Постанова № 71981550, 03.10.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2017 року м. Київ № 810/1874/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Касьянової О.В.,

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - Воронова К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 20.04.2017 № Ф-0015681303 та рішення про застосування штрафних санкцій від 20.04.2017 № 0015691303,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_3 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 20.04.2017 № 0015701303, № 0015711303, № 0015731303, № 0015721303, податкової вимоги від 20.04.2017 № Ф-0015681303, рішення про застосування штрафних санкцій від 20.04.2017 № 0015691303.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акта від 21.03.2017 № 156/10-36-13-32/НОМЕР_6 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне - страхування суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6) за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р.» (далі - Акт перевірки), висновки якого стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та податкової вимоги і вважає висновки зазначеного Акта необґрунтованими з огляду на наступне.

Позивач зазначив, що відповідачем зроблено хибні висновки в Акті перевірки, які зводяться до припущень посадових осіб податкового органу щодо включення до витратної частини 2015-2016 років, не підтверджених витрат та витрат не пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, а також незаконного формування податкового кредиту по господарським операціям позивача з його контрагентами в розрізі перевірки.

Також, позивач зазначив, що господарські операції, які виконувалися між ним та ТОВ «Практікер України», ТОВ «Скай Вей Транс 1» протягом перевіряємого періоду є реальними та правомірність відповідних операцій підтверджується належним чином оформленими первинними та іншими документами.

Стосовено господарських операцій з ПАТ «Київобленерго», позивач зазначив, що отриману електроенергію від зазначеного підприємства він використовував у власній господарській діяльності.

Також, позивач зазначає, що ним до перевірки були надані всі первинні документи бухгалтерського обліку за перевіряємий період, на підставі яких були визначені суми витрат та податкового кредиту, однак дані документи не були прийняті до уваги.

За наведених обставин, позивач вважає, що ФОП ОСОБА_3 при здійсненні господарських операцій з контрагентами, було дотримано всіх передбачених чинним податковим законодавством вимог та правомірно сформовано витрати та податковий кредит.

Представник позивача у судовому засіданні 01.11.2017 підтримав доводи викладені в адміністративному позові та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідач позову не визнав, стверджував, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення та вимогу прийнято правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування доводів заперечень посилався на обставини, викладені в Акті перевірки від 21.03.2017 № 156/10-36-13-32/НОМЕР_6.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_3, зареєстрований як фізична особа - підприємець відділом державної реєстрації виконавчого комітету Білоцерківської міської ради 11.09.1998 (номер запису про державну реєстрацію 23530010008012151) та як платник податків перебуває на обліку в Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Як встановлено судом, з 21.02.2017 по 06.03.2017 посадовою особою відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне - страхування суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6) за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.

За результатом вказаної перевірки складено Акт перевірки від 21.03.2017 № 156/10-36-13-32/НОМЕР_6 (а.с. 46-81 Том І).

У висновках зазначеного Акта перевірки зафіксовано порушення ОСОБА_3 норм діючого законодавства, а саме:

- п. 177.2, пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) занижено чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 251 517,99 грн., в тому числі за 2015р. - 83 878,82 грн., за 2016 рік - 167 639,17 грн. На виконання п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_3 проведено перерахунок податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що підлягає перевірці, та встановлено його заниження в сумі 46 950,83 грн., в т.ч. за 2015р. в сумі 16 775,78 грн., за 2016р. в сумі 30 175,05 грн.;

- п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті у сумі 10 934,81 грн., в тому числі за: березень 2015р. на 1 295,19 грн., травень 2015р. на 105,33 грн., липень 2015р. на 5 805,00 грн., серпень 2015р. на 150,50 грн.; лютий 2016р. на 718,50 грн., березень 2016р. на 613,96 грн., квітень 2016р. на 2 228,33 грн., та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість (р. 19 декларації) на загальну суму 39 588,00 грн, в тому числі за: січень 2015р. на 4 812,00 грн.; лютий 2015р. на 4 021,00 грн., квітень 2015р. на 50,00 грн.; листопад 2015р. на 340,00 грн., грудень 2015р. на 146,00 грн.; січень 2016р. на 470,00 грн., травень 2016р. на 2 188,00 грн., червень 2016р. на 2 459,00 грн., липень 2016р. на 441 грн., серпень 2016р. на 2 661,00 грн., вересень 2016р. на 9 100 грн., листопад 2016р. на 5 184,00 грн., грудень 2016р. на 3 686 грн.;

- абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено суму єдиного соціального внеску, що підлягає сплаті, з врахуванням меж максимальної величини, на загальну суму 65 986,67 грн., в тому числі за 2015р. на суму 29 105,99 грн., за 2016р. на суму 36 880,68 грн.;

- пп. 1.2. п.16-1 підрозділу 10 розділу XX, пп.163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму військогового збору, що підлягає сплаті на суму 3 772,78 грн., в тому числі за 2015р. на 1 258,19 грн., за 2016р. - на 2 514,59 грн.

Вказаних висновків відповідач дійшов у зв'язку з наступним.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, відповідачем встановлено, що 29.01.2014 між позивачем та ТОВ «Практікер Україна» (попередня назва ТОВ «Схід Відбудова») укладено договір про умови (надання маркетингових послуг, фіксованої фінансової винагороди) № 112021, який є невідємною частиною договору про загальні умови поставки та надання послуг від 29.01.2014 № 112031.

Позивачем під час перевірки були надані контролюючому органу Акти виконаних робіт по наданню маркетинговиг послуг від 30.01.2015, від 28.02.2015, від 24.03.2015.

Контролюючим органом встановлено, що зазначені Акти носять загальний характер, а саме не містять перелік обов'язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, які необхідні для надання цим документам юридичної сили, а саме: відсутній обсяг виконаних робіт, зокрема скільки чоловіка/годин в переліченому періоді виконували роботу, одиницю виміру господарської операції (послуги). Крім того, до вказаних актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) не надано звітів про проведення маркетинговиг досліджень (які є невід'ємною частиною Актів), а саме: визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні, визначення об'єму продажу товарів в торгівельних точках, у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні, проведення телефонного опитування респондентів.

Також відповідачем зазначено, що згідно отриманої від Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві Податкова інформація від 22.07.2015 № 232/26-53-22-02-17 з питань проведення фінансово господарських операцій з контрагентами постачальниками та покупцями за період з 01.07.2014 по 31.03.2015, встановлено, що «Відповідно до службової записки оперативного управління ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 15.06.2015 № 1049ДПІ/26-53-07-03, встановлено відсутність ТОВ «Схід відбудова» (ТОВ «Практікер») за місцезнаходженням Україна, 87547, Донецька область, м.Маріуполь, Жовтневий р-н., вул. 50 років СРСР, буд. 61. В ході виїзду за податковою адресою встановлено, що підприємство ТОВ «Схід Відбудова» не здійснює фактично свою фінансово - господарську діяльність за податковою адресою. В подальшому співробітниками ОУ ДПІ у Дніпровському районі за результатами вжитих засобів опитати керівника підприємства не надалось можливим у зв'язку з тим, що місцезнаходження останнього не встановлено … За звітний період, охоплений узагальненою податковою інформацією, платник податків визначався для відпрацювання, як ймовірний учасник схем ухилення від оподаткування, а саме: за період січень 2015, як вигодо набувач; за період лютий 2015, як вигодо набувач; за період березень 2015, як «податкова яма…».

Враховуючи викладене, контролюючий орган дійшов висновку, що надані позивачем документи не надають права на формування валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Практікер Україна».

На підставі викладеного, відповідач зобив висновок про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Практікер Україна» у спірний період на 9 812,50 грн. та завищення валовиз витрат на 49 062,81 грн.

Також судом встановлено, що 18.06.2015 позивачем та ТОВ «Скай Вей Транс 1» було укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 18/06/15.

В Акті перевірки, відповідач зазначає, що відповідно до змісту податкової інформації Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 08.10.2015 № 1116/7/20-33-22-04-07, з питань проведення фінансово - господарських операцій з постачальниками та покупцями у липні 2015 року, «…відповідно до Довідки форми 1-ДФ за 2 кв. на ТОВ «Скай Вей Транс 1» працювала 1 особа; відповідно до Довідки форми Д4 - працювало 4 особи; відсутня інформація щодо наявності кваліфікованих кадрів (водіїв); баланс підприємства не надавався; інформація про наявність транспортних засобів відсутня; «…участь ТОВ «Скай Вей Транс 1» у схемах ухилення від оподаткування податком на додану вартість та оформлення ним нереальних господарських операцій за звітний період декларування ПДВ липень 2015 року згідно з даними ЄРПН, іншою податковою інформацією, а також згідно з наявними матеріалами перевірок, зустрічних звірок, узагальнених податкових інформацій щодо контрагентів, підтверджено…».

Крім того, відповідачем зазначено, що у ТОВ «Скай Вей Транс 1» відсутні докази (первинні фінансово-господарські документи) залучення до ведення господарської діяльності інших осіб, зокрема СПД, що мають право здійснювати вантажні перевезення або надавати транспортно-експедиційні послуги згідно діючого законодавства у липні 2015 року.

Також відповідач дійшов висновку, що відсутня інформація щодо наявності основних фондів та основних засобів власних або орендованих складських приміщень, виробничих потужностей у ТОВ „Скай Вей Транс 1" у липні 2015 року, як наслідок у підприємства відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині транспортування товарно-матеріальних цінностей при здійснені діяльності, транспортні засоби відсутні, тобто і здійснювати відвантаження та перевезення товарно-матеріальних цінностей неможливо, також відсутність документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, вказує на те, що підприємство (його посадові особи) не могло здійснювати господарську діяльність з постачання товарів, здійснення робіт та послуг. Таким чином, в ході аналізу встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині транспортування товару у липні 2015 року.

На підставі зазначеного, а саме податкової інформації, відповідачем зроблено висновок про не підтвердження реальності здійснення товарних операцій між позивачем та ТОВ «Скай Вей Транс 1», у зв'язку з чим відсутнє документальне підтвердження витрат у сумі 29 025,00 грн., а також завищено податковий кредит на загальну суму 5 805,00 грн.

Також перевіркою встановлено, що позивач здавав в оренду частину власного нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1, іншим суб'єктам господарювання.

Згідно досліджених договорів оренди примішення, орендодавець забезпечує за свій рахунок приміщення, що орендуються, постійним постачанням електроенергії.

27.09.2007 між позивачем та Закритим акціонерним товариством «А.Е.С. Київобленерго» було укладено договір постачання енергії № 220002605.

Відповідно до наданих до перевірки документів, площа приміщення, що належить на підставі права власності ОСОБА_3, за адресою АДРЕСА_1, складає в загальній сумі 1 440,00 м2, що становить 100 %.

Згідно договорів оренди за січень-грудень 2015 року ОСОБА_3 здано в оренду 130 м2 приміщення, що становить 9,028 % всієї площі.

За Січень-березень 2016 року ОСОБА_3 здано в оренду 130 м2 приміщення, що становить 9,028 % всієї площі.

За Квітень-травень 2016 року ОСОБА_3 здано в оренду 630 м2 приміщення, що становить 43,75 % всієї площі.

За Червень-грудень 2016 року ОСОБА_3 здано в оренду 700 м2 приміщення, що становить 48,612 % всієї площі.

Перевіркою встановлено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 завищено валові витрати, пов'язані з одержанням доходу на суму 173 430,18 грн., в тому числі за 2015 рік - 5 791,01 грн., 2016 р і к - 167 639,17 грн., а саме: приватним підприємцем безпідставно віднесено до складу валових витрат за 2015-2016 роки 100 % суми вартості електроенергії. За рахунок спожитої іншими суб'єктами господарської діяльності електроенергії, ФОП ОСОБА_3 завищено валові витрати, безпосередньо пов'язані з його власним доходом.

Так, за період січень-грудень 2015 року ОСОБА_3 завищено валові витрати, шляхом віднесено до складу валових витрат 100 % суми вартості електроенергії, на 9,028 %, що становить 5 791.01 грн. (без ПДВ).

За січень-березень 2016 року ОСОБА_3 завищено витрати, шляхом віднесення до складу валових витрат 100 % суми вартості електроенергії, на 9,028 %, що становить 7 781,95 грн. (без ПДВ).

За квітень-травень 2016 року ОСОБА_3 завищено витрати, шляхом віднесення до складу валових витрат 100 % суми вартості електроенергії, на 43,75%, що становить 17 006,20 грн. (без ПДВ).

За червень-грудень 2016 року ОСОБА_3 завищено витрати, шляхом віднесення до складу валових витрат 100 % суми вартості електроенергії, на 48,612 %, що становить 142 851,02 грн. (без ПДВ).

Також враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_3 завищив податковий кредит на суму 34 905,00 грн., в тому числі на 9,028 % за лютий 2015 р., що становить 90,28 грн., березень 2015 р. - 225,70 грн., квітень 2015 р. - 49,84 грн., травень 2015 р. - 105,33 грн., серпень 2015 р. - 150,47 грн., листопад 2015 р. - 339,46 грн., грудень 2015 р. - 146,44 грн., січень 2016 р. - 470,47 грн., лютий 2016 р. - 718,48 грн., березень 2016 р. - 631,96 грн.; на 43,75 % за квітень 2016 р. що становить 2228,33 грн., травень 2016 р. - 2187,50 грн.; на 48,61 % за червень 2016 р. що становить 2458,85 грн., липень 2016 р. - 4470,66 грн., серпень 2016 р. - 2661,19 грн., вересень 2016 р. - 9099,79 грн., листопад 2016 р. - 5184,26 грн., грудень 2016 р. - 3686,26 грн., а саме: приватним підприємцем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за 2015-2016 роки 100 % суми ПДВ від вартості електроенергії. За рахунок спожитої іншими суб'єктами господарської діяльності електроенергії. ФОП ОСОБА_3 завищено податковий кредит з ПДВ. Даний обсяг електроенергії не використано в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Наслідком встановлення відповідачем заниження ФОП ОСОБА_3 сум чистого оприбуткованого доходу (бази нарахування єдиного соціального внеску) на загальну суму 251 517,99 грн., стало заниження суми єдиного соціального внеску, що підлягає сплаті на загальну суму 65 986,67 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 29 105,99 грн., за 2016 рік на суму 36 880,68 грн., а також заниження військового збору, що підлягає сплаті до бюджету на суму 3 772,78 грн., в тому числі за 2015 рік - на 1 258,19 грн., за 2016 рік 2 514,59 грн.

На підставі висновків Акта перевірки податковим органом 20.04.2017 були прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 0015701303 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування 58 688,54 грн., за основним платежем 46 950,83 грн. та за штрафними санкціями 11 737,71 грн.;

- № 0015731303 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів 16 402,23 грн., за основним платежем 10 934,81 та за штрафними санкціями 5 467,42 грн.;

- № 0015721303 форми «В4», яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 39 588,00 грн.;

- № 0015711303 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Військовий збір на 4 715,98 грн., за основним платежем 3 772,78 грн. та за штрафними санкціями 943,20 грн.;

Крім того, відповідачем 20.04.2017 було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0015681303 у сумі 65 986,67 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.10.2014 № 0015691303 на суму 9 509,27 грн.

Не погоджуючись з висновками відповідача, прийнятими рішеннями та податковою вимогою, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Основним законодавчим актом, який врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Пунктом 201.2 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.7. статті 201 Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

У свою чергу, формування податкового кредиту дає право на відшкодування сплаченого до бюджету податку на додану вартість.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Щодо оподаткування доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України резиденти - це: фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу (стаття 164 Податкового кодексу України).

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (підпункт 177.4.1 вказаного пункту); витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2 вказаного пункту); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (підпункт 177.4.3 вказаного пункту); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4 вказаного пункту).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Судом встановлено, що висновки відповідача про заниження доходу та про завищення сум податкового кредиту по спірним господарським опеаціям за 2015 - 2016 роки ґрунтуються на припущеннях про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Практікер України» та ТОВ «Скай Вей Транс 1», а також на підставі того, що позивачем до витратної частини 2015 - 2016 років включено витрати по господарським операціям з ПАТ «Київобленерго» не пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності позивача.

Судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 29.01.2014 між позивачем та ТОВ «Практікер Україна» (попередня назва ТОВ «Схід Відбудова») укладено договір № 112011.

Досліджуючи предмет даного договору, судом встановлено, що відповідно до пункту 1.1 умови цього договору та всіх додатків до нього регулюють ділові відносини між Практікер виконує закупівельні обов'язки (тут і надалі - Асоційовані закупівельні компанії), з одного боку, та постачальником, з іншого боку. Постачальник визнає юридичну чинність цих умов шляхом підписання цього договору. Додатково для регулювання відносин за цим договором застосовуються положення законодавства.

Відповідно до до пункту 2.1 логовору, замовлення розміщується від імені Практікер або асоційованих закупівельних компаній котрі, в даному випадку, є стороною договору.

Замовлення важається чинним тільки за умови їх оформлення в електронній письмовій формі. Замовлення, розміщені в усній формі, зокрема. По телефону, так само як і доповнення, зміни та інші застереження до поданих замовлень, вважаються чинними тільки за умови їх підтвердження в електронній письмовій формі, яка вимагається для замовлень (пункт 2.2 договору).

Поставки здійснюються до місця прийняття товарів за рахунок Постачальника (пункт 3.1 Договору).

Відповідно до пункту 9.1 договору, додатки до цього договору, зокрема, договір про умови та Загальні умови поставки та надання послуг, вважаються невід'ємними частинами даного договору купівлі продажу.

Представником позивача надано суду копію договору про умови від 29.01.14 № 112021 укладений між позивачем та ТОВ «Практікер Україна».

Досліджуючи зміст зазначеного договору, судом встановлено, що він не містить умов (змісту) надання маркетинговиг послуг, а містить лише ставки (ціни), а саме: винагород за рекламу, спеціальна ставка за розміщення, фіксована ставка за внесення у базу даних, фіксована плата за розміщення зразків на полицях, компенсація за артикул, знижка на рекламу товару, знижка на зразки товару, знижка на демонстрацію товару (пункт 15 договору № 112021).

Також позивачем надано суду копію договору про загальні умови поставки та надання послуг від 29.01.14 № 112031 укладений між позивачем та ТОВ «Практікер Україна».

Відповідно до пункту 8.1 договору Практікер час від часу за погодженням із Постачальником надає останньому послуги з презентації товарів. Для презентації товарів Постачальник забезпечує практікер необхідними для для презентації засобами та товарами.

Згідно пункту 9.1 договору Практікер час від часу за погодженням із Постачальником надає останньому послуги зі стимулювання збуту.

Практікер надає Постачальникові послуги з облаштування торгівельних площ. Під «Облаштуванням торгівельних площ» сторони даної угоди розуміють послуги Практікер щодо надання та підготовки торгівельних площ у повному магазині Практікер для продажу товарів Постачальника. Облаштування торгівельних площ може відбуватися шляхом відкриття нових торгових приміщень Практікер, або повторного відкриття торгових приміщень Практікер. Які певний час не використовувались (пункт 11.1).

З пояснень позивача, йому на підставі договору від 29.01.2014 № 112031 ТОВ «Практікер Україна» були надані маркетингові послуги (фінансова винагорода-1), що підтверджується складеними Актами прийомки-передачі послуг № УТТДП000000000899 від 30.01.2015 на суму 28 874,45 грн., в т.ч. ПДВ - 4 812,41 грн.; № УТТДП000000002145 від 28.02.2015 на суму 19 653,31грн., в т.ч. ПДВ - 3 930,66 грн.; № УТТДП000000003469 від 24.03.2015 на суму 6 416,95 грн., в т.ч. ПДВ - 1 069,49 грн.; податковими накладними № 7010379 від 30.12.2015 на суму 28 874,45 грн., в т.ч. ПДВ 4 812,41грн., № 7010393 від 28.02.2015 на суму 23 583,97грн., в т.ч. ПДВ 3 930,66 грн., № 7010443 від 24.03.2015 на суму 6 416,95грн., в т.ч. ПДВ 1 069,49грн.

В той же час, суд зазначає, що в зазначених документах вказано, що вони видані в рамках договору від 29.01.2014 № 112011, однак предметом вказаного договору є постачання товару.

Крім того, в договорах від 29.01.14 № 112011, № 112031 не зазначено, що вони є додатком до договору від 29.01.2014 № 112011.

Також суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Маркетингові дослідження це систематизований процес визначення, збирання, накопичування, оброблення та аналізу інформації щодо поточного стану та прогнозу ринку товарів і послуг, попиту та пропозиції, поведінки споживачів, ринкової кон'юнктури, динаміки цін з метою кращого просування товарів на ринок, збільшення їх збуту, продажів.

Конкретним результатом досліджень маркетингу є розробки, які використовуються при виборі й нації стратегії і тактики маркетингової діяльності підприємства.

Як було встановлено при перевірці та з чим погоджується суд, надані позивачем акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) не містять перелік обов'язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, які необхідні для надання цим документам юридичної сили, а саме: відсутній обсяг виконаних робіт, зокрема скільки чоловіка/годин в переліченому періоді виконували роботу, одиницю виміру господарської операції. Крім того, до вказаних актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) не надано звіти про проведення маркетингових досліджень, а саме: визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельнїй мережі, визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні, об'єму продажу товарів в торгівельних точках, у грошовому виразі.

Під час розгляду справи, позивачем не надано суду доказів надання ТОВ «Практікер Україна» маркетинговиг послуг позивачу, а також не надано пояснень стосовно економічної доцільності надання таких послуг.

Також суд зазначає, що за своїм змістом Акти прийомки-передачі послуг не відповідають вимогам Закону № 996-ХІV та Положення № 88, оскільки не містять такі реквізити, як обсяг та одиниці господарських операцій.

Враховуючи той факт, що зміст Актів прийомки-передачі послуг має загальний характер, а також ту обставину, що відповідно до податкової інформації від 22.07.2015 № 232/26-53-22-02-17 ТОВ «Практікер Україна» відсутній за податковою адресою та не здійснює фінансово - господарської діяльності, суд дійшов висновку, що документи, які були надані позивачем не надають йому права на формування витрат та податкового кредиту, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині визнання витрат та податкового кредиту за господарською операцією з ТОВ «Практікер Україна» задоволенню не підлягають.

Також судом встановлено, що 18.06.2015 між позивачем (замовник) та ТОВ «Скай Вей Транс 1» (перевізник) укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 18/06/15 (а.с. 118 Том I).

Відповідно до пункту 1.2 договору перевізник бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому для перевезення вантаж (згідно товарно-транспортною накладною чи іншим документом на вантаж) за маршрутами, відповідно до поданих Замовником заявок і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а Замовник зобов'язується сплатити плату за перевезення вантажу.

Згідно з пунктом 2.1 договору перевезення вантажів виконуються перевізником лише на підставі заявок, які замовник надає на перевезення в письмовій формі факсимильним зв'язком. Перевезення вантажів проводиться при підтвердженні сторонами кожного конкретного замовлення відповідно до надісланої заявки підписаної обома сторонами.

На підтвердження реальності зазначеного договору, позивачем надано суду копії наступних документі: Актів здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг), рахунків - фактури (а.с. 119-134 Том I); Договорів - заявок на перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с. 135-142 Том I); товарно - транспортних накладних (а.с. 143-159 Том I), Акт звірки взаєморозрахунків за 2015 рік між позивачем та ТОВ «Скай Вей Транс 1» на загальну суму 154 330,00 грн. (а.с. 143-159 Том II).

Крім того, позивачем звернуто увагу суду на ту обставину, що на сторінці 22-23 Акта перевірки, відповідачем перелічені податкові накладні, що виписані ТОВ «Скай Вей Транс 1» на адресу позивача на загальну суму 5 805,00 грн. до оформлення яких у відповідача не має жодних претензій.

На підтвердження економічного змісту вказаних господарських операцій, представником позивача зазначено, що позивач є виробником меблів, що не заперечується відповідачем (а.с. 52 Том I), однак у позивача не має власних транспортних засобів, що б здійснювати транспортування вироблених меблів на адреси замовників, у зв'язку з чим, позивачем було укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 18/06/15 з ТОВ «Скай Вей Транс 1».

Також позивачем були надані суду договори поставки укладені між ним (постачальник) та покупцями, а саме від 23.07.2015 № 116940 укладений з ТОВ «ЕПІЦЕНТР К»; від 10.01.2014 № 35040 укладений з ПрАТ «НОВА ЛІНІЯ»; від 04.07.2012 № 195040 укладений з ТОВ «ЕПІЦЕНТ К».

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що господарська операція між позивачем та ТОВ «Скай Вей Транс 1» підтверджена належним чином оформленими бухгалтерськими документами.

Стосовно посилань відповідача на відомості отриманої від Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області податкової інформації від 08.10.2015 № 1116/7/20-33-22-04-07, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи, відповідачем не надано доказів, якіб підтверджували інформацію що ТОВ «Скай Вей Транс 1» не має має можливості надавати транспортно -експедиційні послуги.

Також відповідачем не надано доказів участі ТОВ «Скай Вей Транс 1» у схемах ухилення від оподаткування податком на додану вартість та оформлення ним нереальних господарських операцій за звітний період декларування ПДВ липень 2015.

З наведеної в Акті перевірки частини податкової інформації вбачається, що підприємство знаходиться за податковою адресою, за податковою адресою знаходиться директор ТОВ «Скай Вей Транс 1»,який не надавав пояснення щодо не причетності до діяльності підприємства, також довідок форми 1-ДФ та Форми Д4 на підприємстві працює 1 та 4 особи.

Як встановлено судом, ТОВ «Скай Вей Транс 1» на час спірних господарських операцій було належним чином зареєстроване, як юридична особа та платник податків.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем помилково зроблено висновок щодо нереальності господарської операції позивача з ТОВ «Скай Вей Транс 1».

Як з'ясовано судом 27.09.2007 між позивачем (споживач) та Закритим акціонерним товариством «А.Е.С. Київобленерго» було укладено договір постачання енергії № 220002605.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник передає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністью 37 кВт., а споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

Відповідно до Акта розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін від 27.09.2007 № 1 об'єктом електропостачання є складські приміщення за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 165 Том I).

Як встановлено судо та не заперечується відповідачем, позивач здавав в оренду частину власного нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1, іншим суб'єктам господарювання, а саме: ФОП ОСОБА_5 (договір оренди від 14.05.2013 №2), ФОП ОСОБА_6 (договір оренди від 01.06.2016 №14), ФОП ОСОБА_7 (договір оренди № 8), ФОП ОСОБА_8 (договір оренди від 01.04.2016 № 10), ФОП ОСОБА_12 (договір оренди від 01.04.2016 № 12), ФОП ОСОБА_9 (договір оренди від 01.04.2016 № 13), ФОП ОСОБА_10 (договір оренди від 01.04.2016 № 11), ФОП ОСОБА_11 (договір оренди від 01.04.2016 № 9) (а.с. 60-75 Том I).

Згідно досліджених договорів оренди примішення, орендодавець забезпечує за свій рахунок приміщення, що орендуються, постійним постачанням електроенергії.

На підтвердження постачання електроенергії на об'єкт, що знаходиться на праві власності позивача і частини якого здається в оренду позивачем, надано суду наступні документи: Акти приймання - передавання електричної енергії; рахунки - фактури (а.с 168-195 Том I).

Також позивачем було зазначено, що протягом перевіряємого періоду постійне підвищення тарифів призвело до того, що вартість спожитої електроенергії в 2016 році в порівнянні із 2015 роком зросла в середньому на 22%, що спричинило відповідне зростання витрат позивача на закупівлю даного виробничого ресурсу.

З метою модернізації виробництва, приведення його у відповідність до сучасних вимог галузевих стандартів, техніки безпеки, забезпечення належних умов охорони праці та у зв'язку із запровадженням прогресивних та високопродуктивних технологій виробництва меблевої продукції, ФОП ОСОБА_3 протягом 2015-201б років було введено в експлуатацію прогресивне енергопотужне обладнання (а.с. 195 - 226 Том I, а.с. 5 -25 Том II).

Крім того, позивачем було надано суду Акт звірки взаєморозрахунків між ФОП ОСОБА_3 та ПАТ «Київобленерго», Довідку про від 03.07.2017 № 15 про оплату на користь ПАТ «Київобленерго» за період 2015 - 2016 роки. (а.с. 30-31 Том II).

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 191 Податкового Кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

Відповідно до підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (вказаного пункту).

Враховуючи викладене та той факт, що позивачем оплачувались послуги з електропостачання за для проведення власної господарської діяльності суд дійшов висновку, що податковим органом не обґрунтовано визначено об'єми спожитої електроенергії.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів, що він взагалі наділений повноваженнями проводити дослідження порядку та підстав встановлення нормативів споживання, розподілу електроенергії по об'єктам споживання, в тому числі і по орендарям та по орендованим ними площадям.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що податковим органов не доведено законність прийнятих рішень в частині донарахування позивачу зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, військовий збір та зменшено суму податкового кредиту.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління ".

Водночас, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, обов'язку доказування правомірності спірних рішень в частині донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб по господарським операціям з ТОВ «Скай Вей Транс 1» та ПАТ «Київобленерго» не виконано та не доведено належними та достатніми доказами.

Будь-яких спростовуючих доводи позивача доказів відповідач суду не надав, а також не навів жодних контраргументів на підтвердження обґрунтованості прийняття спірних рішень в частині господарських операцій з ТОВ «Скай Вей Транс 1» та ПАТ «Київобленерго».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача стосовно визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень в частині донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб по господарським операціям з ТОВ «Скай Вей Транс 1» та ПАТ «Київобленерго» підлягають задоволенню.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 20.04.2017 № 0015711303 суд зазначає наступне.

З 1 січня 2015 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 28.12.2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» до ПК України, в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб-підприємців.

Так, відповідно до пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України, а саме:

- фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

При цьому, об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходу, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність згідно зі статтею 178 цього Кодексу.

Згідно п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Отже, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Як встановлено вище, в Акті перевірки відповідачем зазначено, що ФОП ОСОБА_3 було занижено суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2015 - 2016 роки, що в свою чергу призвело до заниження суми військового збору, що підлягає сплаті до бюджету.

На підставі такого висновку відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.04.2017 № 0015711303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір.

Отже, підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення - рішення слугували твердження податкового органу про заниження позивачем суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2015-2016 роки і на основі яких було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.04.2017 № 00157701303.

Враховуючи спростування судом правомірності збільшення відповідачем суми оподатковуваного доходу позивача за 2015 - 2016 роки по господарським операціям з ТОВ «Скай Вей Транс 1» та ПАТ «Київобленерго», неправомірним є також донарахування позивачу суми військового збору на суму доходу за такими господарськими операціями, що тягне за собою також визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20.04.2017 № 0015711303 в частині донарахування по господарським операціям з ТОВ «Скай Вей Транс 1» та ПАТ «Київобленерго».

Щодо позовних вимог позивача про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.04.2017 № Ф - 0015681303 та рішення про застосування штрафних санкцій від 20.04.2017 № 0015691303, суд зазначає наступне.

Оскільки, судом встановлено, що податковим органом неправомірно визначено позивачу заниження суми доходу у 2015- 2016 роках по господарським операціям з ТОВ «Скай Вей Транс 1» та ПАТ «Київобленерго», на яку відповідачем було визначено суму боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, суд дійшов висновку, що це є підставою для визнання протиправною та скасування вимоги від 02.07.2016 № Ф - 0008411702 та рішення про застосування штрафних санкцій від 20.04.2017 № 0015691303 в частині донарахувань по господарським операціям позивача з ТОВ «Скай Вей Транс 1» та ПАТ «Київобленерго».

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа за рахунок бюджетних асигнувань

Таким чином, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1509,28 грн., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 20.04.2017 № 0015701303 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" у розмірі 46 422,81 грн. (за основним платежем 37 138,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 9 284,56 грн.).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 20.04.2017 № 0015711303 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "Віськовий збір" у розмірі 3 796,04 грн. (за основним платежем 3 036,83 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 759,21 грн.).

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 20.04.2017 № 0015731303 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/послуг)" у розмірі 14 797,98 грн. (за основним платежем 9 865,32 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4 932,66 грн.).

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 20.04.2017 № 0015721303 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 30 845 грн.

6. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної фіскальної служби у Київській області від 20.04.2017 № Ф-0015681303 в частині визначення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 до сплати недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 48 961,87 грн.

7. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби у Київській області від 20.04.2017 № 0015691303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 штрафних санкцій у розмірі 6 104,31 грн.

8. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

9. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати у сумі 1509 (одна тисяча п'ятсот дев'ять) грн. 28 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 09 жовтня 2017 р.