Постанова № 71976638, 03.10.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2017 року № 810/3577/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гараж ОСОБА_1» до Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Гараж ОСОБА_1» з позовом до Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.05.2015 №0001522201 та №0001532201.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 30.03.2015 №90/10-13-22-05/35040775 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Гараж ОСОБА_1» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «КВП Спецбуд», ТОВ «КВП Девелопмент», ТОВ «Компанія БТС», ТзОВ «Калібра Україна», ТОВ «Флешком», ТОВ «Акстор».

Позивач стверджує, що правомірно сформував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками взаємовідносин з ТОВ «КВП Спецбуд», ТОВ «КВП Девелопмент», ТОВ «Компанія БТС», ТзОВ «Калібра Україна», ТОВ «Флешком», ТОВ «Акстор», господарські операції з вказаними контрагентами підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, податковими накладними, актами виконаних робіт.

За наведених обставин висновки, викладені в акті перевірки, позивач вважає необґрунтованими, а прийняті за результатами розгляду акта перевірки податкові повідомлення-рішення таким, що підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є законними.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентами у перевіряємий період були вчинені виключно з мотивів мінімізації податкових зобов’язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією, контрагенти позивача мають ознаки фіктивності та задіяні у схемах формування необґрунтованої податкової вигоди третім особам.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд за клопотанням позивача ухвалив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 13.03.2015 по 19.03.2015 Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Гараж ОСОБА_1» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Рента Центр» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, ТОВ «КВП Девелопмент» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014, ТОВ «Компанія БТС» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 та за період з 01.10.2014 по 31.10.2014, ТОВ «Калібра Україна» за період з 01.10.2014 по 30.11.2014, ТОВ «Флешком» за період з 01.10.2014 по 31.10.2014, ТОВ «Акстор» за період з 01.10.2014 по 30.11.2014, ТОВ «КВП Спецбуд» за період з 01.11.2014 по 30.11.2014, ТОВ «Пуск» за період з 01.11.2014 по 30.11.2014.

Результати перевірки оформлені Актом від 30.03.2015 №90/10-13-22-05/35040775 (далі – Акт перевірки) (т.1, а.с. 15-35).

Перевіркою виявлені порушення ТОВ «Гараж ОСОБА_1» вимог:

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.1, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 4’ 059’ 300,00 грн.;

- пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 4’ 272’ 948,00 грн., у тому числі за липень 2014 року – на 483926,00 грн., за вересень 2014 року на 363023,00 грн., за жовтень 2014 року на 1’ 318’ 639,00 грн. та за листопад 2014 року на 2’ 107’ 360,00 грн.

Висновок контролюючого органу про заниження податкових зобов’язань зводиться до відсутності документального підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «КВП Спецбуд», ТОВ «КВП Девелопмент», ТОВ «Компанія БТС», ТзОВ «Калібра Україна», ТОВ «Флешком», ТОВ «Акстор», за наслідками яких позивач у перевіряємий період сформував показники податкового кредиту та витрат, на суму яких зменшив об’єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств.

На підтвердження такого висновку контролюючий орган в Акті перевірки посилається на податкову інформацію, що міститься в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», за даними якої контрагенти позивача відсутні за зареєстрованим місцезнаходженням, не мають достатньої кількості адміністративно-господарських засобів, зокрема, основних фондів, майна, виробничих активів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів для виконання господарських зобов’язань за укладеними з позивачем договорами.

Викладені обставини контролюючим органом в Акті перевірки були розцінені як доказ укладення позивачем правочинів з ТОВ «КВП Спецбуд», ТОВ «КВП Девелопмент», ТОВ «Компанія БТС», ТзОВ «Калібра Україна», ТОВ «Флешком», ТОВ «Акстор» без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача і його контрагентів у схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необгрунтованої податкової вигоди шляхом документального оформлення та відображення у податковому і бухгалтерському обліку фіктивних (безтоварних) господарських операцій.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 12.05.2015 №0001522201, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на 6’ 088’ 950,00 грн., у тому числі за основним платежем на 4’ 059’ 300,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – на 2’029’650,00 грн. (т.1, а.с. 57);

- від 12.05.2015 №0001532201, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 6’ 409’ 422,00 грн., у тому числі за основним платежем на 4’ 272’ 948,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – на 2’136’474,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «КВП Спецбуд», ТОВ «КВП Девелопмент», ТОВ «Компанія БТС», ТзОВ «Калібра Україна», ТОВ «Флешком», ТОВ «Акстор», на підставі яких позивачем сформовано спірні суми податкових вигод, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету придбання та обставини використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступне.

01 листопада 2014 року між ТОВ «Гараж ОСОБА_1» (покупець) та ТОВ «КВП Спецбуд» (продавець) був укладений договір поставки №01/11/14-1, у порядку та на умовах якого продавець зобов’язувався передати у власність покупця, а покупець зобов’язувався прийняти та оплатити товар (т.1, а.с. 208-209).

Сторони домовились, що детальна інформація щодо адреси поставки, ціни та загальної вартості визначається у додатках до договору.

01 листопада 2014 року між ТОВ «Гараж ОСОБА_1» (покупець) та ТОВ «КВП Спецбуд» (продавець) було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки від 01.11.2014 №01/11/14-1, відповідно до умов якої вартість товару становить 9’995’843,59 грн., місцем поставки товару є склад покупця, розташований за адресою: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 22 (т.1, а.с. 210-211).

28 листопада 2014 року між ТОВ «Гараж ОСОБА_1» (покупець) та ТОВ «КВП Спецбуд» (продавець) було укладено додаткову угоду №2 до договору поставки від 01.11.2014 №01/11/14-1, відповідно до умов якої вартість товару становить 1’ 997’ 128,10 грн., місцем поставки товару є склад покупця, розташований за адресою: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 22 (т.1, а.с. 212-213).

Судом встановлено, що у листопаді 2014 року на виконання умов договору поставки від 01.11.2014 №01/11/14-1 ТОВ «КВП Спецбуд» поставило позивачеві товари, перелік яких наведено у додаткових угодах №1 від 01.11.2014 та №2 від 28.11.2014, на загальну суму 11’ 992’ 971,00 грн., у тому числі ПДВ 1’998’828,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №0000007 від 30.11.2014, №0000008 від 30.11.2014, №0000009 від 30.11.2014, №0000010 від 30.11.2014, №0000011 від 30.11.2014, №0000012 від 30.11.2014, №0000013 від 30.11.2014, №0000014 від 30.11.2014, №0000015 від 30.11.2014, №0000016 від 30.11.2014, №0000017 від 30.11.2014, №0000018 від 30.11.2014. (т.1, а.с. 214-244, т.2, а.с. 1).

За фактом поставки товару позивач отримав від ТОВ «КВП Спецбуд» податкові накладні на загальну суму 11’ 992’ 971,00 грн., у тому числі ПДВ 1’998’828,00 грн., а саме: №5 від 30.11.2014 на суму 999974,50 грн., у тому числі ПДВ 166662,40 грн., №6 від 30.11.2014 на суму 999974,88 грн., у тому числі ПДВ 166662,50 грн., №7 від 30.11.2014 на суму 999527,89 грн., у тому числі ПДВ 166588,00 грн., №8 від 30.11.2014 на суму 997600,12 грн., у тому числі ПДВ 166266,70грн., №9 від 30.11.2014 на суму 999990,00 грн., у тому числі ПДВ 166665,00 грн., №10 від 30.11.2014 на суму 999874,20 грн., у тому числі ПДВ 166645,70 грн., №11 від 30.11.2014 на суму 999599,14 грн., у тому числі ПДВ166599,90 грн., №12 від 30.11.2014 на суму 999759,58 грн., у тому числі ПДВ 166626,60 грн., №13 від 30.11.2014 на суму 999683,77 грн., у тому числі ПДВ 166614,00 грн., №14 від 30.11.2014 на суму 998637,00 грн., у тому числі ПДВ 166439,50 грн., №15 від 30.11.2014 на суму 999374,40 грн., у тому числі ПДВ 166562,40 грн., №16 від 30.11.2014 на суму 998976,00 грн., у тому числі ПДВ 166496,00 грн. (т.1, а.с. 214-244).

В оплату за поставлений товар позивач відповідно до платіжних доручень перерахував на користь ТОВ «КВП Спецбуд» кошти у загальній сумі 959437,28 грн. (т.4, а.с. 210-211). Позивачем також було видано ТОВ «КВП Спецбуд» простий вексель серії АА №1696959 від 29.12.2014 на суму 11’033’533,96 грн. (т.4, а.с. 214).

01 вересня 2014 року між ТОВ «Гараж ОСОБА_1» (замовник) та ТОВ «КВП Девелопмент» (виконавець) були укладені договори №120, №121 та 122, у порядку та на умовах яких виконавець зобов’язувався за завданням замовника надавати останньому клінінгові послуги (послуги з комплексного прибирання) об’єктів торгівлі, офісних приміщень (кабінетів), перелік яких наводиться у додатках до відповідного договору (т.2, а.с. 17-32).

Відповідно до пункту 2.1.3 вказаних договорів, за результатами виконаних робіт виконавець складає та передає замовникові звіт.

Згідно з пунктом 4.1 вказаних договорів, замовник оплачує виконавцеві вартість наданих послуг з розрахунку 75,00 грн. за один квадратний метр прибирання забрудненої площі та 10,00 грн. за один квадратний метр миття вікон і вітрин.

Пунктом 4.2 вказаних договорів передбачено, що підставою для оплати послуг є акт приймання-передачі послуг.

Судом встановлено, що у вересні 2014 року на виконання умов договорів від 01.09.2014 №120, №121 та №122 ТОВ «КВП Девелопмент» були надані позивачеві послуги з прибирання забрудненої площі приміщень на загальну суму 2’ 178’ 136,80 грн., що підтверджується:- звітом про виконані послуги за вересень 2014 року за договором від 01.09.2014 №120 (т.2, а.с. 33-35); звітом про виконані послуги за вересень 2014 року за договором від 01.09.2014 №121 (т.2, а.с. 38-39); звітом про виконані послуги за вересень 2014 року за договором від 01.09.2014 №122 (т.2, а.с. 42-43);

- актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2014 №4 на суму 726045,60 грн., №5 від 30.09.2014 на суму 726045,60грн, №6 від 30.09.2014 на суму 726045,60 грн. (т.2, а.с. 36, 40, 44).

В оплату за надані послуги позивач відповідно до платіжних доручень перерахував на користь ТОВ «КВП Девелопмент» кошти у загальній сумі 174250,94 грн. (т.4, а.с. 212). Позивачем також було видано ТОВ «КВП Девелопмент» прості векселі на суму 2003885,86 грн., а саме: серії АА №2373979 від 29.12.2014 на суму 551794,66 грн., серії АА №2373980 від 29.12.2014 на суму 726045,60 грн., серії АА №1696956 від 29.12.2014 на суму 726045,60 грн. (т.4, а.с. 216-221).

За фактом отримання відповідних послуг ТОВ «КВП Девелопмент» передало позивачеві податкові накладні на загальну суму 2’178’136,80 грн., у тому числі ПДВ 363022,80 грн., а саме: №13 від 30.09.2014 на суму 726045,60 грн., у тому числі ПДВ 121007,60 грн., №14 від 30.09.2014 на суму 726045,60 грн., у тому числі ПДВ 121007,60 грн., №15 від 30.09.2014 на суму 726045,60 грн., у тому числі ПДВ 121007,60 грн. (т.2, а.с. 37, 41, 45).

05 травня 2014 року між ТОВ «Гараж ОСОБА_1» (замовник) та ТОВ «Компанія БТС» (виконавець), були укладені договори №75, №76, №77, №78, №79, №80, №81, №82, №83, №84, №85, №86 та №87, у порядку та на умовах яких виконавець зобов’язувався організувати за забезпечити надання замовнику послуг, що полягають у ручному завантаженні та розвантаженні вантажу на складі замовника, включаючи весь комплекс пов’язаних з ними операцій по укладанню і кріпленню вантажу, його сепаруванню тощо (т.2, а.с. 68-132).

Судом встановлено, що у липні 2014 року на виконання умов договорів від 05.05.2014 №75, №76, №77, №78, №79, №80, №81, №82, №83, №84, №85, №86 та №87 ТОВ «Компанія БТС» були надані позивачеві послуги з розвантаження та навантаження вантажів, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 2903557,80 грн., а саме: №ОУ-0000642 від 31.07.2014 на суму 223350,60 грн., №ОУ-0000644 від 31.07.2014 на суму 223350,60 грн., №ОУ-0000646 від 31.07.2014 на суму 223350,60 грн., №ОУ-0000647 від 31.07.2014 на суму 223350,60 грн., №ОУ-0000648 від 31.07.2014 на суму 223350,60 грн., №ОУ-0000649 від 31.07.2014 на суму 223350,60 грн., №ОУ-0000650 від 31.07.2014 на суму 223350,60 грн., №ОУ-0000652 від 31.07.2014 на суму 223350,60 грн., №ОУ-0000653 від 31.07.2014 на суму 223350,60 грн., №ОУ-0000654 від 31.07.2014 на суму 223350,60 грн., №ОУ-0000655 від 31.07.2014 на суму 223350,60 грн., №ОУ-0000656 від 31.07.2014 на суму 223350,60 грн., №ОУ-0000657 від 31.07.2014 на суму 223350,60 грн. (т.2, а.с. 140-163).

Судом також встановлено, що між ТОВ «Гараж ОСОБА_1» (покупець) та ТОВ «Компанія БТС» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу №167 від 01.10.2014, у порядку та на умовах якого продавець зобов’язувався передати у власність покупця, а покупець зобов’язувався прийняти та оплатити товар (т.2, а.с. 133-134).

Сторони домовились, що детальна інформація щодо адреси поставки, ціни та загальної вартості товару визначається у додатках до договору.

30 жовтня 2014 року між ТОВ «Гараж ОСОБА_1» (покупець) та ТОВ «Компанія БТС» (продавець) було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки від №167 від 01.10.2014, відповідно до умов якої вартість товару становить 7’514’ 695,80 грн., місцем поставки товару є склад покупця, розташований за адресою: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 22 (т.2, а.с. 135-136).

Судом встановлено, що у жовтні 2014 року на виконання умов договору поставки від 30.10.2014 №167 ТОВ «Компанія БТС» поставило позивачеві товари, перелік яких наведено у додатковій угоді № 1 від 30.10.2014 на загальну суму 7’514’696,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000290 від 31.10.2014 на суму 991678,56 грн., №РН-0000291 від 31.10.2014 на суму 718824,00 грн., №РН-0000292 від 31.10.2014 на суму 942720,00 грн., №РН-0000293 від 31.10.2014 на суму 952746,00 грн., №РН-0000294 від 31.10.2014 на суму 921983,40 грн., №РН-0000295 від 31.10.2014 на суму 999643,44 грн., №РН-0000310 від 31.10.2014 на суму 990780,00 грн., №РН-0000311 від 31.10.2014 на суму 996320,40 грн. (т.2, а.с. 165-181).

За фактом поставки товарів та надання послуг ТОВ «Компанія БТС» передало позивачеві податкові накладні на загальну суму 10418254,80 грн., у тому числі ПДВ 1736376,00 грн., а саме: №66 від 31.07.2014 на суму 223350,60 грн., у тому числі ПДВ 37225,10 грн., №67 від 31.07.2014 на суму 223350,60 грн., у тому числі ПДВ 37225,10 грн., №68 від 31.07.2014 на суму 223350,60 грн., у тому числі ПДВ 37225,10 грн., №69 від 31.07.2014 на суму 223350,60 грн., у тому числі ПДВ 37225,10 грн., №70 від 31.07.2014 на суму 223350,60 грн., у тому числі ПДВ 37225,10 грн., №71 від 31.07.2014 на суму 223350,60 грн., у тому числі ПДВ 37225,10 грн., №72 від 31.07.2014 на суму 223350,60 грн., у тому числі ПДВ 37225,10 грн., №73 від 31.07.2014 на суму 223350,60 грн., у тому числі ПДВ 37225,10 грн., №74 від 31.07.2014 на суму 223350,60 грн., у тому числі ПДВ 37225,10 грн., №75 від 31.07.2014 на суму 223350,60 грн., у тому числі ПДВ 37225,10 грн., №76 від 31.07.2014 на суму 223350,60 грн., у тому числі ПДВ 37225,10 грн., №77 від 31.07.2014 на суму 223350,60 грн., у тому числі ПДВ 37225,10 грн., №78 від 31.07.2014 на суму 223350,60 грн., у тому числі ПДВ 37225,10 грн., №45 від 31.10.2014 на суму 991678,56 грн., у тому числі ПДВ 165279,80 грн., №46 від 31.10.2014 на суму 718824,00 грн., у тому числі ПДВ 119804,00 грн., №47 від 31.10.2014 на суму 942720,00 грн., у тому числі ПДВ 157120,00 грн., №48 від 31.10.2014 на суму 952746,00 грн., у тому числі ПДВ 158791,00 грн., №49 від 31.10.2014 на суму 921983,40 грн., у тому числі ПДВ 153663,90 грн., №50 від 31.10.2014 на суму 999643,44 грн., у тому числі ПДВ 166607,20 грн., №52 від 31.10.2014 на суму 990780,00 грн., у тому числі ПДВ 165130,00 грн., №53 від 31.10.2014 на суму 996321,60 грн., у тому числі ПДВ 166053,60 грн. (т.2, а.с. 139, 141, 143, 145, 147, 149, 151, 153, 155, 157, 159, 161, 163, 165-180).

В оплату за надані послуги позивач відповідно до платіжних доручень перерахував на користь ТОВ «Компанія БТС» кошти у загальній сумі 3711807,28 грн. (т.4, а.с. 195-209, 213). Позивачем також було видано ТОВ «Компанія БТС» простий вексель серії АА №1696962 від 29.12.2014 на суму 6708507,86 грн. (т.4, а.с. 222).

04 липня 2014 року між ТОВ «Гараж ОСОБА_1» (покупець) та ТОВ «Калібра Україна» (постачальник) був укладений договір поставки №230620014КР, у порядку та на умовах якого постачальник зобов’язувався поставляти та передавати у власність покупця продукцію, найменування, одиниця виміру, та загальна кількість якої узгоджується у додатках до договору (т.3, а.с. 27-32).

Судом встановлено, що у жовтні-листопаді 2014 року на виконання умов договору поставки від 04.07.2014 №230620014КР ТОВ «Калібра Україна» поставило позивачеві товари на суму 710955,66 грн., що підтверджується видатковими накладними: №39 від 14.10.2014 на суму 125835,00 грн., №46 від 04.11.2014 на суму 203116,00 грн., №51 від 12.11.2014 на суму 73864,80 грн., №53 від 20.11.2014 на суму 152031,00 грн., №60 від 28.11.2014 на суму 156109,20 грн. (т.3, а.с. 43-57).

За фактом поставки товарів ТОВ «Калібра України» передало позивачеві податкові накладні на загальну суму 710956,50 грн., у тому числі ПДВ 118492,80 грн., а саме: №1 від 14.10.2014 на суму 125835,00 грн., у тому числі ПДВ 20972,50 грн., №2 від 04.11.2014 на суму 203116,50 грн., у тому числі ПДВ 33852,75 грн., №7 від 12.11.2014 на суму 73864,80 грн., у тому числі ПДВ 12310,80 грн., №9 від 20.11.2014 на суму 152031,00 грн., у тому числі ПДВ 25338,50 грн., №16 від 28.11.2014 на суму 156109,20 грн., у тому числі ПДВ 26018,20 грн. (т.3, а.с. 43-57).

02 січня 2013 року між ТОВ «Гараж ОСОБА_1» (покупець) та ТОВ «Флешком» (постачальник) був укладений договір поставки №02113/02-01, у порядку та на умовах якого постачальник зобов’язувався поставляти та передавати у власність покупця продукцію, найменування, одиниця виміру, та загальна кількість якої узгоджується у додатках до договору (т.3, а.с. 79-84)

Судом встановлено, що у жовтні 2014 року на виконання умов договору поставки від 02.01.2013 №02113/02-01 ТОВ «Флешком» поставило позивачеві товари на суму 149392,20 грн., що підтверджується видатковими накладними №417 від 07.10.2014 на суму 1500,00 грн., №444 від 21.10.2014 на суму 130927,20 грн., №464 від 28.10.2014 на суму16965,00 грн. (т.3, а.с. 85-90).

За фактом поставки товарів ТОВ «Флешком» передало позивачеві податкові накладні на загальну суму 149392,20 грн., у тому числі ПДВ 24898,70 грн., а саме: №8 від 07.10.2014 на суму 1500,00 грн., у тому числі ПДВ 250,00 грн., №24 від 21.10.2014 на суму 130927,20 грн., у тому числі ПДВ 21821,20 грн., №37 від 28.10.2014 на суму 16965,00 грн., у тому числі ПДВ 2827,50 грн. (т.3, а.с. 85-90).

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на користь ТОВ «Флешком» кошти на суму 149392,20 грн. (т.3, а.с. 91-94).

19 вересня 2012 року між ТОВ «Гараж ОСОБА_1» (покупець) та ТОВ «Акстор» (продавець) укладено договір №147, у порядку та на умовах якого продавець зобов’язується продати покупцю товар (сумки, чохли та аксесуари для мобільних телефонів, комп’ютерів (ноутбуків),фото і відеотехніки), а покупець зобов’язується прийняти цей товари та оплатити його вартість (т.3, а.с. 112-115).

Судом встановлено, що у жовтні-листопаді 2014 року на виконання умов договору поставки від 19.09.2012 №147 ТОВ «Акстор» поставило позивачеві товари на суму 187971,30 грн., що підтверджується видатковими накладними №516 від 13.10.2014 на суму 68279,60 грн., №554 від 29.10.2014 на суму 53627,70 грн., №579 від 12.11.2014 на суму 66064,10 грн. (т.3, а.с. 118-126).

За фактом поставки товарів ТОВ «Акстор» передало позивачеві податкові накладні на загальну суму 187971,30 грн., у тому числі ПДВ 31328,57 грн., а саме: №21 від 13.10.2014 на суму 68279,60 грн., у тому числі ПДВ 11379,93 грн., №47 від 29.10.2014 на суму 53627,70 грн., у тому числі ПДВ 8937,95 грн., №26 від 12.11.2014 на суму 66064,10 грн., у тому числі ПДВ 11010,68 грн. (т.3, а.с. 118-126).

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на користь ТОВ «Флешком» кошти на суму 185583,50 грн. (т.3, а.с. 128-131).

Як вбачається з матеріалів справи, сума податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «КВП Спецбуд», ТОВ «КВП Девелопмент», ТОВ «Компанія БТС», ТзОВ «Калібра Україна», ТОВ «Флешком», ТОВ «Акстор», була включена позивачем до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, а вартість придбаних товарів і послуг була віднесена позивачем до складу витрат підприємства за 2014 рік.

Вирішуючи, чи було дотримано позивачем вимоги податкового законодавства при формуванні спірних сум податкового кредиту за наслідками вказаних господарських операцій, суд виходив з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин.

У силу положень підпункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу витрат будь-які витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У силу положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до пункту 2.1 вказаного Положення первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" ( 852-15 ), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що вимоги, які пред'являються до оформлення первинних документів, мають імперативний характер. Законом встановлені ті реквізити, які мають бути обов'язково вказані при складенні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську операцію.

При цьому, первинні документи повинні не лише містити повну інформацію про виконану господарську операцію, але й виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції з конкретним постачальником.

Збільшуючи грошові зобов’язання позивача з податку на прибуток та податку на додану вартість, відповідач виходив з того, що ТОВ «КВП Спецбуд», ТОВ «КВП Девелопмент», ТОВ «Компанія БТС», ТзОВ «Калібра Україна», ТОВ «Флешком», ТОВ «Акстор» поставки товарів та послуг до ТОВ «Гараж ОСОБА_1» не здійснювало, позаяк вказані суб’єкти господарювання є фіктивними підприємствами, що перебувають під контролем невідомих осіб, та здійснюю діяльність, пов’язану з наданням необґрунтованої податкової вигоди третім особам шляхом документального оформлення безтоварних (фіктивних) господарських операцій.

У постанові від 22.09.2015 у справі позовом ТОВ «Фоззі-Фуд» до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України вказав, що за наявності відомостей, що засновник та директор юридичної особи – постачальника заперечує свою участь у її створенні та діяльності, а також підписання будь-яких первинних документів, перевірка та встановлення такої обставини має значення для правильного вирішення спору.

Водночас у постанові Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №21-170а16 міститься висновок, відповідно до якого обставини, засвідчені письмовими поясненнями посадових осіб контрагентів, щодо діяльності очолюваних ними підприємств (зокрема, такі що свідчать про підписання первинних документів невстановленими особами) не можуть залишитися неврахованим судами, оскільки ознаки фіктивного підприємства несумісні з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами, а перевірка та встановлення таких обставин має значення для правильного вирішення спору, оскільки такі ознаки фіктивності господарської діяльності безпосередньо впливають на встановлення чи спростування факту здійснення господарської операції та формування на її підставі правомірної податкової вигоди.

З метою підтвердження або спростування доводів відповідача про номінальне керівництво директорами ТОВ «КВП Спецбуд», ТОВ «КВП Девелопмент», ТОВ «Компанія БТС», ТзОВ «Калібра Україна», ТОВ «Флешком», ТОВ «Акстор» очолюваними ними підприємствами суд ухвалами від 24.04.2017 та від 23.05.2017 викликав для допиту у якості свідків директора ТОВ «Компанія БТС» ОСОБА_2, директора ТОВ «КВП Девелопмент» ОСОБА_3, директора ТОВ «КВП Спецбуд» ОСОБА_4, керівників ТЗОВ «Калібра Україна» – ОСОБА_5, ОСОБА_6, засновника ТОВ «Флешком» ОСОБА_7, директора ТОВ «Флешком» ОСОБА_8, директора ТОВ «Акстор» ОСОБА_9.

Судові повістки про виклик до суду керівників ТзОВ «Калібра Україна» ОСОБА_5, ОСОБА_6, директора «КВП Девелопмент» ОСОБА_3, директора ТОВ «Флешком» ОСОБА_10, директора ТОВ «Компанія БТС» були врученні останнім, що підтверджується рекомендованими повідомлення про вручення поштових відправлень, оригінали яких містяться у матеріалах справи (т.5, а.с. 143-154, 184).

Судова повістка про виклик до суду директора ТОВ «КВП «Спецбуд» ОСОБА_4 не була вручена адресату у зв’язку з його смертю, що підтверджується довідкою відділення поштового зв’язку на конверті, у якому направлялась повістка (т.5, а.с. 151-152).

Натомість повістки про виклик до суду керівника ТОВ «Акстор» тричі повернулись на адресу суду у зв’язку з закінченням терміну зберігання (т.5, а.с. 143-145, 214-215, 221-222).

У судове засідання, призначене на 23.05.2017, з’явився директор ТОВ «Флешком» ОСОБА_10, який підтвердив, що ТОВ «Флешком» мало взаємовідносини з ТОВ «Гараж ОСОБА_1» згідно договору поставки №02113/02-01 від 02.01.2013, на виконання якого ТОВ «Флешком» поставило ТОВ «Гараж ОСОБА_1» аксесуари до мобільних телефонів та передало податкові і видаткові накладні, підписані головним бухгалтером ТОВ «Флешком».

Інші викликані судом особи у судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Разом з цим, від директора ТОВ «Калібра Україна» ОСОБА_5 надійшли нотаріально завірені письмові пояснення, у яких ОСОБА_5 підтвердив, що 04.07.2014 між ТОВ «Гараж ОСОБА_1» та ТОВ «Калібра Україна» був укладений договір поставки №230620014КР, на виконання якого ТОВ «Калібра Україна» поставило ТОВ «Гараж ОСОБА_1» товари (аксесуари до мобільних телефонів) на загальну суму 710955,66 грн. Директор ТОВ «Калібра Україна» ОСОБА_5 також підтвердив, що особисто підписав укладений з ТОВ «Гараж ОСОБА_1» договір поставки від 04.07.2014 №230620014КР, специфікації до нього та видаткові і податкові накладні, що були передані позивачеві (т.5, а.с. 157).

Позивачем під час розгляду справи були також відібрані нотаріально завірені пояснення керівників ТОВ «КВП Спецбуд» ОСОБА_11, ТОВ «КВП Девелопмент» ОСОБА_12, які підтвердили факти укладання та виконання договорів від 01.11.2014 №01/11/14-1, від 01.09.2014 №120, № 121, №122 (т. 6, а.с. 7-8).

Таким чином, матеріалами справи спростовуються висновки контролюючого органу про фіктивність ТОВ «КВП Спецбуд», ТОВ «КВП Девелопмент», ТОВ «Калібра» та ТОВ «Флешком».

Водночас, щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Компанія БТС», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом, зміст укладених між позивачем та ТОВ «Компанія БТС» договорів передбачав надання останнім послуг з організації та забезпечення ручного завантаження та розвантаження вантажів на складах ТОВ «Гараж ОСОБА_1», включаючи весь комплекс пов’язаних з ними операцій по укладанню і кріпленню вантажу, його сепаруванню тощо.

Відповідно до пояснень позивача, послуги з навантаження та розвантаження ТОВ «Компанія БТС» надавались в мережі магазинів ТОВ «Гараж ОСОБА_1», у якій переважно реалізуються мобільні телефони та аксесуари до них, які підприємство купує у інших постачальників.

У судовому засіданні судом з’ясовано, що у періоді, на який припадають господарські операції позивача з ТОВ «Компанія БТС», мережа ТОВ «Гараж ОСОБА_1» налічувала 254 об’єктів роздрібної торгівлі товарами.

При цьому, з письмових пояснень позивача судом встановлено, що вантажні та розвантажувальні роботи супроводжувались також наданням супутніх послуг як-то пакування та розпакування, що здійснювалось вручну шляхом наповнення коробок розміром 2х2 метри упаковками меншого об’єму.

Таким чином, матеріалами справи та наданими під час розгляду справи поясненнями позивача підтверджується, що послуги, які надавались ТОВ «Компанія БТС» позивачеві на підставі договорів від 05.05.2014 №75, №76, №77, №78, №79, №80, №81, №82, №83, №84, №85, №86 та №87 є трудомісткими, їх фактичне здійснення об’єктивно вимагає наявності у кожної із сторін відповідних адміністративно-господарських засобів.

Разом з цим, матеріали справи містять докази, що свідчать про відсутність у ТОВ «Компанія БТС» матеріально-технічної бази, будь-якого персоналу, основних фондів, інформації про наявність дозволів та ліцензій, спеціалістів (працівників) організаційних структур, складських приміщень транспортних засобів та техніки, які об’єктивно необхідні для надання передбачених вказаними договорами послуг.

Під час проведення перевірки позивача, контролюючим органом проаналізовано номенклатуру зареєстрованих в ЄРПН ТОВ «Компанія БТС» податкових накладних, у результаті чого встановлено, що контрагент позивача формував податковий кредит за рахунок операцій з ТОВ «Технотрейдкомпані», ТОВ «Скіфія-Транзит», ТОВ «Укрпромплюс», ТОВ «Купалинка Україна».

При цьому, згідно з податкової інформації від 26.08.2014 №2570/10-13-07-01-14, що надійшла від оперативного управління ДПІ у Києво-Святошинському районі, під час здійснення оперативних заходів щодо відпрацювання ризикового підприємства ТОВ «Укроргенергогаз» було опитано його директора – ОСОБА_13, який пояснив, що до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Технотрейдкомпані» не має жодного відношення.

Згідно податкової інформації, складеної ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, основним постачальником ТОВ «Скіфія-Транзит» є ТОВ «Ювіант». У свою чергу ТОВ «Ювіант» податкових зобов’язань по взаємовідносинам з ТОВ «Скіфія-Транзит» не декларувало. Аналізом інформації, наявної в АІС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «Ювіант» не має будь-яких основних засобів, трудових ресурсів, обладнання і транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Згідно податкової інформації, складеної Ірпінською ОДПІ, у ході зустрічної звірки ТОВ «ТД «Купалинка Україна» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за липень 2014 року встановлено, що ТОВ «Купалинка Україна» формувало податковий кредит за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Ювіант». При цьому ТОВ «Ювіант» жодних податкових зобов’язань за операціями з ТОВ «Купалинка Україна» не декларувало.

Крім того, контролюючим органом досліджено ланцюг постачання товарів від ТОВ «Компанія БТС» до ТОВ «Гараж ОСОБА_1» (стретч-плівка, пакети, піддони, яшики, коробки), за наслідками чого встановлно обрив ланцюга постачання на підприємствах, які не є виробниками вказаного виду продукції, тобто відсутній факт формування саме цього активу (товару), як ресурсу внаслідок власного виробництва або реального придбання у інших суб'єктів господарювання.

Надані позивачем документи на підтвердження реальності господарських операцій ТОВ «Гараж ОСОБА_1» з ТОВ «Компанія БТС» (договори, акти виконаних робіт), судом відхиляються, позаяк зазначені документи не дають можливості встановити, які саме та в якому обсязі були виконані роботи, конкретне місце їх виконання.

Наявні акти не дають можливості визначити порядок формування ціни, фактичних обсягу здійснених навантажень (розвантажень) товарів, витрат контрагента, пов’язаних з наданням таких послуг, у тому числі витрат на роботу техніки, вантажників.

Докази фактичного перебування працівників ТОВ «Компанія БТС», які здійснювали вантажно-розвантажувальні роботи, здійснення позивачем поточного контролю за станом виконання робіт - відсутні.

Також, зміст доданих актів не дозволяє дійти однозначного висновку щодо доцільності і обґрунтованості замовлення відповідних послуг у ТОВ «Компанія БТС» та наявності у позивача мети отримання прибутку.

Позивачем не доведено належними доказами необхідність понесення у липні 2014 року витрат у розмірі 2903557,80 грн. за послуги з розвантаження та навантаження, а також співмірності понесених витрат із отриманим прибутком за вказаний період.

Не спростованими належними засобами доказування є висновки контролюючого органу щодо відсутності руху товарів від ТОВ «Компанія БТС» з огляду на відсутність у позивача будь-яких документів, що засвідчують отримання товару.

Суд зазначає, що серед суттєвих умов віднесення до витрат, пов'язаних з виконанням робіт (послуг), та, відповідно, формування податкового кредиту (витрат), є можливість за наявними первинними документами встановити об'єм виконаних робіт, їх калькуляцію та якісні показники виконаних послуг для необхідності їх ідентифікації та визначення факту (способу) їх використання у господарській діяльності підприємства, а також встановлення відповідності/невідповідності цифрових даних про обсяги наданих послуг зазначеним у звітах даним бухгалтерського обліку позивача.

Суд також звертає увагу, що платник податку повинен бути обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. Позивачем під час розгляду справи не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження осіб, які діяли від імені його контрагента, ідентифікував осіб, що підписували документи від їх імені.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Відповідно частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності передбачає наявність розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника.

Тобто господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку.

Слід зазначити, що платник, плануючи господарську діяльність, повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів та зменшення податкового навантаження. Відповідно, операція, яка збільшує витрати платника податків за наявності об'єктивної можливості для їх скорочення, має кваліфікуватися як така, що позбавлена розумної економічної причини.

При цьому, при визначенні податкових наслідків господарських операцій необхідно враховувати, що ділова мета господарської операції є недобросовісною у разі домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою.

Сукупність установлених судом фактичних даних зі спору свідчить про те, що позивачем оформлювалися операції з надання послуг та поставки товарів від ТОВ «Компанія БТС» виключно з метою створення видимості руху активів без їх реального отримання.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції ТОВ «Гараж ОСОБА_1» з ТОВ «Компанія БТС» фактично не мали реального характеру, замовлення послуг та поставка товарів оформлені лише документально та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Таким чином, сама по собі наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових накладних, актів виконаних робіт тощо) та витрат не може бути підставою для отримання позивачем відповідних податкових вигод.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

З урахуванням викладеного, суд зазначає про обґрунтованість висновків Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.1, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138 та пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, у частині взаємовідносин з ТОВ «Компанія БТС», що привело до завищення витрат на суму 8681879,00 грн. та податкового кредиту на суму 1736375,00 грн.

Отже, контролюючий орган правомірно збільшив позивачеві грошове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 2344107,33 грн., у тому числі на 1562738,22 грн. за основним платежем та 781369,11 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та правомірно збільшив позивачеві грошове зобов’язання з ПДВ у розмірі 2604562,50грн., у тому числі за основним платежем – 1736375,00 грн. та 868187,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Натомість висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій ТОВ «Гараж ОСОБА_1» з ТОВ «КВП Спецбуд», ТОВ «КВП Девелопмент», ТзОВ «Калібра Україна», ТОВ «Флешком», ТОВ «Акстор» спростовується доказами, наявними у матеріалах справи.

Зокрема, матеріалами справи підтверджується, що укладені між позивачем та ТОВ «КВП Спецбуд», ТОВ «КВП Девелопмент», ТзОВ «Калібра Україна», ТОВ «Флешком», ТОВ «Акстор» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 12.05.2015 №0001522201 у частині визначення ТОВ «Гараж ОСОБА_1» грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 3744842,67 грн. у тому числі за основним платежем на 2496561,78 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1248280,89 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Податкове повідомлення-рішення від 12.05.2015 №0001532201 у частині визначення ТОВ «Гараж ОСОБА_1» грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 3804859,50 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 2536573,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1268286,50 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв’язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128,159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 12.05.2015 №0001522201 у частині визначення ТОВ «Гараж ОСОБА_1» грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 3744842 (три мільйони сімсот сорок чотири тисячі вісімсот сорок дві) грн. 67 коп. у тому числі за основним платежем на 2496561 (два мільйони чотириста дев’яносто шість тисяч п’ятсот шістдесят одна) грн. 78 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1248280 (один мільйон двісті сорок вісім тисяч двісті вісімдесят) грн. 89 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області податкове повідомлення-рішення від 12.05.2015 №0001532201 у частині визначення ТОВ «Гараж ОСОБА_1» грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 3804859 (три мільйони вісімсот чотири тисячі вісімсот п’ятдесят дев’ять) грн. 50 коп., у тому числі за основним платежем у розмірі 2536573 (два мільйони п’ятсот тридцять шість тисяч п’ятсот сімдесят три) грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1268286 (один мільйон двісті шістдесят вісім тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 50 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гараж ОСОБА_1» за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39471029, місцезнаходження 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, буд. 34) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.10.2017