Постанова № 71978924, 31.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 552/4468/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бондара В.О.

суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Цибуковська А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову, суддя Яковенко Н.Л. , Київського районного суду м. Полтави від 28.11.2017 по справі № 552/4468/17

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України , Військової частини А3384 третя особа Командування Сухопутних військ Збройних Сил України

про зобов'язання нарахувати і виплатити недораховану частину одноразової грошової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2017 року, ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернувся в суд з позовом до відповідачів, якому після уточнення позовних вимог просив суд зобов'язати відповідачів Міністерство оборони України та військову частину А3384 нарахувати та виплатити йому недонараховану та невиплачену частину одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за 10 повних календарних років служби.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 28.11.2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини А 3384 про зобов'язання нарахувати і виплатити недораховану частину одноразової грошової допомоги відмовлено. Судовий збір за розгляд справи судом віднесено за рахунок держави.

Позивачем, подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову судом першої інстанції, зроблено висновок, що відповідач, взявши за основу період для нарахування одноразової грошової допомоги при звільнені, з дня останнього зарахування на службу, тобто з 10 травня 2016 року, до моменту звільнення діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Як встановлене судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу відповідно до укладеного 10 травня 2016 року строком на шість місяців контракту з Міністерством оборони України.

Згідно з наказом командира військової частини А 3384 від 18 листопада 2016 року № 263 ОСОБА_1, звільненого з військової служби в запас наказом командувача Сухопутних військ Збройних сил України від 01 жовтня 2016 року № 559, вважати таким, що справи та посаду здав 18 листопада 2016 року, його виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Полтавського ОМВК, м. Полтава.

Відповідно з зазначеним наказом передбачено виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 01 повних календарних років служби.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилався на норми ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вважає, що має право на отримання відповідної одноразової грошової допомоги виходячи з розміру 50 відсотків місячного грошового забезпечення не за 01 повний календарний рік служби, а враховуючи загальну календарну вислугу.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, така одноразова грошова допомога позивачу була нарахована та виплачена, але в розмірі 3523,04 грн. за один повний календарний рік служби, з чим не погоджується позивач, посилаючись на наявність календарної вислуги років - 10 років 09 місяців 29 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем - військовою частиною А 3384 жодним чином не оспорюється обставина наявності у позивача ОСОБА_1 станом на 18 листопада 2016 року загальної календарної вислуги 10 років 09 місяців та 29 дні, що підтверджено наказом № 263 від 18 листопада 2016 року.

Порядок призначення і виплати грошової допомоги військовослужбовцям, визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393.

Згідно з п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, …, зокрема, які звільняються із служби за закінченням строку контракту, .. за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з абзацом 6 п. 10 зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 особам, які звільняються із служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням ними умов контракту, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, одноразова грошова допомога не виплачується.

Так, абзацом 7 п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 передбачено, що особам, які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з наказом Голови Служби Безпеки України від 30 вересня 2010 року № 1259-ос позивач ОСОБА_1 був звільнений з військової служби саме у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, тобто, не тільки не набув при попередньому звільненні право на виплату одноразової грошової допомоги, але і не міг її набути, оскільки позбавлений такого права у зв'язку з підставами звільнення з військової служби.

Враховуючи встановлене, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачем (військовою частиною) правомірно, на підставі та в межах наданих повноважень, одноразову грошову допомогу позивачеві нараховано та виплачено без урахування періоду попередньої служби.

Таким чином, відповідач, взявши за основу період для нарахування одноразової грошової допомоги при звільнені, з дня останнього зарахування на службу, тобто з 10 травня 2016 року, до моменту звільнення діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Окрім того, при вирішенні справи, колегія суддів виходить з того, що виплата позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби здійснюється за рахунок коштів військової частини, де позивач проходив військову службу, а Міноборони не здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення таким військовослужбовцям та не несе відповідних зобов'язань зі здійснення таких видатків.

Зважаючи на викладене, вимоги до Міністерства оборони України є безпідставними, дана особа не є належним відповідачем.

При цьому вимога позивача щодо зазначення конкретно визначеної суми одноразової грошової допомоги не підлягає задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено повноваження щодо нарахування такої одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 є повністю безпідставними та не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Полтави від 28.11.2017 по справі № 552/4468/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)В.О. БондарСудді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 02.02.2018.