Ухвала суду № 71976866, 29.01.2018, Львівський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

29 січня 2018 року №813/4921/17

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.

за участю секретаря судового засідання Ванчак М.Л.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №813/4921/17 за позовом Приватного акціонерного товариства «Інтернафтогазбуд» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Інтернафтогазбуд» (м.Київ, вул.Велика Житомирівська, 25/2) до Головного управління ДФС у Львівській області (м.Львів, вул.Стрийська, 35) про визнання протиправним та скасування рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу №1 від 28.03.2017 року.

Ухвалою суду Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2017 року було відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання.

11 січня 2018 року через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з означеним позовом.

У підготовчому засіданні 29.01.2018 року судом поставлено на вирішення клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Представник позивача проти залишення позовної заяви без розгляду заперечив, наголошуючи на тому, що позивач строку звернення до суду не пропустив.

Представник відповідача підтримала аргументи та вимоги свого клопотання й просила суд залишити позовну заяву без розгляду, у зв’язку із пропуском установленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Заслухавши думку представників сторін щодо залишення позовної заяви без розгляду, перевіривши матеріали справи, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд вважає, що клопотання підлягає до задоволення, а позовна заява - залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб’єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб’єкту владних повноважень право на пред’явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб’єкта владних повноважень. (ч.2 ст.122 КАС України).

Отже, за змістом ст.122 КАС України початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавець пов’язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

При цьому, слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов’язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Загалом, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Аналогічна позиція викладена постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 року №6-152цс-14.

В даному адміністративному позові позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення №1 від 28.03.2017 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Як зазначає представник позивача, ним 13.04.2017 року надіслано скаргу на адресу ДФС України на рішення №1 від 28.03.2017 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

За результатами розгляду первинної скарги 15.06.2017 року ДФС України було винесено рішення №12857/6/99-99-17-01-15, яким залишено без змін оскаржуване у справі рішення, а скаргу позивача – без змін. Дане рішення було надіслано позивачу, яке отримано уповноваженою особою останнього 22.06.2017 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Пунктом 56.19 ст.56 Податково кодексу України передбачено, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 статті 56 цього Кодексу.

Згідно п.п.56.17.3 п.56.17 ст.56 Податкового кодексу України, процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізовує державну податкову і митну політику.

Отже, позивачем використано процедуру адміністративного оскарження в досудовому порядку, шляхом подачі скарги до ДФС України.

Тобто, позивач, починаючи з 22.06.2017 року, знав про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Однак, до суду позивач звернувся з адміністративним позовом лише 13.12.2017 року, згідно штемпеля відділення поштового відділення на поштовому конверті, яким була скерована позовна заява до суду, що дає змогу прийти до висновку про порушення Підприємством строку звернення до суду.

Пункт 4 статті 122 КАС України визначає, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов’язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Враховуючи наведені обставини, позивач міг та повинен був дізнатись про обставини, що слугували підставою для звернення до суду з означеним позовом.

Відповідно до ст.123 КАС України, передбачає наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов’язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

В даному випадку, докази, які б підтверджували наявність поважних причин строку звернення до суду, позивачем не надано.

При цьому, суд враховує, що строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№3236/03 від 03.04.2008, §41) зазначено, що «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави».

При цьому, докази, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, позивачем не надано. Відсутня також і обґрунтована заява позивача щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Таким чином, беручи до уваги відсутність доказів про поважність причин пропуску звернення до суду та відсутність заяви про поновлення пропущеного строку, суд дійшов висновку, про задоволення клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв’язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням), тому судовий збір в сумі 1 600,00 грн., сплачений згідно квитанції №ПН421959 від 12.12.2017 року підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст.118, 120, 122, 123, 239, 241, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання представника Головного управління ДФС у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити повністю.

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Інтернафтогазбуд» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення – залишити без розгляду.

Повернути Приватному акціонерному товариству «Інтернафтогазбуд» судовий збір в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп., сплачений відповідно до квитанції №ПН421959 від 12.12.2017 року.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України та у строки, визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки визначені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 02 лютого 2018 року.