Рішення № 71990673, 05.02.2018, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/2659/17

2/559/374/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

05 лютого 2018 року місто Дубно Рівненська область

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді Ходак С.К.,

секретаря судового засідання Федчук А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубно цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову зазначила, що з відповідачем по справі перебувала у шлюбі із 2011 року. 10.04.2012 шлюб було розірвано. 06.01.2013 народився син ОСОБА_3. Після народження сина проживала з відповідачем без реєстрації шлюбу до 2015 року. На даний час син проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Відповідач не надає добровільно матеріальну допомогу на утримання сина.

Позивач, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі (а.с.18).

В судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 16-17).

Будь яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

В зв'язку з неявкою належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який було розірвано 10 квітня 2012 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Костопільського районного управління юстиції, актовий запис, 14, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії І-ГЮ №046343 (а.с. 3).

06 січня 2013 року у сторін народився син ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії І-ГЮ183365, в якому сторони записані батьками (а.с.2).

Дитина мешкає разом з матір'ю ОСОБА_1, що підтверджується довідкою, виданою Сатиївською сільською радою Дубенського району Рівненської області від 13 липня 2017 року (а.с. 5).

Як роз'яснено в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відсутність домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину є підставою для звернення до суду з відповідним позовом того із них, з ким вона проживає.

У ст. 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

За змістом ст. 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

У відповідності до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Такий обов'язок є особистим та рівним як щодо матері, так і батька дитини.

Згідно ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджується у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина.

У відповідності до положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч.1 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

За ч.2 ст.184 СК України розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Стаття 191 СК України передбачає, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Позов про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини поданий до суду 08 грудня 2017 року.

Виходячи із вищенаведеного та зазначених у ст. 3 ЦК України засад розумності, справедливості і добросовісності цивільного законодавства, інтересів малолітньої дитини, а також з урахуванням того, що відповідач є здоровим та працездатним, суд приходить до висновку, що він може надавати позивачу матеріальну допомогу на утримання сина.

Доказів того, що на утриманні відповідача знаходяться інші діти та непрацездатні члени сім'ї, а також доказів щодо неспроможності сплачувати кошти на утримання дитини, відповідачем, суду не представлено.

При визначенні розміру аліментів, що підлягають сплаті, суд враховує матеріальний стан сторін, стан здоров'я дитини, наявність на утриманні у платника аліментів інших неповнолітніх дітей та непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідачем в ході розгляду справи не надано суду доказів на підтвердження того, що він офіційно працевлаштований, має постійний, регулярний дохід, а також відомості щодо наявності на його утриманні інших неповнолітніх дітей та непрацездатних батьків. Докази, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов'язку утримувати дитину в матеріалах справи відсутні, заперечень щодо розміру аліментів у твердій грошовій сумі відповідачем не надано.

Крім того, відповідно до змісту ст.ст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.

Враховуючи всі вищевикладені обставини, а також прожитковий мінімум, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік», для дітей віком до 6 років, який станом на 01 січня 2018 року становить 1492 грн., рівний обов'язок батьків щодо утримання сина, суд вважає необхідним встановити розмір аліментів на утримання малолітньої дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 гривень щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позову до суду до досягнення дитиною повноліття.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 гривень суд стягує з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: вул.Нова, 11, с.Жорнів, Дубенський район Рівненська область) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1) про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса: АДРЕСА_1), на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, НОМЕР_1, адреса: вул.Нова, 11, с.Жорнів, Дубенський район Рівненська область), аліменти на утримання сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 08 грудня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса: АДРЕСА_1), судовий збір на користь держави (в особі Державної судової адміністрації України), судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до апеляційного суду Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: