Постанова № 71976652, 31.05.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2017 року м. Київ № 810/661/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Касьянової О.В.,

представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1,

від відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СТЕЙТ ОІЛ”

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СТЕЙТ ОІЛ» (далі - позивач) з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.11.2016 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що зафіксовані в тексті акта фактичної перевірки від 25.10.2016 – 28.10.2016 висновки перевіряючих про порушення ТОВ «СТЕЙТ ОІЛ» вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на загальну суму 1 758 732,08 грн. є безпідставними. Позивач стверджує, що облік реалізації нафтопродуктів на АЗС ТОВ «СТЕЙТ ОІЛ» ведеться через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені до фіскального режиму роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у змінному звіті оператора АЗС за формою № 17-НП. В ході проведення фактичної перевірки працівникам Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області надавалися змінні звіти за формою № 17-НП, про що директором АЗС було зазначено в розд. 4 Прикінцеві положення» акта перевірки. Також позивач вказує на те, що в пп. 2.2.13 п. 2.2 розд. 2 «Описова частина» акта перевірки перевіряючими не зазначені відомості щодо дат, за які вимагались змінні звіти, та за які дати такі звіти були відсутні на АЗС 25.10.2016 і до перевірки не пред’явлені.

За наведених обставин, позивач вважає факт порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відсутнім, а податкове повідомлення-рішення від 18.11.2016 № НОМЕР_1 прийняте на підставі акта фактичної перевірки – незаконним.

Відповідач позовних вимог не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову (вх. № 5491/17 від 26.04.2017) та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів заперечень зазначив, що відповідно до пп. 10.3.2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком відображається у відомостях на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП, а відпуск дизельного пального – у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП за марками та видами. Як стверджує представник відповідача, до перевірки позивачем не було надано відомостей та звітів форми № 16-НП та № 17-НП, що свідчить про недотримання ним вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо забезпечення обліку нафтопродуктів за місцем їх реалізації.

За наведених обставин, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що упродовж періоду з 25.10.2016 по 28.10.2016 працівниками Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці ТОВ «СТЕЙТ ОІЛ» (автозаправної станції з магазином) за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівськ Борщагівка, вул. Кільцева, 4Б, за результатами якої складений акт перевірки від 31.10.2016 № 2858/1000/14/39436796 (зареєстрований в територіальному органі ДФС за місцем державної реєстрації суб’єкта господарювання 07.11.2016 за № 0133/28/10/РРО/39436796).

Як вбачається з тексту цього акта від 07.11.2016, в ході проведення фактичної перевірки АЗС встановлено факт продажу за готівкові та безготівкові кошти паливно-мастильних матеріалів та інших товарів. При цьому, виявлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на загальну суму 1 758 732,08 грн., а саме: на момент початку перевірки 25.10.2016 о 12 год. 46 хв. на АЗС з магазином був відсутній та 25.10.2016 до перевірки не складався змінний звіт оператора АЗС за формою № 17-НП. Одночасно перевіряючими зафіксовано, що на початку перевірки згідно даних Х-звіту реєстратора розрахункових операцій наявні певні залишки паливно-мастильних матеріалів у ємностях АЗС, обсяги, марки та вартість яких зафіксовані в акті перевірки.

Відповідно до висновків акта фактичної перевірки позивачем порушено вимоги п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР та положення Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496).

Поряд з цим, у п. 4.1 розд. 4 акта перевірки начальником АЗС ОСОБА_3, який був присутній під час проведення фактичної перевірки, були внесенні зауваження про те, що змінний звіт оператора АЗС за формою № 17-НП був наданий 28.10.2016, та окремо надані письмові пояснення з питання аналогічного змісту.

18.11.2016 Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, як контролюючий орган за місцем податкового обліку ТОВ «СТЕЙТ ОІЛ», на підставі акта перевірки від 07.11.2016 за № 0133/28/10/РРО/39436796 прийняв податкове повідомлення-рішення форми «С» за № НОМЕР_1, яким визначив позивачу штрафні (фінансові) санкції за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 3 517 464,16 грн.

За даними розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, застосована до позивача сума штрафу 3 517 464,16 грн. становить 2-х кратний розмір встановленої перевіркою вартості необлікованих товарних запасів (1 758 732,08 грн.).

За наслідками процедури адміністративного оскарження в порядку, визначеному ст. 56 Податкового кодексу України, вказане податкове повідомлення-рішення від 18.11.2016 залишено без змін згідно рішення Державної фіскальної служби України від 02.02.2017 № 1927/6/99-99-11-03-01-25.

Не погоджуючись з правомірністю податкового повідомлення-рішення від 18.11.2016 № НОМЕР_1, позивач звернувся з цим позовом до Київського окружного адміністративного суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі за текстом – Закон № 265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Статтею 6 зазначеного Закону встановлено, зокрема, що облік товарних запасів ведеться юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз викладених норм Закону дає підстави для висновку, що суб'єкти підприємницької діяльності несуть відповідальність за реалізацію товарів, які не були ними обліковані належним чином.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Статтею 8 цього Закону встановлено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Між тим, з урахуванням специфіки здійснення діяльності із роздрібної торгівлі нафтопродуктами та з метою встановлення єдиного порядку організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496) (далі - Інструкція № 281).

Зокрема, п.п. 14.3 цієї Інструкції передбачено, що облік нафти і нафтопродуктів у фізичних величинах (за об'ємом, масою) ведеться безпосередньо матеріально відповідальними особами, а бухгалтерська служба підприємства здійснює їх кількісно-грошовий облік.

Відповідно до п. 14.4 Інструкції, матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП.

Між тим, за правилами встановленими п.п. 10.2.1, 10.2.8, 10.2.10, 10.3.1.3, 10.3.2.1, 10.3.2.2, 10.3.3.2, 10.3.4.2, 10.4.1, 10.4.3 Інструкції, приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.

У разі відсутності розходження між фактично прийнятою кількістю нафтопродукту і кількістю, зазначеною у ТТН, оператор проставляє час надходження автоцистерни на АЗС і власним підписом в накладній засвідчує її приймання. Один примірник ТТН залишається на АЗС, а два - повертаються водієві, який поставляв нафтопродукт.

На підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП (додаток 14).

Облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

Відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП (додаток 16).

Відпуск дизельного палива за відомостями відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП за марками та видами.

Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

Відпуск нафтопродуктів за платіжними картками відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

На АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС № 17-НП.

Після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою № 17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на АЗС.

Таким чином, відповідно до положень Інструкції обліковими документами, які фіксують та підтверджують надходження та реалізацію нафтопродуктів на АЗС є, в тому числі, змінні звіти за формою № 17-НП та журнал обліку надходження нафтопродуктів форми № 13-НП, які повинні зберігатися на АЗС. При цьому, змінні звіти за формою № 17-НП складається оператором АЗС після завершення зміни.

Відповідно до листа ДПА України від 25.12.2009 № 28896/7/23-7017/14591 порушенням установленого порядку ведення обліку нафтопродуктів є встановлення при проведенні перевірки факту незберігання (відсутності) другого примірника змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Як вбачається з тексту акта перевірки, позивачу інкримінується порушення порядку ведення обліку нафтопродуктів на АЗС, а саме: відсутність станом на 25.10.2016 року лише змінного звіту форми № 17-НП. При цьому, відомості щодо запитуваних працівниками контролюючого органу у відповідальної посадової особи АЗС (начальника ОСОБА_3В.) змінних звітів форми № 17-НП за конкретні дати у тексті акта перевірки, копія якого наявна у матеріалах справи, відсутні.

Між тим, в силу норм п.п. 85.4, 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

У судовому засіданні 31.05.2017 представник відповідача в усному порядку підтвердив, що окремо акт, в якому був би зафіксований факт відмови посадових осіб АЗС позивача від надання тих чи інших документів, з невідомих причин працівниками Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області не складався.

Водночас представник позивача на спростування висновків акта перевірки зазначив, що змінні звіти оператора АЗС форми № 17-НП були пред’явлені перевіряючим 28.10.2016. На підтвердження наведених обставин представник позивача подав до суду разом з матеріалами позову копії змінних звітів АЗС Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Кільцева, буд. 4Б за формою № 17-НП, складених оператором АЗС за період з 24.10.2016 по 28.10.2016 (а.с. 12 – 23).

Дослідивши надані позивачем копії змінних звітів суд встановив, що вони оформлені відповідно до вимог Інструкції та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а також містять необхідні відомості про рух та обліковий залишок нафтопродуктів по АЗС за відповідний період.

Зокрема, з тексту змінного звіту форми № 17-НП за 25.10.2016 вбачається, що такий змінний звіт було оформлено за період зміни оператора АЗС, що тривала з 0 год. 00 хв. 25.10.2016 по 0 год. 00 хв. 26.10.2016, а тому як наслідок даний звіт не міг бути наданий перевіряючим станом на момент початку фактичної перевірки (12 год. 46 хв. 25.10.2016).

Таким чином, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем здійснювалася реалізація нафтопродуктів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем їх реалізації та зберігання.

Враховуючи вищенаведене та наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для накладення на позивача фінансової санкції за ст. 20 Закону № 265/95-ВР, а тому податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 18.11.2016 № НОМЕР_1 є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Однак, всупереч наведених вимог Кодексу відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій щодо винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт відсутності в його діях складу правопорушення, визначеного п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки спір вирішено на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, то документально підтверджені витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 52 761,96 грн, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.11.2016 № НОМЕР_1.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СТЕЙТ ОІЛ” за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби судовий збір у розмірі 52761 (п’ятдесят дві тисячі сімсот шістдесят одна) грн. 96 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 06 червня 2017 р.