Рішення № 71976793, 23.01.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/4690/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Костіної А.В.,

позивача - ОСОБА_1

представника відповідачів - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

02 грудня 2015 року ОСОБА_1 /надалі – позивач; ОСОБА_1І./ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, у якій з урахуванням заяви від 15.01.2016 /том 1 а.с. 96-97/, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Полтавській області від 06.11.2015 №625 о/с у частині звільнення інспектора з організації діяльності спеціальних установ міліції відділу організації служби, забезпечення масових заходів та діяльності спеціальних установ міліції управління громадської безпеки УМВС України в Полтавській області капітана міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ;

- зобов’язати УМВС України в Полтавській області розглянути рапорт, поданий 06.11.2015 ОСОБА_1 на ім’я начальника УМВС України в Полтавській області, про звільнення у зв’язку з переходом на роботу в інші міністерства і відомства, у зв’язку із виявленим бажанням проходити службу на посадах в органах та підрозділах Національної поліції України;

- зобов’язати УМВС України в Полтавській області виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.11.2015;

- зобов’язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію”, у Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області та видати відповідний наказ з цього приводу;

- стягнути з УМВС України в Полтавській області та Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 15000,00 грн у якості моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він з 27.11.2006 проходив службу в органах внутрішніх справ та на підставі наказу УМВС України в Полтавській області від 06.11.2015 №625 о/с був звільнений з органів внутрішніх справ за підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ в запас у зв’язку із скороченням штатів. Зазначав, що при звільненні з посади відповідачем не дотримано процедури, визначеної статтею 49-2 Кодексу законів про працю України, а тому оспорюваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню. Звертав увагу на те, що 06.11.2015 ним подано рапорт на ім’я начальника УМВС України в Полтавській області полковника міліції ОСОБА_3 про звільнення зі служби в ОВС у зв’язку з переходом на роботу на посадах в органах та підрозділах Національної поліції України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року відкрито провадження у справі /том 1 а.с. 2/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року залучено до участі у справі в якості відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду /том 1 а.с. 18/.

У наданих до суду запереченнях Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області зазначено, що позивач у встановленому порядку попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу закону. Законом України "Про Національну поліцію" не встановлено обов'язковості прийняття усіх без винятку працівників міліції на службу в поліцію. ОСОБА_1 за час проходження служби зарекомендував себе посередньо, мав діюче дисциплінарне стягнення, враховуючи думку керівника галузевої служби УМВС щодо недоцільності проходження ОСОБА_1 служби в Національній поліції, позитивного рішення щодо прийому позивача на службу в поліцію Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області прийнято не було. При цьому, відповідно до пункту 10 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Наказом МВС України в Полтавській області від 06.11.2015 №1388 штати органів, підрозділів, закладів установ МВС України, в тому числі УМВС України в Полтавській області, визнано такими, що втратили чинність. Таким чином, з 06 листопада 2015 року всі посади Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області є скороченими, в тому числі й посада, яку займав позивач. Вважає, що при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ УМВС України в Полтавській області діяло виключно у межах повноважень та у спосіб, що встановлені чинним законодавством /том 1 а.с. 111-113/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року заяву ОСОБА_1 про відкликання позовних вимог до Міністерства внутрішніх справ України задоволено. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України працевлаштувати позивача на посаду, яка відповідає його кваліфікації та досвіду роботи в відомчі органи та підрозділи, та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 – залишено без розгляду /том 1 а.с. 130-131/.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року у справі №816/4690/15 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди – відмовлено /том 1 а.с.132-137/.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року у справі №816/4690/15 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2016р. по справі № 816/4690/15 залишено без змін. /т.1 а.с. 161-165/.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції /т.1 а.с. 228-231/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року у справі №816/4690/15 дану адміністративну справу прийнято до провадження судді Ясиновського І.Г. /том 1 а.с. 234/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 січня 2017 року провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди зупинено для надання доказів по справі до дати наступного судового засідання, яке призначено на 10:00 15 лютого 2017 року. /том 1 а.с. 255-256/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року поновлено провадження у даній справі. /том 2 а.с. 5/

23 лютого 2017 року Полтавським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про витребування доказів /том 2 а.с. 23/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року дану адміністративну справу прийнято до провадження судді Удовіченка С.О. /том 2 а.с. 30-31/.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року у справі №816/4690/15 у задоволенні адміністративного позову - відмовлено. /том 2 а.с. 136-144/.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі №816/4690/15 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2017р. по справі № 816/4690/15 залишено без змін. /том 2 а.с. 171-177/.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2017р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017р. у даній справі скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. /том 2 а.с. 237-242/.

В ухвалі від 08 листопада 2017 року Вищим адміністративним судом України зазначено, що “в порушення вимог статті 159 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення судами не з'ясовано дотримання відповідачем при звільненні позивача гарантій, передбачених Кодексом законів про працю України, зокрема вимог статті 49-2 цього Кодексу, в частині чи була можливість перевести позивача на іншу посаду, чи були у відповідача вакантні посади, які б міг зайняти позивач, чи пропонували позивачу вакантні посади. Висновки судів в цій частині ґрунтуються на неповно з'ясованих обставинах справи, оскільки довідка відповідача від 21.02.2017р. (т.2 а.с.17) про відсутність посад не містить даних про їх наявність чи відсутність, а обґрунтована виключно невідповідністю основних обов'язків міліції основним обов'язкам поліцейського, що на думку відповідача свідчить про відсутність таких посад. Крім того, судами не з'ясовано питання дотримання відповідачем при звільненні позивача передбаченого статтею 49-2 Кодексу законів про працю України двомісячного строку попередження про можливе звільнення у зв'язку зі скороченням штатів. Висновки судів щодо не поширення на спірні правовідносини норм Кодексу законів про працю України суперечать правовим позиціям та практиці застосування цих норм Верховним Судом України (постанова від 01.10.2013р. №21-319а13 та інші). Судами також не з'ясовано питання проведення атестації позивача, яка за правилами пункту 48 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991р. №114 за певних умов є обов'язковою при звільненні зі служби в органах внутрішніх справ. Крім того, рапорт позивача та надані відповідачем документи не містять даних про те, що під час розгляду рапорту було враховано характеристику позивача, його показники в роботі та інші дані, які можуть бути враховані при звільненні та прийнятті на службу. В цій частині суди також не врахували, що за змістом пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Національну поліцію” працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, повинні відповідати вимогам саме до поліцейських, однак рапорт позивача та питання доцільності подальшого проходження ним служби в органах Національної поліції вирішено керівництвом органів внутрішніх справ, а не в порядку передбаченому Законом України “Про Національну поліцію”, який набрав чинності наступного після звільнення позивача днем.”.

24 листопада 2017 року дана справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду для розгляду, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року дану справу прийнято до провадження судді Сич С.С. та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні /том 3 а.с. 8-9/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року поновлено судовий розгляд у адміністративній справі № 816/4690/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди. /том 3 а.с. 43-44/.

11 грудня 2017 року Полтавським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про витребування доказів /том 3 а.с. 46-48/.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 27 листопада 2006 року проходив службу в органах внутрішніх справ, зокрема, з 15 травня 2012 року – на посаді інспектора з організації діяльності спеціальних установ міліції відділу організації служби, забезпечення масових заходів та діяльності спеціальних установ міліції управління громадської безпеки УМВС України в Полтавській області, що підтверджується копією послужного списку ОСОБА_1 /том 1 а.с. 44-48/.

06.11.2015 ОСОБА_1 подано рапорт на ім’я начальника УМВС України в Полтавській області про звільнення зі служби в ОВС у зв’язку з переходом на роботу в інші міністерства і відомства /том 1 а.с. 118/.

Наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області № 625 о/с від 06 листопада 2015 року «По особовому складу» згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1, інспектора з організації діяльності спеціальних установ міліції відділу організації служби, забезпечення масових заходів та діяльності спеціальних установ міліції управління громадської безпеки УМВС /том 1 а.с. 115/.

Не погодившись з наказом УМВС України в Полтавській області від 06.11.2015 №625о/с у частині звільнення інспектора з організації діяльності спеціальних установ міліції відділу організації служби, забезпечення масових заходів та діяльності спеціальних установ міліції управління громадської безпеки УМВС України в Полтавській області капітана міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому, з урахуванням заяви від 15.01.2016 /том 1 а.с. 96-97/, просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Полтавській області від 06.11.2015 №625 о/с у частині звільнення інспектора з організації діяльності спеціальних установ міліції відділу організації служби, забезпечення масових заходів та діяльності спеціальних установ міліції управління громадської безпеки УМВС України в Полтавській області капітана міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ;

- зобов’язати УМВС України в Полтавській області розглянути рапорт, поданий 06.11.2015 ОСОБА_1 на ім’я начальника УМВС України в Полтавській області, про звільнення у зв’язку з переходом на роботу в інші міністерства і відомства, у зв’язку із виявленим бажанням проходити службу на посадах в органах та підрозділах Національної поліції України;

- зобов’язати УМВС України в Полтавській області виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.11.2015;

- зобов’язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію”, у Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області та видати відповідний наказ з цього приводу;

- стягнути з УМВС України в Полтавській області та Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 15000,00 грн у якості моральної шкоди.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, у ході реформування органів внутрішніх справ наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області № 625 о/с від 06 листопада 2015 року «По особовому складу» згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1, інспектора з організації діяльності спеціальних установ міліції відділу організації служби, забезпечення масових заходів та діяльності спеціальних установ міліції управління громадської безпеки УМВС /том 1 а.с. 115/.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2014 року №1118-р схвалено Концепцію першочергових заходів з реформування системи Міністерства внутрішніх справ та Стратегію розвитку органів внутрішніх справ.

Зокрема, Концепцією першочергових заходів реформування системи Міністерства внутрішніх справ пропонувалось здійснити комплекс організаційних і практичних заходів, спрямованих на розбудову Міністерства внутрішніх справ як цивільного органу європейського зразка та формування в найближчій перспективі поліції як основного виконавця заходів забезпечення безпеки населення.

Метою Концепції є визначення пріоритетів, основних напрямів, очікуваних результатів та засобів перетворення МВС на правоохоронне багатопрофільне цивільне відомство європейського зразка.

Одним із заходів щодо реалізації положень названої Концепції визначено розроблення та прийняття нових і внесення змін до чинних законодавчих актів з урахуванням європейських норм і стандартів, спрямованих на врегулювання діяльності Національної поліції.

02 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України №580-VIІI "Про Національну поліцію" (далі по тексту - Закон України №580-VIІI), відповідно до преамбули якого цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України №580-VIII з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Пунктом 9 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України №580-VIII передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Особливий порядок набрання чинності Законом України №580-VIII передбачено самим Законом №580-VIII.

Так, відповідно до підпункту 1 пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №580-VIII цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України "Про Національну поліцію" був опублікований в газеті "Голос України" 06 серпня 2015 року № 141-142, тому з 07 серпня 2015 року набрали чинності, зокрема, пункти 8, 9 Закону України №580-VIII, а отже з цієї дати всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до частини 1, 2, 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Оскільки між пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України №580-VIII та статтею 49-2 Кодексу законів про працю України існує неузгодженість, хоча вказані нормативно-правові акти видані одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, тобто Закон України №580-VIII.

Більш того, Закон України №580-VIII є спеціальним нормативно-правовим актом на відміну від Кодексу законів про працю України, який є загальним нормативно-правовим актом, а тому перевага надається спеціальному нормативно-правовому акту - Закону України №580-VIII.

Верховним Судом України у постанові від 17 лютого 2015 року у справі №21-8а15 у справі за позовом ОСОБИ_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (далі – УМВС) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу висловлено правову позицію, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Таким чином, позивач вважається у встановленому законом порядку повідомленим про скорочення штатів в силу наведеної вище норми спеціального закону – пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №580-VIII, а положення статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо персонального попередження працівників не пізніше ніж за два місця про наступне вивільнення до спірних відносин не застосовуються.

Відповідно до частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; 3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Отже, згідно з приписами частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України правом ліквідовувати юридичну особу наділений суб'єкт її створення.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" визначено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" територіальні органи міністерства утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра Кабінетом Міністрів України.

Статтею 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1. Ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2, у тому числі, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області.

Таким чином Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області ліквідовано, а не реорганізовано.

Судом встановлено, що Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості про перебування юридичної особи Управління МВС в Полтавській області в стані припинення за рішенням засновників з 06.11.2015 та станом на 22.01.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено запису про припинення юридичної особи Управління МВС в Полтавській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 22.01.2018 /том 3 а.с. 92-96/.

А отже, на час розгляду даної справи юридична особа Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області не припинена.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1388 від 06 листопада 2015 року «Про організаційно-штатні питання» наказано уважати такими, що втратили чинність, штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України згідно з Переліком змін у штатах МВС, до додається /том 1 а.с. 122-123/.

Як вбачається з витягу переліку змін у штатах МВС, затвердженого наказом МВС від 06.11.2015 № 1388 /том 1 а.с. 123/, в УМВС України в Полтавській області скасовано всі штати, скорочено всі посади в кількості – 6096.

А отже подальше проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ (використання на службі) є неможливим.

Довідкою УМВС України в Полтавській області від 18.12.2017 № 2333/118/12/01/15-2017 підтверджено, що з 07.11.2015 штатів УМВС України в Полтавській області не існувало, будь-які штатні посади не вводилися /том 3 а.с. 58/.

Відтак, в УМВС України в Полтавській області з дня звільнення позивача, останній робочий день якого в УМВС України в Полтавській області - 06.11.2015, були відсутні вакантні посади, які б міг зайняти позивач, та УМВС України в Полтавській області не мало можливості перевести позивача на посаду в УМВС України в Полтавській області через відсутність будь-яких штатних посад.

Згідно з пунктом 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Отже, пунктом 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" визначена можливість колишніх працівників органів внутрішніх справ бути прийнятими на службу до поліції у спрощеній процедурі без проходження ними конкурсу, однак ці положення не містять в жодному випадку обов’язку керівників цих установ безапеляційно приймати до лав поліції усіх без винятку працівників лише за фактом виявлення останніми такого бажання, та допускає оцінку здатності працівника на виконання завдань, поставлених перед новоутвореною структурою поліції.

Судом встановлено, що 06.11.2015 позивач подав рапорт, у якому, з огляду на наявне бажання продовжити службу на посадах в органах та підрозділах Національної поліції України, просив звільнити його зі служби в ОВС у зв'язку з переходом на роботу в інші міністерства і відомства /том 1 а.с. 118/.

У відповідності до пункту 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Відповідно до пункту 48 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114, атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із займаних посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку.

Строки атестації рядового і начальницького складу визначаються Міністром внутрішніх справ.

Судом встановлено, що остання атестація позивача проведена у липні 2011 року за період з липня 2010 року по липень 2011 року, що підтверджується копією атестаційного листа від 08.07.2011 /том 3 а.с. 37-38/. Інших доказів на підтвердження проведення атестації позивача після вказаної дати відповідачами до суду не надано.

Таким чином, УМВС України в Полтавській області у порушення вимог пункту 48 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114, при звільненні позивача з органів внутрішніх справ не проведено його атестацію, оскільки з дня останньої атестації позивача на час його звільнення з органів внутрішніх справ пройшло більше одного року.

Водночас, згідно з пунктом 47 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114, атестація осіб рядового і начальницького складу проводиться з метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи, поліпшення добору, розстановки і виховання кадрів, стимулювання підвищення кваліфікації, ініціативності, творчої активності та відповідальності працівників за доручену справу.

А тому не проведення УМВС України в Полтавській області атестації позивача перед його звільненням не тягне для позивача жодних правових наслідків, не порушує прав та інтересів позивача, оскільки результати такої атестації не є підставою для з’ясування відповідності працівників міліції вимогам поліцейських, визначених Законом України "Про Національну поліцію", за умови відповідності яким працівник міліції упродовж трьох місяців з дня опублікування Закону України "Про Національну поліцію" може бути прийнятий на службу до поліції згідно пункту 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.

Натомість, наказом МВС України від 06.11.2015 №1388 "Про організаційно-штатні питання" скасовано всі штати та скорочено усі посади в УМВС України в Полтавській області /том 1 а.с. 122-123/. А отже подальше проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ (використання на службі) є неможливим.

Довідкою УМВС України в Полтавській області від 18.12.2017 № 2333/118/12/01/15-2017 підтверджено, що з 07.11.2015 штатів УМВС України в Полтавській області не існувало, будь-які штатні посади не вводилися /том 3 а.с. 58/.

Відтак, в УМВС України в Полтавській області з дня звільнення позивача, останній робочий день якого в УМВС України в Полтавській області - 06.11.2015, були відсутні вакантні посади, які б міг зайняти позивач, та УМВС України в Полтавській області не мало можливості перевести позивача на посаду в УМВС України в Полтавській області через відсутність будь-яких штатних посад.

Таким чином, проведення чи не проведення атестації позивача як особи середнього начальницького складу органів внутрішніх справ не тягне за собою наслідків у вигляді прийняття чи не прийняття позивача на службу в поліцію, оскільки проводиться з метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи, поліпшення добору, розстановки і виховання кадрів, стимулювання підвищення кваліфікації, ініціативності, творчої активності та відповідальності працівників за доручену справу.

Наказом №1 "Про оголошення тимчасового штату апарату Головного управління Національної поліції в Полтавській області" та №2 "Про оголошення тимчасових штатів органів і підрозділів Головного управління Національної поліції в Полтавській області" оголошено тимчасові штати апарату Головного управління Національної поліції в Полтавській області та органів і підрозділів Головного управління Національної поліції в Полтавській області /том 2 а.с. 51-124/.

Довідкою УМВС України в Полтавській області від 11 січня 2017 року №44/115/12/15-2017 підтверджено, що штатна чисельність УМВС України в Полтавській області станом на 06.11.2015 становила 6102 одиниць /том 1 а.с. 249/.

Згідно довідки Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 11 січня 2017 року №45/115/12/03/15-2017 /том 1 а.с. 248/ штатна чисельність ГУНП в Полтавській області станом на 07 листопада 2015 року становила 4677 одиниць, тобто на 1425 посад стала меншою порівняно із штатною чисельністю УМВС України в Полтавській області.

Пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Отже, вказана у оскаржуваному наказі підстава для звільнення позивача визначена у зв’язку з ліквідацією УМВС України в Полтавській області, наслідком чого є абсолютне скорочення штатів ОВС. Зазначена підстава прямо визначена наведеними нормами Закону України №580-VIII.

Судом встановлено, що наказом Національної поліції України від 06.11.2015 № 5 о/с «По особовому складу» відповідно до статті 62 Закону України «Про національну поліцію» покладено тимчасове виконання обов’язків на полковника поліції ОСОБА_3, радника Голови Національної поліції України управління забезпечення діяльності Голови Національної поліції України, за вакантною посадою начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області /том 3 а.с. 20/.

Рапорт позивача від 06.11.2015 розглядався саме ОСОБА_3, на якого наказом Національної поліції України від 06.11.2015 № 5 о/с «По особовому складу» покладено тимчасове виконання обов’язків за вакантною посадою начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області.

Згідно письмових пояснень представника відповідачів /том 3 а.с. 55-57/ під час розгляду рапорту позивача від 06.11.2015 /том 1 а.с. 118/ бралося до уваги наступне: наявність у позивача діючого станом на 06.11.2017 дисциплінарного стягнення, характеристика ОСОБА_1 від 05.11.2015 /том 1 а.с. 49/, думка безпосереднього керівника позивача у формі резолюції на його рапорті від 06.11.2015 про недоцільність проходження служби в Національній поліції України /том 1 а.с. 118/.

Копією послужного списку ОСОБА_1 підтверджено, що наказом УМВС № 979 від 09.09.2015 на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення службової дисципліни, що виявилося в неналежному виконанні своїх функціональних обов’язків /том 1 а.с. 48/.

У матеріалах справи наявна копія наказу УМВС України в Полтавській області № 979 від 09.09.2015 «Про порушення дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності», пунктом 1 якого за порушення службової дисципліни, що виявилося в неналежному виконанні своїх функціональних обов’язків, ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІV, інспекторові з організації діяльності спеціальних установ міліції відділу організації служби, забезпечення масових заходів та діяльності спеціальних установ міліції УГБ УМВС капітану міліції ОСОБА_1 оголошено догану /том 1 а.с. 119/.

Службова характеристика, надана позивачу начальником УГБ УМВС України в Полтавській області полковником міліції ОСОБА_4 05.11.2015, яка була наявна станом на 06.11.2015 та врахована відповідачем, містить відомості про відношення позивача до виконання своїх службових обов’язків, а також містить відомості про особисті якості позивача /том 1 а.с. 49/.

Так, за змістом характеристики від 05 листопада 2015 року, складеної начальником УГБ УМВС України в Полтавській області полковником міліції ОСОБА_4, позивач характеризується посередньо, як недобросовісний працівник, схильний до ухиляння від виконання службових обов'язків, емоційно не стриманий та схильний перекладати вину у особистих невдачах на оточуючих. У цій характеристиці також зазначається про наявність у ОСОБА_1 діючого стягнення – догани за порушення службової дисципліни, що виявилося в неналежному виконанні своїх функціональних обов’язків, ст. 7 ДС ОВС України, наказ УМВС № 979 від 09.09.2015 /том 1 а.с. 49/.

Суд зазначає, що рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (учасниками війни) № 4/І/ХVІІ/65, яким ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій, було прийнято 18.03.2016 /том 1 а.с. 187/, а посвідчення учасника бойових, видано ОСОБА_1 29.04.2016 /том 1 а.с. 186/.

Відтак, станом на час прийняття оскаржуваного наказу - 06.11.2015 позивач не мав статусу учасника бойових дій, а тому суд відхиляє доводи позивача про переважне право залишення на службі у зв’язку з наявністю у позивача статусу учасника бойових дій.

Натомість, відповідачем враховано, що ОСОБА_1 за час проходження служби в органах внутрішніх справ зарекомендував себе посередньо, мав діюче дисциплінарне стягнення, також враховано думку керівництва галузевої служби УМВС щодо недоцільності проходження ОСОБА_1 служби в Національній поліції, у зв'язку з чим Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області не прийнято позитивного рішення щодо прийому позивача на службу в поліцію.

Отже, під час розгляду рапорту позивача було враховано службову характеристику позивача та інші дані, які можуть бути враховані при прийнятті на службу, а саме, наявність діючого дисциплінарного стягнення - догани за порушення службової дисципліни, що виявилося в неналежному виконанні своїх функціональних обов’язків, та думка безпосереднього керівника позивача у формі письмової резолюції на рапорті позивача від 06.11.2015 про недоцільність проходження служби в Національній поліції України.

Суд не бере до уваги надані позивачем копію постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 у справі № 816/5097/14 /том 1 а.с. 36-37/, копію постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2017 у справі № 816/4732/15 /том 3 а.с. 73-76/ та копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.08.2016 по справі № К/800/15858/16 /том 3 а.с. 90-91/, оскільки вказані судові рішення винесені у інших адміністративних справах та не містять інформації щодо предмету доказування у даній справі, а тому є неналежними доказами у розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції з 15.12.2017).

Таким чином, позивач не прийнятий на службу до поліції, що є підставою звільнення за скороченням штатів, оскільки за приписами пункту 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Відповідно до підпункту "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Згідно пункту 11 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішній справ відповідно до "Прикінцевих та перехідні положень" Закону України "Про Національну поліцію".

Пунктом 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Отже, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону (Закон України "Про Національну поліцію" був опублікований в газеті "Голос України" 06 серпня 2015 року № 141-142) могли бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

При цьому пункт 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", з огляду на особливий порядок набрання чинності цим Законом, набрав чинності з 07.08.2015.

Таким чином, упродовж трьох місяців, починаючи з 07.08.2015, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, могли бути прийняті на службу до поліції, зокрема, шляхом видання наказів про призначення за їх згодою.

Відтак, питання можливості прийняття позивача на службу до поліції вирішувалося на підставі тих норм Закону України "Про Національну поліцію", які набрали чинності з 07.08.2015, про що зазначено у підпункті 1 пункту 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", тоді як Закон України "Про Національну поліцію" набрав чинності 07.11.2015.

За результатами розгляду рапорту позивача від 06.11.2015 та інших документів, які описані вище, що враховувалися відповідачем при вирішенні питання щодо можливості прийняття позивача на службу до поліції, Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області не було прийнято наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського у будь-якому органі поліції, а тому він не був прийнятий на службу до її лав. Заяви на проходження конкурсу на посади що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, позивач не подавав.

Щодо доводів позивача у позовній заяві про те, що йому у день звільнення не видано копію наказу та трудову книжку, суд виходить з наступного.

Листом від 06.11.2015 року вих. № 1/2-3885 позивача повідомлено про його звільнення з органів внутрішніх справ у запас через скорочення штатів та роз'яснено, що для отримання трудової книжки, відповідних документів та проведення остаточного розрахунку при звільненні позивачу необхідно прибути до УМВС України в Полтавській області /том 1 а.с. 116/. Вказаний лист отримано позивачем 11.11.2015, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення /том 1 а.с. 116/.

22.12.2015 ОСОБА_1 отримано трудову книжку, військовий квиток, припис та витяг з наказу в частині його звільнення, що підтверджується розпискою ОСОБА_1 від 22.12.2015 /том 1 а.с. 117/.

Адміністративний позов ОСОБА_1 не містить позовних вимог пов’язаних із цією обставиною, як то стягнення середнього заробітку за період, протягом якого позивачу не було вручено трудову книжку, а тому посилання позивача на положення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників не стосуються предмета доказування у даній справі та не впливає на правову оцінку по суті заявлених позовних вимог.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач під час винесення наказу від 06 листопада 2015 року №625 о/с, в частині оскаржуваній позивачем, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Протиправності в діях відповідачів або протиправної бездіяльності відповідачів, які б порушували права або інтереси позивача судом не встановлено.

А відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу УМВС України в Полтавській області від 06.11.2015 №625 о/с у частині звільнення інспектора з організації діяльності спеціальних установ міліції відділу організації служби, забезпечення масових заходів та діяльності спеціальних установ міліції управління громадської безпеки УМВС України в Полтавській області капітана міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, похідна від неї позовна вимога про зобов’язання УМВС України в Полтавській області виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.11.2015, а також позовні вимоги про зобов’язання УМВС України в Полтавській області розглянути рапорт, поданий 06.11.2015 ОСОБА_1 на ім’я начальника УМВС України в Полтавській області, про звільнення у зв’язку з переходом на роботу в інші міністерства і відомства, у зв’язку із виявленим бажанням проходити службу на посадах в органах та підрозділах Національної поліції України та зобов’язання Головного управління Національної поліції в Полтавській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію”, у Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області та видати відповідний наказ з цього приводу, - необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з УМВС України в Полтавській області та Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 15000,00 грн у якості моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів заподіяння йому відповідачами моральної шкоди та розрахунку такої моральної шкоди.

Судом порушень законодавства України та прав позивача з боку відповідачів не встановлено, дії або бездіяльність відповідача протиправними не визнавались.

З огляду на вищевикладене, позовна вимога про стягнення з УМВС України в Полтавській області та Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 15000,00 грн у якості моральної шкоди, - необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Таким чином, враховуючи обставини справи, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні, а отже у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 241-245, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: 36004, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (місцезнаходження: 36014, Полтавська область, м. Полтава, вул. Пушкіна, 83, ідентифікаційний код: 40108630), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (місцезнаходження: 36000, Полтавська область, м. Полтава, вул. Пушкіна, 83, ідентифікаційний код: 08592276) про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 02 лютого 2018 року.

Суддя С.С. Сич