Рішення № 71979963, 02.02.2018, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5162/17

Провадження № 2/346/303/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2018 р. м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі: головуючого судді: Бирич Н.В.,

з участю: секретаря: Вербіщук О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ліснослобідської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, звернувшись в суд із даним позовом, посилається на те, що 26.02.1991 року померла її мати ОСОБА_2. Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по вул. Гай, 28 в с. Лісна Слобідка Коломийського району. Довідкою виконкому Ліснослобідської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області від 08.11.2017 року №138/04-10105, підтверджується той факт, що померла ОСОБА_2 була головою сім’ї в господарстві. Тип двору колгоспний. На день її смерті у спадковому будинку за місцем проживання ніхто не був зареєстрований. Заповіт від імені померлої у виконкомі Ліснослобідської сільської ради не посвідчувався. ОСОБА_2 як голова колгоспного двору свідоцтво про право власності на житловий будинок не отримала і не зареєструвала в Коломийському МБТІ.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 17.02.2017 року встановлено факт прийняття нею, позивачкою, спадщини після смерті ОСОБА_2. Однак нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, у зв’язку із тим, що право власності на зазначене нерухоме майно не зареєстровано.

В судове засідання позивач не з'явилась, хоча подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак подав в суд заяву про розгляд справи у відсутності представника, з позовними вимогами згідний.

Відповідно до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити, з наступних підстав.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року, а також ст. 1 Додаткового протоколу до неї передбачають право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускаючи позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнають право держави на здійснення контролю за використанням власності з урахуванням загальних інтересів або для забезпечення стягнення податків, інших зборів чи штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплюються і у національному законодавстві України. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно Цивільного кодексу України підставами виникнення права власності є різні правопороджуючі юридичні факти, або правовідносини, зокрема, також і в порядку спадкування після смерті громадянина.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) переходять всі права та обов'язки до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилась 28.07.1958 року, а її батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії ІІ-ЯР №617211, яка в подальшому після одруження змінила своє прізвище на ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії І-НМ №363613.

ОСОБА_4 помер 11.05.1925 року, що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії І-НМ №252702. ОСОБА_2 померла 12.10.1929 року, що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії 1-НМ №252650.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина за законом, яка складається із будинковолодіння, яке знаходиться по вул. Гай, 28 в с. Лісна Слобідка, Коломийського району.

Згідно довідки Ліснослобідської сільської ради від 08.11.2017 року №138/04-10/05, померла ОСОБА_2 була головою сім’ї в господарстві, що знаходиться в селі Лісна Слобідка по вул. Гай, 28. Тип двору колгоспний. Земельна ділянка, на якій розміщений житловий будинок не приватизована. Станом на 01.07.1990 року у спадковому будинку була зареєстрована одна ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. На день її смерті у спадковому будинку за місцем проживання ніхто не був зареєстрований. Заповіт від імені померлої у виконкомі Ліснослобідської сільської ради не посвідчувався.

Згідно довідки Ліснослобідської сільської ради №692 від 14.08.2017 року ОСОБА_2 проживала в житловому будинку, в с. Лісна Слобідка по вул. Гай з 1963 року по день смерті, тобто по 26 лютого 1991 року.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 17.02.2017 року встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті матері ОСОБА_2.

ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак як вбачається із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.10.2017 року, нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв’язку з тим, що право власності на вищевказане нерухоме майно не зареєстровано.

Згідно із п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №30 „Про судову практику у справах за позовами про захист права власності” спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року мають вирішуватися за нормами, що регулюють власність цього двору. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Згідно ст. 123 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Згідно із ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК. Спадкування за законом здійснюється почергово.

За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є належно обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст.ст.328,392,1216,1261 ЦК України та керуючись ст.ст.247 ч.2, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на будинковолодіння, до складу якого входить: житловий будинок – літ. А. сарай – літ. Б, сарай – літ.В, погріб – літ. Г, вбиральня – літ. Д, сарай – літ. Е, криниця - №1, огорожа - №2-3, що знаходяться за адресою: вул. Гай, 28, с. Лісна Слобідка Коломийського району Івано-Франківської області, як спадкове майно після смерті ОСОБА_2, яка померла 26.02.1991 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.

Суддя Бирич Н. В.