Ухвала суду № 71982747, 02.02.2018, Літинський районний суд Вінницької області

137/146/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2018р. смт. Літин

Літинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Гопкіна П.В.,

за участю: секретаря Іванової І.О.,

прокурора Самборської І.М.,

представника Літинської ВК № 123-Адаменка В.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Літині в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кишинів (Молдова), громадянина України, із вищою освітою, розлученого, раніше засудженого, останній раз 07 травня 2014 р. Вінницьким міським судом Вінницької області за ч.2 ст. 186, ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, (початок строку: 29 серпня 2014 р., кінець строку: 29 вересня 2018 року) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,

ВСТАНОВИВ:

Засуджений ОСОБА_1 звернувся до Літинського районного суду із зазначеним клопотанням.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції засуджений ОСОБА_1 клопотання підтримав, просив його задовольнити оскільки вважає, що своєю поведінкою та ставленням до праці довів, що став на шлях виправлення. Також зазначив, що хворіє, у нього батьки пенсіонери та неповнолітня дитина.

Представник Літинської ВК №123 Адаменко В.З. у судовому засіданні вказав, що засуджений ОСОБА_1 почав доводити, що стає на шлях виправлення, втім остаточно не довів свого виправлення.

Прокурор Самборська І.М. заперечила проти задоволення клопотання. Зауважила, що у засудженого за період 2014-2017 років взагалі відсутні заохочення, наявні кілька стягнень.

Заслухавши пояснення учасників процесуальної дії, дослідивши клопотання та матеріали особової справи засудженого ОСОБА_1 суд приходить до наступних висновків.

Так, з матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_1, вбачається, що 07 травня 2014 р. останнього засуджено Вінницьким міським судом Вінницької області за ч.2 ст. 186, ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі (а.с. 21-22).

Статтею 81 КК України передбачено, що умовою для застосування умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2000 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні засудженим вимог режиму, його участі в самодіяльних організаціях засуджених беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації установ виконання покарань, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених. При цьому суд враховує поведінку засудженого за весь період відбування покарання.

З матеріалів провадження та особової справи ОСОБА_1 вбачається, що пільгу передбачену ст. 81 КК України, можливо застосувати до останнього за умови відбуття ним 2/3 строку покарання, призначеного судом, тобто з 19.05.2017 р. (початок строку: 29.08.2014 р., кінець строку: 29.09.2018 року) (а.с. 26).

Згідно характеристики засудженого ОСОБА_1, котра міститься в матеріалах особової справи, останній перебуває в місцях позбавлення волі з 29.08.2014 р. По прибутті в установу 09.09.2014р. ОСОБА_3був працевлаштований різноробочим на деревообробної дільниці, на теперішній час не працевлаштований з власних переконань. За час відбування покарання характеризується посередньо. Допустив три порушення вимог режиму відбування покарання за що притягувався до дисциплінарної відповідальності правами начальника установи та один раз правами начальника відділення СПС, допущені порушення виражались у порушенні розпорядку дня установи та зберіганні заборонених предметів. Не зажди має охайний вигляд.Не приділяє до необхідності дбайливого до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснення за ними належного догляду, використання їх тільки за призначенням. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться е завжди сумлінно через особисту неорганізованість. Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок.До виконання робіт по благоустрою установи виконання покарань відноситься безвідповідально.

Згідно довідки про заохочення та стягнення від 11.05.2017 р., котра міститься в матеріалах особової справи засудженого ОСОБА_1 , наявні три стягнення котрі на момент звернення до суду погашені.

Відповідно до постанови про заохочення заслуженого № 16 від 15.01.2018 р. за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки та вимог безпеки праці за ІV квартал 2017 р., ОСОБА_1 оголошено подяку (а.с. 27).

Не ігнорується наявне у ОСОБА_1 заохочення, однак акцентується увага на тому, що з моменту прибуття в Літинську ВК 123 09.09.2014 р. по день звернення до суду в останнього наявне лише 1 заохочення від 15.01.2018 р., що не дозволяє стверджувати, що засуджений за весь період відбування покарання ставленням до праці довів своє виправлення.

Також одне заохочення може свідчити лише про позитивну тимчасову тенденцію у поведінці засудженого, беручи до уваги, що ОСОБА_1 перебуває у місцях позбавлення волі з 29.09.2014 р. Однак, це не дає підстави вважати, що засуджений своїм ставленням до праці довів своє виправлення і до нього може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Іншою умовою застосування ст. 81 КК України являється поведінка засудженого. Судом вже згадувалось, що враховується поведінка засудженого за весь період відбування покарання.

Згідно витягів з протоколів № 5 від 24.02.2016 р., № 20 від 28.09.2016 р., № 10 від 24.05.2017 р., засідання комісії Літинської ВК № 123 по розгляду матеріалів особових справ засудженого (котрі міститься в особовій справі засудженого та витребувані судом), містяться рішення комісії де прийняті одноголосні рішення про те, що засуджений не стає на шлях виправлення (а.с. 23-25).

Сумлінна поведінка засудженого не зобов'язує суд його звільнити умовно-достроково, адже покарання, відповідно до ч.2 ст. 50 КК України, має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Посилання засудженого про те, що являється ВІЛ-інфікованим не є підставою для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання відповідно до вимог ст. 81 КК України, адже звільнення від покарання за хворобою передбачено ст. 84 КК України.

З урахуванням вищенаведених обставин суд дійшов до висновку про доцільність відмови у задоволенні клопотання.

Керуючись ст. 81 КК України, ст. ст. 9, 537, 539 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Вінницької області протягом 7 днів з дня її проголошення.

Суддя:П. В. Гопкін