Рішення № 71973164, 30.01.2018, Кельменецький районний суд Чернівецької області

30.01.2018 Справа№ 717/1445/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді: Туржанського В.В.

за участі секретаря: Тихоненко І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кельменці цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія” Європейська агенція з повернення боргів” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача ОСОБА_2 подав до суду позовну заяву у якій просить стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія” Європейська агенція з повернення боргів” суму заборгованості за кредитним договором № 500340947 від 2 лютого 2013 року в розмірі 36336 гривень 83 копійки, з яких:

-16113 гривень 14 копійок – заборгованість за основною сумою боргу;

-12873 гривні 69 копійок – заборгованість по процентам та комісією;

-7350 гривень – пеня, штраф, неустойка.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія” Європейська агенція з повернення боргів” понесені судові витрати.

ВСТАНОВИВ:

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася.

Представник позивача в судове засідання не з’явився. В поданому до суду клопотанні представник позивача ОСОБА_2 просить розглянути справу за відсутності представника позивача та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Враховуючи, що відповідачка не продала відзив та згоду позивача на заочний розгляд справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутності відповідачки на підставі наявних в справі доказів.

Судом встановлено, що 02 лютого 2013 року між ПАТ „Альфа-Банк” та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір. Згідно даного договору відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 16620 гривень зі сплатою відсотків у розмірі 0,01 % річних. Пунктом 2.8 договору передбачено, що комісійна винагорода банку за управління кредитом становить 0% від суми кредиту. Комісійна винагорода банку за надання (інформації ) виписок за рахунком становить за період з 1-го місяця користування кредитом по 1-й місяць користування кредитом 0% від сум кредиту, за період з 2-го місяця користування кредитом по 36-й місяць користування кредитом - 2,75% від суми кредиту, за виконання операцій переказу коштів за допомогою програмно-технічного комплексу самообслуговування агентів банку, без ПДВ становить 1,8% від суми переказу. Позичальник зобов’язалася за повне або часткове прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним та/або комісій та/або інших платежів сплатити банку штраф у розмірі – якщо сума кредиту становить суму до 20 000 гривень - 150 гривень за перший прострочений платіж, та 350 гривень за кожний наступний прострочений платіж поспіль. Повернення кредиту, сплата процентів та інших платежів здійснюється щомісячно, рівними частинами у сумах і в терміни та на умовах визначених договором і відповідно до графіку платежів який є додатком №1 до договору і його частиною. Згідно додатку №1 до кредитного договору відповідачка повинна була щомісяця починаючи з березня 2013 року до лютого 2016 року включно сплачувати 906 гривень 09 копійок, а саме в рахунок погашення основної суми кредиту, процентів за користування кредитом, за інші послуги банку (валютно-обмінні операції, юридичне оформлення, тощо).

Вказані обставини стверджуються копією кредитного договору №500340947 та копією додатку №1 до цього кредитного договору.

Отже, між ПАТ „Альфа-Банк” та відповідачкою відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України склалися зобов'язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто грошові зобов'язання. Згідно даного договору відповідачка зобов’язалася щомісячно сплачувати відповідні платежі за цим договором.

Відповідачка не виконала свої зобов’язання за договором, щодо оплати частки боргу у встановлений договором строк та не повернула 16113 гривень кредиту, не сплатила 2 гривні 89 копійок відсотків, 12870 гривень комісії та 7350 гривень штрафів.

Вказані обставин стверджуються розрахунками заборгованості.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

30 вересня 2014 року між ПАТ „Альфа-Банк” та Товариством з обмеженою відповідальністю „ДАТА ОСОБА_3” було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого до ТзОВ „ДАТА ОСОБА_3” перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором від 02 лютого 2013 року №500340947.

10 жовтня 2016 року між ТзОВ „ДАТА ОСОБА_3” та ТзОВ „Фінансова компанія” Європейська агенція з повернення боргів” (далі ТзОВ „ФК „ЄАПБ”) було укладено договір факторингу №2016-1ДМГ/ЄАПБ, у відповідності до умов якого, ТзОВ „ДАТА ОСОБА_3” відступило ТзОВ „ФК „ЄАПБ” належне йому право вимоги до відповідачки за кредитним договором від 02 лютого 2013 року №500340947.

Вказані обставини стверджуються копіями договорів факторингу та витягом з додатку №1-1 до договору факторингу №2016-1ДМГ/ЄАПБ.

У відповідності до вимог ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст.526 ЦК України, - зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свої зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості. Таким чином відповідачка має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК"ЄАПБ" за кредитним договором за кредитним договором від 02 лютого 2013 року №500340947 в сумі 16113 гривень 14 копійок за основною сумою боргу, 2 гривні 89 копійок заборгованості за відсотками, 12870 гривень 80 копійок заборгованості за комісією та 7350 гривень заборгованості за штрафом.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає. що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Проте, відповідачка в порушення умов договору, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов’язковим до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовилася від своїх зобов’язань за цим договором, порушила свої зобов’язання по поверненню суми позики за цим договором. Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання якщо він не виконав його у строк встановлений договором.

Суд вважає вимогу про стягнення з відповідачки комісії безпідставною виходячи із наступного. Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому законодавством визначено декілька наслідків невідповідності правочину нормам актів цивільного законодавства: недійсність правочину або його нікчемність у випадках, визначених законом (стаття 215 ЦК України).

За положеннями частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.

Зазначені положення законодавства поширюються як на договори як вид правочинів загалом, так і на окремі положення певних видів договорів, зокрема договорів кредиту.

Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України „Про захист прав споживачів”.

За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України „Про захист прав споживачів”, в редакції чинній на момент укладення кредитного договору, кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга – це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит – це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Таким чином, умова договору про сплату комісії за надання (інформації ) виписок за рахунком не є послугою зі споживчого кредитування у розумінні Закону України „Про захист прав споживачів” і є нікчемною.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у стягненні з відповідачки комісії слід відмовити.

Крім того, суд також враховує, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази надання відповідачці (інформації ) виписок за рахунком.

Таким чином нарахування заборгованості по комісії є протиправним.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовну заяву ТзОВ „Фінансова компанія „Європейська агенція з повернення боргів” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково і з відповідачки слід стягнути на користь позивача 23466 гривень 3 копійки в рахунок заборгованості за кредитним договором, в тому числі: основний борг в сумі 16113 гривень 14 копійок, заборгованість по відсотках в сумі 2 гривні 89 копійок, та 7350 гривень штрафів за несвоєчасність виконанням зобов’язань по договору.

Суд вважає, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути 1033 гривні 26 копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Вказані вище обставини стверджуються взаємним зв'язком доказів, досліджених судом у їх сукупності. Дані докази є належними та допустимими.

Враховуючи викладене вище, на підставі ст. ст. 509,525,526, 549,550,551,553, 554,610 - 612,623,625,629,1046 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія” Європейська агенція з повернення боргів”, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35625014, до ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія” Європейська агенція з повернення боргів” 23466 (двадцять три тисячі чотириста шістдесят шість) гривень 3 (три) копійки заборгованості за кредитним договором та 1033 (одну тисячу тридцять три) гривні 26 (двадцять шість) копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Чернівецької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи через Кельменецький районний суд Чернівецької області.

Це заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повне судове рішення складено 02 лютого 2018 року.

Суддя: