Ухвала суду № 71980655, 03.02.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/1673/18

н/п 1-кс/640/1019/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2018 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Божко В.В.,

за участю секретаря - Гайфутдінової Б.О.,

прокурора - Бойчука О.В.,

слідчого - Волочая Р.Р.,

підозрюваного - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши в залі судового засідання в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого Київського відділу поліції ГУ Національної поліції в Харківській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, по кримінальному провадженню №12018220490000437 від 02.02.2018 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, зі слів перебуває у цивільному шлюбі, офіційно не працюючого, раніше не судимого, має малолітнього сина – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, зі слів проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, -

встановив:

03.02.2018 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого Київського відділу поліції ГУ Національної поліції в Харківській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, погоджене прокурором Харківської місцевої прокуратури № 2 юристом 2 класу ОСОБА_5, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1

На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що 02.02.2018 близько 01.00 год., ОСОБА_6, знаходячись на автомобільній мийці, за адресою: м. Харків, вул. Глебівська, 1, де він неофіційно працював на посаді мийника, досягши між собою спільної домовленості з раніше знайомим йому ОСОБА_1, який також працював на вищевказаній автомобільній мийці, діючи з корисливих мотивів, вирішили таємно викрасти чужий транспортний засіб, який знаходився на території вказаної автомобільної мийки. Реалізуючи свій спільний злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, підійшли до транспортного засобу «Audі A8» д.н.з. 21АТ6403 (номерний знак для разових поїздок), після чого, за допомогою ключа, який потерпілий ОСОБА_8 залишив на зберігання в приміщенні автомобільної мийки, завели автомобіль та почали разом рух вказаного автомобілю.

Проїжджаючи по вул. Барнаульскій, 37 у м. Харкові ОСОБА_6 та ОСОБА_1 заїхали в сніговий замет та не маючи змоги вибратися із замету діючи з корисливих мотивів, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, вирішили викрасти ще один транспортний засіб, з метою витягнути автомобіль «Audі A8» із замету.

З цією метою, ОСОБА_6 залишився біля автомобілю «Audі A8» д.н.з. 21АТ6403 (номерний знак для разових поїздок), а ОСОБА_1В, повернувся до автомобільної мийки, за адресою: м. Харків, вул. Глебівська, 1, та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, проник до транспортного засобу «Ford Focus» д.н.з. AX8271ЕМ та почав рух, до місця де його чекав ОСОБА_6 біля автомобілю «Audі A8» д.н.з. 21АТ6403.

Далі, через деякий час, ОСОБА_9 повернувшись до автомобілю «Audі A8» д.н.з. 21АТ6403, де його чекав ОСОБА_6, на автомобілі «Ford Focus» здійснили спробу витягнути автомобіль із замету, однак після невдалих спроб, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, разом, на автомобілі «Ford Focus» повернулися до автомобільної мийки за адресою: м. Харків, вул. Глебівська, 1, де реалізуючи свій спільний злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_6, (з відома ОСОБА_1В.), скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, проник до транспортного засобу «SMART» д.н.з. НОМЕР_1, після чого почав рух, при цьому ОСОБА_1 почав їхати за ним на раніше викраденому автомобілі «Ford Focus».

Приїхавши за адресою: м. Харків, вул. Барнаульска, 37 ОСОБА_6 на автомобілі «SMART» та ОСОБА_1 на автомобілі «Ford Focus» здійснили спробу витягнути автомобіль «Audі A8» зі снігового замету, однак після декількох невдалих спроб, на автомобілі НОМЕР_2 зникли з місця скоєння злочину, залишивши автомобілі «Audі A8» та «Ford Focus», звернувши автомобіль «SMART» на свою користь, та розпорядились ним на власний розсуд.

У результаті своїх злочинних дій, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_1 незаконно заволоділи транспортними засобами «Audі A8» д.н.з. 21АТ6403, «Ford Focus» д.н.з. AX8271ЕМ та «SMART» д.н.з. НОМЕР_1 чим заподіяли потерпілим ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 матеріальну шкоду.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав частково себе винуватим у пред’явлені підозрі, просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою для можливості відшкодування матеріальної шкоди потерпілим.

При розгляді клопотання слідчим суддею з пояснень підозрюваного встановлено, що він показання дає добровільно, до нього не застосовується насильство у даному кримінальному провадженні.

Захисник підозрюваного заперечувала в судовому засіданні проти задоволення клопотання, посилаючись на відсутність ризиків, недоведеність підозри, просила відмовити в задоволенні клопотання, обрати більш м’який запобіжний захід.

Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження, та дослідивши надані матеріали , встановив наступне.

В провадженні СВ Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження №12018220490000437 від 02.02.2018 року , розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

02 лютого 2018 року о 12-00 годин ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

02 лютого 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, тобто у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Надані стороною обвинувачення докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення гр. ОСОБА_8 від 02.02.2018р.; допитом потерпілого ОСОБА_8 від 02.02.2018р.; додатковим допитом потерпілого ОСОБА_8 від 02.02.2018р.; протоколом огляду місця події від 02.02.2018р.; протоколом огляду місця події від 02.02.2018р.; протоколом огляду місця події від 02.02.2018р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 02.02.2018р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 02.02.2018р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 02.02.2018р.; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення гр. ОСОБА_11 від 02.02.2018р.; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення гр. ОСОБА_10 від 02.02.2018р.; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 від 02.02.2018р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 02.02.2018р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 02.02.2018р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 02.02.2018р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_18; протоколом затримання гр. ОСОБА_1 від 02.02.2018р.; протоколом затримання гр. ОСОБА_6 від 02.02.2018р.;

Слідчий суддя вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваним: переховуватись від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Всі інші питання – фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу – судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув’язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв’язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_1 більш м’якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Однак, враховуючи існування зазначених ризиків, та з метою їх запобігання, а також забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків та оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, враховуючи, що дії ОСОБА_1, за вчинення яких повідомлено підозру, носять характер тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також той факт, що ОСОБА_1 офіційно не працює та не має офіційних джерел отримання прибутку, з огляду на вірогідність незаконного впливу на потерпілих, свідків кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування більш м’яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає ОСОБА_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вказані обставини унеможливлюють запобігання зазначеним ризикам, шляхом обрання більш м’яких запобіжних заходів.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Щодо доводів захисника про необґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Що стосується оцінки доводів захисника щодо відсутності ризиків у кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов наступних висновків:

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_1 умисного тяжкого кримінального правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту свідчать про його підвищену суспільну небезпеку. Санкція ч.2 ст.289 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі до 8 років. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Особлива тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного, а також враховуючи можливість перешкоджання кримінальному провадженню, спростовує доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ст.177 КПК України, та можливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що застава в розмірах, визначених в п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення покладених на нього обов’язків, передбачених КПК України, та призначає заставу в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 105 720 грн. (1762 грн. х 60 = 105 720 гр.).

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, –

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого Київського відділу поліції ГУ Національної поліції в Харківській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, по кримінальному провадженню №12018220490000437 від 02.02.2018 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань (№ 27) на 60 днів – до 02 квітня 2018 року.

Встановити ОСОБА_1 заставу в сумі 105 720 грн. (сто п’ять тисяч сімсот двадцять) грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (розрахунковий рахунок 37318098006674, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26281249, отримувач ТУ ДСА України в Харківській області, банк отримувача Державна казначейська служба України, призначення платежу – застава, справа № 640/1673/18, н/п 1-кс/640/1019/18) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_1 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 наступні обов’язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися з м. Харкова, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання або перебування; 4) утримуватися від спілкування зі потерпілими ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у даному кримінальному провадженні; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свого паспорту (паспортів) для виїзду за кордон, інших документів, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз’яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов’язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз’яснити заставодавцю, що підозрюваний ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене законом покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, та попередити його про обов’язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а також про наслідки не виконання цих обов’язків.

Покласти на заставодавця наступні обов’язки: забезпечувати належну поведінку підозрюваного; забезпечувати явку, належно повідомленого підозрюваного, обвинуваченого, до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; повідомлення слідчого, прокурора, слідчого суддю, та суд про причини неявки підозрюваного, обвинуваченого.

Зобов’язати заставодавця забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків щодо повідомлення слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання або перебування, обов’язку не відлучатися з м. Харкова без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого підозрюваного обов’язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зобов’язати старшого слідчого Київського відділу поліції ГУ Національної поліції в Харківській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_1 про взяття під варту останнього.

Встановити строк дії ухвали до 02 квітня 2018 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом п’яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_1 в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.

Слідчий суддя - Божко В.В.