Постанова № 71986985, 01.02.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Дата ухвалення
01.02.2018
Номер справи
750/12367/15-ц
Номер документу
71986985
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

Справа № 750/12367/15-ц Провадження № 22-ц/795/120/2018 Головуючий у I інстанції - Литвиненко І. В. Доповідач - Тагієв С. Р.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді ТАГІЄВА С.Р.,

суддів - СКРИПКИ А.А., ХАРЕЧКО Л.К.

із секретарем - Покладом Д.В.,

за участю - позивача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, її представників ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Фефелова Юлія Костянтинівна,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, у якому просила визнати недійсним заповіт її свекрухи ОСОБА_8 від 27 липня 2015 року, складений останньою на користь ОСОБА_4.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2017 року позов задоволено, визнано недійсним заповіт ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4, посвідчений 27 липня 2015 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Фефеловою Юлією Костянтинівною, реєстровий номер 2376.

На вказане рішення суду відповідач ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, де зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду ґрунтуються на недоведених фактах, судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 1, 10, 57, 58, 60, 213, 214 ЦПК України. На думку апелянта, суд безпідставно поклав в основу рішення висновки експертизи, проігнорувавши інші докази, якими підтверджується повне розуміння спадкодавцем значення своїх дій у момент складання заповіту та повне керування ними, чим порушив ст. 212 ЦПК України. Також, за доводами ОСОБА_4, судом не взято до уваги, що позивач не забезпечувала належного догляду за 87-річною свекрухою ОСОБА_8, у зв'язку з чим саме відповідач ОСОБА_4 забрала її до себе на проживання, доглядала та після смерті організувала та оплатила поховання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_8 за життя кілька разів складала заповіт. Так, заповітом від 02.09.1996 року ОСОБА_8 заповіла все своє майно синові ОСОБА_9 (а.с. 94 т. 1). Заповітом від 04.09.1999 року ОСОБА_8 заповіла все своє майно ОСОБА_9 та ОСОБА_10, якщо зазначений спадкоємець ОСОБА_9 помре раніше заповідача, або не прийме спадщину, то все заповідане йому майно заповіла ОСОБА_10 (а.с.92 т. 1). Заповітом від 17.10.2014 року вона заповідала належну їй квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 (а.с. 42 т. 1). Згідно із заповітом від 20.03.2015 року ОСОБА_8 заповіла вказану квартиру ОСОБА_11 (а.с. 97 т. 1).

27 липня 2015 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Фефеловою Ю.К. був посвідчений останній заповіт ОСОБА_8 (оспорюваний у цій справі), за яким спадкодавець заповідала належну їй квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4, (а.с. 34 т. 1).

На даний час у Деснянському районному суді м. Чернігова знаходиться на розгляді справа № 750/2113/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_11 про визнання заповіту від 20.03.2015 року недійсним. Провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили рішення у даній цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4

Між територіальним центром соціального обслуговування одинокого громадянина та ОСОБА_8 був укладений договір про соціальне обслуговування на період з 12.08.2014 року по 12.08.2015 року (а.с. 63-64 т.1).

Згідно показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 позивач ОСОБА_2 (невістка спадкодавця) навідувалася до своєї свекрухи рідко, ОСОБА_8 часто не мала продуктів харчування та була голодною, просила свою ученицю ОСОБА_4 забрати її до себе у с. Снов'янку.

З кінця липня 2015 року і до сметрі ОСОБА_8 проживала у с. Снов'янка, Чернігівського району, Чернігівської області у сім'ї відповідача ОСОБА_4, де, за показаннями свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, їй був забезпечений належний догляд.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла в с. Снов'янка, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 61 т. 1). Поховання здійснено сім'єю відповідача ОСОБА_4 (а.с. 56-570 т. 1). Причиною смерті ОСОБА_8 стала хронічна серцева недостатність, стеноз гирли аорти, загальний атеросклероз, що підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть № 205 (а.с. 60, 99 т. 1).

Як вбачається із копії спадкової справи № 28/2015, із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_4 (а.с. 102 т. 2), ОСОБА_2 (а.с. 111 т. 2). Інші особи із заявами про прийняття спадщини не звертались.

Згідно з висновком посмертної судово-психіатричної експертизи від 20.01.17р., проведеної Українським науково-дослідним інститутом соціальної і судової психіатрії та наркології, ОСОБА_8 в момент складання заповіту 27.07.2015 року страждала на органічні психічні розлади судинного ґенезу внаслідок церебрального атеросклерозу з грубим інтелектуально-мнестичним зниженням, що досягла ступеню деменції (недоумства), на момент складання заповіту 27.07.2015 року ОСОБА_8 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними (а.с.191-200, т. 1).

Згідно із висновком Київського міського центру судово-психіатричної експертизи № 530 від 09.08.2017 року, ОСОБА_8 на момент складання заповіту 27.07.2015 року страждала на органічні психічні розлади судинного ґенезу (церебральний атеросклероз, гіпертонічна хвороба) з грубим інтелектуально-мнестичним зниженням, що досягла ступеню деменції (недоумства), ОСОБА_8 на момент складання заповіту (27.07.2015) не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Згідно даних, які містяться в медичній документації, початок психічного захворювання, а саме: органічного процесу у ОСОБА_8 констатовано у 2010 році у вигляді церебростенічних скарг. При подальшому поглибленні в 2015 році у неї відмічались: органічні психічні розлади судинного ґенезу, які досягли ступеню грубого інтелектуально-мнестичного зниження у вигляді деменції (недоумства) (а.с. 82-85 т. 2).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов обґрунтований та заснований на вимогах закону, оскільки судом встановлено на підставі належних та допустимих доказів - висновку Київського міського центру судово-психіатричної експертизи № 530 від 09.08.2017 року, висновку посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи № 3 від 20.01.2017 року, картки № 732845 Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні, медичної карти стаціонарного хворого № 2707 КЛПЗ «ЧОПНЛ», частково показань свідків ОСОБА_14, ОСОБА_13, що ОСОБА_8 на час складання заповіту на користь відповідача не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами ст. 225 ЦК України правочин, якій дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Згідно зі ст. 1244 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вимоги щодо порядку посвідчення заповіту встановлені ст. ст. 1251-1252 ЦК України.

Правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 105 ЦПК України (ст. 145 ЦПК у старій редакції) зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 89 ЦПК України (ст. 212 ЦПК України у старій редакції ). Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. Відповідні роз'яснення надано у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2011 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (п. 16).

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» звернуто увагу судів на необхідність суворого додержання вимог закону при призначенні судових експертиз та використанні їх висновків.

Як роз'яснено у п. 14 вищевказаної Постанови судово-психіатрична експертиза призначається, коли вирішення кримінальної або цивільної справи залежить від визначення психічного стану особи на час вчинення нею певного діяння (бездіяльності) чи укладення угоди за наявності сумнівів щодо її спроможності усвідомлювати значення своєї поведінки внаслідок психічної хвороби або тимчасового розладу душевної діяльності.

Відповідно до п.4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційної гарантією (ст. 129 Конституції України).

З матеріалів справи убачається, що судом першої інстанції було дотримано вимог закону, а саме задоволено клопотання сторін та двічі призначено посмертну судово-психіатричну експертизу - спочатку за клопотанням позивача ОСОБА_2, а потім за клопотанням відповідача ОСОБА_4 Судом у відповідності до згаданих норм закону на вирішення експертизи було поставлено питання про психічний стан особи безпосередньо на час складання заповіту. Експертизи були проведені у різних експертних установах. Висновки обох проведених експертиз є ідентичними, тому твердження сторони відповідача про помилковість цих висновків суд відкидає.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Згідно статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст.ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складання в повному обсязі.

Повна постанова складена 05.02.2018 р.

Головуючий:Судді:

Попередній документ : 71959148
Наступний документ : 71986992