Постанова № 71981582, 07.06.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 року м. Київ № 810/3913/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Березанський комбікормовий завод» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Березанський комбікормовий завод» (далі за текстом - позивач, акціонерне товариство, ПрАТ «Березанський комбікормовий завод») з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.11.2016 № 0001821200.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення від 14.11.2016 № 0001821200, яким Баришівсько-Березанське відділення Броварської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області визначило акціонерному товариству штрафні санкції у зв?язку з несвоєчасною сплатою грошових зобов?язань по податку на прибуток підприємств, є безпідставним та прийняте з порушенням встановленого порядку. На думку позивача, у контролюючого органу не було правових підстав для проведення камеральної перевірки відносно позивача, оскільки така перевірка проведена всупереч обмежень, встановлених у п. 3 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону України № 71-VIII від 28.12.2014, та з питань, які відповідно до норм пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України не входять до предмету такого виду перевірок. Також позивач зазначив, що частина суми штрафних санкцій нарахована контролюючим органом за період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного Господарським судом Київської області у межах справи № 911/142/13-г про банкрутство ВАТ «Березанський комбікормовий завод» (а саме: період дії мораторію тривав з 14.01.2013 до 05.11.2015, коли господарським судом затверджено мирову угоду та припинено провадження у справі про банкрутство), та на суми грошових зобов'язань по податку на прибуток (11 088 грн.), що виникли до введення мораторію. Вказана сума заборгованості з податку на прибуток, як частина визнаних господарським судом кредиторських вимог Баришівської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, була сплачена акціонерним товариством у повному обсязі та в строки, встановлені ухвалою Господарського суду Київської області від 05.11.2015 у справі № 911/142/13-г, тобто без прострочення. У контексті наведених обставин позивач посилався на лист-роз?яснення ДФС України від 13.10.2016 № 22275/6/99-99-15-02-02-12, згідно якого за змістом норм п. 5 підрозд. 4 розді. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, пеня не нараховується на заборгованість (її частину), розстрочену внаслідок укладення мирової угоди відповідно до законодавства з питань банкрутства починаючи з дати укладення такої мирової угоди. Щодо решти штрафних санкцій за несвоєчасне погашення узгодженого грошового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом згідно податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 № 0000452200, то такі, на переконання позивача, визначені поза межами строку 1095 днів для сплати такого грошового зобов'язання. Окрім того, позивач встановив, що вказаний у розрахунку до акта перевірки розмір суми штрафних санкцій не відповідає розміру, що зазначений у розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 14.11.2016 № 0001821200.

За наведених обставин позивач вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення перевірки та визначення штрафної санкції на підставі ст. 126 Податкового кодексу України.

Відповідач позовних вимог не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову від 21.02.2017 та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі матеріалів камеральної перевірки, на яку встановлені Законом № 71-VIII обмеження у проведенні не поширюються. В ході проведення такої перевірки з питань своєчасності сплати позивачем грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств були використані дані податкової звітності та інтегрованих карток платника з названого податку, що містять відомості щодо самостійно визначених платником та/або нарахованих контролюючим органом, а також сплачених сум грошових зобов'язань. Також відповідач пояснив, що станом на дату затвердження мирової угоди у справі про банкрутство ВАТ «Березанський комбікормовий завод» (ухвала Господарського суду Київської області від 05.11.2015) загальна сума податкового боргу боржника по податку на прибуток приватних підприємств складала 179 113,35 грн., з яких лише сума у розмірі 12 380,86 грн. була розстрочена за умовами мирової угоди. Натомість решта сум грошових зобов'язань (визначених самостійно позивачем згідно поданих податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та визначених контролюючим органом згідно податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 № 0000452200) сплачена позивачем з порушенням граничного строку, встановленого п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, що зафіксовано в інтегрованій картці платника податку.

За наведених обставин, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні повністю.

Представники сторін у судове засідання не з?явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. При цьому, представником позивача через канцелярію суду подано заяву від 07.06.2017 про розгляд справи за відсутності представника акціонерного товариства.

На підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом здійснено розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 19.10.2016 Баришівсько-Березанським відділенням Броварської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області була проведена камеральна перевірка з питань своєчасності сплати ПрАТ «Березанський комбікормовий завод» узгодженого грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за період з 19.02.2012 по 26.05.2016, за результатами якої складений акт № 182/10-01-12/04529944.

В ході проведення такої перевірки перевіряючим, зокрема, встановлено порушення акціонерним товариством граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання з названого податку, передбаченого п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, всього на загальну суму 15 117,40 грн.

Так, за даними цього акта перевірки:

- грошове зобов?язання, нараховане до сплати 19.02.2012 згідно декларації реєстр. № 9014767912 від 01.02.2012 у сумі 9 704 грн. було сплачено 28.12.2015 - в частині суми 2 313,45 грн. (кількість днів затримки сплати складає 1 408 календарних днів), 01.02.2016 - в частині суми 2 319,05 грн. (кількість днів затримки сплати складає 1 443 календарних днів), 24.02.2016 - в частині суми 2 319,05 грн. (кількість днів затримки сплати складає 1 466 календарних днів), 03.03.2016 - в частині суми 1 444,20 грн. (кількість днів затримки сплати складає 1 474 календарних днів), 06.03.2015 - в частині суми 1 308,25 грн. (кількість днів затримки сплати складає 1 111 календарних днів);

- грошове зобов?язання, нараховане до сплати 20.05.2012 згідно декларації реєстр. № 9024904233 від 08.05.2012 у сумі 1 211 грн. було сплачено 03.03.2016 - в частині суми 300,40 грн. (кількість днів затримки сплати складає 1 383 календарних днів);

- грошове зобов?язання, нараховане до сплати 19.08.2012 згідно декларації реєстр. № 9043293760 від 24.07.2012 у сумі 147 грн. було сплачено 30.03.2016 (кількість днів затримки сплати складає 1 319 календарних днів);

- грошове зобов?язання, нараховане до сплати 19.11.2012 згідно декларації реєстр. № 9068807862 від 05.11.2012 у сумі 26 грн. було сплачено 30.03.2016 (кількість днів затримки сплати складає 1 227 календарних днів);

- грошове зобов?язання, нараховане до сплати 23.04.2013 згідно податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 № 0000452200 у сумі 133 429,09 грн., нарахованого за актом документальної перевірки № 284/22/04529944 від 10.04.2013, було сплачено 30.03.2016 - в частині суми 38,70 грн. (кількість днів затримки сплати складає 1 073 календарних днів);

- грошове зобов?язання, нараховане до сплати 23.04.2013 згідно податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 № 0000452200 у сумі 133 429,09 грн. було сплачено 22.04.2016 - в частині суми 2 319,05 грн. (кількість днів затримки сплати складає 1 096 календарних днів);

- грошове зобов?язання, нараховане до сплати 23.04.2013 згідно податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 № 0000452200 у сумі 133 429,09 грн. було погашено 04.05.2016 - в частині суми 1 791 грн. (кількість днів затримки сплати складає 1 108 календарних днів);

- грошове зобов?язання, нараховане до сплати 23.04.2013 згідно податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 № 0000452200 у сумі 133 429,09 грн. було погашено 26.05.2016 - в частині суми 791,25 грн. (кількість днів затримки сплати складає 1 130 календарних днів).

14.11.2016 на підставі цього акта перевірки Баришівсько-Березанське відділення Броварської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області прийняло оспорюване податкове повідомлення-рішення форми «Ш» за № 0001821200, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 16 028,60 грн., всього на строк більше ніж 30 календарних днів, нарахувало акціонерному товариству штраф у сумі 3 205,60 грн. (що, складає 20% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання).

Як зазначив представник відповідача у тексті своїх заперечень від 21.02.2017, при проведені вказаної перевірки позивача були використані дані податкової звітності ПрАТ «Березанський комбікормовий завод» та дані інтегрованих карток платника податку на прибуток приватних підприємств (код платежу « 11021000») - ПрАТ «Березанський комбікормовий завод». При цьому, стосовно наявної розбіжності між розмірами сум несвоєчасно сплачених позивачем грошових зобов?язань, які вказані в тексті акта перевірки (15 117,40 грн.) та розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення (16 028 грн.), представник відповідача пояснив наступне. При перенесені даних сум штрафних санкцій автоматично розрахованих в режимі «Податковий аудит» ІС «Податковий блок» внаслідок технічної помилки був втрачений запис про несвоєчасну сплату (30.03.2016) акціонерним товариством узгодженого грошового зобов?язання у сумі 910,60 грн., нарахованого до сплати 20.05.2012 згідно декларації реєстр. № 9024904233 від 08.05.2012 (кількість днів затримки сплати складає 1 410 календарних днів). Таким чином, сума штрафних санкцій, зазначених у податковому повідомленні-рішенні від 14.11.2016 у розмірі 3 205,60 грн. є вірною.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (далі за текстом - ПК України).

Так, відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно норм ст. 36 цього Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також, приписами п. 57.2 ст. 57 ПК України встановлено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Відповідно до п. 31.1 і п. 31.3 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

У силу приписів п. 20.1.19 ст. 20 ПК України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ст. 111 ПК України).

Зокрема, згідно з абз. 3 п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Поряд з цим, у розумінні норм пп. 14.1.39 і 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України, штрафна (фінансова) санкція, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є складовою грошового зобов?язання, яке, у свою чергу визначається у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу.

У силу норм п. 58.1 ст. 58, п. 86.8 ст. 86 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), - тобто, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Також п. 116.1 ст. 116 ПК України визначено, що у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Тобто, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про застосування штрафної санкції за порушення норм п. 57.1 ст. 57 ПК України є акт перевірки, оформлений за результатами проведення відповідної перевірки.

Види, порядок і строки проведення перевірок, оформлення їх результатів регламентовано главою 8 розділу ІІ ПК України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як вбачається зі змісту акта перевірки від 19.10.2016 № 182/10-01-12/04529944, висновки якого покладені в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення, та визнається відповідачем у тексті його заперечень проти позову, в даному випадку контролюючим органом була проведена камеральна перевірка, а не документальна (невиїзна) перевірка.

Абзацом 1 п. 75.1 ст. 75 ПК України (у редакції чинній у період до 01.01.2017) передбачено, що камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Відповідно до п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Пунктом 76.2 ст. ст. 76 ПК України визначено, що порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Аналіз вищенаведених правових положень дозволяє дійти до висновків, що у даному випадку камеральна перевірка повинна бути проведена виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та камеральна перевірка даних, заявлених у податковій звітності, повинна бути проведена протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання такої звітності.

Як вбачається зі змісту акта перевірки від 19.10.2016, контролюючий орган проводив перевірку не податкової звітності позивача, а фактично перевірку своєчасності сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання, що відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України є предметом документальної, а не камеральної перевірки.

В той же час, на відміну від камеральної перевірки, документальна невиїзна перевірка потребує наявності наказу про призначення документальної перевірки та обов'язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення. Проте, наявні матеріали справи свідчать про те, що позивач не отримав від відповідача копії наказу про проведення документальної невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку перевірки та місце її, що є підтвердженням порушення відповідачем при проведенні перевірки вимог діючого законодавства, зокрема контролюючий орган діяв не у спосіб, передбачений Законом.

Таким чином, діючи не у спосіб, передбачений Законом, відповідач провів камеральну перевірку з питань, які є відмінними від питань, що входять до предмету такого виду перевірок, та в результаті такої безпідставно проведеної перевірки прийняв податкове повідомлення-рішення від 14.11.2016 № 0001821200, тобто з перевищенням наданих йому законом та Конституції України поновноважень.

Крім того, суд враховує положення п. 3 розд. «Прикінцеві положення» Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (який набрав чинності з 01.01.2015), якими встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари;

- з 1 січня 2015 року на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Таким чином, з прийняттям Закону № 71-VIII встановлено заборону у 2015 та 2016 роках на проведення всіх без виключення перевірок (в тому числі документальних і камеральних) контролюючими органами підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік без дозволу Кабінету Міністрів України, окрім як за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

При цьому, суд оцінює зауваження відповідача щодо того, що обмеження в частині проведення перевірок, запроваджені п. 3 розд. «Прикінцеві положення» Закону № 71-VIII, стосуються виключно документальних і фактичних перевірок, які такі, що суперечать змісту вказаної норми закону.

Згідно тексту акта від 19.10.2016 № 182/10-01-12/04529944 предметом перевірки у 2016 році була своєчасність сплати позивачем узгоджених грошових зобов?язань, в тому числі за період 2015 року (тобто, попередній проведенню перевірки рік). Утім, відповідач не надав суду жодних доказів, на підтвердження наявності у нього правових підстав для проведення перевірки позивача у 2016 році за період 2015 року з дотриманням вимог п. 3 розд. «Прикінцеві положення» Закону № 71-VIII.

Окремо надаючи оцінку обґрунтованості висновків відповідача про допущення позивачем випадків несвоєчасної сплати сум узгоджених грошових зобов?язань з податку на прибуток та наявність підстав для застосування у зв?язку з цим до нього відповідальності у вигляді штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що предметом перевірки позивача 19.10.2016 були питання своєчасності сплати ним узгоджених грошових зобов?язань, які виникли на підставі податкової звітності акціонерного товариства поданої упродовж 2012 року, а також на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000452200, прийнятого контролюючим органом 12.04.2013 року. Зокрема, дане податкове повідомлення-рішення № 0000452200 від 12.04.2013, як стверджує позивач ним у досудовому/судовому порядку не оскаржувалось, а тому набуло статусу узгодженого. Наведені позивачем обставини відповідають даним акта перевірки, згідно якого строк сплати грошового зобов?язання по такому податковому повідомленню-рішенню настав 23.04.2013.

Період з моменту нарахування сум узгоджених грошових зобов?язань по сплаті (місяці 2012 року - для самостійно визначених платником грошових зобов?язань за податковою звітністю ,та 23.04.2013 - для грошового зобов?язання визначеного контролюючим органом) до моменту їх фактичної сплати був врахований відповідачем до періоду для розрахунку штрафної санкції на підставі ст. 126 ПК України.

Між тим, як вбачається з наявних матеріалів справи, відносно позивача 14.01.2013 була порушена справа про банкрутство № 911/142/13-г, про що Господарським судом Київської області винесена ухвала від 14.01.2013. Згідно тексту цієї ухвали господарського суду від 14.01.2013 одночасно з порушенням справи про банкрутство ВАТ «Березанський комбікормовий завод» судом був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Даний мораторій діяв до затвердження Господарським судом Київської області відповідно до ухвали від 05.11.2015 мирової угоди від 20.10.2015 та припинення провадження у справі про банкрутство № 911/142/13-г.

При цьому, як визнає відповідач у тексті своїх заперечень до складу затверджених господарським судом вимог конкурсних кредиторів боржника (ВАТ «Березанський комбікормовий завод») були також включені вимоги Баришівської ОДПІ по сплаті грошових зобов?язань у сумах 9 704 грн. (нараховане до сплати згідно декларації реєстр. № 9014767912 від 01.02.2012), 1 211 грн. (нараховане до сплати згідно декларації реєстр. № 9024904233 від 08.05.2012), 147 грн. (нараховане до сплати згідно декларації реєстр. № 9043293760 від 24.07.2012), 26 грн. (нараховане до сплати згідно декларації реєстр. № 9068807862 від 05.11.2012).

Сплата цих грошових зобов?язань була відстрочена на 36 місяців (шляхом сплати платежів по 2 319,05 грн. кожного місяця до 30-го числа поточного місяця) за умовами мирової угоди від 20.10.2015, затвердженої згаданою ухвалою господарського суду від 05.11.2015.

У силу норм п. 1.3 ст. 1 ПК України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Законом України від 22.12.2011 № 4212-VI внесені зміни до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII, зазначена редакція діє з 16.01.2013 року, згідно п.п. 1-1 п.1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» положення цього Закону застосовуються господ-дарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Справа про банкрутство ВАТ «Березанський комбікормовий завод» була порушена 14.01.2013, тобто до набрання чинності нової редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому відповідно правовідносини, пов'язані з банкрутством заводу регулюються попередньою редакцією Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ст.ст. 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, зокрема: він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

З огляду на наведене можна дійти висновку, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів (тобто вимог, що виникли до моменту порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію у межах такої справи). Що стосується зобов'язань за вимогами поточних кредиторів (тобто, вимог, що виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів), то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного і є похідними від нього.

Таким чином, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після його введення, то не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Наведена правова позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду України, що викладена у його постановах від 25.06.2011 № 21-113а11, від 11.06.2012 №21-179а12 та від 09.07.2013 у справі №21-178а13.

В даному випадку відповідач приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.11.2016 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних термінів сплати грошових зобов?язань по податку на прибуток на загальну суму 12 380,86 грн., які виникли у період до 14.01.2013, в частині нарахування санкцій за період з 14.01.2013 по 05.11.2015, діяв всупереч закону.

Щодо посилань позивача на відсутність у контролюючого органу підстав для нарахування штрафних санкцій у зв?язку з несвоєчасною сплатою грошових зобов?язань на загальну суму 11 088 грн., нарахованих по деклараціях за 2012 рік, за період після 05.11.2015 року, то суд погоджується з їх правомірністю з наступних мотивів.

За приписами п. 87.10 ст. 87 ПК України з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» без застосування норм цього Кодексу.

Згідно із п. 100.3 ст. 100 ПК України розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу в межах процедури відновлення платоспроможності боржника здійснюються відповідно до законодавства з питань банкрутства.

За змістом ч. 1 ст. 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі, коли умови мирової угоди, укладеної згідно з правилами ст. 35 цього Закону, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, визнається безнадійним та списується, а податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням боржника.

Аналогічні за змістом норми закріплені у ст. 77 - 79 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції чинній станом на день виникнення спірних правовідносин).

З контексту наведених вище норм матеріального права вбачається, що відповідальність за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання, якщо порядок і строки його сплати встановлюються у мировій угоді, повинна визначатись не на підставі положень Податкового кодексу України, а на підставі положень мирової угоди (аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.12.2014 № К/800/14193/14).

Проте, як видно із матеріалів справи, відповідачем застосовано до позивача штраф на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України, без урахування термінів сплати грошового зобов'язання, встановлених мировою угодою.

Щодо правомірності нарахування відповідачем штрафних санкцій у зв?язку з несвоєчасним погашенням узгодженого грошового зобов?язання, визначеного згідно податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 № 00000452200, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Тобто сума грошового зобов'язання (штрафу) визначається контролюючим органом не пізніше 1095 днів, що настають за днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом (в даному випадку за днем граничного строку сплати грошового зобов?язання за від 12.04.2013 № 0000452200, - тобто 23.04.2013).

Суд встановив, що штрафна санкція у розмірі 988 грн. за несвоєчасне погашення позивачем грошового зобов?язання за податковим повідомленням-рішенням від 12.04.2013 № 0000452200 в частині суми 4 407 грн. була нарахована позивачу поза межами 1095 днів, а тому в силу закону таке нарахування є неправомірним.

Враховуючи вищенаведене та наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ст. 126 ПК України, а тому як наслідок податкове повідомлення-рішення Баришівсько-Березанського відділення Броварської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області від 14.11.2016 № 0001821200 є протиправним і підлягає скасуванню.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з вимогами ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 97, 128, 158-163, 167, 254, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.11.2016 № 0001821200.

3. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Березанський комбікормовий завод» за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.