Постанова № 71974947, 02.02.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2565/18

Номер справи місцевого суду: 522/2423/15-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

з участю секретаря Ліснік Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» в особі Одеської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» про стягнення коштів за договорами строкових банківських вкладів, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2016 року, ухваленого суддею Свяченою Ю.Б.,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, який згодом був уточнений та остаточно поданий до ПАТ Банк «Траст» в особі Одеської регіональної дирекції ПАТ Банк «Траст» про стягнення коштів за договорами строкових банківських вкладів, посилаючись на те, що між ОСОБА_2 та ПАТ Банк «Траст» в особі Одеської регіональної дирекції ПАТ Банк «Траст» 27 серпня 2013 року був укладений договір банківського вкладу «Капітал Новий Плюс» №10631-КН+-980/15, згідно якого позивач вніс на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 855 288, 89 грн., строком до 09 вересня 2014 року зі сплатою 23% річних на вказану суму. Цього ж дня між сторонами був укладений договір банківського вкладу «Капітал Новий Плюс» №10631-КН+-980/16, згідно якого позивач вніс на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 855 288, 89 грн., строком до 09 вересня 2014 року зі сплатою 23% річних на вказану суму. В свою чергу, відповідач зобов’язався після закінчення строку повернути суми вкладів та нараховані відсотки. В подальшому, 27 січня 2014 року між сторонами були укладені Додаткові договори №2, за умовами яких у разі зростання на банківському ринку комерційного курсу продажу готівкового долара США в межах більш ніж 8,50 грн. за один американський долар, Банк зобов’язався повернути позивачу вклад з урахуванням різниці між діючим комерційним курсом продажу готівкового долара США на дату повернення вкладу, у вигляді додатково нарахованих відсотків по депозиту в національній валюті.

Також позивач зазначив, що 09 вересня 2014 року він звернувся до Банку з відповідними заявами про повернення коштів за депозитними вкладами, разом з нарахованими відсотками, а також додатково нарахованими відсотками по депозитам в національній валюті у зв’язку зі зростанням на банківському ринку комерційного курсу продажу готівкового долара США у розмірі 12,90 грн.

Відповідач свої зобов’язання щодо повернення коштів за договорами вкладів виконав частково, повернув позивачу суми вкладів у розмірі 855 288, 89 грн. та нараховані 23% річних у розмірі 195 384, 34 грн. за кожним депозитом. Проте, всупереч вимогам Додаткових договорів №2 від 27 січня 2014 року, Банк не оплатив на користь позивача додатково нараховані відсотки по депозиту в національній валюті у зв’язку зі зростанням курсу продажу готівкового долара США, які позивач просить стягнути в розмірі по 442 737, 75 грн. за кожним договором.

Внаслідок порушення виконання зобов’язань за договорами, позивач також просив стягнути Банку суму боргу в розмірі 442 737, 75 грн. за кожним договором, із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та збитки за період з 10 вересня 2014 року по 01 лютого 2016 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача в попередньому судовому засіданні позов не визнав, в останнє судове засідання не з’явився, про слухання справи був повідомлений належним чином.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2016 року позов ОСОБА_2 до ПАТ Банк «Траст» в особі Одеської регіональної дирекції ПАТ Банк «Траст» про стягнення коштів за договорами строкових банківських вкладів задоволений.

Стягнуто з ПАТ Банк «Траст» в особі Одеської регіональної дирекції ПАТ Банк «Траст» на користь ОСОБА_2 суму додатково нарахованих відсотків на розмір вкладу згідно Додаткового договору №2 від 27 січня 2014 року до Договору банківського вкладу №10631-КН+-980/15 від 27 серпня 2013 року у розмірі 442 737 грн. 75 коп.; 3% річних за несвоєчасне виконання зобов’язань за період з 10 вересня 2014 року по 01 лютого 2016 року у розмірі 18 522 грн. 21 коп.; суму інфляційних витрат за період з 10 вересня 2014 року по 01 лютого 2016 року у розмірі 265 199 грн. 92 коп.; збитки за період з 10 вересня 2014 року по 01 лютого 2016 року у розмірі 122 388 грн. 30 коп. Стягнуто з ПАТ Банк «Траст» в особі Одеської регіональної дирекції ПАТ Банк «Траст» на користь ОСОБА_2 суму додатково нарахованих відсотків на розмір вкладу згідно Додаткового договору №2 від 27 січня 2014 року до Договору банківського вкладу №10631-КН+-980/16 від 27 серпня 2013 року у розмірі 442 737 грн. 75 коп.; 3% річних за несвоєчасне виконання зобов’язань за період з 10 вересня 2014 року по 01 лютого 2016 року у розмірі 18 522 грн. 21 коп.; суму інфляційних витрат за період з 10 вересня 2014 року по 01 лютого 2016 року у розмірі 265 грн. 92 коп.; збитки за період з 10 вересня 2014 року по 01 лютого 2016 року у розмірі 122 388 грн. 30 коп. Також стягнуто з ПАТ Банк «Траст» в особі Одеської регіональної дирекції ПАТ Банк «Траст» на користь ОСОБА_2 витрати на проведення судової бухгалтерсько-економічної експертизи у розмірі 30 000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ Банк «Траст» подало апеляційну скаргу, в якої просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

В судове засідання, призначене на 24 січня 2017 року сторони не з’явились, всі були сповіщені належним чином.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

У відповідності до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Банк не виконав умови договору, зазначені у п. 1.9. додаткових угод, та не сплатив додатково нараховані відсотки по депозитам в національній валюті на різницю у зв’язку зі зростанням на банківському ринку комерційного курсу продажу готівкового долара США у розмірі 12, 90 грн. А тому суд, дійшов до правильного висновку , з яким погоджується колегія суддів, про те, що на користь ОСОБА_2, підлягають стягнення 726 459, 87 грн. по кожному договору банківського вкладу, з яких 442 737, 75 грн. – розмір вкладу, який банк зобов’язаний повернути вкладнику з врахуванням різниці між діючим комерційним курсом продажу готівкового долару США на дату повернення вкладу у вигляді додатково нарахованих відсотків по депозиту в національній валюті; 265 199, 91 грн. – розмір суми інфляції; 18 522, 21 грн. – розмір 3% річних від простроченої суми заборгованості.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 27 серпня 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ Банк «Траст» в особі Одеської регіональної дирекції ПАТ Банк «Траст» були укладені два договори банківського вкладу «Капітал Новий Плюс» за №10631-КН+-980/15, №10631-КН+-980/16 згідно яких позивач вніс на рахунки відповідача за кожним окремо договором грошові кошти по 855 288, 89 грн., строком до 09 вересня 2014 року зі сплатою 23 % річних на вказану суму (а.с. 10-13, 20-23 т. 1).

Згідно з п. 1.1. договорів за №10631-КН+-980/15, №10631-КН+-980/16, відповідач зобов’язався після закінчення строку повернути суми вкладів та нараховані відсотки (а.с. 10, 20 т. 1).

В подальшому, 27 січня 2014 року між сторонами були укладені Додаткові договори №2 до договорів за №10631-КН+-980/15, №10631-КН+-980/16, в яких доповнено п. 1.9 відповідно до якого зазначено, що у разі зростання на банківському ринку комерційного курсу продажу готівкового долара США в межах більш ніж 8,50 грн. за один американський долар, Банк зобов’язався повернути позивачу вклад з урахуванням різниці між діючим комерційним курсом продажу готівкового долара США на дату повернення вкладу, у вигляді додатково нарахованих відсотків по депозиту в національній валюті (а.с. 19, 25 т. 1).

09 вересня 2014 року позивач звернувся до Банку з відповідною заявою про повернення коштів за депозитними вкладами, разом з нарахованими відсотками, а також додатково нарахованими відсотками по депозитам в національній валюті у зв’язку зі зростанням на банківському ринку комерційного курсу продажу готівкового долара США у розмірі 12,90 грн., по укладеним договорам за №10631-КН+-980/15, №10631-КН+-980/16 (а.с. 32 т. 1).

Відповідач свої зобов’язання щодо повернення коштів за договорами вкладів виконав частково, повернув позивачу суми вкладів у розмірі 855 288, 89 грн. та нараховані 23% річних у розмірі 195 384, 34 грн. за кожним депозитним вкладом окремо (а.с. 34 т. 1).

Згідно висновку №СЕ-2-5-164/15 судової бухгалтерсько-економічної експертизи від 15 лютого 2016 року, проведеної Одеською філією «Судова незалежна експертиза України» було встановлено, що додатково нараховані відсотки по депозитам, що є різницею курсів гривні по відношенню до долару США на момент закінчення дії договорів банківського вкладу від 27 серпня 2013 року за №10631-КН+-980/15 та №10631-КН+-980/16, належні до сплати згідно додаткових договорів №2 від 27 січня 2014 року документально підтверджуються в розмірі 442 737, 75 грн. по кожному договору. Також встановлено, що з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також 3% річних від вказаної простроченої суми загальний розмір простроченої заборгованості за період з 10 вересня 2014 року по 01 лютого 2016 року становить 726 459, 87 грн. по кожному договору банківського вкладу, з яких 442 737, 75 грн. – розмір вкладу, який банк зобов’язаний повернути вкладнику з врахуванням різниці між діючим комерційним курсом продажу готівкового долару США на дату повернення вкладу у вигляді додатково нарахованих відсотків по депозиту в національній валюті; 265 199, 91 грн. – розмір суми інфляції; 18 522, 21 грн. – розмір 3% річних від простроченої суми заборгованості.

Суд першої інстанції, обґрунтовано дійшов до висновку про те, що Банк не виконав умови п. 1.9 Додаткових договорів №2 від 27 січня 2014 року, та не сплатив на користь позивача додатково нараховані відсотки по депозиту в національній валюті у зв’язку зі зростанням курсу продажу готівкового долара США., а тому з урахуванням проведеної експертизи, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що на користь позивача підлягає стягненню 442 737, 75 грн. по кожному договору, що відповідає додатково нарахованим відсоткам по депозитам, що є різницею курсів гривні по відношенню до долару США на момент закінчення дії договорів банківського вкладу.

Також суд прийшов до правильного висновку про те, що на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також 3% річних від вказаної простроченої суми загальний розмір простроченої заборгованості за період з 10 вересня 2014 року (з моменту закінчення строку дії договору) по 01 лютого 2016 року, що становить 726 459, 87 грн. по кожному договору банківського вкладу, з яких 442 737, 75 грн. – розмір вкладу, який банк зобов’язаний повернути вкладнику з врахуванням різниці між діючим комерційним курсом продажу готівкового долару США на дату повернення вкладу у вигляді додатково нарахованих відсотків по депозиту в національній валюті; 265 199, 91 грн. – розмір суми інфляції; 18 522, 21 грн. – розмір 3% річних від простроченої суми заборгованості.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок експерта не є належним доказом, колегією суддів до уваги не приймається, з тих підстав, що відповідно до матеріалів справи експертиза була призначена на підставі ухвали суду за клопотанням позивача, відповідач в свою чергу не спростовує висновків експерта, який повідомлявся про кримінальну відповідальність.

Більш того представники апелянта, в суді першої інстанції та апеляційної інстанції не заявляли будь-яких клопотань, про призначення додаткової експертизи, а тому у суду апеляційної інстанції підстав вважати експертний висновок суду неналежним доказом немає.

Доводи апеляційної скарги про те, що додаткова угода не може бути прийнята до уваги, з тих підстав, що ця умова є нікчемною, колегією суддів до уваги не приймається, з тих підстав, що судом апеляційної інстанції було задоволено клопотання апелянта про зупинення провадження по справі до вирішення справи за позовом Банку про визнання недійсним додаткових угод до договорів укладених з ОСОБА_2 Та рішенням Приморського районного суду м. Одеси в задоволені позову Банку було відмовлено, це рішення набуло чинності.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправомірно були прийняті уточнені позовні вимоги, в яких змінювались предмет та підстави позовних вимог, також до уваги не приймаються з тих підстав, що справа була розглянута з дотримання вимог процесуального законодавства, яке діяло на час винесення судового рішення.

На адресу апеляційного суду від ПАТ Банк «Траст» надійшло клопотання про закриття провадження, оскільки, відсутній предмет позову, однак колегія суддів цєй додатковий довід апеляційної скарги не приймає до уваги, з наступних підстав.

Доводи клопотання про те, що підставою для закриття провадження є зміни, які відбулись в діяльності ПАТ Банк «Траст», що впливають на рішення суду, а саме те, що розпочато процедуру ліквідації Банку, не приймаються судом до уваги, оскільки на момент розгляду справи та постановлення рішення відомостей щодо ліквідації не було та Банк здійснював свою діяльність, що підтверджується матеріалами справи, а також поданою апеляційною скаргою.

Також доводи стосовно того, що вимоги ОСОБА_2 є погашеними, не приймаються до уваги, оскільки також спростовуються матеріалами справи, відносно яких перебуває на розгляді у суді спір.

Інші доводи апеляційної скарги також не приймаються судом до уваги, оскільки вони також спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду надано не було.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення неотриманого доходу, та судових витрат за проведення експертизи, суд першої інстанції виходив з доведеності цієї частини позовних вимог.

Однак, з таким висновком суду в цієї частині рішення, колегія судді не погоджується, з тих підстав, що за приписами ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Висновок судово-бухгалтерської експертизи в частині встановлення суми збитки позивача у вигляді неотриманого доходу за період з 10 вересня 2014 року по 01 лютого 2016 року становить 122 388, 30 грн. за кожним договором, однак колегія суддів не приймає його до уваги, з тих підстав, що належних доказів з приводу того, що дійсно він мав реальну можливість отримати саме таку суму позивачем не надано.

Оскільки, розмір упущеної вигоди за період з 10 вересня 2014 року по 01 лютого 2016 року доказується кредитором, а позивач, який про це лише заявляв, належних та допустимих доказів на підтвердження такої вимоги не надав, тому його позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 були завдані збитки у вигляді неотриманого доходу за період з 10 вересня 2014 року по 01 лютого 2016 року у сумі 122 388, 30 грн. за договорами №10631-КН+-980/15, №10631-КН+-980/16, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Також судом першої інстанції при стягненні судових витрати за проведення судової бухгалтерсько-економічної експертизи у розмірі 30 000, 00 грн., які суд вважав підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_2, не звернуто уваги, що матеріали справи не містять оригіналу квитанції про сплату саме цієї суми, а тому в цій частині позову також слід відмовити.

З урахуванням встановленого, апеляційним судом рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позову про стягнення неотриманого доходу та судових витрат за проведення судової бухгалтерсько-економічної експертизи, з ухваленням нового рішення в цій частині.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» – задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2016 року в частині стягнення неотриманого доходу (збитків) та в частині стягнення судових витрат скасувати, ухвалити в цієї частині нове рішення.

Відмовити в задоволені позову ОСОБА_2 в частині стягнення неотриманого доходу (збитків) за період з 10 вересня 2014 року по 01 лютого 2016 року у розмірі 122 388 (сто двадцять дві тисячі триста вісімдесят вісім) грн. 30 коп. згідно Додаткового договору №2 від 27 січня 2014 року до Договору банківського вкладу №10631-КН+-980/15 від 27 серпня 2013 року.

Відмовити в задоволені позову ОСОБА_2 в частині стягнення неотриманого доходу (збитків) за період з 10 вересня 2014 року по 01 лютого 2016 року у розмірі 122 388 (сто двадцять дві тисячі триста вісімдесят вісім) грн. 30 коп. згідно Додаткового договору №2 від 27 січня 2014 року до Договору банківського вкладу №10631-КН+-980/16 від 27 серпня 2013 року.

Відмовити ОСОБА_2 в частині стягнення суми судових витрат на проведення судової бухгалтерсько-економічної експертизи у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн.

В інший частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий ________ О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________ ОСОБА_3