Постанова № 71981078, 01.02.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

справа № 398/2316/16-ц Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

№ провадження 22-ц/781/160/18 Доповідач Єгорова> С.> М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.02.2018 року м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі: головуючого судді: Єгорової С.М.

суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А.

секретар судового засідання Федоренко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю представника публічного акціонерного товариства «Мегабанк» цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка представляє інтереси ОСОБА_3,на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2017 року за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Мегабанк» про визнання кредитного договору недійсним, зобов’язання зарахувати та прийняти кошти, стягнення моральної шкоди

УСТАНОВИЛА:

В липні 2018 року ОСОБА_3звернувся в суд з позовом до публічного акціонерного товариства «Мегабанк» (далі по тексту Банк) про визнання недійсним кредитного договору, зобов’язання зарахувати в рахунок погашення кредиту сплачені грошові кошти в сумі 57695,10 грн., прийняття суми в розмірі 57695,10 грн., та стягнення моральної шкоди в сумі 50000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03 березня 2007 року між ним та відкритим акціонерним товариством "Мегабанк", яке перейменовано у публічне акціонерне товариство "Мегабанк", укладено кредитний договір №40-04ПВ/2007, згідно умов якого Банк зобов’язалось надати йому грошові кошти (кредит) на придбання автомобіля у розмірі 21160 доларів США на строк з 03 березня 2007 року по 02 березня 2014 року, зі сплатою 11,5% річних. Погашення основного боргу по кредиту та сплату відсотків повинно здійснюватись у валюті кредиту, тобто доларах США. Кредитний договір №40-04ПВ/2007 від 03.03.2007 року був розірваний заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 27.03.2009 року, з нього стягнуто на користь відповідача заборгованість в сумі 18144 долара 73 центи, але він дізнався, що на момент укладення, зазначений договір був недійсним, у зв’язку з відсутністю у сторін договору на момент його укладення індивідуальної та генеральної ліцензії Національного банку України, яка передбачена пп. «в» та "г" ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", і яка б дозволяла використовувати відповідачем іноземну валюту як засіб платежу при виконанні своїх зобов’язань за кредитним договором. Також був відсутній письмовий дозвіл дружини позивача та його не повідомили про валютні ризики. ОСОБА_4, яка займала посаду директора Кіровоградського центрального регіонального відділення ВАТ «Мегабанк», не мала права підписувати кредитний договір. Отримання кредиту в іноземній валюті – 21160 дол. США, по курсу 100 дол. США – 5,05 грн., не заперечує і сплачував кредит відповідно по цьому ж курсу. Стверджує, що незаконним діями відповідача, необхідністю звертатись до суду за захистом порушених прав йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у 50000 грн.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі представником позивача за довіреністю – ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог. Суд неповно з’ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Зазначається, що в обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог суд посилався на те, що кредитний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли зголи з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладання договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; в договорі передбачено повну інформацію щодо реальної процентної ставки, тощо, договір підписаний позивачем, у ньому міститься повна інформація стосовно умов кредитування.Цей факт не відповідає дійсним обставинам справи і спростовуєтьсяконсультативним повідомленням від 19.06.2017р. Кропивницького відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, який не був досліджений судом.Позивач виконував грошові зобов’язання по кредиту та сплачував Банку грошові кошти саме у тому розмірі, відповідно по курсу іноземної валюти, по відношенню до національної валюти – гривні, що підтверджується квитанціями. Як вбачається з кредитного договору він підписаний ОСОБА_4 і значиться виконавець ОСОБА_5, невідомо на якій правовій підставі приймала участь в укладанні правочину ОСОБА_4 та ОСОБА_5, скільки відповідно до вимог ст.240 ЦК України, ОСОБА_4, як директор Кіровоградського центрального регіонального відділення ВАТ «Мегабанк», повинна була надати передоручення - довіреність ОСОБА_5, і за таких підстав кредитний договір є недійсним в момент його укладення, тобто 03.03.2007року, оскільки відсутня довіреність надана ОСОБА_4, як керівником банку, на укладення кредитних договорів у валюті.

ПАТ «Мегабанк» подало заперечення на апеляційну скаргу, та просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі (а.с.232-233).

Частиною 2 статті 372 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIІІ) передбачено, що неявка сторін та інших осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень частини 3 статті 3 ЦПК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIІІ від 03.10.2017 року, який набрав чинності з 15.12.2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно підпункту 9 пункту 1 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIІІ справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши пояснення позивача його представника за довіреністю – ОСОБА_6, які підтримали доводи апеляційної скарги, представника відповідача ОСОБА_7, який заперечував проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIІІ судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIІІ під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: и мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIІІ суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд встановив і дійшов правильного висновку, що спірний кредитний договір укладений в письмовій формі за ініціативою ОСОБА_3, який був ознайомлений з умовами договору, наявними формами і програмами кредитування і відмінностями між ними і самостійно обрав кредит в доларах США. При укладенні спірного договору, банк діяв згідно з вимогами чинного законодавства та на підставі відповідної банківської ліцензії №163 від 29 грудня 2001 року і дозволу Національного банку України на здійснення валютних операцій №163-3 від 04.07.2002 року.

Посилання позивача щодо підписання договору не уповноваженою особою спростовується тим, що у ОСОБА_4, яка займала посаду директора Кіровоградського центрального регіонального відділення ВАТ «Мегабанк», були повноваження щодо підписання кредитних договорів, що підтверджується чинною на той час довіреністю №13-7781 від 12.09.2006 року.

Доводи позивача про відсутність згоди його дружини спростовується тим, що ОСОБА_8 не заперечувала проти того, що автомобіль, який придбаний її чоловіком був переданий у заставу ПАТ «Мегабанк», що підтверджується копією письмової заяви.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 03 березня 2007 року між ОСОБА_3 та відкритим акціонерним товариством "Мегабанк", яке перейменовано у публічне акціонерне товариство "Мегабанк", укладено кредитний договір №40-04ПВ/2007, згідно умов якого Банк зобов’язалось надати йому грошові кошти (кредит) на придбання автомобіля у розмірі 21160 доларів США на строк з 03 березня 2007 року по 02 березня 2014 року, зі сплатою 11,5% річних. Погашення основного боргу по кредиту та сплату відсотків повинно здійснюватись у валюті кредиту, тобто доларах США (а.с.13-18).

Позивач погодився з умовами зазначеного договору, що підтверджується його особистими підписами.

Частинами 4 та 5 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 березня 2009 року №2-214/2009 кредитний договір №40-04ПВ/2007 від 03 березня 2007 року укладений між ОСОБА_3 та відкритим акціонерним товариством "Мегабанк" розірвано та стягнуто з ОСОБА_3 на користь відкритого акціонерного товариства «Мегабанк» заборгованість у сумі 18144 долара США 73 цента та судові витрати у розмірі 1070 грн. 26 коп. (а.с.19-20).

Постановою державного виконавця міського відділу ДВС Олександрійського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_9 від 12.06.2009 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-214/2009 виданого 21.05.2009 року Олександрійським міськрайонним судом на підставі вказаного рішення (а.с.21).

Обгрунутовуючи даний позов, ОСОБА_3 посилався на те, що при укладенні кредитного договору порушено вимоги Закону України “Про банки і банківську діяльність” та Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, тому що банк не мав права на споживче кредитування резидентів у іноземній валюті, а тому не мав права надавати йому, резиденту України, кредит в іноземній валюті. Крім того, відсутня письмова згода його дружини відповідно до вимог ст. 65 СК України.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

За змістом ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Частинами 2 та 3 статті 533 ЦК України передбачено, що в разі якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент іноземної валюти, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобовязання змінюється або припиняється з моменту набрання рішення суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобовязанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом розірвання договору припиняє його дію на майбутнє, але не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов'язань сторін, спеціально передбачених для застосування на випадок порушення зобов'язань і після розірвання договору, з огляду на характер цього договору, за яким кредитор повністю виконав умови договору до його розірвання.

Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України (2004 р. в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) та ст. 81 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIІІ, чинній з 15.12.2017 р.) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зі змісту вказаного кредитного договору вбачається, що він підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних його умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, в тому числі у відповідача була відповідна банківська ліцензія на видачу кредиту у валюті, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, умови кредитного договору викладені чітко та з наявністю повної інформації стосовно умов кредитування, ОСОБА_3 підписав кожну сторінку кредитного договору, на момент укладення договору та протягом майже 9 років з дня його укладення не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та частково виконував його умови.

Безпідставними є доводи позивача про те, що консультативним повідомленням від 19.06.2017 року Кропивницького відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (а.с.148-151) спростовуються правильні висновки суду.

Підписавши кредитний договір, ОСОБА_3 ознайомився та дав згоду по істотним умовам договору, отримав кошти за вказаним договором на придбання автомобіля у визначений сторонами спосіб та тривалий час виконував його, тобто не оспорював порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Суд першої інстанції, повно встановивши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, перевіривши доводи сторін у справі, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним кредитного договору та похідних від цього вимог про зарахування коштів, відшкодування моральної шкоди.

При встановлені фактичних обставин справи судом не було порушено норми процесуального права, а при ухваленні судового рішення правильно застосовано норми матеріального права.

Всі заяви і клопотання сторін, в тому числі заява позивача про призначення судової бухгалтерської експертизи були вирішені відповідно до вимог процесуального законодавства з належним мотивуванням.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, тому відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка представляє інтереси ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення (постанову) складено 02 лютого 2018 року.

Головуючий: С.М. Єгорова

Судді: Л.М. Дьомич

ОСОБА_10