Рішення № 71973071, 24.01.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №204/3944/17

Провадження №2-а/204/1/18

РІШЕННЯ

іменем України

24 січня 2018 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого – судді Книш А.В.,

при секретарі Подвижній О.О.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, поліцейський роти №4 батальйону №4 ОСОБА_4 патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3 про встановлення відсутності компетенції та відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, в якому, згідно уточнених позовних вимог, просив встановити відсутність компетенції у поліцейського ОСОБА_4 патрульної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 вимагати від нього, покинути спірну квартиру АДРЕСА_1, в якій він проживав, а також стягнути з ОСОБА_4 патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції грошові кошти у відшкодування шкоди, спричиненої незаконними діями поліцейського ОСОБА_4 патрульної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 у розмірі 20000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08 червня 2017 року, приблизно о 14-00 годині патрульний поліцейський ОСОБА_3 прибув за викликом громадянки ОСОБА_5, у квартиру №41 будинку №103 на проспекті Слобожанському у м. Дніпро, де позивач проживав на підставі чинного рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2017 року. Зловживаючи своїми посадовим положенням, діючи в інтересах третіх осіб, поліцейський ОСОБА_3 почав вимагати від нього покинути квартиру, так як на його погляд, позивач там проживав без законних підстав. Позивач намагався запевнити поліцейського, що така його вимога є перевищенням службових повноважень, але останній нічого не хотів слухати з даного приводу. Потім поліцейський ОСОБА_3 звинуватив позивача в злісній непокорі вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, вимагав негайного виселення, заломив йому руки за спину, застосовуючи насильство, одягнув наручники і виштовхав його з квартири. Після цього, позивача було доставлено до Індустріального відділення поліції для складання протоколу про адміністративне затримання та адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП, а потім – до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська зазначену справу про адміністративне правопорушення було закрито у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Позивач вважає, що поліцейський не наділений повноваженнями втручатися в цивільно-правові відносини, не володіє компетенцією будь-кого виселяти із застосуванням насильства у зв’язку з чим його вимоги покинути квартиру, адміністративне затримання за відмову його виконати були незаконними.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2017 року до розгляду справи в якості співвідповідача залучено Державну казначейську службу України.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2017 року до розгляду справи в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, залучено поліцейського роти №4 батальйону №4 ОСОБА_4 патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Додатково пояснив, що намагався попередити поліцейського, що це цивільно-правові відносини та не є його компетенцією, раніше поліцейські вже намагалися змусити його покинути спірну квартиру, але потім вони, на відмінну від поліцейського ОСОБА_3, приходили до висновку, що така вимога є протиправною.

Представник відповідача ОСОБА_4 патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила в їх задоволенні відмовити повністю. Представник відповідача ОСОБА_2 надала аналогічні пояснення, викладеним у письмовому запереченні проти позовної заяви, відповідно до яких вказала, що 08 червня 2017 року о 13 годині 30 хвилин екіпаж «Атлет-0402» у складі лейтенанта поліції ОСОБА_6 та старшого сержанта поліції ОСОБА_3 отримав виклик гр. ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2, де начебто відбувалась сімейна сварка. Після прибуття на місце було встановлено, що конфлікт відбувається між позивачем та гр. ОСОБА_5 Після прибуття за адресою виклику, до інспектора Стадєєва О.Л. звернулася гр. ОСОБА_5, яка перебувала у квартирі за зазначеною адресою з дозволу власниці квартири, гр. ОСОБА_7, яка є її матір`ю. В своєму зверненні гр. ОСОБА_5 повідомила, що в квартирі 41 перебуває позивач, з яким у неї відбувається конфлікт та який відповідного права перебувати в цій квартирі не має. Також гр. ОСОБА_5 зазначила, що боїться за своє життя та здоров`я, адже 09 лютого 2017 року вищезазначений громадянин вже застосовував до неї фізичну силу. Представник відповідача пояснила, що до цього дня на спецлінію 102 виклики за вказаною адресою з приводу сварок між мешканцями квартири надходили неодноразово та поліцейський ОСОБА_3 раніше неодноразово прибував на вищезазначену адресу, встановлював осіб, що володіли даною квартирою, та вивчав зміст судових рішень, стосовно яких сторони і конфліктували. 01 червня 2017 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська для розгляду по суті надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017040660000833 від 26 квітня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2. ст. 125 КК України, відносно гр. ОСОБА_5, на підставі чого відкрито підготовче судове засідання. Про наявність вказаного кримінального провадження поліцейський патрульної поліції ОСОБА_3 на момент отримання виклику 08 червня 2017 року добре володів, також розумів ступінь можливого ризику для життя і здоров`я гр. ОСОБА_5 від дій позивача. Старшим сержантом поліції ОСОБА_3 було проглянуто рішення суду першої інстанції, де вказано, що позивачу передано частину квартири. Дане рішення суду було оскаржене власником квартири гр. ОСОБА_7 до апеляційного суду, де суддя апеляційного суду зменшив частку квартири, що передається позивачу, але і це рішення суду було оскаржено гр. ОСОБА_7 до суду касаційної інстанції. Суддя касаційного суду виніс ухвалу, в якій вказав до закінчення касаційного провадження виконання рішень суду першої та апеляційної інстанцій призупинити. Поліцейському ОСОБА_3 було надано копію витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якій вказано, що гр. ОСОБА_7 є 100% власником квартири № 41 за адресою: пр. Слобожанський буд. 103, що свідчить про те, що позивач перебував у вказаній квартирі незаконно. Представник відповідача зазначає, що під час спілкування з позивачем, інспектор Стадєєв О.Л. запитав у останнього чи володіє він житлом за адресою: АДРЕСА_3, на що він відповів, що права власності на квартиру не реєстрував та витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно у нього немає. На питання чому у позивача немає витягу, останній відповів, що він йому не потрібен. Потім позивачу поліцейським роти № 4 батальйону № 4 УПП в м. Дніпрі ДПП старшим сержантом поліції ОСОБА_3 було роз`яснено положення ст. 334 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності на майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає з дня такої реєстрації. Так, право на житло підлягає реєстрації, а на момент виклику гр. ОСОБА_7, згідно витягу з реєстру прав на нерухоме майно, володіла квартирою №41 в частині 100%, позивачем не надано будь-яких документів, що підтверджують його право власності на вказану квартиру. Також враховуючи те, що гр. ОСОБА_5 боялась за власне життя та здоров`я, про що повідомила поліцейських, старший сержант поліції ОСОБА_3 попрохав позивача залишити вказану квартиру, на що він категорично відмовився. Після чого позивачу було повторно роз`яснено законодавство та надано вимогу залишити приміщення, але останній не відреагував. Старший сержант поліції ОСОБА_3 неодноразово, після того як попрохав позивача залишити вищезазначену квартиру, надавав вимогу її залишити та попереджав позивача, що у разі невиконання законної вимоги поліцейського, останнього буде затримано із застосуванням спеціального засобу – кайданок та притягнено до адміністративної відповідальності. В подальшому, у зв’язку з відсутністю реакції з боку позивача на вимоги поліцейського, йому було повідомлено, що він затриманий в порядку ст. ст. 260-263 КУпАП, йому було заведено руки за спину та одягнуто кайданки. Також позивачу було надано змогу одягнутися та взутися. Після цього позивача було доставлено до Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області для складання відповідних адміністративних матеріалів. Крім того, представник відповідача зазначила, що Департамент патрульної поліції фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України згідно зі щорічним кошторисом. Так, кошторисом Департаменту патрульної поліції на 2017 рік не передбачено коштів на відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю поліцейських, а також відшкодування витрат з оплати судового збору. Враховуючи викладене, представник відповідача ОСОБА_2 вважає, що підстави для задоволенню відсутні.

Представник відповідача Державної казначейської служби України,належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність не подавав.

Третя особа ОСОБА_3, який був також допитаний в судовому засіданні в якості свідка, просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень вказав, що 08 червня 2017 року він у складі 402 екіпажу прибув за викликом гр. ОСОБА_5 за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 103/41, де відбувався конфлікт між останньою та позивачем. ОСОБА_5 скаржилася на те, що позивач рухає речі. Зазначив, що раніше інспекторами патрульної поліції, в тому числі і ним, неодноразово здійснювалися виїзди на виклики за вказаною адресою з приводу сварок між мешканцями квартири. На момент отримання виклику 08 червня 2017 року він вже володів інформацією щодо природи виникнення конфліктів між вказаними громадянами, також йому було відомо про наявність кримінального провадження за обвинуваченням позивача у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, відносно ОСОБА_5 Третя особа ОСОБА_3 також пояснив, що під час даного виклику він дійсно пред’явив позивачу вимогу покинути квартиру за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 103/41, але така вимога була законною, оскільки він діяв відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію» з метою забезпечення порядку, щоб сторони охолонули, так як передбачав можливість нанесення тілесних ушкоджень позивачем громадянці ОСОБА_5

Дослідивши наявні докази, судом встановлені наступні обставини та фактичні дані.

ОСОБА_7 на праві приватної власності з 29 жовтня 2014 року належить квартира АДРЕСА_4 (Газети «Правда») у м. Дніпро (а.с.95-96).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_7 задоволено; встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_7 починаючи з 15 червня 2010 року; поділено спільне сумісне майно – квартиру АДРЕСА_5 (попереднє найменування – пр. Газети «Правда») в м. Дніпро; визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_7 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_5 (попереднє найменування – пр. Газети «Правда») в м. Дніпро за кожним, припинивши їх право спільної сумісної власності на цю квартиру; вселено ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_5 (попереднє найменування – пр. Газети «Правда») в м. Дніпро, та визначено наступний порядок користування цією квартирою між співвласниками: - виділено ОСОБА_1 в користування житлову кімнату (приміщення № 7), площею 12,9 кв.м.; - виділено ОСОБА_7 в користування житлову кімнату (приміщення № 5), площею 10,7 кв.м.; у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_7 залишено всі інші приміщення квартири АДРЕСА_5 (попереднє найменування – пр. Газети «Правда») в м. Дніпро, а саме: приміщення 1 - коридор, площею 3,8 кв.м.; приміщення 2 – санвузол, площею 4,1 кв.м.; приміщення 3 – кухню, площею 6,0 кв.м.; приміщення 4 – житлову кімнату, площею 17,9 кв.м.; приміщення 6 – коридор, площею 2,1 кв.м.; приміщення І – балкон, площею 0,8 кв.м. (а.с.89-91).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2016 року щодо визначення порядку користування квартирою №41 у будинку №103 по проспекту Слобожанський у м. Дніпрі скасовано та відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в цій частині; в іншій частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2016 року залишено без змін (а.с.92-93).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка і жінки без шлюбу та поділ спільно набутого майна, вселення і визначення порядку користування квартирою та зупинене виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2016 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2017 року до закінчення касаційного провадження (а.с.94).

08 червня 2017 року екіпажем АТЛЕТ-0402 УПП у складі якого, зокрема, був третя особа ОСОБА_3, отримано виклик за адресою: АДРЕСА_6, від громадянки ОСОБА_5 у зв’язку з тим, що співмешканець її матері бешкетує (а.с.99,101).

В судовому засіданні встановлено, що 08 червня 2017 року прибувши на виклик гр. ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_6, поліцейський роти №4 батальйону №4 ОСОБА_4 патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3 встановив, що конфлікт виник між громадянкою ОСОБА_5 та позивачем, а потім дійшов висновку, що позивач не має права знаходитися у квартирі за вказаною адресою та пред’явив останньому вимогу зібрати свої речі та покинути приміщення за адресою: АДРЕСА_6, що підтверджується показами третьої особи ОСОБА_3, допитаного в судовому засіданні також в якості свідка, та оглянутим в судовому засіданні відеозаписом з нагрудної відеокамери поліцейського, здійсненого під час виклику 08 червня 2017 року.

Через те, що позивач відмовився покинути вказану квартиру, було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АА №185541 від 08 червня 2017 року, згідно якого ОСОБА_1 08 червня 2017 року о 14 годині 00 хвилин перебуваючи за адресою пр. Слобожанський, 103/41 у м. Дніпро перебував у вказаній квартирі, всупереч ухвалі Вищого Спеціалізованого суду України від 27 квітня 2017 року, виконати законну вимогу поліцейського ОСОБА_3 залишити приміщення відмовився, чим вчинив злісну непокору, тобто адміністративне правопорушення передбачене ст. 185 КУпАП; справу про адміністративне правопорушення спрямовано для розгляду до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська (а.с.36-50).

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2017 року провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за ст. 185 КУпАП закрито, у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (а.с.49-50).

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2017 року постанову судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2017 року, якою закрито провадження щодо позивача за ст. 185 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення залишено без змін (а.с.57-59).

Вирішуючи пред’явлені позовні вимоги судом враховується наступне.

Згідно ч.ч.1,3 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону; держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський уповноважений вимагати від особи (осіб) залишити визначене місце на певний строк або заборонити чи обмежити особам доступ до визначеної території або об’єктів, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров’я людей, для збереження та фіксації слідів правопорушення.

Пунктом 12) розділу IV Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції №4/1 від 05 січня 2016 року, передбачено, що поліцейський патрульної поліції під час несення служби з метою виконання завдань має право вимагати від особи (осіб) залишити певне місце на певний строк (а.с.74-76).

Таким чином, третя особа поліцейський ОСОБА_3 мав компетенцію вимагати у позивача покинути приміщення, в даному випадку за адресою: АДРЕСА_6, оскільки він уповноважений на пред’явлення такої вимоги частиною 1 ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію». Однак, оскільки позивач не пред’являє позовної вимоги про визнання дій поліцейського роти №4 батальйону №4 ОСОБА_4 патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3 протиправними (а.с.18), суд не надає оцінку висуненій вимогі третьої особи ОСОБА_3 позивачу про те, щоб він покинув квартиру АДРЕСА_7.

Враховуючи викладене, у задоволенні позовної вимоги про встановлення відсутності компетенції у поліцейського ОСОБА_4 патрульної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 вимагати від позивача покинути спірну квартиру АДРЕСА_1, в якій він проживав, слід відмовити.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_4 патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції грошових коштів у відшкодування шкоди, спричиненої незаконними діями поліцейського ОСОБА_4 патрульної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 у розмірі 20000 грн. судом враховуються наступне.

Частиною 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов’язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Отже, ухвалення судом рішення про стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю можливе лише за умови прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 ч.2 ст. 245 КАС України (п.6 ч.2 ст. 245 КАС України), тобто вимога про стягнення коштів на відшкодування шкоди є похідною вимогою від вимог зазначених у пунктах 1-4 ч.2 ст. 245 КАС України.

Однак, позивачем не було пред’явлено до суду будь-яких з позовних вимог перерахованих в пунктах 1-4 ч.2 ст. 245 КАС України, а було лише пред’явлено позовну вимогу зазначену в пункті 5 ч.2 ст. 245 КАС України про встановлення відсутності компетенції у третьої особи ОСОБА_3, на яку дія пункту 6 ч.2 ст. 245 КАС України не розповсюджується.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з ОСОБА_4 патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції грошових коштів у відшкодування шкоди, спричиненої незаконними діями поліцейського ОСОБА_4 патрульної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 у розмірі 20000 грн. також задоволенню не підлягає.

Судові витрати на підставі ст. 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 77, 122, 123, 139, 243–246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, поліцейський роти №4 батальйону №4 ОСОБА_4 патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3 про встановлення відсутності компетенції та відшкодування шкоди – відмовити повністю.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: