Рішення № 71975573, 18.01.2018, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/539/17

Номер провадження 2/585/25/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючої судді Машини І.М.,

при секретарі Салій О.І,

позивача: ОСОБА_1,

третіх осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ромни справу №585/539/17 (провадження №2/585/25/18) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 міської ради Сумської області, треті особи: Виконавчий комітет ОСОБА_6 міської ради Сумської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_4, про знесення самочинного будівництва,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 08 лютого 2017 року звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просить суд усунути перешкоди у здійсненні ним права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташованими за адресою: м. Ромни, вул. Монастирська, 21, а саме, зобов’язати ОСОБА_6 міську раду Сумської області знести дворовий туалет розміром 1х1 кв. м., самочинно побудований на землях територіальної громади міста Ромни Сумської області.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що він є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: м. Ромни, вул. Монастирська (раніше вул. Щучки), 21. У 2013 року впритул до стіни його сараю та на відстані 9,5 м від стіни його житлового будинку з порушенням санітарних норм та правил утримання територій населених місць та з порушенням ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», був побудований дворовий туалет. Позич вказує, що будівництво туалету було здійснено самовільно без відповідних дозвільних документів на невідведеній для цього земельній ділянці. Вищевказаний туалет є джерелом неприємного запаху влітку, що створює йому перешкоди та незручності для нормального проживання та користування його власністю. Вжиті для врегулювання цієї проблеми заходи та звернення до контролюючих органів результатів не дали, а тому він звернувся до суду з даним позовом.

Позивач в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав з посиланням на обставини, викладені у позовні заяві.

Представник відповідача ОСОБА_6 міської ради Сумської області в судове засідання не з’явився, в письмових запереченнях зазначає, що 10 березня 2017 року відбулося виїзне засідання міжвідомчої комісії виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради. Члени комісії дослідили місцевість та збудований дворовий туалет по вул. Монастирській. В протоколі виїзного засідання комісії від 10.03.2017 року вказано, що дворовий туалет дійсно не відповідає державним будівельним нормам, але іншого виходу не має, розмістити туалет в іншому місці неможливо у зв’язку із защільненістю забудови. В ході бесіди з сусідами виявлено, що туалетом користується п’ять чоловік, які не сьогоднішній день не мають можливості провести каналізацію та побудувати внутрішньобудинковий туалет. З пояснень сусідів встановлено, що прибирання туалету здійснюється кожного тижня. Під час візуального огляду членами комісії виявлено, що санітарний стан туалету в нормі, запаху не має, відстань до будинку позивача від туалету є прийнятною. З вищевказаного випливає висновок про те, що дворовий туалет є життєво необхідним об’єктом користування п’яти чоловік, перебуває в задовільному стані, інших варіантів розміщення об’єкту не існує. Перелічені обставини свідчать про те, що побудований туалет не несе загрози та незручностей для позивача, який очевидно позовними вимогами приховує справжні свої наміри щодо знесення дворового туалету з метою вивільнення території для власних потреб. Згідно вищевказаного акту, житлові будинки за № 23, 25 збудовані військовою частиною тилового забезпечення (КЕЧ) та належали військовому формуванню, на той час і було збудовано два туалети. З плином часу, враховуючи чисельність користувачів залишився один туалет, який періодично ремонтувався. Виходячи з пояснень членів міжвідомчої комісії, відповідач наголошує на тому, що з моменту побудови спірного дворового туалету його місце розташування не змінювалося. Відповідно до наданого позивачем свідоцтва про право на спадщину за законом по спадковій справі № 14/2013 зареєстрованого в книзі реєстрів за № 745 спадкове майно, що складалось з житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по вул. Щучки (Монастирська), 21 в м. Ромни Сумської області належало померлій матері позивача ОСОБА_15, якій за її життя туалет не створював перешкод, сусіди дотримувались правил добросусідства. Представник відповідача також посилається на судову практику, а саме, на Ухвалу Вищого Адміністративного суду України від 02.04.2015 року у справі № К/800/47313/14, в якій вказано, що відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 6 самочинне будівництво може бути знесене на підставі рішення суду тільки за умови попереднього внесення ДАБІ припису порушнику; згідно постанови Верховного Суду України у справі № 6-137цс1 позов про знесення самочинного будівництва може бути задоволений, якщо позивач доведе, що самочинне будівництво порушує законні права, при цьому суд може зобов’язати відповідача провести перебудову такого будівництва. Однак, позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження своїх вимог, крім цього попереднього припису ДАБІ про усунення порушення не винесено. Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 6 позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред’явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.

Посилаючись на викладене, представник відповідача просить відмовити в задоволення позову в повному обсязі, справу розглянути за його відсутності.

Треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти задоволення прозову, пояснивши, що вони вже давно користуються спірним туалетом, який був побудований разом з будівництвом їх будинків, проектами будинків внутрішньобудинкові туалети передбачені не були. А тому в разі задоволення позову їм не буде де справляти основні життєві потреби. Варіанти розташування туалету, які їм пропонував позивач, їх не влаштовують.

Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона також користується туалетом і оплачує послуги по його прибиранню і очистці. Заперечення ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 щодо знесення туалету підтримала.

Третя особа ОСОБА_9 до суду не з’явилася, в письмовій заяві до суду просила розглядати справу без її присутності в зв’язку зі станом здоров’я, вважає, що позов можливо задовольнити, якщо це буде в рамках закону.

Предстаник третьої особи - виконкому Роменскої міської ради всудове засідання не з'явився, в заяві до суду просив про розгляд справи у його відсутності, в письмових поясненнях від 16.05.2017 року проти позову заперечував, вказавши на те, що з акту міжвідомчої комісії від 10.03.2017 року № 1664 випливає висновок про те, що дворовий туалет є життєво необхідним об'єктом користування, перебуває в задовільному стані, інших варіантів розміщення об'єкту не існує. Побудований туалет не створює перешкод у здійсненні права власності позивачем.

Інші треті особи в судове засідання не з’явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши докази у справі, дійшов наступних висновків.

Судовим розглядом справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом ОСОБА_6 міського нотаріального округу Сумської області ОСОБА_16 05 червня 2013 року за реєстровим № 745 позивач є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: Сумська область, місто Ромни, вулиця Щучки (нині – вул. Монастирська), 21 (а.с. 4).

До стіни сараю позивача та на відстані 9,5 м. від стіни його житлового будинку за вищевказаною адресою стоїть дворовий туалет розміром 1х1 кв. м. Цим туалетом користуються та підтримують технічний стан мешканці будинків № 23 та № 25 по вул. Монастирській м. Ромни.

Вищевказаний туалет на балансі ніде не перебуває, що підтверджується довідкою ПП «Житло-Сервіс» від 27.06.2013 року № 267 та листом т.в.о. начальника Головного управління міського господарства від 02.08.2013 року № 602 (а.с. 10, 11).

З листа заступника начальника Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області від 20.12.2016 року, наданого на звернення ОСОБА_1, вбачається, що розміщення дворової вбиральні (туалету) здійснюється відповідно до таблиці 3.2а* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», а саме, відстань від туалету до житлового будинку повинна складати не менше 15 м. Для врегулювання питання щодо розміщення туалету позивачу було пораджено звернутися до ОСОБА_6 міської ради (а.с. 15).

На звернення позивача до ОСОБА_6 міського голови ОСОБА_17 виконком ОСОБА_6 міської ради надав 28.12.2016 року за № 03-26/4136 відповідь про те, що на балансі у житлово-комунальному господарстві ОСОБА_6 міської ради дворовий туалет по вул. Монастирська №№ 21, 29, 30, 33 на обліку не перебуває (а.с. 17).

Згідно з листом відділу містобудування та архітектури виконкому ОСОБА_6 міської ради Сумської області від 05.10.2017 року № 145 інформація про надання дозволу на будівництво вбиральні чи прийняття її в експлуатацію на території, що розташована між будинками № 21 та № 29 по вул. Монастирській у відділі містобудування та архітектури відсутня (а.с. 206).

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст. 376 ЦК України, самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Таким чином, виходячи із змісту цієї норми, самочинним є будівництво об'єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній.

Згідно п.п. 5, 22, 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30.03.2012 року №6, відповідно до вимог статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК).

Розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень ч. 7 ст. 376 ЦК України, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об’єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 ЗК.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази притягнення до відповідальності особи за порушення земельного та містобудівного законодавства у встановленому порядку.

В судовому засіданні були оглянуті інвентарні справи на домоволодіння за №№ 23, 25, 27 та 29 по вул. Монастирській в м. Ромни, з який вбачається, що вбиральня з цегляним вигрібом під літ. «У» (в позові – дворовий туалет) була побудована для обслуговування вищевказаних домоволодінь, що підтверджується, зокрема, планом садиби житлового кооперативу № 11 по вул. Щучки в м. Ромни, технічним описом домоволодіння, оціночним актом на службові внутрішньодворові спорудження, описом для переоцінки і визначення зносу будівель, складеного 30.11.1959 року (а.с. інв. справи № 350 – 1,3,8,12,13). В проектній документації домоволодінь внутрішньобудинкових туалетів передбачено не було. Згідно з реєстраційними посвідченнями на домоволодіння, яке належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, виданим ОСОБА_6 БТІ 26.09.1991 року на домоволодіння №№ 23, 25,27 по вул. Щучки (нині – вул. Монастирська) в м. Ромни, посвідчено, що вказані домоволодіння були зареєстровані за виконкомом ОСОБА_6 міської Ради народних депутатів за №№ 328, 613 та 614 відповідно і в цілому складаються з одноповерхових житлових будинків та господарських будівель. В подальшому ці домоволодіння набули статусу одноквартирних житлових будинків (інв. справа № 350 – а.с. не пронумеровані). Пізніше, в процесі приватизації з інвентарної справи № 350 на домоволодіння №№ 23, 25, 27, 29 були виділені окремі інвентарні справи №№ 10581 та 10707 на №№ будинків 29 та 23 відповідно по вул. Монастирській м. Ромни.

Відповідно до п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації нерухомого майна, затвердженої Наказом державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 року, не належать до самочинного будівництва для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків: зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд, навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, тощо.

Відповідачем вживалися заходи для врегулювання питання щодо перенесення туалету, про що свідчить Акт міжвідомчої комісії міськвиконкому № 1664 від 10.03.2017 року згідно якого, за результатами візуального обстеження прибудинкової території житлових будинків по вул. Монастирська, 21 та Монастирська, 23, 25, а також отриманої інформації при спілкуванні з мешканцями житлових будинків даного мікрорайону встановлено, що житлові будинки за №№ 23, 25 збудовані військовою частиною тилового забезпечення (КЕЧ) та належали військовому формуванню, на той час і було побудовано два туалети. Житловий будинок за № 21 являється приватною власністю. Пізніше будинки №№ 23, 25 було передано на баланс та обслуговування до житлово-експлуатаційного підприємства (ВЖРЕУ), а із 2002 року передано на баланс управління житлово-комунального господарства та утримання, обслуговування до ПП «Житло-сервіс». З плином часу, враховуючи чисельність користувачів, залишився один туалет, який періодично ремонтувався і місце його розташування не змінювалося. У зв’язку із щільністю забудови мікрорайону, згідно вимог Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та «Державний санітарних норм та правил утримання території населених місць» будівництво нового туалету в іншому місці неможливо. Комісія рекомендує користувачам туалету утримувати споруду в належному санітарному, технічному стані, а власникам житлового будинку № 21 по вул. Монастирська дотримуватись правил добросусідства (а.с. 113).

До письмових пояснень позивача ОСОБА_1 від 29.09.2017 року щодо технічної можливості побудувати спірний туалет в іншому місці суд відносить критично, оскільки такі його твердження спростовуються зазначеним вище Актом міжвідомчої комісії міськвиконкому № 1664 від 10.03.2017 року.

Стаття 103 ЗК України, встановлює, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані обирати такі способи використання земельних ділянок, при яких власникам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

У відповідності до ст. 104 ЗК України, власники сусідніх земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, на повітря, земельні ділянки та інше.

За таких обставин, оскільки спірний туалет був побудований для обслуговування домоволодінь на прибудинковій території у 1959 році та є в плані садиби, отже він не самочинно побудований; під час будівництва будинків внутрішньобудинковий туалет передбачений не був; спірний туалет є життєво необхідним для мешканців будинків №№ 23 та 25 по вул. Монастирській (раніше вул. Щучки) в м. Ромни; туалет знаходиться в задовільному технічному та санітарному стані; іншого місця для його перенесення комісією встановлено не було; з часу його будівництва скарг щодо місцезнаходження туалету від власників суміжних земельних ділянок не поступало, та з врахуванням пояснень користувачів туалету, оглянувши надані сторонами фотографії, зокрема а.с. 157, 158, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 259 - 263, 313, 314 ЦПК України, ст. ст. 3, 15, 375, 376 ЦК України, ст. ст. 103, 104 ЗК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) до ОСОБА_6 міської ради Сумської області (місцезнаходження: м. Ромни, б-р. Шевченка, 2), треті особи: Виконавчий комітет ОСОБА_6 міської ради Сумської області (місцезнаходження: м. Ромни, б-р. Шевченка, 2), ОСОБА_7 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3), ОСОБА_8 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4), ОСОБА_9 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4), ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5), ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5), ОСОБА_10 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6), ОСОБА_5 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7), ОСОБА_11 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_8), ОСОБА_12 (місце проживання: Сумська обл, АДРЕСА_1), ОСОБА_13 (місце проживання: Сумська обл, АДРЕСА_2), ОСОБА_14 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_9), ОСОБА_4 (місце проживання: Сумська обл.., АДРЕСА_3) про усунення перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташованими за адресою: м. Ромни, вул. Монастирська, 21, а саме зобов’язання ОСОБА_6 міської ради Сумської області знести дворовий туалет розміром 1х1 кв.м., самочинно побудований на землях територіальної громади міста Ромни Сумської області – відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п. 15.5.) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: підпис...

Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_18

Повне рішення складене 02.02.2018 р.