Рішення № 71988028, 11.01.2018, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/14591/17

Категорія 105

2-а/295/41/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2018 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Полонець С. М., розглянувши одноособово справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити певні дії для вирішення питання щодо виплати соціальної допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

08.12.2017 року позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просив зобов`язати відповідача на засіданні комісії з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням позивачу інвалідності 2 групи, внаслідок поранення і захворювань пов`язаних з виконанням позивачем обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови КМУ від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період з 08 серпня 1981 року по 20 вересня 1983 року позивач проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан, де в той час велися бойові дії.Актом судово-медичного дослідження № 4/8 від 14 січня 2011 року та протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України за № 85 від 21 січня 2011 року було підтверджено, що наявні у нього поранення та захворювання, пов'язані з виконанням обов”язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов’язку під час перебування в країнах, де велися бойові дії. За період 2008-2011 року стан здоров’я позивача значно погіршився, у зв’язку з чим 25 березня 2014 року йому була встановлена 2 група інвалідності та статус інваліда війни 2 групи, що в результаті поранення, контузії, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов’язку в республіці Афганістан, де в той час велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ № 830213 від 01.04.2014 року. Таким чином, позивач вважає, що він, як інвалід ІІ групи з 25.03.2014 року, внаслідок захворювань, пов’язаних з виконанням обов»язків військової служби,набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на дату встановлення інвалідності. 21 вересня 2017 року, позивач звернувся до Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату з заявою про виплату одноразової грошової допомоги та надав копії необхідних документів, для направлення до МО України через Житомирський об’єднаний міський військовий комісаріат та Житомирський обласний військовий комісаріат, про виплату йому одноразової грошової допомоги МОУ згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як інваліду другої групи та додані необхідні документи встановлені п.11 Порядку 975. 16 листопада 2017 року, від працівників Житомирського ОМВК, під час повернення заяви та доданих документів, позивачу стало відомо, що згідно листа Департаменту фінансів МОУ від 25 жовтня 2017 року ( який надійшов в Житомирський ОМВК з Житомирського ОВК 13 листопада 2017 року), безпідставно, без розгляду на засіданні комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової Міністерства оборони України, позивачу було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки в документах відсутня копія документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

На підставі ст. 262 КАС України, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

02.01.2018 року відповідачем було подано до суду заяву про вихід із скороченого провадження та відзив на позовну заяву, в яких останній не погоджуючись з позовом, просив відмовити у його задоволені в повному обсязі.

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 03.01.2018 року заяву Міністерства оборони України про вихід із скороченого провадження було залишено без задоволення.

Суддя за результатами розгляду справи у порядку спрощеного провадження, оцінивши повідомлені сторонами обставини справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 18 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Судом встановлено, що в період з 08 серпня 1981 року по 20 вересня 1983 року позивач проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан, де в той час велися бойові дії, що підтверджується довідкою, виданою військовим комісаром Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату від 21.09.2017 року № 392.

Актом судово-медичного дослідження № 4/8 від 14 січня 2011 року та протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України за № 85 від 21 січня 2011 року було підтверджено, що наявні у нього поранення та захворювання, пов'язані з виконанням обов”язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов’язку під час перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

За період 2008-2011 року стан здоров’я позивача значно погіршився, у зв’язку з чим 25 березня 2014 року йому була встановлена 2 група інвалідності та статус інваліда війни 2 групи, що настала в результаті поранення, контузії, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов’язку в республіці Афганістан, де в той час велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ № 830213 від 01.04.2014 року.

Як інвалід ІІ групи з 25.03.2014 року, внаслідок захворювань, пов’язаних з виконанням обов»язків військової служби, позивачнабув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до чинних ст. 16-3 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

21 вересня 2017 року, позивач звернувся до Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату з заявою про виплату одноразової грошової допомоги та надав копії необхідних документів для направлення до МО України через Житомирський об’єднаний міський військовий комісаріат та Житомирський обласний військовий комісаріат, про виплату йому одноразової грошової допомоги МОУ згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як інваліду другої групи та додав необхідні документи встановлені п.11 Порядку 975.

16 листопада 2017 року, від працівників Житомирського ОМВК, під час повернення заяви та доданих документів, позивачу стало відомо, що згідно листа Департаменту фінансів МОУ від 25 жовтня 2017 року ( який надійшов в Житомирський ОМВК з Житомирського ОВК 13 листопада 2017 року), безпідставно, без розгляду на засіданні комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової Міністерства оборони України, позивачу було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки в документах відсутня копія документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частини 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 6 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Частиною 2 п. 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно п. 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до п. 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402 (далі - Положення № 402), за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Також відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

в) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії» - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (із змінами), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Надаючи офіційне тлумачення положень ст. 58 Конституції України, Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 року у справі № 1-рп/99 зазначив, що принцип, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги як особи з інвалідністю ІІ групи виникло з моменту встановлення йому цієї інвалідності з 06.05.2016 року, незалежно від часу, що минув після звільнення його з військової служби.

При цьому, аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що особа набуває право на отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення їй інвалідності та не залежить від первинного чи повторного встановлення такої інвалідності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.11.2014 року № 21-446а14 та від 21.04.2015 року № 21-135а15.

Окрім того, в Постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 року по справі №21-563а14, проаналізувавши положення редакцій статті 16 Закону № 2011-XII суд застосував саме те (нове) законодавство, яке було чинним на час встановлення особі вищої групи інвалідності дійшов висновку, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Пунктом 8 ст. 16-3 Закону № 2011-XII встановлено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Водночас ст. 16-4 Закону встановлений вичерпний перелік підстав коли призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме: якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

З наданих до справи доказів вбачається, що поранення і захворювання позивач отримав не внаслідок протиправних дій, а внаслідок виконання обов'язків військової служби під час участі в бойових діях.

Таким чином, суддя прийшов до висновку, що позивачу як інваліду війни ІІ групи, повинна бути призначена і виплачена одноразова грошова допомога відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення йому ІІ групи інвалідності, а саме 25.03.2014 року, а тому суд зобов»язує відповідача розглянути це питання у порядку, передбаченому законом.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8, 9, 19, 77, 243-246, 260, 293, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 Мар»яновичу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок поранення і захворювань, пов'язаних з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення ІІ групи інвалідності, а саме 25 березня 2014 року, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Рішення суду може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С.М. Полонець