Ухвала суду № 71981591, 02.02.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

02 лютого 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/2511/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження

без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Агроукррегіон" (26231, Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Розсохуватка, вул. Леніна, 2, код ЄДРПОУ 30800135)

відповідач: Державна фіскальна служба України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197)

про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроукррегіон" 28.12.2017 року звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просить:

- скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21.09.2017 року №174316/30800135 про відмову в реєстрації податкової накладної №36 від 07.08.2017 року;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №36 від 07.08.2017 року, в день її реєстрації, тобто 11.08.2017 року.

Ухвалою судді від 02.01.2018 року відкрито провадження у справі та прийнято рішення здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.

Між тим, 01.02.2018 року до суду надійшла заява представника позивача про відмову від позову, у якій він також просив вирішити питання про повернення сплаченого позивачем судового збору.

Розглядаючи справу, суд виходить з того, що частиною 3 статті 9 КАС України передбачено диспозитивний принцип адміністративного судочинства, відповідно до якого кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 6 статті 47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.

Суд не приймає відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.

Оскільки представник позивача не обмежений на вчинення такої процесуальної дії, як відмова від позову, суд приймає подану ним відмову від позову.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 3200 грн., перерахувавши кошти за квитанцією №0.0.928528687.1 від 28.12.2017 року.

Відповідно до частини 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Пленум Вищого адміністративного суду України у постанові від 05.02.2016 року №2 "Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" роз'яснив, що, перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.03.2017 року у справі №П/800/559/16.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли через відмову відповідача у реєстрації податкової накладної №36 від 07.08.2017 року, складеної позивачем, у зв'язку з чим той просив суд скасувати рішення відповідача про відмову у реєстрації податкової накладної та зобов'язати відповідача зареєструвати цю податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, у позовній заяві позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру, яка оплачується судовим збором за ставкою, визначеною пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (установлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" станом на 01.01.2017 року у розмірі 1600 грн.). Тому судовий збір за подання цього позову до суду повинен становити 1600 грн., а відтак решта 1600 грн. (3200 грн. - 1600 грн.) сплачені позивачем зайво.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 142 КАС України, за змістом якої у разі відмови позивача від позову до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Наведене свідчить, що 1600 грн. судового збору, перераховані позивачем за квитанцією №0.0.928528687.1 від 28.12.2017 року, слід повернути йому з державного бюджету на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" як такі, що внесені у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З решти 1600 грн. судового збору, сплачених позивачем при поданні позову, з державного бюджету йому слід повернути 50%, що становить 800 грн., на підставі ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір", ч.1 ст.142 КАС України, у зв'язку з відмовою позивача від позову до початку розгляду справи по суті.

Відтак, загальна сума судового збору, яка підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, становить 2400 грн. (1600 грн. + 800 грн.)

Згідно з частиною 5 статті 7 Закону України "Про судовий збір" повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Частиною 8 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що розподіл судового збору між сторонами здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Статтею 140 КАС України унормовано порядок розподілу витрат у разі відмови позивача від позову. Відповідно до цієї статті у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, суд на стадії закриття провадження у справі не вбачає підстав для присудження з відповідача на користь позивача решти понесених ним у даній справі витрат на сплату судового збору у сумі 800 грн., як це передбачено ст.140 КАС України.

Відповідно до частин 1, 6 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Керуючись статтями 140, 142, 189, 238, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження в адміністративній справі №П/811/2511/17.

2. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Агроукррегіон" (код ЄДРПОУ 30800135) судовий збір у сумі 2400 грн., що перераховані за квитанцією №0.0.928528687.1 від 28.12.2017 року через ПАТ "Приватбанк" до державного бюджету на банківські реквізити: отримувач коштів - Кіровоградський окружний адміністративний суд, код отримувача - 38037409, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, код банку отримувача (МФО) - 823016, рахунок отримувача - 31210206784002.

3. Повернення судового збору здійснити відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845.

4. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш