язків контролера-ревізора служби промислової безпеки ОСОБА_1, продовжено термін відсторонення ОСОБА_1 від роботи до 18 квітня 2017 року.

Відповідно до ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Тобто, чинне законодавство про працю чітко визначає перелік підстав, за наявності яких працівника може бути відсторонено від роботи.

Згідно п. 1.2 посадової інструкції №98 контролера-ревізора служби промислової безпеки (далі – Посадової інструкції), контролер-ревізор належить до категорії робітників, тобто, не є службовою особою, на яку поширюються приписи законодавства України щодо проведення службових розслідувань.

Судом в ході розгляду справи також встановлено, що на ТОВ «Свиспан Лімітед» відсутні будь які локальні нормативні акти щодо порядку проведення службових розслідувань на підприємстві.

Таким чином, накази ТОВ «Свиспан Лімітед» №474 від 12.04.2017 року «Про відсторонення від роботи», №480 від 13.04.2017 року «Про продовження терміну відсторонення від роботи», №507 від 14.04.2017 року «Про продовження терміну відсторонення від роботи ОСОБА_1Г.» прийняті за відсутності визначених законодавчо підстав для відсторонення працівників, із порушенням ст.46 КЗпП України, а тому є незаконними та підлягають скасуванню. З врахуванням меж позовних вимог, накази ТОВ «Свиспан Лімітед» №474 від 12.04.2017 року «Про відсторонення від роботи» та №480 від 13.04.2017 року «Про продовження терміну відсторонення від роботи» підлягають скасуванню лише в частині відсторонення від роботи ОСОБА_1

Суд також звертає увагу, що відсторонення працівників від роботи не може перевищувати терміну проведення службового розслідування. Разом з тим, наказом №480 від 13.04.2017 року «Про продовження терміну відсторонення від роботи» позивача разом з іншими працівниками служби промислової безпеки ТОВ «Свиспан Лімітед» було відсторонено від роботи до 14 квітня 2017 року включно. Також, наказом ТОВ «Свиспан Лімітед» №507 від 14.04.2017 року «Про продовження терміну відсторонення від роботи ОСОБА_1Г.» позивача, з метою ретельнішого проведення службового розслідування, було відсторонено від роботи до 18 квітня 2017 року включно, хоча службове розслідування щодо порушення трудової дисципліни контролерів-ревізорів служби промислової безпеки підприємства було завершено 13.04.2017 року, про що свідчить складений та затверджений ОСОБА_5 службового розслідування від 13.04.2017 року. Крім того, працівників, відносно яких проводилось зазначене службове розслідування, окрім ОСОБА_1, було звільнено з роботи 14.04.2017 року. Окремого службового розслідування по ОСОБА_1 не проводилося, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4, поясненнями представника відповідача.

Суд не приймає до уваги пояснення представника відповідача щодо того, що продовження терміну відсторонення від роботи ОСОБА_1 до 18.04.2017 пов’язане з тим, що він не з’явився на роботу 14.04.2017, оскільки згідно наявного в матеріалах справи графіку роботи служби промислової безпеки та пожежної охорони підприємства на квітень 2017 року 14 квітня 2017 року ОСОБА_1 мав вихідний день. Доказів виклику його на роботу з будь-якою метою суду не надано.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання незаконними та скасування наказів ТОВ «Свиспан Лімітед» №474 від 12.04.2017 року «Про відсторонення від роботи» (в частині відсторонення від роботи ОСОБА_1Г.), №480 від 13.04.2017 року «Про продовження терміну відсторонення від роботи» (в частині продовження відсторонення від роботи ОСОБА_1Г.), №507 від 14.04.2017 року «Про продовження терміну відсторонення від роботи ОСОБА_1Г.» є підставними та підлягають до задоволення.

Наказом ТОВ «Свиспан Лімітед» №478 від 12.04.2017 року «Про застосування дисциплінарного стягнення», до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани. У обгрунтуванні наказу зазначено, що згідно доповідної записки ОСОБА_4 від 11.04.2017 контролер-ревізор служби промислової безпеки ОСОБА_1 08.04.2017 року знаходився на роботі з ознаками вживання алкоголю. Також наведено пояснення ОСОБА_1 та вказано на порушення ОСОБА_1 п.4 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Свиспан Лімітед». ОСОБА_1 від проставлення підпису про ознайомлення із вказаним наказом відмовився, про що було складено відповідний акт від 13.04.2017. На звороті наказу ОСОБА_1 зазначено, що від проставляння підпису про ознайомлення відмовляється, оскільки він пройшов обстеження медпрацівником за допомогою алкотестера «Драгер», який показав, що алкоголю в організмі немає.

Згідно приписів п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Із доповідної записки ОСОБА_4 від 11.04.2017 вбачається, що останній просить притягнути контролера-ревізора служби промислової безпеки ОСОБА_1 до дисицплінарної відповідальності за фактом виявлення ознак вживання алкоголю, а саме запаху з порожнини рота під час заступлення на чергування 08 квітня 2017 року.

Із пояснень ОСОБА_1 від 08.04.2017 вбачається, що останній 07.04.2017 під час вечері випив 150 грамів горілки у внука на дні народження.

Із доповідної записки начальника варти СПБ ОСОБА_6 від 08.04.2017 вбачається, що 8 квітня 2017 року у контролера-ревізора СПБ ОСОБА_1 о 12 год 30 хв був виявлений запах алкоголю. Після тестування алкотестером в мед. частині прилад показав 0,0%.

З показань свідка ОСОБА_5 встановлено, що безпосередньо він виявив у ОСОБА_1 запах алкоголю із порожнини рота, у зв’язку із чим відправив його проходити медичний огляд на предмет алкогольного сп’яніння.

Також, з показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вбачається, що позивач 08.04.2017 року проходив тест на вміст алкоголю в крові в медичному пункті підприємства – в результаті проходження огляду на стан сп’яніння за допомогою алкотестера було зафіксовано результат 0,0% проміле, тобто відсутність факту алкогольного сп’яніння. Вказану обставину свідки – керівний склад СПБ ТОВ «Свиспан Лімітед» - пояснили суду можливою змовою ОСОБА_1 та працівника медичної частини. Однак, суд звертає увагу на те, що вказані свідчення мають характер припущень та не приймаються до уваги судом. Позивач 08.04.2017 року був допущений до роботи, відпрацював повну зміну, доказів іншого суду не надано, хоча при наявності стану алкогольного сп’яніння згідно п.20 Правил внутрішнього трудового розпорядку – мав бути відсторонений від роботи.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчили б про те, що позивач перебував у стані алкогольного сп’яніння на робочому місці 08.04.2017 року, а відтак наказ №478 від 12.04.2017 року є незаконним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині підлягають до задоволення.

Суд також враховує, що під час судових дебатів представник відповідача фактично визнав, що наказ ТОВ «Свиспан Лімітед» №478 від 12.04.2017 «Про застосування дисциплінарного стягнення» є необгрунтованим.

Наказом ТОВ «Свиспан Лімітед» №523 від 18.04.2017 «Про застосування дисциплінарного стягнення» ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді догани за порушення вимог п.п.2.1, 2.8, 2.14, 2.23, 2.36, посадової інструкції №98 контролера-ревізора СПБ. У якості підстави для винесення наказу вказано акт службового розслідування 13.04.2017 року, посадова інструкція №98, постова відомість за 27.03-28.03.2017 року, пояснення позивача від 18.04.2017 року.

У обгрунтуванні цього наказу вказано, що на камеру відеоспостереження «PROHODNAY» зафіксовано як 27.03.2017 року в період часу з 20:51 по 20:55 здійснюється передача через паркан біля прохідної №1 начальником варти СПБ ОСОБА_6 із припаркованого поруч автомобіля ємностей (каністр) у кількості 2 шт. контролеру-ревізору СПБ ОСОБА_7, який у подальшому транспортував каністри на велосипеді на територію підприємства, а у цей час в приміщенні посту №1 згідно постової відомості чергував контролер-ревізор СПБ ОСОБА_1 На звороті наказу ОСОБА_1 зазначено, що з наказом не згідний, оскільки в службове приміщення на монітор не виведена зазначена камера відеоспостереження, а тому він не мав змоги бачити вказані в наказі факти.

Відповідно до п.2.23 Посадової інструкції, охорона підприємства здійснюється з урахуванням особливостей несення служби на тому чи іншому посту (робочому місці). Основні завдання контролера-ревізора на посту №1: пропуск транспортних засобів, що заїжджають на підприємство і виїжджають з нього; ретельний огляд, в т.ч. за допомогою технічних пристроїв, транспортних засобів на предмет відповідності умовам переміщення через КПП та супровідним документам; реєстрація транспортних засобів, які проходять через КПП-1, у відповідних книгах обліку; перевірка супровідних документів на вантаж, який вивозиться з території підприємства чи ввозиться до нього; пропуск працівників підприємства у нічний час, вихідні та святкові дні; оформлення документів на автотранспорт, який прибуває в зону митного контролю (перепустка, реєстрація у книзі обліку), інструктаж водіїв; охорона прилеглої території і об’єктів, які на ній розташовані (заводоуправління, автостоянка біля прохідної, вело-стоянка, бувший фібролітовий цех, територія, прилегла до заводоуправління); нагляд за роботою систем; зважування вантажів на 60-тонних автомобільних електронних вагах в період 12.00-14.00 год та 17.00-7.00 год; ведення іншої службової документації.

Судом встановлено, що 27.03.2017 в період часу з 20:51 по 20:55 ОСОБА_1 дійсно ніс службу в приміщенні посту №1, що не заперечується сторонами, до якого на монітор виводяться зображення з камер спостереження. Однак, зображення з камери спостереження PROHODNAY, на яку було зафіксовано несанкціонований занос на територію підприємства ємностей, в приміщення посту №1 не виводиться, що підтверджується, зокрема, показаннями начальника СПБ ОСОБА_4 Зображення з камери спостереження PROHODNAY виводиться на особистий ноутбук ОСОБА_4, який знаходиться у нього у кабінеті.

Із пояснень ОСОБА_1 від 18.04.2017 вбачається, що у відео він бачив дві особи, один з яких знаходився на території підприємства, а інший на стоянці для автомобілів, після чого один сів на велосипед і поїхав на територію. Відео, яке представлено, знімала камера, яка знаходиться на цеху ТНП, на монітор не виведена.

Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов’язків, закріплених нормами трудового права, як-от: КЗпП, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Особливе значення при визначенні діяння працівника як дисциплінарного проступку має наявність у вчиненні цього діяння вини працівника, під якою розуміється певне психічне ставлення особи до своїх протиправних дій і їх шкідливих наслідків. Вина може виступати як умисел чи необережність.

Разом з тим, застосовуючи до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани згідно наказу №523 від 18.04.2017, роботодавець не зазначив, які саме конкретно трудові обов'язки ОСОБА_1 виконував неналежним чином.

Крім того, у судових засіданнях не було встановлено вини у діяннях ОСОБА_1

Так, враховуючи розташування робочого місця ОСОБА_1 у приміщенні посту №1 та необхідність постійно слідкувати за монітором, на який виводяться камери спостереження, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що при наявності вузького бокового вікна у приміщенні посту №1, позивач мав змогу бачити, як начальник варти з працівником СПБ могли передавати в так званій «мертвій зоні», у темну пору доби через паркан за прохідною будь-які ємності. Крім того, факти, які зазначені в оскаржуваних наказах, а саме, що ємності (каністри) працівниками СПБ передавалися через паркан спростовуються показаннями свідка ОСОБА_4 та поясненнями представника відповідача, які пояснили суду, що передача ємностей відбувалася через дірку у паркані за приміщенням посту №1.

При цьому суд не приймає до уваги припущення представника відповідача, висловлені у поясненнях, щодо того, що хоч сам факт передачі ємностей був досить короткостроковим (4 хвилини згідно наказу та досліджених судом відеодоказів), ОСОБА_1 не міг не помітити так званого «готування до передачі», оскільки факт перебування поруч із постом №1 сторонніх осіб мав би його насторожити.

Так, під час перегляду відеодоказів, судом встановлено, що біля приміщення поста №1, за воротами, знаходиться місце для паління, в тому числі для контролерів-ревізорів СПБ. Тому, як пояснив позивач, факт постійного знаходження біля поста №1 інших контролерів-ревізорів був для нього звичним. Крім того, одним з фігурантів зафіксованої на відео передачі ємностей був безпосередній керівник позивача, начальник варти СПБ, який, як вбачається із оглянутих відеодоказів, постійно пересувався по прилеглій території, в тому числі вільно виходив через ворота, а тому його пересування не викликало підозр у ОСОБА_1

Суд також враховує, згідно п.1.5. посадової інструкції, контролер-ревізор підпорядковується напряму начальнику варти і неухильно має виконувати його вказівки, тому навіть, якщо б позивач бачив, що повз пост №1 проходив начальник варти – незрозуміло в який спосіб він мав йому робити якісь зауваження. З показань свідка ОСОБА_4 судом встановлено, що начальник варти має право обходити територію заводу і фактично переважно перебуває разом з контролером-ревізором на посту №1, тому будь-яких сумнівів чи підозр у позивача не могло виникати в зв’язку із знаходженням біля посту №1 начальника варти.

Крім цього, у наказах зазначено, що позивач порушив пункти 2.14 та 2.36 посадової інструкції. Однак, пунктом 2.14 передбачено, що при виявленні фактів розкрадання майна контролер-ревізор зобов’язаний в першу чергу повідомити начальника варти, проте жодних фактів розкрадання майна ним зафіксовано не було під час зміни 27-28.03.2017 року. Пунктом 2.36 посадової інструкції передбачено, що контролеру-ревізору заборонено приймати від сторонніх осіб і передавати стороннім особам будь-які предмети (сумки, згортки, пакети, документи тощо), проте, службовим розслідуванням не було встановлено, що позивач здійснював передачу заборонених предметів стороннім особам, тобто посилання відповідача на порушення позивачем пунктів 2.14, 2.36 посадової інструкції контролера-ревізора є безпідставними.

У оскаржуваних наказах ТОВ «Свиспан Лімітед» №№524-525 від 18.04.2017 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» зазначено порушення ОСОБА_1 своїх посадових обов’язків, аналогічні за змістом із наказом №523 від 18.04.2017, з різницею в часі переміщення ємностей (з 23:06 по 23.10 - у наказі №524 від 18.04.2017). Також, у обґрунтуванні наказу №525 від 18.04.2017 року вказано, що 28.03.2017 року з 00:40 по 00:41 двома працівниками СПБ ОСОБА_7, ОСОБА_8 для начальника варти СПБ ОСОБА_6 передано дві каністри, які в подальшому завантажені до припаркованого поруч автомобіля.

З приводу вказаних порушень ОСОБА_1 надані аналогічні письмові пояснення про те, що зазначених порушень він не бачив, оскільки камера, на яку вони зафіксовані, не виведена на монітор поста №1.

Суд, оглянувши додатково диск з відеозаписами з камери спостереження PROHODNAY за 27-28.03.2017 року, встановив, що позивач був відсутнім в приміщенні поста №1 з 22 год. 45 хв. по 01 год. 47 хв., тобто ОСОБА_1 фізично взагалі не міг бачити будь-яких подій чи правопорушень, які вчинялися у цей період часу, а тому, відповідно, не міг порушувати трудову дисципліну шляхом неналежного виконання посадових обов’язків.

При цьому, згідно наявної у матеріалах справи постової відомості за 27-28.03.2017, ОСОБА_1 був у резерві, тобто мав час відпочинку, з 01:00 год. по 02:00 год. 28.03.2017, однак зазначені відомості спростовуються наявними у матеріалах справи відеодоказами, а тому не приймаються до уваги судом.

Щодо акту службового розслідування від 13.04.2017 року, то слід зазначити, що згідно акту комісія прийшла до висновку, що в діях контролерів-ревізорів, у тому числі ОСОБА_1, вбачаються ознаки кримінального правопорушення у зв’язку з розкраданням майна підприємства, однак за свідченнями начальника СПБ ОСОБА_4 до правоохоронних органів із заявами про вчинення кримінального правопорушення підприємство не зверталося, а докази розкрадання товарно-матеріальних цінностей відсутні, оскільки з цього приводу ревізій, актів нестачі або інвентаризації ТМЦ не складалося. При цьому, на підприємстві відсутній нормативний документ, який би регулював порядок та підстави проведення службового розслідування і такий суду не наданий.

Суд також враховує, що під час судових дебатів представник відповідача фактично визнав, що накази ТОВ «Свиспан Лімітед» №№524-525 від 18.04.2017 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» є необгрунтованими.

Таким чином, позовні вимоги про визнання незаконними та скасування наказів ТОВ «Свиспан Лімітед» №№523, 524, 525 від 18.04.2017 «Про застосування дисциплінарного стягнення» є підставними та підлягають до задоволення.

Наказом ТОВ «Свиспан Лімітед» №527 від 18.04.2017 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього посадовою інструкцією з врахуванням того, що до ОСОБА_1 були застосовані дисциплінарні стягнення у вигляді догани (наказ №523 від 18.04.2017, №524 від 18.04.2017, №525 від 18.04.2017). У обґрунтуванні наказу зазначено, що згідно доповідної записки начальника СПБ ОСОБА_4 від 18.04.2017 встановлено, що на камеру відеоспостереження, встановленій на прохідній заводоуправління, зафіксовано як 28.03.2017 в період часу з 04:07 по 04:10 виїжджає з території підприємства через прохідну №1 (КПП-1) вантажний транспортний засіб, державний номерний знак НОМЕР_1, державний номерний знак причепа 02057РА, завантажений ламінованою ДСП без огляду транспортного засобу працівником СПБ ОСОБА_1 на предмет відповідності умовам переміщення через КПП-1 та супровідним документам, без перевірки супровідних документів на вантаж, який вивозиться з території підприємства та без реєстрації транспортного засобу у книзі обліку товарно-матеріальних цінностей, які вивозяться з підприємства за 27-28.04.2017. В цей час в приміщенні охорони на посту №1 (КПП-1) згідно постової відомості чергував контролер-ревізор СПБ ОСОБА_1

На наказі ОСОБА_1 зазначив, що з наказом не згідний, так як попередні накази надумані і він має намір оскаржувати їх у судовому порядку.

Згідно пояснень представника відповідача, посилання в наказі на 27-28.04.2017 року є опискою, слід читати 27-28.03.2017.

Позивач у своїх поясненнях факт пропуску вказаного в наказі автомобіля визнав, пояснив, що документи були перевірені раніше, документи по завантаженню перевіряє пост №4, а сам водій ночував у автомобілі на території заводу. Також пояснив, що задовго до звільнення по факту виїзду без реєстрації вказаного автомобіля проводилася перевірка та було встановлено відсутність порушень по вивозу продукції, а ОСОБА_1 зробили усне зауваження та роз’яснили неприпустимість такої поведінки в майбутньому.

Факт виїзду автомобіля без реєстрації підтверджується також наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, копіями видаткових накладних, специфікацій, книги обліку товарно-матеріальних цінностей, які вивозяться з підприємства, книги зважування вантажів на вагонних вагах, товаро-транспортними накладними від 27.03.2017.

В подальшому, ТОВ «Свиспан Лімітед» видано наказ про розірвання трудового договору №528 від 18.04.2017 року з позивачем, хоча попередньо наказом №527 від 18.04.2017 року позивача було фактично звільнено із займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин покладених на нього трудових обов’язків.

У наказі №528 від 18.04.2017 в якості причини звільнення ОСОБА_1 зазначено систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором, п.3 ст.40 КЗпП. Підстава звільнення – наказ про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення від 18.04.2017 №527.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП роботодавець може розірвати трудовий договір (як укладений на невизначений строк, так і строковий до закінчення його чинності) з працівником у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Отже, застосувати п. 3 ст. 40 КЗпП можна для звільнення працівника, який неодноразово, без поважних причин, припускався навмисного невиконання (чи неналежного виконання) покладених на нього трудових функцій та до якого вже були застосовані дисциплінарні або громадські стягнення. При цьому, як зазначено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9 (далі Ї Постанова ВСУ № 9), слід враховувати лише ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або внаслідок дострокового зняття (ст. 151 КЗпП), а також ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Тобто, для розірвання трудового договору за підставою, що міститься у пункті 3 частини 1 статті 40 КЗпП України, необхідними є такі умови: належним чином зафіксований факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов’язків; порушення має стосуватися лише тих обов’язків, які є складовими трудової функції працівника та випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов’язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно; невиконання трудових обов’язків мало систематичний характер (тобто до працівника протягом року вже було застосовано дисциплінарне або громадське стягнення) і є чинним на момент звільнення працівника.

При цьому, до застосування дисциплінарного стягнення (в тому числі звільнення) роботодавець повинен зажадати від працівника письмові пояснення згідно приписів ч. 1 ст. 149 КЗпП. В порушення вказаної законодавчої норми, по факту незареєстрованого виїзду автомобіля через пост №1 у ОСОБА_1 письмові пояснення не відбиралися. Доказів іншого суду не надано.

Крім того, судом було надано оцінку правомірності наказів ТОВ «Свиспан Лімітед» №№523-525 від 18.04.2017 року та встановлено їх неправомірність.

Також, суд враховує, що у трудовому законодавстві, на відміну від цивільного, діє принцип презумпції невинуватості. Тобто працівник вважається невинуватим, поки не доведено його вини, а обов’язок її доведення покладається на роботодавця.

Під систематичним невиконанням трудових обов’язків мається на увазі неодноразове здійснення працівником цих вчинків. Таким чином, для звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов’язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Тобто працівник і раніше (до моменту вчинення проступку, за який його роботодавець прагне звільнити за п. 3 ст. 40 КЗпП) порушував трудову дисципліну, не виконував своїх посадових обов'язків, у результаті чого до нього застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. При цьому маються на увазі не заходи громадського впливу на кшталт проведення з ним так би мовити «виховної» бесіди, а саме стягнення, передбачені законодавством, які не погашені строком давності (з часу їх накладення пройшло менше року), зокрема, догана, оголошена наказом роботодавця.

На думку суду, відповідачем не доведено систематичності порушень в діях ОСОБА_1, оскільки п.3 ст.40 КЗпП України передбачає, що до працівника мали б бути застосовані раніше заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, однак раніше такі заходи не застосовувалися, оскільки усі догани було винесено в один день – 18 квітня 2017 року, у тому числі і наказ про звільнення, тому відсутня систематичність невиконання працівником своїх трудових обов’язків.

Також, п.3 ст.40 КЗпП України передбачає, що має мати місце систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, проте посилання на порушення правил внутрішнього трудового розпорядку з боку позивача у наказах відсутні.

Суд також враховує, що при виданні наказу №528 від 18.04.2017 вбачається порушення порядку застосування п.3 ст.40 КЗпП України при звільненні працівника, оскільки повторна видача наказу про звільнення чи розірвання трудового договору чинним КЗпП України не передбачена. Як відомо, дисциплінарне звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України можна застосувати тільки у випадку наступного вчинення порушення трудової дисципліни працівником. Підставою прийняття наказу №528 від 18.04.2017 року про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 вказано наказ №527 від 18.04.2017 року «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким уже застосовано стягнення у вигляді звільнення. Тобто підставою прийняття наказу №528 від 18.04.2017 року про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 не є вчинення порушення трудової дисципліни позивачем, відтак застосовувати норму п.3 ст.40 КЗпП України відповідач не мав права.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання незаконними та скасування наказів ТОВ «Свиспан Лімітед» №527 «Про застосування дисциплінарного стягнення» від 18.04.2017 та №528 «Про припиненя трудового договору (контракту)» від 18.04.2017 є підставними та підлягають до задоволення.

З приводу оскарження наказу №526 від 18.04.2017 року «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за прогул, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Мотивовано даний наказ тим, що згідно доповідної записки начальника СПБ ОСОБА_4 від 18.04.2017, позивач не вийшов на роботу у зміну з 16 по 17 квітня 2017 року і протягом зміни був відсутній на роботі.

На звороті наказу містяться письмові пояснення ОСОБА_1 про те, що з наказом не згідний, так як 14.04.2017 начальнику СПБ ОСОБА_4 і відпросився у нього по сімейним обставинам, по телефону ОСОБА_4 сказав, що зустрінемося після свят 18.04.2017.

З показань свідка ОСОБА_4 судом встановлено, що ОСОБА_1 з приводу відсутності його на роботі 16-17 квітня 2017 року не телефонував, сам ОСОБА_4 його не відпускав, вказівок залишати робоче місце чи не виходити на роботу не давав.

Обов’язок ОСОБА_1 з’явитися на роботу 16-17 квітня 2017 року підтверджується відповідним Графіком роботи служби промислової безпеки та пожежної охорони підприємства на 2017 рік, табелем обліку робочого часу за квітень 2017 року.

При цьому суд критично оцінює посилання позивача на те, що оскільки його було відсторонено від роботи наказом №507 від 14.04.2017 року «Про продовження терміну відсторонення від роботи ОСОБА_1Г.» до 18 квітня 2017 року, анульовано перепустку, за якою він міг проходити на територію підприємства, усі працівники зміни №2, у якій працював позивач, були звільнені з роботи ще 14.04.2017 року, тому як такої зміни №2 в яку мав заступати позивач з 16 по 17 квітня 2017 року не існувало, оскільки означені обставини не є поважною причиною нез’явлення працівника на робочому місці згідно графіка роботи.

Також, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними і допустими доказами те, що 16 квітня 2017 року він як належить прибув на роботу, однак не зміг потрапити на територію підприємства, оскільки це був вихідний день, а в телефонній розмові начальник СПБ повідомив, щоб ОСОБА_1 з’явився на роботі після свят (Великдень) 18.04.2017 року.

Згідно приписів чинносго законодавства, прогулом є відсутність працівника на роботі більше трьох годин без поважних причин.

Згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. №9 прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв’язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов’язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального навчального закладу).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі 16-17 квітня 2017 року без поважних причин. Доказів іншого суду не надано.

Така відсутність ОСОБА_1 на роботі є прогулом, тому позовна вимога в частині визнання незаконним та скасування наказу ТОВ «Свиспан Лімітед» №526 від 18.04.2017 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» є безпідставною та до задоволення не підлягає.

Разом з тим, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 240 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

Враховуючи наведене, позовна вимога в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді котролера-ревізора служби промислової безпеки ТОВ «Свиспан Лімітед» є підставною, обгрунтованою та підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з ТОВ «Свиспан Лімітед» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судом враховується наступне.

Відповідно до ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для обчислення пенсій середня заробітна плата визначається відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до п.2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року (далі Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Відповідно до п.3 розділу ІІІ Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до п.5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п.8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Враховуючи, що наказ про звільнення винесено 18.04.2017 року, розрахунок середньої заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, а саме лютий та березень 2017 року.

Згідно довідки про доходи №6/1-11 від 09.01.2018, ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата за лютий 2017 року в сумі 4755,67 грн, за березень 2017 року в сумі 6269,20 грн. Таким чином, середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 186,86 грн. Час вимушеного прогулу становить (по день проголошення рішення суду) 286 днів.

Враховуючи викладене, судом здійснено розрахунок середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 19.04.2017 року по 29.01.2018 року. та встановлено, що середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за вказаний період становить 53441,96 грн. та підлягає стягненню з ТОВ «Свиспан Лімітед» на користь позивача.

Згідно роз'яснень п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести у рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст. ст. 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Ураховуючи, те що Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин, то позовна вимога про стягнення моральної шкоди є законною і обґрунтованою.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Судом встановлено, що відповідач своїми незаконними діями, які виразилися в ігноруванні норм трудового законодавства, без будь-яких поважних причин, грубо порушуючи право на працю, завдав позивачу моральної шкоди, що призвело до погіршення відносин та втрату нормальних життєвих та професійних зв'язків, втратою віри в майбутнє та значного погіршення матеріального становища. Позивач також потерпає від чуток, які ширяться містом про те, що його було звільнено «по статті». В свою чергу це позначається на репутації позивача, який раніше багато років пропрацював у правоохоронних органах та не може влаштуватися на роботу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед» ОСОБА_1 завдано моральної шкоди незаконним звільненням. Позивачем заподіяну моральну шкоду оцінено в 10000,00 грн., що, на думку суду, є правомірним та справедливим, враховуючи обставини справи.

Згідно приписів п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання позову) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись приписами ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд дійшов висновку про необхідність стягнути з ТОВ «Свиспан Лімітед» в дохід держави 7680 грн. судового збору за подання позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 142, 176, 206, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" про визнання незаконними наказів про відсторонення від роботи, про накладення дисциплінарних стягнень, звільнення з роботи та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди задоволити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед» №474 від 12.04.2017 про відсторонення від роботи в частині відсторонення від роботи ОСОБА_1.

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед» №480 від 13.04.2017 про продовження терміну відсторонення від роботи в частині продовження терміну відсторонення від роботи ОСОБА_1.

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед» №507 від 14.04.2017 про продовження терміну відсторонення від роботи ОСОБА_1.

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед» №478 від 12.04.2017 про застосування дисциплінарного стягнення.

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед» №523 від 18.04.2017 про застосування дисциплінарного стягнення.

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед» №524 від 18.04.2017 про застосування дисциплінарного стягнення.

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед» №525 від 18.04.2017 про застосування дисциплінарного стягнення.

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед» №527 від 18.04.2017 про застосування дисциплінарного стягнення.

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед» №528 від 18.04.2017 про припинення трудового договору (контракту).

Поновити ОСОБА_1 на посаді контролера-ревізора служби промислової безпеки Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед» з 19.04.2017.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед» (код ЄДРПОУ э32358806) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; м.Костопіль, вул.Рівненська 12/26; ІПН: э2516816632) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.04.2017 по 29.01.2018 включно у розмірі 53441/пятдесят три тисячі чотириста сорок одна/ гривень 96 копійок, без виключення сум на податки, збори та обов'язкові платежі, справляння і сплата яких є обов'язком роботодавця.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед» (код ЄДРПОУ э32358806) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; м.Костопіль, вул.Рівненська 12/26; ІПН: э2516816632) 10000 /десять тисяч/ гривень у відшкодування моральної шкоди.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді контролера-ревізора служби промислової безпеки Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед» допустити до негайного виконання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед» (код ЄДРПОУ э32358806) в дохід держави 7680 /сім тисяч шістсот вісімдесят/ гривень судового збору за подання позовної заяви.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня вручення повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту рішення - 05.02.2018 року.

СуддяОСОБА_9