Ухвала суду № 71977236, 01.02.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Черкаси

01 лютого 2018 року Справа № 823/409/18

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гарань С.М., розглянувши заяву ФОП ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі № 823/409/18 за його позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 11.12.2017 № 2136 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.».

Одночасно з поданням позовної заяви позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії наказу ГУ ДФС у Черкаській області від 11.12.2017 № 2136 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.»;

- заборони ГУ ДФС у Черкаській області вчиняти будь-які дії щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 на підставі наказу від 11.12.2017 № 2136, до завершення розгляду вищевказаної справи.

У відповідності до ч.1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З цих підстав суддя вирішив розглянути заяву ФОП ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі № 823/409/18 без повідомлення сторін, які беруть участь у справі.

Проаналізувавши матеріали адміністративного позову ФОП ОСОБА_1, а також розглянувши вищевказану заяву суд дійшов висновку, що остання не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені вказаною статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (ч.1 ст.151 КАС України).

Заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям обґрунтованості, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу.

Виходячи із положень ч.1 ст.151 КАС України, суддя дійщов висновку, що підставами вжиття заходів забезпечення позову є:

- очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

- неможливість захисту прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів;

- якщо для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат;

- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Позивач в заяві просить вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу ГУ ДФС у Черкаській області та заборони останньому вчиняти будь-які дії щодо проведення відносно нього документальної позапланової невиїзної перевірки.

Суддя звертає увагу на ту обставину, що предметом розгляду в даній адміністративній справі є саме правомірність винесеного ГУ ДФС у Черкаській області наказу від 11.12.2017 № 2136 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.».

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Отже, забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу ГУ ДФС у Черкаській області від 11.12.2017 № 2136 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.» за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Крім того, суддя зазначає, що позивачем не наведено жодних доказів на підтвердження того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, або захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення потрібно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вбачається очевидних ознак протиправності рішення та дій відповідача.

У матеріалах справи докази, що підтверджують необхідність застосування заходів забезпечення позову, також відсутні.

При вирішення заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд виходить з того, що видання керівником контролюючого органу наказу про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки не створює небезпеки інтересам ФОП ОСОБА_2, оскільки сам по собі факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів. У свою чергу, нарахування і стягнення податкових зобов'язань регулюються нормами Податкового кодексу України, якими передбачено окрему процедуру узгодження податкових зобов'язань.

На думку судду, факт оскарження платником податків до суду наказу про призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не повинен бути перешкодою для вжиття контролюючим органом заходів, передбачених ст.20 Податкового кодексу України.

З урахуванням вищевказаного, суддя дійшов висновку про відсутністі підстав для задоволення заяви ФОП ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі № 823/409/18, що є підставою для відмови в задоволенні останньої.

Керуючись ст.ст. 150, 154, 243, 248 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі № 823/409/18 за його позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.М. Гарань