Вирок № 71983080, 05.02.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/12801/17

Провадження № 1-кп/127/1148/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2018 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Ковальчук Л.В.,

секретаря Гончарук А.М.,

за участю прокурора Козиря С.В.,

захисника Ткачук І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016020010008951 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Калинівка Вінницької області, громадянина України, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

09.11.2016 року біля 17:50 год. водій ОСОБА_2, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Volkswagen Т4», реєстраційний номер НОМЕР_2, рухався по проїзній частині вул. Ватутіна в напрямку вул. М. Шимка в м. Вінниці. В районі перехрестя з вул. Чехова, в момент виникнення небезпеки, а саме об'єктивної появи в полі зору пішохода ОСОБА_4, який перетинав проїзну частину дороги справа-наліво по ходу руху автомобіля, ОСОБА_2 не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на ОСОБА_4

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: відкритого перелому обох кісток правої гомілки у верхній третині діафізу зі зміщенням (з наявністю рани на передній поверхні гомілки); закритого перелому обох кісток лівої гомілки у верхній третині зі зміщенням; закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, забійних ран потиличної ділянки голови та верхнього повіка лівого ока.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1896 від 11.01.2017 року, вказані тілесні ушкодження за ступенем тяжкості належать:

- відкритий перелом обох кісток правої гомілки у верхній третині діафізу - до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки відкритий перелом діалізу великогомілкової кістки являється небезпечним для життя в момент заподіяння;

- закритий перелом обох кісток лівої гомілки у верхній третині зі зміщенням - до середньої тяжкості, оскільки за своїм характером спричинив тривалий (більше 21 дня) розлад здоров'я;

- закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, забійні рани потиличної ділянки голови, верхнього повіка лівого ока - до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

В даній дорожній обстановці в діях водія ОСОБА_2 вбачається порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:

п. 12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 274а від 18.04.2017 року, порушення ОСОБА_2 вищевказаної вимоги ПДР України знаходиться в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину при зазначених вище обставинах визнав повністю, надав суду наступні показання. 09.11.2016 року він їхав на автомобілі «Фольксваген Т4» по вул. Ватутіна в м. Вінниці. При переїзді перехрестя на пішохідному переході він неумисно здійснив наїзд на ОСОБА_4 В подальшому він викликав швидку допомогу, шкоду потерпілому відшкодував.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 суду повідомив наступне. 09.11.2016 року приблизно о 17 годині він йшов до школи на батьківські збори. Він переходив дорогу по пішохідному переході, що на перехресті вулиць Ватутіна - Чехова. В цей час відбулася ДТП. Потім його забрала швидка допомога і він перебував у лікарні. ОСОБА_2 приходив до нього в лікарню, оплачував лікування. На даний час шкода йому відшкодована частково.

З'ясувавши розуміння учасниками процесу змісту обставин, які не будуть досліджуватись, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, впевнившись у добровільності та істинності їх позиції, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують та пом'якшують його покарання.

Зокрема судом враховано, що ОСОБА_2 раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання компрометуючих даних не надходило.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, суд вважає повне визнання своєї вини, щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2, судом не встановлено.

За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_2 можливо призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_2 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки умисне порушення ОСОБА_2 ПДР України призвело до необережних, але досить тяжких наслідків у вигляді травмування людини.

В судовому засіданні захисник Ткачук І.В. заявила клопотання про застосування до її підзахисного п. «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки ОСОБА_2 є особою пенсійного віку та вчинив необережний тяжкий злочин.

Обвинувачений ОСОБА_2 просив суд застосувати до нього амністію, мотивуючи тим, що він є особою пенсійного віку.

Прокурор Козир С.В., представник потерпілого ОСОБА_3, потерпілий ОСОБА_4 не заперечували проти застосування амністії до ОСОБА_2

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників процесу вважає, що ОСОБА_2 підлягає звільненню від відбування покарання на підставі п. «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки він вчинив злочин необережний тяжкий злочин та, згідно паспорту серії НОМЕР_4 та пенсійного посвідчення серії НОМЕР_5 від 01.10.2014 року, є особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Суд вважає, що процесуальні витрати по проведенню експертиз слід покласти на обвинуваченого, оскільки вони були зумовлені розслідуванням вчиненого ним злочину. Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме автомобіль, який було повернуто ОСОБА_2 слід залишити останньому.

Потерпілий ОСОБА_4 подав цивільний позов до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення шкоди в сумі 93500 грн. Свої позовні вимоги мотивував тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої є ОСОБА_2, він отримав тяжкі тілесні ушкодження, змушений був тривалий час лікуватися та витратив на лікування 42000 грн. В результаті отриманої травми він став інвалідом, втратив можливість працювати і утримувати свою малозабезпечену сім'ю. Внаслідок втрати професійної працездатності він не зміг отримати дохід в сумі 41450 грн., вирахуваний з врахуванням мінімальної заробітної плати. Крім того, внаслідок ДТП був зруйнований звичний ритм його життя, він не може повноцінно жити та заробляти на життя собі та своїй родині, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Також він уклав договір кредиту з банком на купівлю квартири, однак у зв'язку з втратою працездатності не може його в повній мірі виплачувати. По даний час він хворіє, не може підвестися та самостійно пересуватися. Свою моральну шкоду позивач оцінює в 10000 грн., що становить 5% страхової виплати.

Таким чином, ОСОБА_4 просить суд стягнути з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» 42000 грн. матеріальної шкоди, 41450 грн. втраченого доходу та 10000 грн. моральної шкоди.

Представник ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в судове засідання не з'явився, однак надіслав до суду заперечення на цільний позов. В даному запереченні ПрАТ «УПСК» проти позовних вимог заперечує, вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Позов потерпілого в кримінальному провадженні може стосуватися лише обвинуваченого ОСОБА_2, а вимоги до Страховика можуть розглядатися лише поза межами кримінального провадження, тобто в порядку цивільного судочинства. Законодавством встановлено спеціальний порядок отримання страхового відшкодування потерпілою особою чи іншою особою, яка має право на отримання такого відшкодування. ПрАТ «УПСК» не має правових підстав для здійснення страхового відшкодування, оскільки Позивач всупереч порядку отримання страхового відшкодування, що встановлений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звернувся не до Страховика, а до суду. Для проведення компенсації витрат, понесених Позивачем на лікування, останньому необхідно було подати до ПрАТ «УПСК» заяву про страхове відшкодування з оригіналами чеків на купівлю лікарських препаратів та документи медичного закладу, на підставі яких можна встановити чи відповідають лікарські засоби, придбані потерпілим, медичним рекомендаціям відповідного закладу охорони здоров'я. На даний час Позивач з такою заявою до ПрАТ «УПСК» не звертався, документів на підтвердження необхідності здійснення витрат ним надано не було. Також вимога до ПрАТ «УПСК» про відшкодування Позивачу моральної шкоди у розмірі 10000 грн. є безпідставною, оскільки ПрАТ «УПСК» не сплачувало страхове відшкодування за шкоду, пов'язану з лікуванням Позивача, тому не може бути вирахувана і сума моральної шкоди. На підставі викладеного ПрАТ «УПСК» просить суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 цивільний позов підтримав, просив суд його задовольнити.

Представник потерпілого ОСОБА_3 позов підтримав.

Прокурор Козир С.В. також просив задовольнити позов.

Захисник Ткачук І.В., обвинувачений ОСОБА_2 не заперечували проти задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників процесу дійшов наступних висновків.

Потерпілим ОСОБА_4 надано суду документи, які підтверджують витрати на лікування в загальній сумі 38892,39 грн. Те, що придбані потерпілим ліки призначені були лікарями в зв'язку з його лікуванням після ДТП, підтверджується наданими медичними документами. Суд не бере до уваги сплату внеску як благодійну допомогу лікарні в сумі 3100 грн., оскільки ці витрати не є витратами на лікування.

Таким чином підтверджена належними та допустимим доказами матеріальна шкода, заподіяна ОСОБА_4 неправомірними діями ОСОБА_2 складає 38892,39 грн.

Суд вважає, що вимога позивача щодо відшкодування доходу (заробітку) втраченого внаслідок втрати професійної або загальної працездатності не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як підтвердив у судовому засіданні ОСОБА_4 на момент ДТП він офіційно не працював, відповідно йому не було виписано листок непрацездатності, який міг бути оплачений роботодавцем. Після лікування йому було встановлено ІІ групу інвалідності, однак з довідки МСЕК від 15.03.2017 він має право працювати, заборони на будь-яку працю довідка лікарів не містить. Таким чином позивачем не доведено належними та допустими доказами поза розумним сумнівом, що він міг заробити суму 41500 грн. за період з листопада 2016 р. по грудень 2017 р.

Відповідно до полісу № АЕ/8879556 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів автомобіль «Volkswagen Т4», реєстраційний номер НОМЕР_2, 19.09.2016 був застрахований, на момент ДТП вказаний поліс діяв. Страхувальником був ОСОБА_2, який відповідно до довіреності, копія якої міститься в матеріалах кримінального провадження, мав право користуватися та розпоряджатися вищевказаним транспортним засобом.

Те, що ОСОБА_2, володів на момент ДТП вказаним забезпеченим автомобілем правомірно жодний із учасників процесу не оспорював.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Вказаний Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

За правилами Закону України «Про страхування» страхове відшкодування здійснюється страховиком. При настанні страхового випадку страховик виплачує страхове відшкодування відповідно до норм чинного законодавства та договору страхування.

Згідно п. 1.12 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дорожньо-транспортна пригода це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 9 цього ж Закону встановлено, що розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50000 гривень на одного потерпілого. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100000 гривень на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Враховуючи викладене, майнова шкода підлягає стягненню зі ПрАТ «УПСК» в сумі доведеної майнової шкоди, тобто в сумі 38892,39 грн.

При вирішенні питання щодо стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ"

пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону,

- МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав

ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди,

моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду,

заподіяну здоров'ю.

Враховуючи, що розмір завданої ОСОБА_4 матеріальної шкоди складає 38892,39 грн., моральна шкода, яка підлягає стягненню зі страхової кампанії дорівнює 1944,61 грн., що складає 5 відсотків страхової виплати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України та ст. 65 КК України, п. «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

На підставі п. «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання.

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати по проведенню експертизи в сумі дві тисячі вісімсот чотирнадцять гривень 72 копійки на користь держави.

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме:

автомобіль марки «Фольксваген Т4», д.н.з. НОМЕР_2, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_2 - залишити ОСОБА_2.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, ідентифікаційний код за ЄРДПОУ 20602681) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) майнову шкоду в сумі тридцять вісім тисяч вісімсот дев'яносто дві гривні 39 копійок та одну тисячу дев'ятсот сорок чотири гривні 62 копійки моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя: