Рішення № 71976483, 30.01.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2018 р. Справа№805/3701/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу в складі головуючого судді Арестової Л.В., за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Маріупольскої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 19565-17 від 24.06.2015 року про сплату податкового боргу в сумі 34606,63 грн., визнання протиправним та скасування податкової вимоги Маріупольскої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № 197-12 від 15.08.2016 року про сплату податкового боргу в сумі 39677,98 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що рішення відповідача № 19565-17 від 24.06.2015 року про сплату податкового боргу в сумі 34606,63 грн. та № 197-12 від 15.08.2016 року про сплату податкового боргу в сумі 39677,98 грн. по нарахуванню орендної плати за 2014-2015 роки складені з порушенням законодавства та підлягають скасуванню, оскільки відповідно до вимог Податкового кодексу України та ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» суб’єкти господарювання звільняються від виконання своїх обов’язків щодо сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону. В зв’язку з чим, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року відкрито провадження по справі № 805/3701/17-а.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року за клопотанням відповідача провадження у справі зупинено.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року провадження у адміністративній справі поновлено.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року та 15 січня 2018 року розгляд справи відкладено.

Представник позивача до судового засідання не з’явився, про дату час та місце був повідомлений належним чином.

Представник відповідача через відділ документообігу та діловодства суду надав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

У відзиві від 20.12.2017 року та додаткових поясненнях від 22.12.2017 року зазначив, що позиція позивача щодо відсутності правових підстав та обов’язку сплати орендної плати за землю є цілком необґрунтованою та безпідставною, посилаючись на те, що відповідно до статті 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні, є платним. Згідно зі статтею 96 Земельного Кодексу України землекористувачі зобов’язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату тощо. Відповідно до договіра оренди земельної ділянки від 28.01.2008 року ОСОБА_2 надано в строкове платне користування земельну ділянку для роздрібної торгівлі у неспеціалізованому магазині, за адресою: м. Маріуполь, вул. Енгельса,28, та договір оренди земельної ділянки від 11.11.2008 року надано в строкове платне користування земельну ділянку для функціонування офісу, за адресою: м. Маріуполь, вул. Миколаївська, 7/17. Станом на 30.01.2018 р. за позивачем обліковувався податковий борг з орендної плати за землю (а.с.78-82, 95-96).

Одночасно зазначає, що статтею 6 Закону України № 1669-VII, дійсно встановлено, що під час проведення АТО суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, але в даному випадку ОСОБА_2 згідно договорам оренди землі не є суб’єктом господарювання, а від так дія Закону № 1669 на нього не розповсюджується. Просив суд відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що перешкод для розгляду справи, передбачених ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не має, відповідно до ч.1, 9 вказаної статті суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Перевіривши доводи, викладені в адміністративному позові, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа підприємець ( ідентифікаційний код НОМЕР_1) , номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців 2 274 002 0003 003992 з 13.06.2000 року по 07.02.2017 року, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи- підприємця № 138885 (а.с.17).

Відповідач - Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (Маріупольська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області) - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Судом встановлено, що 25.01.2008 року між позивачем та Маріупольською міською радою укладено договір оренди землі, згідно якому ОСОБА_1Є надано у строкове платне користування земельну ділянку за адресою: м. Маріуполь, вул. Єнгельса, 28 площею 0,0599 га, для роздрібної торгівлі у неспеціалізованому магазині. Строк дії договору – 10 років до 23.10.2017 року. Також зазначено, що на земельній ділянці знаходиться об’єкт нерухомого майна – магазин. Договір зареєстровано у Маріупольському міському відділу Донецької регіональної філії ДП «ЦДЗК» 07.02.2008 року (а.с.109-112).

Пунктом 4.3 Договору зазначено, що орендна плата за землю сплачується орендарем у грошовій формі у розмірі:

до 31.12.2007 року - 2 відсотки грошової оцінки земельної ділянки (за рік);

з 01.01.2008 року – 3 відсотки грошової оцінки землі за рік.

Грошова оцінка на момент укладання договору становила 1541,87 грн./кв.м.

24.06.2015 Жовтневим відділенням Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області винесене податкове повідомлення-рішення №19565-17, яким згідно з п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та п.286.5 ст.286 ПК України визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у сумі 34606,63 грн. В зазначеному податковому повідомленні рішенні не вказано податковий період за який необхідно сплатити суму податкового зобов’язання (а.с.83)

11.11.2008 року між позивачем та Маріупольською міською радою укладено договір оренди землі, згідно якому ОСОБА_1Є надано у строкове платне користування земельну ділянку за адресою: м. Маріуполь, вул. Миколаївська, 7/17 площею 0,1674 га, для функціонування офісу. Строк дії договору – до 29.07.2018 року. Договір зареєстровано у Маріупольському міському відділу Донецької регіональної філії ДП «ЦДЗК» 17.11.2008 року.

18 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та Маріупольською міською радою укладено додатковий договір про розірвання договору оренди від 17.11.2008 року, який зареєстровано 25.11.2014 року.

Згідно пояснень відповідача, 30.06.2016 року Жовтневим відділенням Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області винесене податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № НОМЕР_2, яким визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у сумі 75873,88 грн. У зв’язку з розірванням зазначеного договору оренди суму зобов’язань зменшено на 7691,32 грн. Таким чином сума податкових зобов’язань за 2014 рік по земельної ділянці вул. Миколаївська, 7/17 склала 68182,56 грн. Станом на 01.01.2015 року сума заборгованості за 2014 рік по земельної ділянці вул. Миколаївська, 7/17 склала 5071,35 грн.

15.08.2016 року Жовтневим відділенням Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області винесена податкова вимога №197-12, якої визначено загальну суму податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов’язаннями станом на 14.08.2016 року у сумі 39677,98 грн. (а.с.10, 86)

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами п.п. 288.1- 288.5 статті 288 ПКУ підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до приписів п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Існування договорів оренди земельних ділянок між позивачем та Маріупольської міською радою сторонами не оскаржується.

Відповідно до матеріалів справи позивач здійснював свою господарську діяльність в зоні проведення антитерористичної операції (далі - АТО), а саме, м. Маріуполь, Донецької області.

Статтею 6 Закону № 1669-VII (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що під час проведення АТО суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Період проведення АТО - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 Закону № 1669).

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

З аналізу зазначених норм Закону № 1669-VII та Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) вбачається, що зазначеним Законом встановлено пільги щодо орендної плати за землю, що сплачується на відповідній території, а саме щодо податку який сплачується суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО. Зазначені норми Закону № 1669-VII не суперечать вимогам ПКУ.

Перелік земельних ділянок державної та комунальної власності, на які розповсюджуються пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, визначається виходячи з переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII. Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р від 02 грудня 2015 року про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належало і м. Маріуполь Донецької області.

Статтею 6 Закону № 1669-VII (в редакції, чинній з 02.09.2014 по 07.06.2016) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Отже, платники земельного податку, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходилися на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від своїх обов'язків, зокрема, від сплати орендної плати за землю з юридичних осіб з 14 квітня 2014 року.

Також, Законом України від 17.05.2016 № 1365-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» (набув чинності 08.06.2016) внесено зміни до статті 6 Закону № 1669-VII, а саме текст статті 6 викладено в такій редакції: «Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону».

Отже, статтею 6 Закону № 1669-VII (в редакції від 08.06.2016) звільнено суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, де зазначено, що Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», м. Маріуполь Донецької області в них не зазначений.

З аналізу наведеного вбачається, що у період з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року вказані вище суб’єкти господарювання в силу статті 6 Закону № 1669-VII були звільнені від орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено звернення до Донецької торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин. Листом від 14 лютого 2017 року № 169/12.1-21/03 Донецькою торгово-промисловою палатою України було надано відповідь щодо засвідчення форс-мажорних обставини, згідно якої вбачається, що суб’єкти господарювання, що здійснюють свою діяльність на території м. Маріуполь, Донецької області, підпадають під дію норми ст. 6 та ст. 7 Закону України 1669, якою звільняються від сплати орендної плати за період з 15.04.2014 р. – дати набрання чинності Указу Президента України «Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та по дату набрання чинності Закону України № 1365, а саме до 08.06.2016 р. Не потрібно отримувати сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин, по яким чітко визначено критерій та встановлено звільнення від сплати Законом №1669 (а.с.18).

ОСОБА_1 надав до суду копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 13.06.2000 р. (а.с.17)

Згідно п.5.1 Договору оренди земельної ділянки від 25 січня 2008 року, який укладений між Маріупольською міською радою та позивачем, встановлено, що земельна ділянка передається в оренду за цільовим призначенням для роздрібної торгівлі у неспеціалізованому магазині (функціонування магазину).

При таких обставинах суд дійшел до висновку, що позивачем доведений його статус суб'єкта господарювання та здійснення ним господарської діяльності на території проведення антитерористичної операції за період з 14 квітня 2014 по 07 червня 2016року.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За правилами частин 1, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено, правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується квитанцией № 4283962 від 16 листопада 2017 року, позивач за подання адміністративного позову сплатив 742,86 грн.( а. с. 24).

Отже, суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області у розмірі 742,86 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6-11, 19, 20, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області № 19565-17 від 24.06.2015 року про сплату податкового боргу в сумі 34 606 (тридцять чотири тисячі шістсот шість) гривень 63 копійок.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області № 197-12 від 15.08.2016 року про сплату податкового боргу в сумі 39 677 (тридцять дев’ять тисяч шістсот сімдесят сім) гривень 98 копійок.

Стягнути з Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь позивача судові витрати у розмірі 742 (сімсот сорок дві) гривні 86 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_1 (серія та номер паспорту ВВ 247153, АДРЕСА_1).

Маріупольська об’єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39883670, адреса: 87549, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. А. Куїнджі, буд.93).

Повний текст рішення складений та підписний 02 лютого 2018 року.

Суддя Арестова Л.В.