Постанова № 71977116, 29.01.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 Рішення

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2018 р. № 820/3914/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М., суддів: Бадюкова Ю.В., Панченко О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Ломаги А.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача - Пономаренко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про скасування наказу, зобов'язання поновити на військовій службі та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- скасувати п.10 Наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 року № 99КП "Про причини та умови виникнення надзвичайної події у військовій частині А1352 (місто Балаклія)" та притягнення до дисциплінарної відповідальності" із змінами внесеними наказом Міністра оборони України від 22.06.2017 року № 117 КП "Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 99КП в частині притягнення головного інженера - заступника командира військової частини А1352 підполковника ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності - звільнення з військової служби за службовою невідповідальністю;

- зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_3, на військовій службі та посаді, яку він займав до реалізації Наказу Міністра оборони України від 22.05.2017 року № 99КП "Про причини та умови виникнення надзвичайної події у військовій частині А1352 (місто Балаклія)" та притягнення до дисциплінарної відповідальності" із змінами внесеними наказом Міністра оборони України від 22.06.2017 року № 117 КП "Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 99КП;

- зобов'язати відповідача виплатити позивачу грошове забезпечення за час починаючи з моменту звільнення до моменту поновлення на військовій службі, з урахуванням передбачених законодавством України надбавок, премій, індексації грошового забезпечення і т.ін;

- стягнути з відповідача на користь позивача 1 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04 серпня 2017 року він був звільнений з військової служби в запас та виключений із списків особового складу військової частини А1352. Підставою для звільнення став наказ Міністра оборони України від 22.05.2017 року № 99КП "Про причини та умови виникнення надзвичайної події у військовій частині А1352 (місто Балаклія) та притягнення до дисциплінарної відповідальності" із змінами внесеними наказом Міністра оборони України від 22.06.2017 року № 117КП "Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 99КП". Пунктом 10 зазначеного наказу, на позивача накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю. Позивач вважає, що прийняття рішення про притягнення його до даного виду дисциплінарної відповідальності є безпідставним, необґрунтованим, не справедливим та незаконним, а реалізація зазначеного наказу відносно позивача виконана з порушенням норм чинного законодавства України, таким що порушує конституційні права позивача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що при винесені спірного наказу відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому у задоволенні позову просив суд відмовити.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшла до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, перевіряючи правомірність такого рішення, суд відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України повинен перевірити, чи прийняте воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" № 551-XIV від 24.03.1999р. затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно ст. 7 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України заступники Міністра оборони України, командувачі видів Збройних Сил України користуються щодо підлеглих військовослужбовців дисциплінарною владою командувача військ оперативного командування, а керівники структурних підрозділів Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України - дисциплінарною владою командира корпусу.

Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

Судом встановлено, що 22.05.2017 року Міністерством оборони України був винесений наказ № 99КП "Про причини та умови виникнення надзвичайної події у військовій частині А1352 (місто Балаклія), яким зокрема пунктом 10 за невиконання вимог керівних документів щодо організації зберігання ракет і боєприпасів на арсеналах, базах і складах, додержання у військовій частині військової дисципліни та внутрішнього порядку головного інженера - заступника командира військової частини А1352 підполковника ОСОБА_4 - звільнено з військової служби за службовою невідповідністю.

У зазначеному наказі вказано, що відповідно до наказу Міністерством оборони України від 23.03.2017 року №163 "Про призначення службового розслідування", проведено службове розслідування, яким встановлено що причиною виникнення пожеж став потужний вибух з подальшим розльотом боєприпасів на значну відстань.

Далі в наказі Міністерством оборони України № 99КП "Про причини та умови виникнення надзвичайної події у військовій частині А1352 (місто Балаклія) зазначено, що основними умовами виникнення пожежі у військовій частині А 1352 стали:

- відсутність дієвих заходів, направлених на забезпечення належного збереження ракет та боєприпасів у військовій частині А1352 з боку посадових осіб військової частини та Озброєння Збройних Сил України;

- неналежна організація роботи впродовж 2014-2016 років за напрямками озброєння, інженерної служби та пожежної безпеки, унаслідок чого не було організовано належне розосередження, розміщення, зберігання і захист боєприпасів від засобів запалювання, не створено надійну систему охорони та оборони, не забезпечено вимоги пожежної безпеки;

- невиконання завдань, визначених керівництвом Генерального штабу Збройних Сил України після надзвичайної події, що трапилась у грудні 2015 року у військовій частині А1352;

- відсутність відповідних розпоряджень від Озброєння Збройних Сил Україні з постановкою завдань щодо недопущення надзвичайних подій на арсеналах, базах і складах Збройних Сил України з урахуванням досвіду попередніх надзвичайних ситуацій;

- незадовільний контроль за організацією служби військ у військовій частині А1352 з боку Озброєння Збройних Сил України;

- невжиття достатніх заходів з організації протидії диверсіям і терористичним актам та планування антитерорисгичного забезпечення у військовій частині А1352;

- зберігання ракет та елементів боєприпасів до систем і комплексів, які зняті з озброєння, не у сховищах, а на майданчиках відкритого зберігання. При цьому не всі майданчики відкритого зберігання мали обвалування та відповідне укриття;

- відсутність організації взаємодії та координації між органами військового управління. військовими частинами, установами і організаціями Збройних Сил України з питань відновлення озброєння та військової техніки, забезпечення запасами військово-технічного майна, а також між структурними підрозділами технічного забезпечення органів військового управління Збройних Сил України;

- неналежна організація виконання заходів з планування забезпечення, ведення обліку та списання військового майна за номенклатурою центральних служб забезпечення Озброєння Збройних Сил України;

- порушення порядку проведення інвентаризації військового майна, закріпленого за військовою частиною А1352 та оформлення її результатів в Озброєнні Збройних Сил України підпорядкованих військових частинах;

- неналежний контроль за виконання заходів щодо реалізації Програм забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз і складів озброєння, ракет і боєприпасів Збройних Сил України на 1995-2015 року, затвердженої постановою КМУ від 28.06.1995 року №472 (зі змінами), у військових частинах безпосереднього підпорядкування Озброєння Збройних Сил України.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-95 Дисциплінарного статуту.

Статтею 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що, службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).

Згідно ст. 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Суд зазначає, що з Наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 року № 99КП "Про причини та умови виникнення надзвичайної події у військовій частині А1352 (місто Балаклія) не вбачається відомостей про те, в чому саме полягало скоєне правопорушення саме позивачем, не зазначено які причини та умови спричинили вчинення ОСОБА_5 правопорушення, якщо таке мало місця, також не визначено ступень вини позивача.

У межах проведення службового розслідування, особа, щодо якої воно проводиться може давати пояснення. Відповідно до ст. 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Згідно ч. 1 ст. 106 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України усі заохочення та дисциплінарні стягнення (крім зауваження), передбачені цим Статутом, у тому числі і заохочення, оголошені командиром усьому особовому складу підрозділу (команди), військової частини, заносяться у тижневий строк до службової картки військовослужбовця (додаток 3 до цього Статуту).

Підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення (порушення військової дисципліни та громадського порядку) визначено Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних силах України, яка затверджена Наказом Міністра оборони України №82 від 15.03.2004 р. та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.03.2004 року за № 385/8984 (далі - Інструкція №82).

Пунктом 1.2. Інструкції №82 визначено, що службове розслідування проводиться у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, що загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення або заподіяло матеріальну чи моральну шкоду; невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичної сили, зброї або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільного населення; порушення правил несення вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити тяжкі наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції №82, рішення про проведення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові особи у разі необхідності клопочуть за підпорядкованістю про призначення службового розслідування. Міністр оборони України та начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України та їх заступники можуть призначати службові розслідування безпосередньо або доручати їх проведення підпорядкованим посадовим особам.

Згідно п.1.5 Інструкції №82 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. У наказі зазначаються підстави для призначення розслідування, особа (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, термін проведення та посадові особи, яким доручено його провадження. Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником) чи доручено іншій посадовій особі. У разі потреби залучення фахівців до проведення службового розслідування командиром (начальником) призначається комісія у складі групи фахівців на чолі з головою комісії, про що оголошується в наказі.

Пунктами 1.6, 1.7 Інструкції №82 визначено, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено посадовою особою, якою він призначений, або старшим начальником, але не більше як на один місяць. У термін службового розслідування не включається час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці або на лікуванні. До участі у проведенні розслідування не повинні залучатися особи, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особи, які особисто зацікавлені в його результатах.

Начальник (командир) зобов'язаний призначити службове розслідування не пізніше триденного терміну з моменту, коли йому стало відомо про факт учинення правопорушення, подію, що потребують з'ясуванню обставин, за яких вони сталися.

Відповідно до ст.4.3 Інструкції №82, після підписання акт службового розслідування подається на розгляд посадовій особі, яка призначила розслідування. До акта додаються всі матеріали розслідування

Посадова особа, яка призначала службове розслідування, проводить бесіду з військовослужбовцем, стосовно якого воно проводилось.

Міністр оборони України та начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України проводять бесіду з військовослужбовцем особисто або письмово доручають її проведення своїм заступникам, командувачам видів Збройних Сил України, командувачу Високомобільних десантних військ Збройних Сил України або особам, на яких покладено тимчасове виконання їх обов'язків у порядку, встановленому законодавством України.

Таким чином визначений законодавцем визначено певний вичерпний перелік посадових осіб, які до прийняття рішення про застосування до військовослужбовця Міністром оборони дисциплінарного стягнення зобов'язані провести бесіду з ним особисто.

Частиною 4 ст. 4.3 Інструкції проведення розслідування ЗСУ встановлено, що за результатами бесіди оформляється аркуш бесіди із зазначенням дати її проведення, а також заперечень, прохань [побажань) особи, стосовно якої проведено службове розслідування. Аркуш бесіди підписується особою, яка проводила бесіду, військовослужбовцем, з яким вона проводилась, присутніми посадовими особами та його безпосереднім начальником.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що аркуш бесіди з позивачем не складався, заперечень, прохань та побажань з цього приводу ніхто не запитував.

Представником відповідача також до матеріалів справи не було надано зазначених документів передбачених вимогами Інструкції проведення розслідування ЗСУ.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 року було витребувано у відповідача - Міністерства оборони України, акт службового розслідування, який став підставою для видання наказу Міністра оборони України від 22.05.2017 року №99КП "Про причини та умови виникнення надзвичайної події у військовій частині А1352 (місто Балаклія) та притягнення до дисциплінарної відповідальності".

На виконання зазначеної ухвали відповідачем було надано лист, в якому зазначено, що Листом Начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України від 09.08.2017р, №306/1/5770, повідомлено, що відповідно до рішення Міністерства оборони України від 13.05.2017 року № 925 дск необхідні матеріали службового розслідування направлені до Слідчого управління Служби Безпеки України в Харківській області (супровідний лист 01.06.2017 № 306/1/539) (копія додасться).

Відповідно до листа Начальника слідчого відділу Управління Служби безпеки України від 13.10.2017р. №70/6-5258, слідчим відділом УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22017220000000104 від 23.03.2017р. за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 113 КК України. В рамках кримінального провадження призначено військову експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, м. Київ. На виконання клопотань експертів 28.08.2017р. матеріали службової перевірки за результатами службового розслідування ГУ ВСП ЗС України реєстр. № 2522 дск, надіслані до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, м. Київ, де знаходяться на даний час.

У зв'язку з викладеним вище, Міністерство оборони України надати зазначені в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2017р. матеріали службового розслідування, не має можливості.

Отже, суд зазначає, що відповідачем не спростовано факту позивача проте, що з ним аркуш бесіди не складався, заперечень, прохань та побажань з цього приводу ніхто у нього не запитував, як передбачено відповідно до вимог Інструкції №82.

Як вбачається з наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 року № 99КП "Про причини та умови виникнення надзвичайної події у військовій частині А1352 (місто Балаклія)" та притягнення до дисциплінарної відповідальності", службове розслідування було призначено наказом Міністерства оборони України від 23.03.2017 року № 163.

Статтею 85 Дисциплінарного статуту встановлено, що "службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).

Тобто не пізніше 23.04.2017 року розслідування повинно було бути закінченим.

Відповідно до ст. 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці.

22.05.2017 року Міністром оборони України було видано наказ № 99КП "Про причини та умови виникнення надзвичайної події у військовій частині А1352 (місто Балаклія)" та притягнення до дисциплінарної відповідальності", в якому ОСОБА_3 - позивач зазначений не був.

22.06.2017 року ТВО Міністра оборони України було видано наказ №117КП "Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 99КП" яким позивача було включено до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 99КП та притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином в супереч встановленого законодавством місячного терміну, рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності було прийняте через 2 місяці після закінчення службового розслідування.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи ознайомлення з наказом Міністра оборони України № 99КП та наказом Міністра оборони України № 117КП про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулось 02.08.2017 року, вже під час реалізації наказу Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 10.07.2017 року № 298 про звільнення мене з військової служби та виконання виданого на його підставі наказу командира військової частини А1352 № 241 (по стройовій частині) від 01.08.2017 року про організацію здавання посади головного інженера - заступника командира військової частини А1352.

На підставі вищевикладеного, колегія судді приходить до висновку, що при прийнятті спірного наказу відповідачем були порушені вимоги Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних силах України, яка затверджена Наказом Міністра оборони України №82 від 15.03.2004 р., а тому позовна вимога позивача про скасування п.10 Наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 року № 99КП "Про причини та умови виникнення надзвичайної події у військовій частині А1352 (місто Балаклія)" та притягнення до дисциплінарної відповідальності" із змінами внесеними наказом Міністра оборони України від 22.06.2017 року № 117 КП "Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 99КП в частині притягнення головного інженера - заступника командира військової частини А1352 підполковника ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності - звільнення з військової служби за службовою невідповідальністю підлягає задоволенню.

Скасування п.10 оскаржуваного наказу має наслідком поновлення позивача ОСОБА_3 на військовій службі та посаді, яку він займав до реалізації Наказу Міністра оборони України від 22.05.2017 року № 99КП "Про причини та умови виникнення надзвичайної події у військовій частині А1352 (місто Балаклія)" та притягнення до дисциплінарної відповідальності" із змінами внесеними наказом Міністра оборони України від 22.06.2017 року № 117 КП "Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 99КП.

Тому, в даній частині вірним способом відновлення порушеного права буде саме поновлення позивача на попередній посаді, замість зобов'язання Міністерства оборони України вчинити таке поновлення.

Таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

В частині позовних вимог щодо стягнення з Міністерства оборони України на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазнає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Пунктом 1.11 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 р. №260, (далі - Інструкція №260), визначено, що військовослужбовцям, рішення про звільнення яких з військової служби або переміщення на нижчеоплачувану посаду визнані незаконними та які у зв'язку з цим поновлені на військовій службі (посаді), за рішенням повноважного органу, який прийняв рішення про таке поновлення, виплачується грошове забезпечення за час вимушеного прогулу або різниця за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді, що вони недоотримали внаслідок незаконного звільнення (переміщення).

Таким чином, з урахуванням норм п. 1.11 Інструкції №260, позовна вимога про стягнення з Міністерства оборони України на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з Міністерства оборони України на користь позивача 1 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначений в статті 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грошима, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обсягу страждань, яких вона зазнала, та обґрунтованості розміру моральної шкоди, які могли б бути підставою для задоволення вказаної позовної вимоги.

В розумінні статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Проте, позивач не зазначила які саме витрати (збитки) понесла, та також не вказала на яку суму були витрати, не надала належних доказів, та жодним чином не обґрунтувала причинно-наслідковий зв'язок між її витратами (збитками) та діями/бездіяльністю Відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що адміністративний позов ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про скасування наказу, зобов'язання поновити на військовій службі та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про скасування наказу, зобов'язання поновити на військовій службі та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу- задовольнити частково.

Скасувати п.10 Наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 року № 99КП "Про причини та умови виникнення надзвичайної події у військовій частині А1352 (місто Балаклія)" та притягнення до дисциплінарної відповідальності" із змінами внесеними наказом Міністра оборони України від 22.06.2017 року № 117 КП "Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 99КП в частині притягнення головного інженера - заступника командира військової частини А1352 підполковника ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності - звільнення з військової служби за службовою невідповідальністю.

Поновити ОСОБА_3 на військовій службі та посаді, яку він займав до реалізації Наказу Міністра оборони України від 22.05.2017 року № 99КП "Про причини та умови виникнення надзвичайної події у військовій частині А1352 (місто Балаклія)" та притягнення до дисциплінарної відповідальності" із змінами внесеними наказом Міністра оборони України від 22.06.2017 року № 117 КП "Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 99КП.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу починаючи з 31.08.2017 року по день фактичного поновлення на посаді.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу починаючи з 31.08.2017 року по день фактичного поновлення на посаді звернути до негайного виконання.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 02.02.2018 року.

Головуючий суддя О.М. Тітов

Судді Ю.В. Бадюков

О.В.Панченко