Рішення № 71981555, 29.01.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2018 р. Справа№805/3921/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Лазарєва В.В.,

за участю: секретаря судового засідання Аржанова А.С.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Слов’янськ адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_2 Донбасу» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень №0007124607 від 04.08.2017 року та №0009414607 від 04.10.2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року приватне акціонерне товариство «ДТЕК ОСОБА_2 Донбасу» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі також – Офіс ВПП) про визнання протиправними та скасування рішень №0007124607 від 04.08.2017 року та №0009414607 від 04.10.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач без будь-яких законних підстав прийняв оскаржувані рішення. Вважає, що на підприємство розповсюджується дія пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» в частині звільнення від відповідальності за невиконання обов’язків платника єдиного внеску до закінчення проведення антитерористичної операції, у період з 14.04.2014р. по теперішній час.

Виходячи з наведеного, ПАТ «ДТЕК ОСОБА_2 Донбасу» вважає рішення відповідача про застосування до підприємства штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, протиправними та просить їх скасувати.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.11.2017 року відкрито провадження у даній справі з викликом сторін. Справу призначено до розгляду на 12.12.2017 року. В ухвалі було витребувано докази з Офісу ВПП та запропоновано відповідачу надати суду заперечення на позовну заяву зі всіма доказами на їх підтвердження, які наявні у відповідача. Окрім того, було витребувано інтегровану картку платника податків - ПАТ «ДТЕК ОСОБА_2 Донбасу» за спірний період.

12 грудня 2017 року судом задоволено клопотання представників сторін та постановлена ухвала про зупинення провадження у даній справі до 27.12.2017 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2017 року поновлено провадження у справі.

18 січня 2018 року судом витребувано додаткові докази з відповідача, а саме інформацію щодо спрямування коштів сплачених ПАТ «ДТЕК ОСОБА_2 Донбасу» в рахунок сплати єдиного внеску за грудень 2016 року.

Представник позивача у судовому засіданні надала пояснення аналогічні тим, що викладені у позові, підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштового відправлення. 28.12.2017 року представником відповідача надано відзив на позовну заяву, згідно якого останній заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачем не виконано вимоги статті 9 Закону № 2464, а саме зобов’язання зі своєчасної сплачувати єдиного внесок, самостійного визначеного у звіті за грудень 2016 року, по терміну сплати 30.01.2017 року. У зв’язку з чим і були прийняті оскаржувані рішення.

Представник відповідача вважає недоцільним посилання позивача на пункт 9-4 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464, оскільки згідно пункту 28 розділу І Закону України від 24.12.2015р. № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зміни внесені Законом України № 1669-VII від 02.09.2014р. «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» до розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону 2464 втратили чинність. Окрім того, представник відповідача зазначив, що у відповідності до Наказу ДФС України від 07.11.2014 року № 256 «Про переміщення та закінчення простою» спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку було переміщено у м. Маріуполь, при цьому у відповідності до розпорядження № 1085-р м. Маріуполь не відноситься до населеного пункту, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

У зв’язку з наведеним представник відповідача вважає, що позовні вимоги ПАТ «ДТЕК ОСОБА_2 Донбасу» є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи приписи частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «ДТЕК ОСОБА_2 Донбасу» є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 05508186, місцезнаходження юридичної особи: вул. Київська, 1, м. Добропілля, Донецька область, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

До вересня 2016 року позивач перебував на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України, розташованою за адресою: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд.59.

З вересня 2016 року позивача переведено на обслуговування до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіональне головного управління ДФС України з метою реалізації постанови КМ України від 30.03.2016 року № 247 «Деякі питання територіальних органів ДФС», відповідно до п. 10.23. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588 та на виконання розпорядження офісу великих платників податків ДФС від 08.09.2016 року № 47-р «Щодо переведення платників податків».

04 вересня 2017 року Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС прийнято рішення № НОМЕР_1 про застосування до приватного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_2 Донбасу» штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а саме: штраф у розмірі 428 188,20 грн. та нарахована пеня за період з 31.01.2017 року по 20.07.2017 року у розмірі 77 090,59 грн., на загальну суму 505 278,79 грн. (т. 1 а.с. 6).

04 жовтня 2017 року Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС прийнято рішення № НОМЕР_2 про застосування до приватного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_2 Донбасу» штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а саме: штраф у розмірі 18,52 грн. та нарахована пеня за період з 29.10.2016 року по 26.07.2017 року у розмірі 19,96 грн., на загальну суму 38,48 грн. (т.1 а.с. 8).

Позивачем оскаржено рішення № НОМЕР_1 у досудовому порядку. Рішенням Державної фіскальної служби України від 10.10.2017 року 22708/6/99-99-11-02-02-75, скаргу ПАТ «ДТЕК ОСОБА_2 Донбасу» залишено без задоволення, а рішення без змін (т. 1 а.с. 10-12).

Позивач оскаржує рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, як такі, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини є Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з п. 1 та п. 12 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 10, пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

На виконання вищевказаних норм закону Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС прийняті спірні рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Указом Президента України від 14.04.2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року №1669-VII, яким, крім іншого, внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та доповнено його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» п. 9-3 (у наступному пункт 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що підставою для звільнення платників єдиного внеску від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати, є факт перебування такого платника на території населених пунктів, де проводиться антитерористичної операція.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.12.2018 року у справі № К/9901/2959/18 805/2492/15-а. Висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Суд не бере до уваги заперечення відповідача стосовно втрати чинності вищевказаної норми в Законі України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», оскільки у спеціальному законодавстві – Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» дана норма є діючою.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014р. №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Донецьк та м. Маріуполь Донецької області.

Дію вказаного Розпорядження зупинено Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р.

Разом з тим, 2 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Відповідно до пунктів 1, 3 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053».

Згідно з додатком до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, м. Маріуполь, а також і м. Добропілля віднесено до населених пунктів де здійснювалася антитерористична операція, та у якому зареєстрований позивач.

Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, а саме звіти підприємства, платіжні доручення щодо сплати позивачем єдиного внеску за спірний період, інтегровану карту платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску за 2016-2017 роки, рішення судів за наслідками розгляду позовів ПАТ «ДТЕК ОСОБА_2 Донбасу» про оскарження рішень відповідача за попередні періоди, суд дійшов висновку, що спірні суми штрафних та фінансових санкцій, застосовані до позивача за невиконання обов’язків визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у період до вересня 2016 року.

Тобто, у період невиконання обов’язків платника єдиного внеску позивач знаходився на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція.

Статтею 10 Закону України № 1669-VII встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Позивачем надано у якості доказів настання форс-мажорних обставин сертифікати Торгово-промислової палати України від 05 вересня 2014 року № 2886/05-4 та № 2890/05-4 про настання обставин непереборної сили на підприємстві позивача з 10 червня 2014 року без зазначення строку закінчення (т. 2, а.с. 73, 74).

Суд звертає увагу на те, що сертифікати ТПП позивачем отримані за час дії Регламенту Торгово – промислової палати України від 15 липня 2014 року за № 40 (3), а не від 18 грудня 2014 року № 44 (5), який чинний на теперішній час, що підтверджує відповідність наданих підприємством сертифікатів вимогам Регламенту ТПП України в частині періоду часу, з яким пов’язуються юридичні наслідки, що обмежуються датою початку і датою закінчення.

Також відповідно до заяви від 17 жовтня 2014 року б/н, ПАТ «ДТЕК ОСОБА_2 Донбасу» зверталося із заявою до відповідного органу доходів і зборів щодо звільнення його від виконання обов’язків зі сплати єдиного внеску (т. 2, а.с. 151).

Окрім того, суд відзначає, що звільнення платника єдиного внеску, зазначеного в абзаці 1 пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, від відповідальності за невиконання обов’язків платника єдиного внеску, законодавець не обумовлював додатковими умовами у вигляді отримання сертифікату Торгово-промислової палати України.

Отже, сам факт перебування позивача на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів де проводилася антитерористична операція і є підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання обов’язків щодо сплати єдиного внеску у відповідності до Закону № 2464 в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної.

Отже, враховуючи вищезазначені норми права та встановлені обставини справи, суд вважає, що положення, передбачені п. 9-4 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення від відповідальності за невиконання обов'язків, визначених статтею 6 цього Закону, поширюються на позивача як платника єдиного внеску, а тому застосування до ПАТ «ДТЕК ОСОБА_2 Донбасу» штрафу та пені, згідно оскаржуваних рішень є безпідставним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «ДТЕК ОСОБА_2 Донбасу» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень №0007124607 від 04.08.2017 року та №0009414607 від 04.10.2017 року підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_2 Донбасу» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень №0007124607 від 04.08.2017 року та №0009414607 від 04.10.2017 року – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення № НОМЕР_1 від 04.08.2017 року про застосування до приватного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_2 Донбасу» штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 505 278,79 грн., прийняте Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС.

Визнати протиправним та скасувати рішення №0009414607 від 04.10.2017 року про застосування до приватного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_2 Донбасу» штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 38,48 грн., прийняте Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г, код ЄДРПОУ 39440996) на користь приватного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_2 Донбасу» (місцезнаходження: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, 1, код ЄДРПОУ 05508186) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7579 (сім тисяч п’ятсот сімдесят дев’ять) гривень 76 копійок.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини 29 січня 2018 року.

Повне судове рішення складено 02 лютого 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Лазарєв В.В.